Рішення

від 16.01.2023 по справі 380/16218/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16218/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Хміляр Христини Андріївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. вул. Городоцька, 299 ЄДРПОУ: 26526811), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Хміляр Христини Андріївни (79040, м. Львів, вул. вул. Городоцька, 299), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хміляр Христини Андріївни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 26.09.2022 індексний номер №64935977 про відмову у державній реєстрації речового права права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 ;

зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Хміляр Христину Андріївну Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на підставі і у відповідності до рішення Яворівського районного суду від 14.07.2022 у справі №944/6630/21 прийняти рішення і провести державну реєстрацію речового права права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.09.2022 звернулася до Центру надання адміністративних послуг мЛьвова з заявою про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, а саме права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, похідного від права власності(інше речове право), надавши при цьому всі необхідні документи. Рішенням державного реєстратора від 26.09.2022 №64935977 позивачу було відмовлено у реєстрації такого права з посиланням на п.п.1,5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.18,23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 №1127. Позивач зазначає, що нею під час подачі документів про державну реєстрацію речового права, похідного від права власності, було надано рішення суду, яким встановлено перехід і виникнення у ОСОБА_1 права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою в порядку спадкування після ОСОБА_2 . Відомості про зареєстровані речові права на земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, похідні від права власності, в державному реєстрі прав відсутні, в рішенні про відмову від 26.09.2022 № 64935977 ані за суб`єктами, ані за об`єктами такі відомості також не наведені. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а порушене право позивача відновленню шляхом зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію речового права - права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 06.12.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що діюче законодавство не містить норм зобов`язального характеру щодо державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, що унеможливлює провести державну реєстрацію такого права керуючись положеннями абзацу 11 п. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким державній реєстрації прав підлягають інші речові права відповідно до закону. Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день законодавством України не передбачено здійснення державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в підтвердження своєї позиції покликається на лист Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №7770/1593-26-20/8.4.2, яке відповідно до п. 91 ч. 1 ст. 7 Закону надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав, а також практику розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про відмову щодо реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою у зв`язку з тим, що вказане право не підлягає державній реєстрації, зокрема, наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) №253/7 від 27.04.2021, яким відмовлено у задоволенні скарги у зв`язку з тим, що державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав відповідно до законодавства. Крім цього, у відомостях з Державного земельного кадастру відсутня інформація щодо реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою за спадкодавцем ОСОБА_2 , оскільки наявна інформація лише про зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку за Яворівською міською радою Львівської області.

Щодо вимоги про зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно прийняти рішення і провести державну реєстрацію речового права - права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, то відповідач вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати рішення.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 21.12.2022, позивач не погоджується з висновком відповідача про відсутність в діючому законодавстві заявленого речового права, а саме права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, оскільки таке право спадкодавець позивача ОСОБА_2 набув згідно вимог Земельного кодексу УРСР(1990р,) та Закону України «Про селянське(фермерське господарство)», і таке право довічного успадкованого володіння землею зі смертю носія не припинилось, а перейшло у спадщину до позивача на підставі рішення суду, що відповідає висновкам постанов Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц. Позивач зазначає, що встановлений судом факт переходу права не потребує додаткового встановлення та перевірки в силу положень Конституції України, рішення суду є обов`язковим до виконання і є підставою для проведення державної реєстрації речових прав згідно профільного закону. Щодо зазначених у рішенні про відмову у реєстрації прав наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, то позивач зазначає про їх відсутність як у відзиві на позовну заяву, так і по факту відмови в державній реєстрації, оскільки відомості реєстру прав (довідка №291564050 від 21.12.2021 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не містять інформації про наявність зареєстрованих речових прав, похідних від права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 площею 10,0868га для ведення фермерського господарства. Позивач також зазначає, що оскільки звернулась до суб`єкта владних повноважень і вже отримала відмову, вимога про зобов`язання державного реєстратора вчинити дії у відповідності до вимог закону у ситуації, що склалося не є втручанням у повноваження, вважає, що у державного реєстратора відсутній вибір конкретного рішення на власний розсуд, відмова державного реєстратора неправомірна, а тому просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, що відповідь на відзив подана із пропущенням встановленого судом строку, а тому не може прийматись до розгляду.

У письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 27.12.2022, позивач просить суд враховувати поважність обставин енергетичної кризи в Україні, що викликані військовими діями держави агресора проти України з 24.02.2022, які безпосередньо впливають на терміни складання і подання суду заяв по справі. Зазначає, що мотиви заперечень відповідача дублюють викладене у відзиві і не спростовують зазначену у відповіді на відзив аргументацію, яку позивач підтримує повністю, оскільки вона ґрунтується на нормах чинного законодавства і судової практики.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14.07.2022 у справі №944/6630/21 за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 визнано право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 10,0 га для ведення селянського(фермерського) господарства державний акт Б №059134, що є частиною земельної ділянки кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868 га для ведення фермерського господарства на території Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області. Вказаним рішенням встановлено, що земельна ділянка площею 10,0 га для ведення селянського(фермерського) господарства, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві довічного успадкованого володіння в межах згідно з планом державного акта Б №059134, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № ІУ-306, виділялась у довічне успадковане володіння рішенням виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів №372 від 28.11.1991, державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Яворівської районної ради народних депутатів №50 від 20.02.1992.

На підставі наказів Держгеокадастру України від 21.02.2019 №59 та №129 від 13.05.2019, відповідно до технічної документації щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Нагачівської сільської ради сформовано 47 ділянок. Передана ОСОБА_2 земельна ділянка площею 10,0га проінвентаризована і облікована у зазначеній документації з землеустрою як «ділянка ЛЯН-Д20», рілля, кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, площею 10,0868га.

В подальшому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №53-ОТГ від 15.12.2020, зі змінами, внесеними наказом №60-ОТГ від 21.12.2020, згідно з актом приймання - передачі від 30.12.2020 у комунальну власність Яворівської міської ради передано 6421,5451 га проінвентаризованих земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064.

20.09.2022 на підставі рішення Яворівського районного суду від 14.07.2022, ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг мЛьвова із заявою за реєстраційним номером 52457703 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо виникнення іншого речового права, а саме права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку з кадастровим номером 4625886000:02:000:0064.

Для державної реєстрації права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку заявником було подано документи відповідно до картки прийому заяви 310318503, а саме: заява, серія та номер: б/н, видавник: заявник; рішення суду, серія та номер: 944/6630/21, видавник: Яворівський районний суд Львівської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 57551600, видавник: Державний земельний кадастр.

Рішенням від 26.09.2022 №64935977 державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Хміляр Христина Андріївна відмовила у державній реєстрації права довічного успадкованого володіння за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4625886000:02:000:0064, з посиланням на п.п.1,5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.18,23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 №1127.

Підставами відмови у державній реєстрації іншого речового права вказано: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки от. 4 Закону не передбачено, що право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою підлягає державній реєстрації. 2) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки у відомостях з Державного земельного кадастру відсутні відомості щодо реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою за ОСОБА_2 , що унеможливлює встановити факт переходу права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Вважаючи зазначене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень таким, що порушує її законні права та інтереси, позивач звернулася за їх захистом до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі Порядок №1127).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах (ч. 3 ст. 10 Закону №1952-ІV).

Під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи (п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV).

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону №1952-IV).

Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (ч. 1 ст. 18 Закону №1952-ІV).

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку (ч. 4 ст. 18 Закону №1952-IV).

Державній реєстрації прав підлягають:

- право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва;

- речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, державний реєстратор приймає рішення про відмову у реєстрації прав у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 13 ст. 15 Закону № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами п. 12 наведеного Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Згідно з підпунктом 10 пункту 27 Порядку рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно відноситься до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону №1952-IV та Порядку №1127 суд зазначає, що при прийнятті заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор перевіряє їх на наявність підстав для зупинення розгляду заяви чи відмови у реєстрації прав. При цьому, підставою для безумовного проведення державної реєстрації речового права є наявність судового рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття заявником права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та за результатами дослідження матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до державного реєстратора слугував факт набрання законної сили судовим рішенням, яким за нею визнано право довічного успадкованого володіння відповідною земельною ділянкою, що у свою чергу безумовно створює для відповідача обов`язок зареєструвати за позивачем речове право, визначене таким судовим рішенням.

Відмовляючи у державній реєстрації речового права, відповідач послався на п.п.1,5 ч.1 ст.24 №1952-VI та п.п.18,23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 №1127.

Так, згідно з вимогами п.п.1,5 ч.1 ст.24 Закону №1952-VI у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 18 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав. Пунктом 23 Порядку передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

В оскаржуваному рішенні підставами відмови у державній реєстрації іншого речового права відповідачем зазначено: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки от. 4 Закону не передбачено, що право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою підлягає державній реєстрації. 2) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки у відомостях з Державного земельного кадастру відсутні відомості щодо реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою за ОСОБА_2 , що унеможливлює встановити факт переходу права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Щодо відсутності в статті 4 Закону №1952-VI норми, яка б передбачала державну реєстрацію права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою суд зазначає таке.

Право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою започатковане з 18.12.1990 після прийняття Земельного кодексу Української РСР, відповідно до якого у довічне успадковане володіння земля надавалася громадянам Української РСР для ведення сільського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, традиційних народних промислів, у разі одержання у спадщину житлового будинку або його придбання (ст. 6 ЗК УРСР).

Статтею 50 цього Кодексу було встановлено, зокрема, що громадянам Української РСР, які виявили бажання вести сільське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їхніх сімей, надаються за їхнім бажанням у довічне успадковане володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

У 1992 році в Україні відбулась земельна реформа, в результаті якої законодавство, що регулює земельні відносини, зазнало значних змін. Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 не передбачав такого виду права як довічне успадковане володіння земельною ділянкою. Між тим, згідно з п. 8 постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковане або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп визначено, що Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 запроваджено нову форму володіння землею довічне успадковане володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому, в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу. Наведене свідчить про те, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, на сьогодні зберегла право на таке володіння.

Беручи до уваги перехідні положення п. 8 вказаної постанови Верховної Ради України та рішення Конституційного Суду України, оскільки таке право володіння зберігається у користувачів земельної ділянки, а в чинному законодавстві відсутні норми, які регулюють право довічного успадкованого володіння, до таких правовідносин мають застосовуватися норми, які були чинними на момент існування на законодавчому рівні такого права.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Враховуючи, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником земельних правовідносин, в тому числі і з довічного успадкованого володіння землею, що відповідає правовій позиції в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція» та cm. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадкованого володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено cm. 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковане володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відтак, посилання відповідача на відсутність в ст. 4 Закону №1952-IV норми, яка б передбачала державну реєстрацію права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, як на підставу для відмови у проведенні державної реєстрації за позивачем права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність такого права у позивача підтверджується судовим рішенням, у зв`язку із чим таке право підлягає державній реєстрації згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV.

Рішенням Яворівського районного суду від 14.07.2022, яке набрало законної сили і має всі реквізити документа, встановлено факт переходу від спадкодавця ОСОБА_2 до спадкоємця ОСОБА_1 права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 10,0га згідно державного акта Б №059134, яка в процесі інвентаризації земель в 2019 році стала частиною земельної ділянки кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 площею 10,0868 га, тому висновок державного реєстратора про неможливість на підставі поданих документів встановити факт переходу прав є помилковим. Рішення суду містить необхідну для реєстрації прав інформацію.

Щодо наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки у відомостях з Державного земельного кадастру відсутні відомості щодо реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою за ОСОБА_2 , що унеможливлює встановити факт переходу права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно інформації з довідки №291564050 від 21.12.2021 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 площею 10,0868га(нерухоме майно) зареєстрована 27.06.2019 на підставі наказу 60-ОТГ, виданого 21.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Львівській області; наказу 53-ОТГ, виданого 15.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Львівській області; акту приймання-передачі від 30.12.2020, підписаного Начальником ГУ Держгеокадастру у Львівській області та Яворівським міським головою.

Земельна ділянка кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 перебуває у комунальній власності Яворівської міської ради, право власності зареєстроване 13.01.2021 державним реєстратором Яворівської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2269574946258, відомості про реєстрацію інших речових прав на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав відсутні. Відомості про державну реєстрацію похідних прав, обтяжень прав в Державному реєстрі прав відсутні.

Під час видачі у 1992 році спадкодавцю ОСОБА_2 державного акта на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 10,0га Б №059134 чинне законодавство не передбачало норми про державну реєстрацію земельних ділянок і прав на них, реєстрації підлягали лише документи, що посвідчували право - державні акти.

Отже, заявлене позивачем для реєстрації набуте на підставі рішення суду речове право, похідне від права власності, відповідає законодавству та поданим документам, що узгоджується з нормою ч.8 ст.18 Закону, а тому підлягає обов`язковій державній реєстрації, обставин, що унеможливлюють встановлення факту переходу права відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що державний реєстратор при прийнятті рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації прав та обтяжень від 26.09.2022 №64935977, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що привело до порушення прав, свобод та інтересів позивача, оскільки позивач надав до державного органу всі документи, отримані у встановленому законом порядку, для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною першою статті 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Хміляр Христину Андріївну Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на підставі і у відповідності до рішення Яворівського районного суду від 14.07.2022 у справі №944/6630/21 прийняти рішення і провести державну реєстрацію речового права права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 .

Доводи відповідача про те, що прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав належать до виключної компетенції цього органу, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати рішення, суд вважає безпідставними, оскільки позивач звернулась до суб`єкта владних повноважень і вже отримала відмову, вимога про зобов`язання державного реєстратора вчинити дії у відповідності до вимог закону у спірному випадку не є втручанням у повноваження, оскільки суд проаналізував підстави відмови у вчиненні реєстраційних дій та дійшов до висновку про їх протиправність, а тому у державного реєстратора відсутній вибір конкретного рішення на власний розсуд.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. вул. Городоцька, 299 ЄДРПОУ: 26526811), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Хміляр Христини Андріївни (79040, м. Львів, вул. вул. Городоцька, 299) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хміляр Христини Андріївни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 26.09.2022 індексний номер №64935977 про відмову у державній реєстрації речового права права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Хміляр Христину Андріївну Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на підставі і у відповідності до рішення Яворівського районного суду від 14.07.2022 у справі №944/6630/21 прийняти рішення і провести державну реєстрацію речового права права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою кадастровий номер 4625886000:02:000:0064 за ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. вул. Городоцька, 299 ЄДРПОУ: 26526811) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.