Ухвала
від 12.01.2023 по справі 755/14405/19
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/14405/19 Головуючий в суді 1-ої інст. - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/316/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судув складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника -ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 388 КК України та виправдано його,-

В С Т А Н О В И Л А:

У відповідності до обвинувального акту, 31.08.2010 року Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4100.

Наказом № 248/1-к від 01.06.2012 року ОСОБА_7 призначено на посаду головного юрисконсульта Апарату Правління та Спостережної ради ПАТ «Банк Національний Кредит» (ЄДРПОУ 20057663) (далі - Банк та Заставодержатель).

15.06.2012 року між Банком в особі начальника Донецького відділення ОСОБА_9 та АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж» (ЄДРПОУ 24155954) (далі - Позичальник) в особі його директора ОСОБА_10 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 138ю/2012/05-1075/2-1 (далі - Договір) у межах максимального ліміту кредитування до 10 000 000 гривень. Строк повернення заборгованості за відновлювальною кредитною лінією - 14.04.2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором 18.06.2012 року між Банком та ОСОБА_11 (далі - Заставодавець) укладено договір застави майна № 04-1076/1-1 (далі - Договір Застави), згідно з яким остання передала в заставу транспортні засоби, які належали їй на праві приватної власності, а саме:

- автомобіль LEXUS, модель LS 460, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль JAGUAR, модель XF, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 2.1.1 Договору застави Заставодавець зобов`язався забезпечити цілісність предмета застави, створити належні умови для його збереження та утримувати предмет застави належним чином.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору застави Заставодавець зобов`язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних з переходом права власності на предмет застави.

19.06.2012 року між Банком та Позичальником укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року, згідно з яким внесено зміни до пп. 3.3.18, зокрема до наявного заставного майна додатково включено майно ОСОБА_11 , а саме автомобіль LEXUS та автомобіль JAGUAR.

У період з 24.05.2013 року до 29.08.2014 року шляхом укладення Договорів про внесення змін № 3 від 24.05.2013 року, № 4 від 18.03.2014 року, № 5 від 30.05.2014 року, № 6 від 29.08.2014 року до Договору збільшено ліміт кредитування до 18 527 000 грн., а кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом продовжено до 17.03.2015 року.

У цей період ОСОБА_7 , який працював на посаді головного юрисконсульта Апарату правління та Спостережної ради Банку, вирішив придбати автомобілі LEXUS та JAGUAR у ОСОБА_11 . Далі листами від 17.03.2014 року Банк надав згоду останній на продаж зазначених автомобілів, які перебували у заставі ПАТ «Банк Національний кредит» згідно Договору застави № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 року, на користь ОСОБА_7

19.03.2014 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, здійснив перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_11 на себе.

Після цього 24.03.2014 року ОСОБА_7 уповноважив довіреністю ОСОБА_12 передати в заставу Банку належні йому на праві приватної власності автомобілі JAGUAR та LEXUS та підписання Договору про внесення змін та доповнень до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 року (далі - Договір про внесення змін до Договору застави).

17.04.2014 року між Банком, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності від 24.03.2014 року, укладено Договір про внесення змін до Договору застави. Згідно із вказаним договором, у преамбулі змінено заставодавця по автомобілям LEXUS та JAGUAR з ОСОБА_11 на ОСОБА_7 .

За вказаним Договором про внесення змін до Договору застави, ОСОБА_12 на підставі довіреності, наданої ОСОБА_7 , передав, а Банк прийняв у заставу в якості забезпечення виконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту таке майно:

- автомобіль LEXUS, модель LS 460, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль JAGUAR, модель XF, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

17.04.2014 року вказані зміни щодо заставодержателя за договором кредитної лінії з ОСОБА_11 на ОСОБА_7 внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (реєстрація змін).

Таким чином, після підписання Договору про внесення змін № 4 до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 17.04.2014 року ОСОБА_7 , як власник заставного майна, відповідно до пункту 2.1.6 договору застави зобов`язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, тобто на автомобілі LEXUS та JAGUAR.

05.06.2015 року постановою Правління Національного банку України № 358 прийнято рішення про віднесення ПАТ «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних. Цього самого дня рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Національний кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 року № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_13 .

У кінці липня 2015 року (точну дату досудовим слідством не встановлено, однак до 29.07.2015 року) у ОСОБА_7 , якому Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2010 року № 4100, виник умисел на відчуження заставного майна Банку.

Після цього, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про видану ним довіреність на ОСОБА_12 , якою він уповноважив останнього передати в заставу Банку належні йому на праві приватної власності автомобілі JAGUAR і LEXUS та підписати Договір про внесення змін до Договору застави, вчинив продаж зазначених автомобілів та порушуючи умови вказаного договору застави, незаконно реалізував заставне майно третім особам.

Так, 29.07.2015 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи у ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві, за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 7, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у порушення п. 2.1.1 та 2.1.6 Договору застави, без згоди Банку, уклав Договір комісії з ТОВ «Глобал-Авто», через яке на підставі Довідки-рахунку серії № ААЕ 287932 від 29.07.2015 року здійснив незаконне відчуження заставного майна, а саме автомобіля JAGUAR, на нового власника ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_10 на підставі вказаної довідки, не усвідомлюючи злочинних дій ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні вказаного ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві, здійснив процедуру державної перереєстрації автомобіля JAGUAR на себе. Автомобілю присвоєно д.н.з. НОМЕР_5 .

Крім того, 01.08.2015 року, у денний час, ОСОБА_7 , перебуваючи у ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 7, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи п. 2.1.1 та 2.1.6 Договору застави, без згоди Банку, уклав Договір комісії з ТОВ «Глобал-Авто», через яке на підставі Довідки-рахунка серії № ААЕ 287975 від 01.08.2015 року незаконно здійснив відчуження автомобіля LEXUS на ОСОБА_10 . Відразу після цього ОСОБА_7 у приміщенні вказаного ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві підписав заявку № 69494031 від 01.08.2015 року у графі про здійснення платежу, у графі «Реєстрація, перереєстрація автомобіля, автобуса іноземного виробництва з видачею свідоцтва про реєстрацію або його дубліката без номерного знака», тим самим виконавши всі дії щодо здійснення незаконного відчуження заставного майна, а саме автомобіля LEXUS, на нового власника - ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_10 на підставі вказаної довідки, не усвідомлюючи злочинних дій ОСОБА_7 , перебуваючи разом з останнім у приміщенні вказаного ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві, здійснив процедуру державної перереєстрації автомобіля LEXUS на себе. У цей же день ОСОБА_10 , перебуваючи у ВРЕВ - 7 УДАІ в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Павла Усенка, 7, перереєстрував вказаний автомобіль на нового власника ОСОБА_14 . Автомобілю присвоєно д.н.з. НОМЕР_6 .

Таким чином, ОСОБА_7 здійснив незаконне відчуження заставного майна ПАТ «Банк Національний Кредит», а саме автомобілів LEXUS та JAGUAR загальною вартістю 1 425 252,2 гривень.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 388 КК України та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України і призначити йому покарання у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49 КК України звільнити останнього від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Крім того прокурор вказує про необхідність дослідження наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів та допит свідків.

Мотивуючи такі вимоги зазначає, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

На думку прокурора, в порушення ч. 3 ст. 374 КПК України, судом не наведені підстави для виправдання обвинуваченого та належним чином не вмотивовано, чому він відкидає доводи сторони обвинувачення.

Так, вказує, що твердження суду першої інстанції про те що в обвинувальному акті не зазначено, якою саме особою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 388 КК України є ОСОБА_7 не відповідає дійсності, оскільки, як в обвинувальному акті чітко зазначено, що після підписання Договору про внесення змін № 4 від 17.04.2014 до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 ОСОБА_7 , як власник заставленого майна, відповідно до п. 2.1.6 договору застави зобов`язався не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави та не відчужувати заставне майно банку. Так і під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 діяв, як приватна особа, якій майно ввірено, а саме: як власник заставленого майна.

Прокурор зазначає, що обвинувачення ОСОБА_7 у відчуженні заставленого майна, здійснене особою, якій це майно ввірено, є доведеним, оскільки після підписання Договору про внесення змін № 4 від 17.04.2014 до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 ОСОБА_7 , як власник заставленого майна, відповідно до п. 2.1.6 договору застави зобов`язався не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави та не відчужувати заставне майно банку.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, які досліджувались під час судового розгляду, відсутність дозволу банку на реалізацію вказаного заставленого майна підтверджується Заявою про вчинення злочину № 312 від 30.10.2014, Заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» про вчинення кримінального правопорушення №08-05/1760 від 30.05.2016, а саме: реалізацію ОСОБА_7 заставленого майна банку без згоди Банку.

Вказує, що факт відсутності дозволу банку підтверджується показами представника потерпілого ОСОБА_15 (представляє інтереси ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ»), яка вказала на продаж заставленого майна ОСОБА_7 , без згоди банку та підтверджується відповідною позовною заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», відповідно до якого дозвіл на реалізацію заставного майна у ОСОБА_7 відсутній.

Крім того, факт відсутності дозволу на реалізацію заставного майна підтверджується матеріалами проведеної виїмки в ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», Територіального сервісного центру № 8045 Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, де серед документації відсутні документи банку щодо надання дозволу ОСОБА_7 на продаж заставленого майна.

Також, прокурор звертає увагу на те, що у порушення вимог ст. ст. 42, 323, 336 КПК України, судом проводився судовий розгляд без безпосередньої участі обвинуваченого та його захисника у залі судових засідань, через програму ЕаsуСоn із застосуванням власних засобів зв`язку.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, із наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є зокрема невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Частиною 1 ст.411 КПК України передбачено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобов`язані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 23 КПК України - суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.

Однак, суд першої інстанції, виправдавши ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався та дійшов передчасного висновку про його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 388 КК України.

Обґрунтовуючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду строною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Як слідує з оскарженого вироку, обгрунтовуючи висновок про недоведеність наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, суд в порушення вимог ст.ст. 94, 374 КПК України не надав належної оцінки всім зібраним у провадженні доказам з огляду на їх сукупність та взаємозв`язок, окремі з них взагалі залишив без оцінки, не врахував характер вчиненого злочину та обставини його скоєння, що потребували більш детального аналізу та оцінки непрямих доказів кримінального провадження та перевірки достовірності та допустимості інших доказів.

Так, як слідує з вироку, суд першої інстанції перевіривши наявні в матеріалах справи докази зазначив, що згідно обвинувального акту, 19.03.2014 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, здійснив перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_11 на себе.

У той же час, в судовому засіданні ОСОБА_7 зазначив, що 19.03.2014 року не перебував у приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, та не здійснював перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_11 на себе.

Згідно висновку експерта №8-4/1981 від 14.11.2017 року, підписи від імені ОСОБА_7 у оригіналах наступних документів: заяві № 36988449 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав»; довідці-рахунку серії ВІА № 286862 в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав___»; заяві № 36978262 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав», - виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою, відповідно до висновку експерта №8-4/2467 від 17.01.2018 року, підпис у оригіналі Заяви № 69494031 від 01.08.2015 року на першій стороні документу у правій частині таблички «Необхідні платежі» знизу слів «Дата» та «01.08.2015» ймовірно виконаний ОСОБА_7 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов переконання, що висновки експерта підтверджують показання обвинуваченого, абудь-яких доказів, які б ставили під сумнів показання обвинуваченого в цій частині, стороною обвинувачення надано не було.

Проте, як вірно зазначає в поданій апеляційній скарзі прокурор, судом належним чином не мотивано та не обгрунтовано висновок про те, чому за наявності висновка експерта про те, що підпис у оригіналі Заяви № 69494031 від 01.08.2015 року на першій стороні документу у правій частині таблички «Необхідні платежі» знизу слів «Дата» та «01.08.2015» ймовірно виконаний ОСОБА_7 , суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого підтверджуються висновком експерта.

При цьому, з наданої у вироку оцінки та аналізу наданих стороною обвинувачення доказам вбачається, що суддею не проаналізовано згадані вище висновки експерта в сукупності з іншими зібраними в матеріалах кримінального провадження доказами з точки зору достатності та взаємозв`язку, натомість враховано їх лише у сукупності з показами обвинуваченого.

Крім того, суд визнав слушними доводи сторони захисту про те, що строною обвинувачення не було доведено відсутність згоди банку на реалізацію заставленого майна, при цьому не звернув уваги на те, що ці доводи суперечать зібраним та дослідженим у провадженні доказам, зокрема, фактичним даним, що містяться у показаннях представника потерпілого ОСОБА_15 , яка вказала на продаж заставленого ОСОБА_7 , без згоди банку, заяві про вчинення злочину № 312 від 30.10.2014, заяві Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» про вчинення кримінального правопорушення №08-05/1760 від 30.05.2016, а саме: реалізацію ОСОБА_7 заставленого майна банку без згоди Банку, позовній заяві Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", відповідно до якого дозвіл на реалізацію заставного майна у ОСОБА_7 відсутній, матеріалам проведеної виїмки в ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", Територіального сервісного центру № 8045 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, де серед документації відсутні документи банку щодо надання дозволу ОСОБА_7 на продаж заставного майна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, ґрунтується на припущеннях та є передчасним, оскільки такий висновок суду зроблений без належної перевірки всіх обставин кримінального провадження і оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового розслідування та судового розгляду, які вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду на те, що висунуте прокурором обвинувачення у відчуженні заставного майна, здійснює підміну правових норм КК України, з огляду на те, що лексичне значення слів "заставного майна" та "заставленого майна" є тотожним, використання та вживання словсполучення "заставного майна" не впливають на обставини кваліфікації кримінального правопорушення, а також не можуть слугувати підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Так, апеляційний суд приймає до уваги ті обставини, що нормами чинного КПК України з одного боку чітко визначено повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить проведення процесуальних дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91, ч. 2 ст. 347 КПК України, а з іншого боку невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не входять в перелік підстав для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, визначений нормами ст. 415 КПК України.

За таких обставин апеляційний суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, передбаченими п.п. 1, 15, 16, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, а саме: верховенство права; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність, приходить до висновку про те, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 415 КПК України, відповідно до яких, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, апеляційний суд не входить в обговорення питань щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вказаному кримінальному правопорушенні, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, призначення покарання, тощо, оскільки ці обставини підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм належну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст.ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, і в залежності від цього постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, вирок суду Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 388 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.01.2023
Оприлюднено18.01.2023
Номер документу108444141
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти правосуддя

Судовий реєстр по справі —755/14405/19

Ухвала від 18.12.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 29.11.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 29.11.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 02.11.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 02.11.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 09.10.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 06.06.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 21.03.2023

Кримінальне

Дніпровський районний суд міста Києва

Сазонова М. Г.

Ухвала від 12.01.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Полосенко Василь Степанович

Ухвала від 01.11.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Полосенко Василь Степанович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні