Ухвала

від 16.01.2023 по справі 500/76/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2023 року

м. Київ

справа №500/76/22

адміністративне провадження № К/990/172/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 500/76/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У 2022 році ОСОБА_1 (далі також - позивач), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - відповідач), у якому просили:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 24.06.2021 № 407, № 408, № 409 та від 17.11.2021 № 1025, № 1027, № 1023, № 1024;

- зобов`язати відповідача прийняти наступні рішення про:

а) безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

б) безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

в) безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

г) безоплатну передачу у власність ОСОБА_4 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

ґ) безоплатну передачу у власність ОСОБА_5 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 2,0 гектара, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу, на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

д) безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,15 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

е) безоплатну передачу у власність ОСОБА_5 , згідно поданого клопотання, земельної ділянки із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,15 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаними рішенням та постановою, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Згідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі, позивач посилається на підпункти «а» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зокрема зазначає, про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково.

Судом не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Також, у касаційній скарзі, позивач посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зокрема зазначає, про те, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково.

З приводу зазначеного, Суд зазначає таке.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України.

Суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду у порядку загального позовного провадження (частина четверта статті 12, частини четверта статті 257 КАС України).

Таким чином, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності помилково з огляду на те, що згідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи у касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені відповідними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 500/76/22.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук