Постанова

від 18.05.2023 по справі 709/283/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

справа № 709/283/22провадження № 22-ц/821/402/23категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

судді - Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Сергун Т. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», приватне підприємство «ЛЮГ»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року у справі за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у складі: головуючого судді Романової О. Г., повний текст рішення складено 17 січня 2023 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

02 травня 2022 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р. Р. звернувся до суду із позовом до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги мотивовані тим, що гр. ОСОБА_3 18 серпня 2019 року близько 14 год. 47 хв., керуючи автобусом «Богдан А-09211» р. н. НОМЕР_1 , та рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Чорнобай» в адміністративних межах Чорнобаївського району Черкаської області у напрямку від міста Золотоноша до міста Чорнобай Черкаської області, в порушення вимог п. 2.3 б), 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому, знаходячись на відстані близько 800 м від дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту «Чорнобай» ПДР України, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який в порушення вимог п.п. 2.3 б), 14.6 г) ПДР, виконував маневр обгону попутного транспортного засобу в умовах недостатньої видимості. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_4 та пасажири ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , загинули на місці події, а іншим пасажирам обох транспортних засобів було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2021 року, у справі № 709/1788/20, залишеного без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого - ОСОБА_1 та батькові загиблого - ОСОБА_2 було завдано шкоди.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УПСК», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО3140252.

28 січня 2020 року представник позивача надіслав на юридичну адресу ПрАТ «УПСК» повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: 25 038 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної матері потерпілого - ОСОБА_1 ; 25 038 грн - страхового відшкодування моральної шкоди належної батькові потерпілого - ОСОБА_2 ; 16 150 грн - страхового відшкодування витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника, належного до відшкодування ОСОБА_1 ; 144 843 грн - страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника належного батькові потерпілого - ОСОБА_2 ; 5 081 грн - страхового відшкодування витрат на поховання понесених ОСОБА_1

31 січня 2022 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а в частині відшкодування пов`язаного із втратою годувальника відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Позивач ОСОБА_2 є батьком загиблого в ДТП ОСОБА_5 , він є пенсіонером за віком з 2019 року, тобто, на момент ДТП був непрацездатним.

На підтвердження наявності у позивача ОСОБА_2 , на день смерті сина, права на одержання від нього утримання, позивачем надано суду наступні докази: акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_2 потребував утримання та перебував на утриманні свого сина; довідку про доходи позивача ОСОБА_2 , згідно якої останній отримував пенсію у розмірі 2 000 грн; довідку видану виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 21 жовтня 2019 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_5 проживав разом зі своїми батьками; виписку з медичної картки амбулаторного хворого, згідно якої позивач ОСОБА_2 хворіє розповсюдженим псоріазом прогресуючої стадії та потребує постійного лікування; характеристику видану старостою с. Малі Канівці, відповідно до якої ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони, в конфліктах з односельцями не помічений; акт проведення обстеження сім`ї, згідно якої ОСОБА_2 потребує фінансової допомоги у зв`язку із постійною хворобою.

Надання конкретного переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого жодним Законом не передбачено.

Отже, позивач ОСОБА_2 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті був на його утриманні та мав право на одержання від нього утримання.

Так як на день настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 4 173 грн, до стягнення із ПрАТ «УПСК» на користь позивача ОСОБА_2 підлягає страхове відшкодування пов`язане із втратою годувальника в розмірі 150 228 грн. (4 173 х 36).

Також, оскільки водій ОСОБА_3 , на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ПП «ЛЮГ» та керував транспортним засобом, який належить цьому Товариству, з відповідача ПП «ЛЮГ» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода, яка оцінена позивачами, враховуючи глибину моральних страждань пов`язаних із втратою сина, в розмірі 1 000 000 грн кожному.

Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка має бути відшкодована за рахунок ПрАТ «УПСК» (25 038 грн), то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті їх сина в результаті джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПП «ЛЮГ» становить по 974 962 грн кожному.

На підставі вищевикладеного позивачі, діючи через представника ОСОБА_7 , просили суд стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 - 150 228 грн страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника та 4 620 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_2 974 962 грн моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті сина та 25 380 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_1 974 962 грн моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті сина та 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 червня 2022 року клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про витребування доказів - задоволено частково.

Витребувано у відповідача ПП «ЛЮГ»: - наказ про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; письмові відомості про те, чи перебував водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у трудових чи цивільно-правових відносинах з ПП «ЛЮГ» станом на 18 серпня 2019 року, та на якій підставі керував транспортним засобом «Богдан А-09211», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Витребувано у ГУ ПФУ у Полтавській області індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Витребувано у ГУ ДПС у Полтавській області письмові відомості про місце роботи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , станом на 18 серпня 2019 року.

Витребувано у ДПС України довідку про доходи за 2018 - 2019 роки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання до смерті: АДРЕСА_2 .

Витребувано у ГУ ПФУ у Черкаській області довідку форми ОК-5 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання до смерті: АДРЕСА_2 .

У задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про витребування доказів у іншій частині, відмовлено.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року позов представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ПП «ЛЮГ», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задоволено частково.

Стягнуто з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 274 962 грн.

Стягнуто з ПП «ЛЮГ» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2 749,62 грн.

Стягнуто з ПП «ЛЮГ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду в розмірі 274 962 грн.

Стягнуто з ПП «ЛЮГ» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2 749, 62 грн.

В частині стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника в задоволенні позову - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що пред`являючи вимоги до Товариства, позивачем ОСОБА_2 у відповідності до вимог п. «е» ч. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надано жодних документів, що могли б підтвердити надання ОСОБА_5 своєму батькові матеріальної допомоги, що була для нього постійним і основним засобом до існування, з огляду на що суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника, слід відмовити.

Щодо заявлених вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Водночас, задовольняючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на що, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн кожному з позивачів, що на думку суду буде відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності. Однак, із вказаної суми підлягає відрахуванню моральна шкода сплачена позивачам в добровільному порядку ПрАТ «УПСК» в розмірі по 25 038 грн кожному.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі поданій, 16 лютого 2023 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р. Р., посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 в даній частині задовольнити повністю.

Стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_2 150 228 грн страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника. Стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн.

Мотивація скарги зводиться до того, що на час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому отримання батьками доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують допомоги, що узгоджується з правовим висновком наведеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.

Крім того, право на відшкодування шкоди у відповідності до норм ст. 1200 ЦК України мають непрацездатні особи, які не тільки були на утримання померлого, але й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання, що узгоджується з правовими висновками викладеними зокрема в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, які місцевим судом не враховано.

Позивачем ОСОБА_2 на обґрунтування потреби матеріальної допомоги до місцевого суду надано докази, зі змісту яких вбачається, що останній є непрацездатною особою, інших доходів крім пенсії не мав, важко хворіє, та потребує постійного лікування, а тому на день смерті сина мав право на отримання від нього утримання.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «УПСК» просило залишити подану скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. на рішення Чорнобаївского районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року у вказаній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. призначено на 19 квітня 2023 року на 10 год. 00 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. В послідуючому розгляд справи відкладено на 18 травня 2023 року на 12 год. 30 хв.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 18 серпня 2019 року близько 14 год 47 хв., керуючи автобусом «Богдан А-09211» р. н. НОМЕР_1 та рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Чорнобай» в адміністративних межах Чорнобаївського району Черкаської області у напрямку від міста Золотоноша до міста Чорнобай, Черкаської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому, знаходячись на відстані близько 800 м від дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту «Чорнобай» Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який в порушення вимог пунктів 2.3 б), 14.6 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, виконував маневр обгону попутного транспортного засобу в умовах недостатньої видимості.

У результаті даної ДТП, зокрема: пасажир автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , згідно з висновком експерта № 05-8-02/256/194д від 19 серпня 2019 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови та тулуба: черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, ушкодженням твердої мозкової оболонки, крововиливів під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку, крововиливу в м`які тканини черепа, перелому нижньої та верхньої щелеп, синців, саден та ран на голові, закритої травми тулуба у вигляді переломів ребер ліворуч, забою обох легень, крововиливу у жирову клітковину лівої нирки, розмізчення селезінки, синців грудної клітки, гемоперитонеуму, внаслідок отримання яких загинув на місці пригоди.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автобуса «Богдан А-09211»

р. н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , а саме вимог пункту 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та водієм автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вимог пункту 14.6 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до висновку експерта № 4/598 від 15 вересня 2020 року, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2021 року, ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (т. 2 а. с. 16-30).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.12.2021 наведений вирок залишений без змін (т. 1 а. с. 48-53 ).

Відповідно до відомостей з копії наказу № 11-п від 04 березня 2019 року виданого директором ПП «ЛЮГ» ОСОБА_13 , ОСОБА_3 був прийнятий на посаду водія за сумісництвом з оплатою згідно штатного розкладу з 05 березня 2019 року (т. 1 а. с. 235).

За ОСОБА_3 з 05 березня 2019 року був закріплений автобус «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією наказу директора ПП «ЛЮГ» Гончарова Д. М. № 23 від 04 березня 2019 року (т. 1 а. с. 236 ).

З 01 листопада 2019 року ОСОБА_3 був звільнений з посади водія за власним бажанням, що підтверджується копією наказу № 89-3 від 01 листопада 2019 року за підписом директора ПП «ЛЮГ» Гончарова Д. М. (т. 1 а. с. 237 ).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автобуса «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом № АО/3140252 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1 а. с. 76 ).

ПрАТ «УПСК» у добровільному порядку була виплачена позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 моральна шкода, заподіяна смертю потерпілого, в розмірі 25 038 грн кожному.

Факт родинних відносин між загиблим ОСОБА_5 та позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (батьки) підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 07.06.1989 Великоканівецькою сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області (т. 1 а. с. 60).

Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується копією Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданого 23 серпня 2019 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (т. 1 а. с. 56 ).

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 від травм отриманих внаслідок ДТП, мав батьків: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого 07 червня 1989 року Великоканівецькою сільської радою Чорнобаївського району Черкаської області (т. 1 а. с. 60).

ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_7 виданого 25 лютого 2019 року (т. 1 а. с. 67).

Згідно відомостям довідки виданої 18 жовтня 2019 року Чорнобаївським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області ОСОБА_2 отримує пенсію за віком в розмірі 2 000 грн (т. 1 а. с. 69 ).

Відповідно відомостям виписки з амбулаторної картки № 654 на ім`я ОСОБА_2 , останній хворіє на розповсюджений псоріаз прогресуючої стадії (т. 1 а. с. 72-73).

Згідно довідки № 1271/02-09 від 21 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 на час смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 та мав такий склад сім`ї: ОСОБА_1 - мати; ОСОБА_2 - батько (т. 1 а. с. 58 ).

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не встановлено наявність у ОСОБА_5 доходів отриманих за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 рік. (т. 1 а. с. 240).

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно застрахованої особи - ОСОБА_5 , за 2002 рік відрахування для пенсії становили 88,75 грн, за 2005 рік - 822,32 грн, за 2008 рік - 1 985,01 грн, за 2009 рік - 4 982,81 грн, за 2010 рік - 7 715, 99 грн, за 2011 рік - 9 235, 83 грн; за 2012 рік - 4 222,62 грн; за 2013 рік - 14 614,04 грн (т. 1 а. с. 198-199 ).

Відповідно до акту обстеження сім`ї від 14 квітня 2022 року № 194 складеного старостою села Малі ОСОБА_14 , за підписами сусідів: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено необхідність в призначенні фінансової допомоги в зв`язку із постійною хворобою ОСОБА_2 після трагічної загибелі його сина - ОСОБА_5 в ДТП, що негативно вплинуло на його стан здоров`я (т. 1 а. с. 75).

До матеріалів справи представником позивачів також доданий акт про засвідчення факту перебування на утриманні за підписами мешканців с. Малі Канівці: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , відповідно до якого дослівно «цим актом встановлюється той факт, що ОСОБА_2 , який проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , потребував утримання, оскільки його дохід був меншим, ніж необхідні витрати та перебував на утриманні свого сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який надавав йому матеріальну підтримку в грошовій або натуральній формі, що підтверджують родичі, сусіди, соціальні працівники, медичні працівники, дільничний інспектор поліції» (т. 1 а. с. 68).

Згідно довідки виданої 18 жовтня 2019 року Чорнобаївським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області пенсія позивача ОСОБА_2 становить 2 000 грн в місяць, що перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для даної категорії осіб (пенсіонерів) у 2019 році (т. 1 а. с. 69).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року в оскаржуваній частині в повній мірі відповідає приведеним вимогам закону.

Так, предметом даного спору є відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року оскаржується одним з позивачів, зокрема - ОСОБА_2 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення зі страхової компанії на його користь відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Статтею 13 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено надання страховику документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, а саме довідку про призначену державну пенсію, надану утриманцям внаслідок втрати годувальника та розмір даної пенсії.

Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме ст. 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Водночас, аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Згадана стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно з роз`ясненнями, наведених у п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зав`язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Зокрема, у разі смерті потерпілого, який був застрахований, право на одержання страхових виплат на підставі Закону № 1105-XIV мають: жінки, які досягли 55 років, і чоловіки - 60 років, якщо вони не працюють. Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

З аналізу наведеного вбачається, що для визнання батьків, які є пенсіонерами, такими, що мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, зокрема, потрібно довести, що частка заробітку останнього (сина позивача), яка припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом його існування.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, зокрема ОСОБА_2 в частині, що стосується стягнення відшкодування пов`язаного з втратою годувальника мотивував свої вимоги тим, що він є батьком загиблого ОСОБА_5 , та пенсіонером за віком з 2019 року, і на момент ДТП був непрацездатною особою, що відповідно послугувало підставою для звернення з даними вимогами.

Матеріали справи вказують на те, що вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2021 року встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 працюючи на посаді водія у ПП «ЛЮГ», керував автобусом «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автобуса «Богдан А-09211», р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «УПСК», що підтверджується полісом № АО/3140252 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Факт родинних відносин між загиблим ОСОБА_5 та, зокрема позивачем ОСОБА_2 , підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 07 червня 1989 року Великоканівецькою сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданого 23 серпня 2019 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На обґрунтування заявлених вимог в тому числі і в цій часині позову ОСОБА_2 подано докази отримання пенсії за віком в розмірі 2 000 грн, наявності хвороби на розповсюджений псоріаз прогресуючої стадії, довідку про місце проживання загиблого сина за однією адресою з батьками, зокрема ОСОБА_2 , довідку про дохід ОСОБА_5 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року, акт про обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 14 квітня 2022 року № 194 складений старостою села, а також акт про засвідчення факту перебування на утриманні за підписами мешканців с. Малі Канівці, що досліджувалися судом вище.

Відповідно до п. п. є п. 2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Таким чином, для отримання недоотриманого доходу в зв`язку зі смертю годувальника, позивачу необхідно надати до страховика наступні документи: оригінал довідки про стан сім`ї за життя загиблого, оригінал довідки про доходи загиблого за дванадцять місяців до дорожньо-транспортної пригоди, довідку про призначення утриманцю пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Оцінюючи надані на обґрунтування заявлених вимог докази судова колегія констатує, що місцевий суд прийшов до вмотивованого висновку про те, що акт про засвідчення факту перебування на утриманні, за підписами мешканців с. Малі Канівці не є достатнім самостійним доказом, який підтверджує факт перебування позивача ОСОБА_2 на утриманні сина ОСОБА_5 .

Щодо безпосереднього факту наявності пенсійного віку ОСОБА_2 та проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 то даний факт не є підтвердженням тих обставин, що батько перебував на утриманні сина за його життя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року під час розгляду справи № 165/325/17, в якому зазначено, що довідка про склад сім`ї, за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним і постійним джерелом існування для позивача не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього.

На ряду з наведеним суд зазначає, що особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на момент смерті ОСОБА_5 (серпень 2019 рік) складав 1 564 грн. Водночас, розмір пенсії ОСОБА_2 , який становив на той час, згідно довідки дослідженої вище, - 2 000 грн перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для даної категорії осіб (пенсіонерів) у 2019 році.

Також судова колегія погоджується з доводом місцевого суду на рахунок відхилення частини вимог які є предметом даного апеляційного оскарження з огляду на те, що ОСОБА_2 не доведено перед судом, що допомога сина ОСОБА_5 для нього була основним і постійним джерелом його існування, а також того, що він не міг отримувати від своєї дружини, яка на час виникнення спірних правовідносин являлась працездатною особою відповідного утримання.

В контексті наведеного судова колегія констатує, доводи апеляційної скарги нею розцінюються як неспроможні з огляду на те, що її аргументи не підтверджуються зібраними у справі доказами.

За наведених обставин рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 18 травня 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко