Постанова

від 17.01.2023 по справі 826/13501/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/13501/17

адміністративне провадження № К/9901/5636/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 826/13501/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФТРАНССЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0007672203.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий орган протиправно здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку, за наслідками якої викладені безпідставні висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Зазначив, що проведена перевірка відбулась з грубим порушенням процедури її проведення без попереднього направлення письмового запиту про надання інформації.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 5 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом не підтверджено первинними документами. Також суд відхилив посилання позивача на процедурні порушення щодо призначення перевірки.

Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, скасував його та ухвалив нове про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позиції позивача щодо відсутності у контролюючого органу підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, оскільки податковим органом не направлено платнику податків запит, який є обов`язковою умовою призначення та проведення перевірки.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на допущені процесуальні порушення, які вплинули на правильність судового рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду України, відповідно до якого, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень (якщо такі мали місце), допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Обґрунтовуючи помилковість рішення суду апеляційної інстанції відповідач у касаційній скарзі також стверджує, що запит «Про надання інформації та її документального підтвердження» було отримано представником позивача Павленко С.В. 16.06.2014, що підтверджується відміткою про його отримання.

Позивач правом подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного провадження.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що у вересні 2014 року працівниками ДПІ у Подільському районі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 18 вересня 2014 року №1075, направлення на перевірку від 18 вересня 2014 року №1065 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профтранссервіс» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ідея Рісьорч» за період з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 297 500,00 грн. за 2012 рік.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 1 жовтня 2014 року №5522/26-56-22-03-09/35465163.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 21 жовтня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «П» №0007672203, яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 297 500,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби,

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Профтранссервіс» з ТОВ «Ідея Рісьорч» за період з 1 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року Позивачу не направлявся, що є порушенням процедури проведення перевірки і як наслідок визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, поза увагою суду залишились довід і докази Відповідача про направлення та отримання запиту представником позивача Павленко С.В. 16.06.2014, про що свідчить підпис на копії запиту, який надавався суду першої інстанції і наявний в матеріалах справи.

Не дослідження даної обставини є процесуальним порушенням, і має важливе значення, яке впливає на правильність рішення суду, яке не можна визнати законним та обґрунтованим.

Крім того, у касаційній скарзі в обґрунтування підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції відповідач посилається на те, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень (якщо такі мали місце), допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Такі доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція відповідно до якої, якщо оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків посилається на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.

Так, у постанові Верховний Суд від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 3) якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС).

Беручи до уваги наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджувати, що суд апеляційної інстанцій правильно встановив обставини у справі, а відтак і що правильно застосував норми матеріального права, не можна. У зв`язку з цим постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанцій слід встановити обставини у справі з дотриманням норм процесуального права, дати їм правильну юридичну оцінку у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №826/13501/17 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва