Постанова

від 16.01.2023 по справі 921/645/15-г/10

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. Справа №921/645/15-г/10

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцький Б.Д.

Секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 " б/н від 05.12.2022 ( вх. № 01-05/3019/22 від 07.12.2022)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 (суддя - Охотницька Н.В.)

за скаргою Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015

у справі № 921/645/15-г/10

за позовом Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 ", с. Перемилів Гусятинського району Тернопільської області , код ЄДРПОУ 30787570

до відповідача Приватного підприємства " Аскорд ", 46002, м. Тернопіль вул. Бродівська, буд. 44 , код ЄДРПОУ 37754080

про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн.

За участю представників:

від позивача Хомко Ю.М.

від відповідача не з`явився;

від органу ДВС не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове підприємство "Воля - 2000" звернулось до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10.

Відповідно до згаданої вище скарги, заявник просив суд:

- поновити строк на звернення зі скаргою;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП № 48892800 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 Приватному агропромисловому підприємству "Воля-2000" у поновленні процесуального строку на подання скарги відмовлено. Скаргу б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10 залишено без розгляду.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду із скаргою на рішення та дії приватного виконавця, скаржник повинен був зазначити у скарзі та обґрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав).

Суд вказав, що оскільки, вказану вище постанову державного виконавця від 28.02.2017 про повернення виконавчого документа скаржник вважає незаконною, а дії державного виконавця неправомірними, то останній, подавши скаргу до Господарського суду Тернопільської області 14.11.2022 засобами поштового зв`язку, пропустив установлений статтею 341 ГПК України строк.

Окрім того, суд визнав безпідставними посилання скаржника, як на причину поважності пропуску строку, на те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 07.11.2022.

При прийнятті оскаржуваної ухвали, суд посилався на позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13, з огляду на яку суд дійшов висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, вказавши, що доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Суд, на підтвердження своїх висновків, послався на те, що ПАП "Воля - 2000" як юридична особа, що багато років здійснює свою професійну господарську діяльність та веде бухгалтерський облік, знало про наявність дебіторської заборгованості від контрагента Приватного підприємства "Аскорд" згідно наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, яка відображалась у балансах та фінансових звітах підприємства протягом 2015-2022 років та свідчить про обізнаність стягувача про нездійснення органами ДВС примусового стягнення коштів із боржника в межах виконавчого провадження № 48892800.

Також, в оскаржуваній ухвалі, суд зазначив про необхідність долучення до матеріалів справи підтвердження повноважень представника Цап О.Р., що здійснювала повноваження адвоката ПАП «Воля 2000» при зверненні до органу ДВС із запитом на отримання інформації.

Не погодившись із вказаною ухвалою Приватне агропромислове підприємство "Воля-2000" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою б/н від 05.12.2022 ( вх. № 01-05/3019/22 від 07.12.2022), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі № 921/645/15-г/10 та прийняти нове рішенням, яким скаргу на дії державного виконавця задоволити:

- поновити строк на звернення зі скаргою;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП № 48892800 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає:

- про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.07.2017 року cтягувач дізнався лише 07.11.2022, коли його представник отримала відповідь на адвокатський запит із постановою про відкриття виконавчого провадження № 48892800 з ідентифікатором доступу;

- в оскаржуваній ухвалі судом не зазначено коли Заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, а також не встановлено будь-якої іншої дати, яку він вважає таким днем;

- судом не досліджено обставину направлення (ненаправлення) старшим державним виконавцем документів виконавчого провадження заявнику;

Окрім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справі № 910/18480/20 від 24.10.2022, у справі №918/539/16 від 07.07.2022, у справі № 910/22695/13 від 11.10.2019, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Скаржник також зазначає, що суд помилково застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13, з огляду на те, що дана справа розглядалась протягом 5 (п`яти) років та неодноразово була на розгляді Касаційного господарського суду та, окрім того, судами було встановлено, з якої дати скаржник повинен був довідатись про порушення його прав, чого не було зроблено Господарським судом Тернопільської області в оскаржуваній ухвалі.

Заявник вважає, що доводи суду з приводу ненадання Заявником документів, які б засвідчували, що Цап О.Р. здійснювала повноваження адвоката як представник ПАП «Воля» при зверненні із адвокатським запитом до виконавчої служби, є помилковими та не мають значення при розгляді скарги, оскільки зі скаргою звернувся керівник (директор) ПАП «Воля» Дідур В.Р., про що свідчить підписана ним скарга та завірені документи, що долучені до неї.

Відповідач та орган ДВС відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/645/15-г/10 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 " б/н від 05.12.2022 ( вх. № 01-05/3019/22 від 07.12.2022) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі №921/645/15-г/10. Розгляд апеляційної скарги призначити в судовому засіданні на 16.01.2023 о 10 год. 00 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання № 6.

16.01.2023 представник позивача Хомко Ю.М. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги просив скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі № 921/645/15-г/10 та прийняти нове рішенням, яким скаргу на дії державного виконавця задоволити повністю.

Орган ДВС участі уповноважених представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча були належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень від 23.12.2022.

Відповідач у судове засідання не з`явився, участі представник не забезпечив.

Ухвала суду від 12.12.2022, надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача: 46002, місто Тернопіль, вулиця Бродівська, будинок 44 (відповідно до відомостей, що зазначені в матеріалах справи, апеляційній скарзі та у ЄДРЮОФОПГФ) повернулась на адресу суду з відміткою на поштовому конверті адресат відсутній (вибув) за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача та органу ДВС.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року у справі № 921/645/15-г/10 за позовом Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" до відповідача Приватного підприємства "Аскорд" про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Аскорд" на користь Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" 64 739,00 грн боргу, 3014,99 грн 3% річних, 49879,77 грн індекс інфляції, 2372,68 грн - в повернення сплаченого судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Тернопільської області 28 серпня 2015 року видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 28 серпня 2016 року.

05.10.2015 постановою старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 48892800 про стягнення з Приватного підприємства "Аскорд" на користь Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" заборгованості в розмірі 120 006,44 грн.

05.10.2015 постановою старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у ВП № 48892800.

23.05.2016 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції винесено постанову в межах ВП № 48892800 про арешт коштів боржника, згідно з якою було накладено арешт на кошти боржника в межах суми 132 107,08 грн.

28.02.2017 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Юрчаком О.П. в межах ВП № 48892800 винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1. ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Статтею 129 Конституцій України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з пунктом а) частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Апелянт стверджує, що про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.07.2017 року Стягувач дізнався лише 07.11.2022, коли його представник отримала відповідь на адвокатський запит із постановою про відкриття виконавчого провадження № 48892800 з ідентифікатором доступу.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.11.2022 № 80801 Тернопільським міським відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надано відповідь на адвокатський запит представника ПАП «Воля 2000» Цап О.Р. про те, що 28.02.2017 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с. 77)

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях ст. 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Верховний Суд посилався на те, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

В даному випадку Верховний Суд виходив із того, що учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом "Про виконавче провадження", термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г вказала, що позивач у цій справі не порушував питання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні за правилами частини другої статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, ПАП Воля-2000" звернувшись до Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 зі скаргою на дії державного виконавця просило поновити строк на звернення із такою скаргою.

Також, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г , не взяв до уваги того, що за обставинами справи, взятої для порівняння, судами було встановлено факт звернення Позивача як стягувача 01.07.2019 листом № 4471/09-03 до відділу примусового виконання рішень ДВС із вимогами про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 925/308/13-г від 16.03.2015 та про відновлення виконавчого провадження, зважаючи на що та з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", а також з урахуванням термінів поштового обігу кореспонденції суд дійшов висновку, що Позивач міг розраховувати на отримання постанови про відновлення виконавчого провадження з виконання Наказу не пізніше 15.07.2019.

Тобто така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, а з моменту звернення сторони виконавчого провадження із заявою.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд, відмовляючи у поновленні пропущеного строку на звернення із скаргою на дії державного виконавця, не встановив дату, коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права чи будь-яку іншу дату, яку він вважає таким днем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 910/18480/20 від 24.10.2022, у справі №918/539/16 від 07.07.2022, у справі № 910/22695/13 від 11.10.2019, положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони виконавчого провадження відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, зокрема за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

За даних обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта з приводу того, що місцевий господарський суд помилково застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Також, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у вже згаданій вище постанові від 04.02.2022 року у справі №925/308/13-г звернула увагу, що Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі № 910/22695/13 сформулював висновок щодо належної реалізації права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, розглянув та вирішив при цьому питання щодо поважності пропуску строку, визначеного пунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України, за поданими у цих справах стороною виконавчого провадження клопотаннями про поновлення вказаного строку за правилами частини другої вказаної статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в обох наведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду.

На противагу наведеному, судом першої інстанції недосліджена обставина наявності чи відсутності факту направлення державним виконавцем документів виконавчого провадження заявнику, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка прийнята 28.02.2017.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014, "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги з приводу того, що твердження суду про необхідність долучення до матеріалів справи підтвердження повноважень адвоката, як представника ПАП «Воля», Цап О.Р. при зверненні із адвокатським запитом до виконавчої служби, є помилковими та не мають значення при розгляді скарги, зокрема для вирішення питання поважності причин пропуску строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи те, що положення чинного законодавства не передбачають обов`язку сторони виконавчого провадження відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, зокрема, за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень, суд першої інстанції безпідставно вказав на наявність такого обов`язку у скаржника, що призвело до помилкового визнання неповажними причини пропуску строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця.

За наведених обставин, а також за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати Автоматизовану систему виконавчих проваджень та відсутності доказів направлення стягувачу старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчак О.П постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № 48892800 наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №921/645/15-г/10, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі №921/645/15-г/10 про відмову у поновленні строку на подання скарги на дії органу ДВС та залишення її без розгляду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 р. у справі №921/645/15-г/10 є такою, що не відповідає положенням процесуального законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з передачею скарги Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № 48892800 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 на розгляд Господарського суду Тернопільської області.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч. 3 ст. 271, п. 6 ч.1 ст. 275, 281 284 Господарського процесуального кодексу України Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 " б/н від 05.12.2022 ( вх. № 01-05/3019/22 від 07.12.2022) задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі №921/645/15-г/10 скасувати.

3. Справу №921/645/15-г/10 направити до господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження встановлені ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2023