Рішення

від 17.01.2023 по справі 709/283/22

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/283/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2023 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

за участі:

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Лабика Руслана Романовича до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

в с т а н о в и в:

02.05.2022 представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Лабик Р.Р. звернувся до суду із позовом до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивує тим, що гр. ОСОБА_4 18.08.2019 близько 14 год. 47 хв., керуючи автобусом «Богдан А-09211» р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Чорнобай» в адміністративних межах Чорнобаївського району Черкаської області у напрямку від міста Золотоноша до міста Чорнобай Черкаської області, в порушення вимог п. 2.3 б), 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому, знаходячись на відстані близько 800 м від дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту «Чорнобай» ПДР України, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який в порушення вимог п.п. 2.3 б), 14.6 г) ПДР, виконував маневр обгону попутного транспортного засобу в умовах недостатньої видимості. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_5 та пасажири ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , загинули на місці події, а іншим пасажирам обох транспортних засобів було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.09.2021, у справі № 709/1788/20, залишеного без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.12.2021, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого - ОСОБА_2 та батькові загиблого - ОСОБА_3 було завдано шкоди.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УПСК», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО3140252.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

28.01.2020 представник позивача надіслав на юридичну адресу ПрАТ «УПСК» повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме:

- 25038 грн. - страхового відшкодування моральної шкоди належної матері потерпілого - ОСОБА_2 ;

- 25038 грн. - страхового відшкодування моральної шкоди належної батькові потерпілого - ОСОБА_3 ;

- 16150 грн. - страхового відшкодування витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, належного до відшкодування ОСОБА_2 ;

- 144843 грн. - страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника належного батькові потерпілого - ОСОБА_3 ;

- 5081 грн. - страхового відшкодування витрат на поховання понесених ОСОБА_2

31.01.2022 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а в частині відшкодування пов`язаного із втратою годувальника відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Страховик, у випадках, передбачених ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно.

Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, слід віднести:

-непрацездатних осіб, які були на утриманні;

-непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.

Позивач ОСОБА_3 є батьком загиблого в ДТП ОСОБА_6 . Він є пенсіонером за віком з 2019 року, тобто, на момент ДТП був непрацездатним.

На підтвердження наявності у позивача ОСОБА_3 , на день смерті сина, права на одержання від нього утримання, позивач надає суду наступні докази:

-акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_3 потребував утримання та перебував на утриманні свого сина;

-довідку про доходи позивача ОСОБА_3 , згідно якої останній отримував пенсію у розмірі 2000 грн.;

-довідку видану виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 21.10.2019, згідно якої потерпілий ОСОБА_6 проживав разом зі своїми батьками;

-виписку з медичної картки амбулаторного хворого, згідно якої позивач ОСОБА_3 хворіє розповсюдженим псоріазом прогресуючої стадії та потребує постійного лікування;

-характеристику видану старостою с. Малі Канівці, відповідно до якої ОСОБА_6 зарекомендував себе з позитивної сторони, в конфліктах з односельцями не помічений;

-акт проведення обстеження сім`ї, згідно якої ОСОБА_3 потребує фінансової допомоги у зв`язку із постійною хворобою.

Надання конкретного переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого жодним Законом не передбачено.

Отже, позивач ОСОБА_3 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті був на його утриманні та мав право на одержання від нього утримання.

Так як на день настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 4173 грн., до стягнення із ПрАТ «УПСК» на користь позивача ОСОБА_3 підлягає страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника в розмірі 150228 грн. (4173х36).

Також, оскільки водій ОСОБА_4 , на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ПП «ЛЮГ» та керував транспортним засобом, який належить цьому товариству, з відповідача ПП «ЛЮГ» на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкода, яка оцінена позивачами, враховуючи глибину моральних страждань пов`язаних із втратою сина, в розмірі 1 000 000 грн. кожному.

Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка має бути відшкодована за рахунок ПрАТ «УПСК» (25038 грн.), то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті їх сина в результаті джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПП «ЛЮГ» становить по 974962 грн. кожному.

На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 150 228 грн. страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника та 4620 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_3 974 962 грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті сина та 25380 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_2 974 962 грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті сина та 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.05.2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 122-123 т.1).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.06.2022 (а.с.175-176 т.1) витребувано у відповідача ПП «ЛЮГ»:

- наказ про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- письмові відомості про те, чи перебував водій ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , у трудових чи цивільно-правових відносинах з ПП «ЛЮГ» станом на 18 серпня 2019 року, та на якій підставі керував транспортним засобом «Богдан А-09211», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (адреса: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36020) індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Витребувано у Головного управління ДПС у Полтавській області (адреса:

вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) письмові відомості про місце роботи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , станом на 18 серпня 2019 року.

Витребувано у Державній податковій службі України (адреса: Львівська площа, 8,

м. Київ, 04053) довідку про доходи за 2018 - 2019 роки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання до смерті: АДРЕСА_2 .

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000) довідку форми ОК-5 ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання до смерті: АДРЕСА_2 .

19.07.2022 від відповідача ПрАТ «УПСК» надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований наступним (а.с. 218-223 т.1).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі «про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» від 03.06.1999 по справі № 1-8/99 члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до п. 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені у частині другій цієї статті, якщо вони:

1)були на повному утриманні померлого годувальника;

2)одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Доведення факту перебування на утриманні у померлого годувальника покладається на позивача.

Проте, всупереч вищевикладеному до позовної заяви не надано доказів, що могли би підтвердити надання ОСОБА_6 своєму батькові матеріальної допомоги, що була для нього постійним і основним засобом до існування.

Вважають, що акт про засвідчення факту перебування на утриманні не може бути належним доказом перебування ОСОБА_3 на утриманні свого сина ОСОБА_6 , оскільки показання, які містяться в цьому акті надані особами, що не мають повноважень щодо встановлення факту утримання, а також є лише їх припущеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Однак, зазначають, що вказаний обов`язок не є абсолютним.

Звертають увагу суду на те, що позивач ОСОБА_3 перебуває у шлюбі та проживає разом із дружиною ОСОБА_2 , яка являється працездатною особою та не досягла пенсійного віку.

Позивач ОСОБА_3 стверджує, що він перебував на утриманні саме померлого сина, проте нічим не спростовує факту того, що він міг перебувати на утриманні своєї працездатної дружини ОСОБА_2 .

Відповідно до висновків, які містяться у підпункті «г» п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку із втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Крім того, особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 1638 грн.

Згідно довідки від 18.10.2019 розмір пенсії ОСОБА_3 складає 2000 грн.

Отже, ОСОБА_3 не може бути визнаний утриманцем, оскільки його дохід у 2019 році перевищує встановлений законом прожитковий мінімум.

Таким чином, ПрАТ «УПСК» вважає, що пред`являючи вимоги до товариства позивачем ОСОБА_3 у відповідності до вимог п. «е» ч. 35.2 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не надано жодних документів, що підтверджують перебування його на утриманні потерпілого ОСОБА_6 , а отже у задоволенні позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника слід відмовити.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.08.2022 поновлено відповідачу строк для подачі відзиву та прийнято його до розгляду. Закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 41-43 т. 2).

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Лабик Р.Р. позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав зазначених у позові.

В судове засідання представник відповідача ПрАТ «УПСК» не з`явився, про причину неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом відправлення судової повістки на електронну адресу відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

В судове засідання представник відповідача ПП «ЛЮГ» не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд констатує, що від представника відповідача неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи до завершення дії воєнного стану задля убезпечення як працівників суду, так і всіх учасників справи. Разом з тим, враховуючи той факт, що на території Черкаської області активні бойові дії не ведуться, Чорнобаївський районний суд не припиняв роботу на період дії воєнного стану, сторони не позбавлені можливості брати участь у розгляді справи поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції, а тому, з метою дотримання процесуальних строків, суд в задоволенні зазначених клопотань відмовляв.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляді справи, 06.10.2022 до суду надійшло клопотання останнього про розгляд справи без його участі (а.с. 110 т. 2).

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 128, 223 ЦПК суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників процесу, які не з`явилися.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.09.2021, ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (а.с. 16-30 т. 2).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.12.2021 вирок залишений без змін (а.с. 48-53 т. 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 18 серпня 2019 року близько 14 години 47 хвилин, керуючи автобусом «Богдан А-09211» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Чорнобай» в адміністративних межах Чорнобаївського району Черкаської області у напрямку від міста Золотоноша до міста Чорнобай, Черкаської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому, знаходячись на відстані близько 800 м від дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту «Чорнобай» Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в порушення вимог пунктів 2.3 б), 14.6 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, виконував маневр обгону попутного транспортного засобу в умовах недостатньої видимості. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, зокрема:

- пасажир автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , згідно з висновком експерта № 05-8-02/256/194д від 19 серпня 2019 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови та тулуба: черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, ушкодженням твердої мозкової оболонки, крововиливів під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку, крововиливу в м`які тканини черепа, перелому нижньої та верхньої щелеп, синців, саден та ран на голові, закритої травми тулуба у вигляді переломів ребер ліворуч, забою обох легень, крововиливу у жирову клітковину лівої нирки, розмізчення селезінки, синців грудної клітки, гемоперитонеуму, внаслідок отримання яких загинув на місці пригоди.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автобуса «Богдан А-09211»

р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а саме вимог пункту 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та водієм автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 вимог пункту 14.6 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до висновку експерта № 4/598 від 15 вересня 2020 року, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Під час розгляду кримінального провадження цивільний позов позивачами не заявлявся.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.09.2021 встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 керував автобусом «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до відомостей копії наказу № 11-п від 04.03.2019 виданим директором ПП «ЛЮГ» ОСОБА_13 , ОСОБА_4 був прийнятий на посаду водія за сумісництвом з оплатою згідно штатного розкладу з 05.03.2019 (а.с. 235 т. 1).

За ОСОБА_4 з 05.03.2019 був закріплений автобус «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією наказу директора ПП «ЛЮГ» ОСОБА_13 № 23 від 04.03.2019 (а.с. 236 т. 1).

З 01.11.2019 ОСОБА_4 був звільнений з посади водія за власним бажанням, що підтверджується копією наказу № 89-3 від 01.11.2019 за підписом директора ПП «ЛЮГ» Гончарова Д.М. (а.с. 237 т. 1).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 на час ДТП, що сталася 18.08.2019, працював у ПП «ЛЮГ» на посаді водія.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автобуса «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом № АО/3140252 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с. 76 т. 1).

Згідно зі змістом приписів ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27.3 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні. 4173 гривень х12=50076 гривень.

Отже, як зазначено у позові та не оспорюється відповідачем ПрАТ «УПСК», страховою компанією у добровільному порядку була виплачена позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральна шкода, заподіяна смертю потерпілого, в розмірі 25038 грн. кожному.

Факт родинних відносин між загиблим ОСОБА_6 та позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (батьки) підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданим 07.06.1989 Великоканівецькою сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 60 т. 1).

Факт смерті ОСОБА_6 підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданим 23.08.2019 виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 56 т. 1).

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вважаючи, що сума страхового відшкодування недостатня для повного відшкодування завданої смертю сина моральної шкоди позивачі просять суд стягнути із ПП «ЛЮГ» на їх користь решту моральної шкоди, яку вони оцінюють в розмірі 1 000 000 грн., в сумі 974 962 грн. кожному.

На вищезазначені вимоги суд зазначає наступне.

Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення статей 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

До вказаних висновків дійшов ВС у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 630/163/16-к, від 14 березня 2019 року у справі № 632/1400/16-к.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.

Отже, як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

За сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя позивачів після загибелі сина. Безспірно у позивачів були порушені привичні стосунки, які стали наслідком втрати рідної людини, а тому ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для позивачів.

Суд беззаперечно констатує, що втрата рідної дитини не можна зрівняти ні з чим, а моральні переживання оцінити неможливо. Однак, також враховує те, що вчинений злочин є необережним, враховує ступінь вини ОСОБА_4 у вчиненому злочині (відповідно до змісту вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.09.2021 в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих, зокрема ОСОБА_6 , знаходяться порушення правил безпеки дорожнього руху як водієм автобуса «Богдан А-09211»

р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_4 так і водієм автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_5 ), матеріальну відповідальність дії ОСОБА_4 несе його роботодавець ПП «ЛЮГ», а тому приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 300 000 грн. кожному з позивачів, що на думку суду буде відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності.

Однак, на думку суду, із вказаної суми підлягає відрахуванню моральна шкода сплачена позивачам ПрАТ «УПСК» в розмірі по 25038 грн. кожному.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення на його користь страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 150 228 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Згадана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно з роз`ясненнями, наведених у п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв`язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Зокрема, у разі смерті потерпілого, який був застрахований, право на одержання страхових виплат на підставі Закону № 1105-XIV мають: жінки, які досягли 55 років, і чоловіки - 60 років, якщо вони не працюють. Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

З аналізу наведеного вбачається, що для визнання батьків, які є пенсіонерами, такими, що мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, зокрема, потрібно довести, що частка заробітку останнього (сина позивача), яка припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом його існування.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 від травм отриманих внаслідок ДТП, мав батьків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого 07.06.1989 Великоканівецькою сільської радою Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 60 т. 1).

ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_7 виданого 25.02.2019 (а.с. 67 т. 1). Отже, на день загибелі сина останній був непрацездатною особою.

Відповідно до відомостям довідки виданої 18.10.2019 Чорнобаївським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області ОСОБА_3 отримує пенсію за віком в розмірі 2000 грн. (а.с. 69 т. 1).

Згідно відомостям виписки з амбулаторної картки № 654 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 72-73 т. 1), останній хворіє на розповсюджений псоріаз прогресуючої стадії.

Відповідно до відомостям довідки № 1271/02-09 від 21.10.2019, ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 та мав такий склад сім`ї: ОСОБА_2 - мати; ОСОБА_3 - батько (а.с.58 т. 1).

Наявність інших осіб першого кола спорідненості, з наявних в матеріалах справи відомостей, судом не встановлена.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с. 240 т. 1) не встановлено наявність у ОСОБА_6 доходів отриманих за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 рік.

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 198-199 т. 1) відносно застрахованої особи - ОСОБА_6 , за 2002 рік відрахування для пенсії становили 88,75 грн.; за 2005 рік - 822,32 грн., за 2008 рік - 1985,01 грн., за 2009 рік - 4982,81 грн., за 2010 рік - 7715, 99 грн., за 2011 рік - 9235, 83 грн.; за 2012 рік - 4222,62 грн.; за 2013 рік - 14614,04 грн.

Відповідно до акту обстеження сім`ї від 14.04.2022 № 194 складеного старостою села Малі ОСОБА_14 , за підписами сусідів: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено необхідність в призначенні фінансової допомоги в зв`язку із постійною хворобою ОСОБА_3 після трагічної загибелі його сина - ОСОБА_6 в ДТП, що негативно вплинуло на його стан здоров`я (а.с. 75 т. 1).

До матеріалів справи представником позивачів також доданий акт про засвідчення факту перебування на утриманні за підписами мешканців с. Малі Канівці: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , відповідно до відомостям якого дослівно «цим актом встановлюється той факт, що ОСОБА_3 , який проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , потребував утримання, оскільки його дохід був меншим, ніж необхідні витрати та перебував на утриманні свого сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який надавав йому матеріальну підтримку в грошовій або натуральній формі, що підтверджують родичі, сусіди, соціальні працівники, медичні працівники, дільничний інспектор поліції» (а.с. 68 т. 1).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи наданий представником позивачів доказ, а саме акт про засвідчення факту перебування на утриманні, суд вважає, що він не є достатнім самостійним доказом, який підтверджує факт перебування позивача ОСОБА_3 на утриманні сина ОСОБА_6 .

Суд звертає увагу на те, що факт знаходження особи на утриманні має встановлювати суд на підставі оцінки наданих сторонами доказів, зокрема: письмових доказів, показів свідків тощо, а отже зазначені в акті свідки не уповноважені встановлювати вказаний факт виходячи із власних суджень.

Інші досліджені судом докази, які надані представником позивачів в обґрунтування позовних вимог про стягнення страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, а саме: характеристика на ОСОБА_6 видана 14.04.2022 старостою села Малі Канівці ОСОБА_22 за № 193 (а.с. 74 т. 1) та заява гр. ОСОБА_23 від 25.10.2019 (а.с. 71 т. 1) не є належним доказом по справі, оскільки не містить відомостей щодо предмета доказування.

Як було зазначено вище, непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на момент смерті ОСОБА_6 (серпень 2019 рік) складає 1564 грн.

Згідно довідки виданої 18.10.2019 Чорнобаївським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області пенсія позивача ОСОБА_3 становить 2000 грн. в місяць, що перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для даної категорії осіб (пенсіонерів) у 2019 році.

Також, суд погоджується із твердженням представника відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у відзиві на позов про те, що позивачем ОСОБА_3 не доведено перед судом не можливість отримання утримання від його дружини ОСОБА_2 , яка відповідно до свого віку є працездатною особою.

Отже, оцінивши надані позивачем ОСОБА_3 докази суд приходить до висновку, що останнім не доведено перед судом те, що допомога сина ОСОБА_6 для нього була основним і постійним джерелом його існування.

Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим та досягнення пенсійного віку не може свідчити про перебування на його утриманні та потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченою статтею 202 СК України.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачі при подачі позову до суду про відшкодування шкоди пов`язаної зі смертю потерпілого звільнені від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ПП «ЛЮГ» на користь держави судовий збір в розмірі по 2749, 62 грн. за кожного з позивачів.

Щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивачів - ОСОБА_1 при подачі позову до суду подав заяву про продовження строку надання доказів сплати судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 14-15 т. 1).

У зв`язку з цим, суд вважає вирішення питання про стягнення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги на сьогодні передчасним.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Лабика Руслана Романовича до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ЛЮГ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32120831, місцезнаходження: м. Полтава, провулок Рибальський 10А на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі 274 962 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні).

Стягнути з приватного підприємства "ЛЮГ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32120831, місцезнаходження: м. Полтава, провулок Рибальський 10А на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2749,62 грн. (дві тисячі сімсот сорок дев`ять гривень шістдесят дві копійки).

Стягнути з приватного підприємства "ЛЮГ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32120831, місцезнаходження: м. Полтава, провулок Рибальський 10А на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі 274 962 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні).

Стягнути з приватного підприємства "ЛЮГ", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32120831, місцезнаходження: м. Полтава, провулок Рибальський 10А на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2749,62 грн. (дві тисячі сімсот сорок дев`ять гривень шістдесят дві копійки).

В частині стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника в задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 17 січня 2023 року.

Суддя О.Г. Романова