Рішення

від 09.01.2023 по справі 380/14382/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14382/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2023 рокузал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Нестеровича Б.В.,

представника відповідача Моряка І.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№48) про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська,35 (далі позивач) до державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№48) код ЄДРПОУ 08680477, місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.2 (далі відповідач), у якому позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету в розмірі 1115520,96грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою від 06.09.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний борг перед бюджетом на загальну суму 1115520,96грн, який він самостійно не сплачує, а тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення. Позивач зазначає, що податковий борг відповідача складається з податку на доходи фізичних осіб у сумі 409840,29грн, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 111300,10грн, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 268552,51грн, земельного податку з юридичних осіб у сумі 82776,18грн, частини чистого прибутку у сумі 243037,57грн та військового збору у сумі 14,31грн.

24.06.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що відповідач регулярно та вчасно сплачував всі поточні нарахування з податків. Однак, позивач зарахував сплату поточних нарахувань податків підприємства на погашення пені, нарахован із заборгованості за несплаченими податками до 2018 року. Крім того, відповідач зазначає, що в його користуванні немає земельних ділянок, а земельна ділянка, на якій знаходиться підприємство, перебуває у власності ДУ ВК №48. З урахуванням викладеного, позивач протиправно дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості зі сплати земельного податку.

15.07.2022 до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач повторно наголошує, що немає ні у власності, ні у користуванні земельних ділянок. Земельна ділянка, на якій знаходиться підприємство, згідно з державними актами на право користування, перебуває у власності ДУ ВК №48 відповідно до ухвали 18 сесії 4 скликання Львівської міської ради від 16.03.2006 №3532. Також зазначає, що відповідач неодноразово звертався із заявами про списання безнадійного податкового боргу (термін позовної давності якого минув), проте отримував відмову.

04.11.2022 до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що земельна ділянка, за користування якого нараховано спірну суму земельного податку, належить іншій юридичній особі, а саме ДУ ВК №48.

14.12.2022 на виконання вимог суду представник позивача подав інформацію щодо права власності та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136800:08:001:0071, 4610136800:08:002:00012 та 4610136800:08:002:00013. Так, 04.06.2019 вказані земельні ділянки передані Львівській обласній державній адміністрації. В подальшому земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136800:08:002:00012 та 4610136800:08:002:00013 передані в оренду ТзОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар»». Щодо земельної ділянки земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136800:08:001:0071, то вона перебуває на стадії поділу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою про податкову заборгованість №8406/5/13-01-13-02 від 16.07.2021 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 40910999,71грн. Заборгованість у розмірі 2975578,75грн охоплена раніше поданим позовом. Відтак, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 1115520,96грн, яка складається з:

- податку на доходи фізичних осіб у сумі 409840,29грн (підстава виникнення: податкове повідомлення-рішення форми Д №0022670716 від 31.12.2020);

- податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 111300,10грн (пеня);

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 268552,51грн (підстава виникнення: декларації №9254198996 від 30.10.2019, №9241259859 від 16.10.2019, №9079444535 від 14.04.2020, №9107589498 від 15.05.2020, №9135384293 від 15.06.2020, №167973872 від 15.07.2020, №9203258476 від 17.08.2020, №9233075815 від 15.09.2020, №9266333065 від 15.10.2020, №9299449098 від 13.11.2020, №9334158156 від 15.12.2020, №9367252414 від 15.01.2021, №9027022193 від 16.02.2021, №9054550755 від 17.03.2021, №9087081485 від 15.04.2021, №9128911175 від 17.05.2021, №9160076185 від 15.06.2021, податкові повідомлення-рішення №0086365104 від 28.11.2019, №0017396104 від 05.05.2020, №0026365104 від 08.07.2020, №387 від 12.11.2020);

- земельного податку з юридичних осіб у сумі 82776,18грн (підстава виникнення: податковий розрахунок №9025548906 від 20.02.2018 у розмірі 4906,36грн та пеня у сумі 77869,82грн);

- частини чистого прибутку у сумі 243037,57грн (підстава виникнення: розрахунок №9271862637 від 04.02.2019);

- та військового збору у сумі 14,31грн. (пеня).

Позивач направив відповідачу податкові вимоги №1/57 від 29.10.2001 та №2/353 від 04.12.2001.

У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановив суд, згідно з довідкою про податкову заборгованість №8406/5/13-01-13-02 від 16.07.2021 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 40910999,71грн. Заборгованість у розмірі 2975578,75грн охоплена раніше поданим позовом. Відтак, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 1115520,96грн, яка складається з:

- податку на доходи фізичних осіб у сумі 409840,29грн (підстава виникнення: податкове повідомлення-рішення форми Д №0022670716 від 31.12.2020);

- податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 111300,10грн (пеня);

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 268552,51грн (підстава виникнення: декларації №9254198996 від 30.10.2019, №9241259859 від 16.10.2019, №9079444535 від 14.04.2020, №9107589498 від 15.05.2020, №9135384293 від 15.06.2020, №167973872 від 15.07.2020, №9203258476 від 17.08.2020, №9233075815 від 15.09.2020, №9266333065 від 15.10.2020, №9299449098 від 13.11.2020, №9334158156 від 15.12.2020, №9367252414 від 15.01.2021, №9027022193 від 16.02.2021, №9054550755 від 17.03.2021, №9087081485 від 15.04.2021, №9128911175 від 17.05.2021, №9160076185 від 15.06.2021, податкові повідомлення-рішення №0086365104 від 28.11.2019, №0017396104 від 05.05.2020, №0026365104 від 08.07.2020, №387 від 12.11.2020);

- земельного податку з юридичних осіб у сумі 82776,18грн (підстава виникнення: податковий розрахунок №9025548906 від 20.02.2018 у розмірі 4906,36грн та пеня у сумі 77869,82грн);

- частини чистого прибутку у сумі 243037,57грн (підстава виникнення: розрахунок №9271862637 від 04.02.2019);

- та військового збору у сумі 14,31грн. (пеня).

Позивач направив відповідачу податкові вимоги №1/57 від 29.10.2001 та №2/353 від 04.12.2001.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з розрахованою позивачем сумою податкового боргу із земельного податку та зазначає, що він не має у власності чи користуванні жодної земельної ділянки, тому нарахування позивачем відповідачу земельного податку є протиправним.

Статею 270 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком; земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

Пунктом 286.1. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

З наведених нормативних положень вбачається, що платником земельного податку є юридична особа, яка є власником земельної ділянки, або орендує земельну ділянку.

Актом «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №48» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 02.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.07.2012 по 02.12.2020» №2762/13-01-07-01/08680477 від 18.12.2020 встановлено, що державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №48» не має у власності земельних ділянок (сторінка 23 Акту).

Право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4610136800:08:001:0071, 4610136800:08:002:00012 та 4610136800:08:002:00013 надано іншій юридичній особі Львівській виправній колонії №48, що підтверджується актами на право постійного користування земельною ділянкою від 04.05.2006 серії ЯЯ №179409, №179410, №179411.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12.2022 №316838275 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:08:002:00012 її власником з 04.06.2019 є Львівська обласна державна адміністрація, а орендарем ТзОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар»» на підставі договору оренди землі від 30.06.2022

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.12.2022 №316895808 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:08:001:00071 правокористувачем вказаної земельної ділянки була державна установа «Львівська виправна колонія №48» код ЄДРПОУ 08681175 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №179409 від 04.05.2006. В подальшому вказана земельна ділянка зазнала поділу на підставі розпорядження «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки №941/0/5-21 від 30.09.2021.

Суд зазначає, що державна установа «Львівська виправна колонія №48» код ЄДРПОУ 08681175 та державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№48) код ЄДРПОУ 08680477 є різними юридичними особами, а відтак відповідач не може сплачувати земельний податок за іншого платника.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідач не є платником земельного податку за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4610136800:08:001:0071, 4610136800:08:002:00012 та 4610136800:08:002:00013, у зв`язку з чим підстави для стягнення з нього земельного податку у сумі 82776,18 грн за користування вказаними земельними ділянками відсутні.

Суд також встановив, що відповідач неодноразово звертався до позивача з заявами про списання безнадійного боргу від 05.10.2017 №10/48-16/162, від 24.01.2019 №2, від 22.09.2022 №21, проте у задоволенні таких йому відмовлено. Суд зазначає, що оцінка правомірності відмови позивача у списанні безнадійного податкового боргу відповідача виходить за межі предмету доказування та не підлягає розгляду в межах цієї справи.

Відповідно до пункту 13.1.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

З аналізу даних зворотного боку інтегрованої картки платника податку відповідача вбачається, що кошти, сплачені ним відповідно до платіжних доручень зараховані на погашення наявної суми податкового боргу в порядку черговості.

Таким чином, суд встановив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1032744,78грн (з податку на доходи фізичних осіб у сумі 409840,29грн, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 111300,10грн, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 268552,51грн, частини чистого прибутку у сумі 243037,57грн та військового збору у сумі 14,31грн).

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача податкового боргу у розмірі 1032744,78грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№48) код ЄДРПОУ 08680477, місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.2 до бюджету податковий борг у розмірі 1032744 (один мільйон тридцять дві тисячі сімсот сорок чотири) грн 78 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 16 січня 2023 року.

Суддя А.Г. Гулик