Постанова

від 30.01.2019 по справі 826/13501/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13501/17 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс на проголошене о 09 годині 30 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року, повний текст якого складено 18 жовтня 2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс (далі - Позивач, ТОВ Профтранссервіс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0007672203.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відсутності підтвердження первинними документами факту вчинення господарської операції. Крім того, суд підкреслив, що у випадку відсутності у контролюючого органу підстав для проведення перевірки суб'єкт господарювання має захищати свої права шляхом недопуску податкового органу до її проведення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своєї позиції наголошує, що у ході обшуку ТОВ Профтранссервіс працівниками слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Подільському районі були вилучені не лише укладені з ТОВ Ідея Рісьорч договори та виписані останнім податкові накладні, а й акти здачі-прийому. Відтак, на переконання Апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій є помилковим. Крім того, наголошує на неврахуванні судом відсутності у контролюючого органу підстав для проведення перевірки товариства, у зв'язку з чим акт перевірки не може вважатися належним і допустимим доказом порушень вимог чинного законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 19.12.2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.01.2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд до 30.01.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Профтранссервіс і ТОВ Ідея Рісьорч не підтверджується первинними документами, а податкові накладні підписані від імені ТОВ Ідея Рісьорч особою, яка заперечує свою причетність до діяльності вказаного товариства, позиція суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є вірною. Крім того, зазначає, що суд обґрунтовано підкреслив, що у випадку відсутності у контролюючого органу підстав для проведення перевірки суб'єкт господарювання має захищати свої права шляхом недопуску податкового органу до її проведення.

У судовому засіданні представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з викладених у відзиві доводів.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2014 року працівниками ДПІ у Подільському районі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 18.09.2014 року №1075 (а.с. 34), направлення на перевірку від 18.09.2014 року №1065 (а.с. 71) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Профтранссервіс з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьорч за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 297 500,00 грн. за 2012 рік.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 01.10.2014 року №5522/26-56-22-03-09/35465163 (а.с. 10-32).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 21.10.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми П №0007672203, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 297 500,00 грн. (а.с. 33).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції, з огляду на окреслені в акті перевірки копії документів, вилучені у ході обшуку 09.07.2012 року та які були предметом дослідження контролюючим органом, встановив таке.

У ході огляду документів, вилучених у ТОВ Профтранссервіс по взаємовідносинам з ТОВ Ідея Рісьоч за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року, серед низ значилися: договір на виконання робіт по очистці вагонів від 08.12.2011 року №80, укладений між ТОВ Профтранссервіс в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту (замовник), та ТОВ Ідея Рісьоч , в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по очистці залізничних вагонів , зняттю реквізитів при вигружанню, з вивозом залишку вантажу у вигляді мусору , а також підготовка вагонів для загрузки та зважування.

Крім того, зі змісту акту перевірки судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Ідея Рісьорч виписано на користь ТОВ Профтранссервіс податкові накладні: від 08.12.2011 року №8 на суму 49500грн. (ПДВ 8250грн.), від 08.12.2011 року №9 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 04.05.2012 року №20 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 21.02.2012 року №909 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 10.02.2012 року №405 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 13.02.2012 року №529 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 14.02.2012 року №573 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 05.03.2012 року №99 на суму 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), від 28.03.2012 року №684 на суму 21000 грн. (ПДВ 3500 грн.), від 18.04.2012 року №151 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.), від 25.04.2012 року №211 на суму 49500 грн. (ПДВ 8250 грн.) та акти здачі-прийому від 30.04.2012 року №30040012 на суму 99000 (ПДВ 16500 грн.) та від 29.02.2012 року №29022012 на суму 198500 грн. (ПДВ 33083 грн.).

Крім того, суд зауважив, що, як вказано в акті перевірки, інших документів в матеріалах наданих для огляду СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по взаємовідносинах ТОВ Профтранссервіс з ТОВ Ідея Рісьоч не значилось.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 75, 77, 81, 198, 200, 201 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, прийшов до висновку, що опис вилучених у ході обшуку ТОВ Профтранссервіс документів не дає підстави стверджувати реальність здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту, а посилання Позивача на протиправність проведеної перевірки нівелюється фактом допуску працівників Відповідача до її проведення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При цьому, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов'язкова наявність таких умов у сукупності:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби,

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, на думку колегії суддів, лише виявлення за наслідками перевірки інших платників податків або отримання податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового законодавства не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки за умови, якщо платник податків надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДФС. Водночас, передумовою надання пояснень та їх документального підтвердження є направлення контролюючим органом такого запиту.

Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за умови ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2018 року у справі № 826/5926/16. Крім того, у даному рішенні суд касаційної інстанції зауважив, що правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 року (справа № 21-425а14), згідно якої лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано ДПІ у Дніпровському районі, письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин ТОВ Профтранссервіс з ТОВ Ідея Рісьорч за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року Позивачу не направлявся.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17.

При цьому судова колегія критично оцінює посилання ДПІ у Подільському районі, з якими погодився суд першої інстанції, на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10, оскільки у цій справі надана оцінка правовідносинам, які виникли до прийняття і набрання чинності Податковим кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів, не обговорюючи питання щодо правомірності формування ТОВ Профтранссервіс даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Ідея Рісьорч у період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року, приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного індивідуального акту як такого, що складений на підставі недопустимих доказів.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0007672203 з огляду на не набуття контролюючим органом повноважень на проведення перевірки, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ДПІ у Подільському районі на користь ТОВ Профтранссервіс витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 11 146,25 грн. (4 452,50 грн. за подання позовної заяви майнового характеру та 6 693,75 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду), сплачених згідно квитанції від 23.10.2017 року №0.0.877270748.1 на суму 500,00 грн., квитанції від 07.11.2017 року №1 на суму 3 952,50 грн. та квитанції від 14.11.2018 року №0.0.1184535100.1 на суму 6 693,75 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0007672203.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профтранссервіс (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40Г, код ЄДРПОУ 35465163) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 11 146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) гривень 25 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено 30 січня 2019 року.