Постанова
від 20.12.2022 по справі 927/561/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. Справа№ 927/561/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.12.2022:

від позивача: Таболін О.С., Мостепанюк В.І.

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: Єлманова В.А.

від відповідача-3: не з`явились

від відповідача-4: не з`явились

від відповідача-5: не з`явились

від відповідача-6: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022

у справі №927/561/21

за позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі представника адвоката Таболіна Олексія Сергійовича

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

про стягання шкоди в розмірі 434 526 950,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення 434 526 950,08грн шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "БАНК "ДЕМАРК", Фондом гарантування було виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних - осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам Банку та його кредиторам, тим самим було завдано збитків на суму 434 526 950,08грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення коди у розмірі 434 526 950,08 грн - відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку або допущено інші порушення. Усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено суму збитків, оскільки відхилив звіти про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ "Банк "Демарк", так як зазначених звітів складені рецензії ТОВ Агенство нерухомості" "Експертус", згідно з якими вказані звіти не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані.

Також, судом не встановлено наявності протиправної поведінки відповідачів, а позивачем не доведено які саме дії відповідачів завдали шкоди банку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21, відстрочити обов`язаної надіслання апеляційної скарги в порядку визначеному ст. 259 ГПК України (належним чином) до усунення об`єктивних причин неможливості надсилання. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянтом викладно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позову не узгоджуються із фактичними обставинами справи, оскільки судом не надано належної оцінки тому, чому банк видавав значні кошти без належного забезпечення (бланкові кредити). Апелянт заперечив проти тверджень суду першої інстанції, що протягом тимчасової адміністрації та під час процедури ліквідації дії щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними або звернення до відповідних судів з позовами про визнання таких договір недійсними судом не здійснювались. Апелянт зазначив, що відповідачі, надаючи згоду на укладення угод про видачу кредитних коштів на сумі більше 38 мільйонів гривень, без належного забезпечення, не дотримались меж нормального господарського ризику, зловживали своїм розсудом та прийняли очевидно необачні та марнотратні рішення. Також, за твердженням апелянта, судом не надано належної правової оцінки витребуваним даним фінансової звітності позичальників.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 наголошує на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності, про що відповідачем заявлено відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України. Так на думку відповідача-2, перебіг позовної давності розпочався 03.06.2015, а закінчився 02.06.2018. Позов подано Фондом 28.05.2021, тобто поза межами позовної давності. В обґрунтування вказаної позиції відповідач-2 посилається на висновки Великої Палати ВС, які висловлені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, та на те, що реєстр акцептованих вимог кредиторів було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 №088/15 (зміни були внесені згідно з рішенням Фонду від 03.06.2019 №1411), а оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2015 №118/15 (рішенням виконавчої дирекції Фонду №1300 від 10.05.2015 були внесені зміни).

- На думку відповідача-2, на час звернення до суду були відсутні підстави та повноваження Фонду на звернення до суду зі стягненням до керівників, працівників вже ліквідованих ним банків, у нього не було процесуальної дієздатності на подачу такого позову.

- Відповідач зазначає, що Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено наявність шкоди та її розмір; якими діями відповідачів спричинена шкода, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди.

- Відповідач вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що Уповноваженою особою Фонду вчинялись будь-які дії, спрямовані на визнання кредитних договорів нікчемними або недійсними. Водночас зазначає, що пов`язані з банком особи не несуть відповідальність за цільове використання кредитних коштів позичальником, виключно останній самостійно визначає на що він використовує позичені кошти, крім того, кожен виданий кредит був забезпечений заставою, а цінні папери проходили оцінку відповідно до законодавства.

- Відповідач зауважив, що покладення відповідальності на пов`язаних осіб банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку чи завдання збитків в кожному окремому випадку. Фондом не надано доказів того, що встановлена вина відповідачів у вчиненні відповідного кримінального правопорушення (вирок суду у кримінальній справі), що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2022 справу № 927/561/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 повернуто скаржнику.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Губенко Н.М. - головуючий, баранець О.М., Вронська Г.О. касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 927/561/21 скасовано. Справу № 927/561/21 направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скарго Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому суду (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 927/561/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 та поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/2. Зупинено дію Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21. Розгляд справи призначено на 13.10.2022.

Розгляду справи 13.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 03.10.2022 по 14.10.2022.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, справу № 927/561/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Майданевич А.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Майданевич А.Г. у відпустці, справу № 927/561/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді- Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 прийнято до провадження справу № 927/561/21 за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.; розгляд справи призначено на 22.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 розгляд справи відкладено на 20.12.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 20.12.2022 з`явилися представники позивача (скаржника), які підтримали апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав, просили рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 20.12.2022 з`явився представник відповідача-2, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі-1,-3,-4,-5,-6 в судове засідання 03.11.2022 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду заяв та клопотань від вказаних учасників справи - не надходило.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників відповідачів-1,-3,-4,-5,-6 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що 29.11.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання щодо надсилання процесуальних документів на адресу відповідачу, а саме: список згрупованих поштових відправлень відповідачам-1,-3,-4,-5,-6 з фіскальними чеками.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 600 від 25.09.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" до категорії неплатоспроможних".

У постанові Національного банку України (далі - НБУ), зокрема, зазначено, що за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається Банком "Демарк" до Національного банку України, установлено, що в Банку "Демарк" недостатньо коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України.

На підставі вищезазначеної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування) 26.09.2014 прийнято рішення №102 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Демарк", згідно з яким з 29.09.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до Постанови Правління НБУ №66 від 30.01.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Банку "Демарк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.01.2015 № 18 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Банк "Демарк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №088/15 від 16.04.2015 було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Демарк", з подальшими змінами на суму 1 171 771 994,81 грн. (один мільярд сто сімдесят один мільйон сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 81 копійка).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №118/15 від 02.06.2015 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "Банк "Демарк", що з урахуванням змін становить:

Балансова вартість (з урахуванням позабалансових рахунків) в сумі 1 963 356 422,44 грн;

Ринкова вартість в сумі 236 362 652,91 грн.

Звіти про оцінку активів складено ТОВ "Стоун Брідж": 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19/13 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16307/14 від 16.04.2014).

В процедурі ліквідації ПАТ "Банк "Демарк", за рахунок майна Банку, частково було задоволено вимоги кредиторів на суму 123 502 465,28 грн., та залишились незадоволеними у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення - 1 048 269 529,53грн.

23.01.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Банк "Демарк" як юридичної особи.

Позивач зазначає, що відповідачами у складі органів управління Банк "Демарк" (Правління та Кредитного комітету), відповідно до прийнятих у 2013-2014 рішень Правління та Рішень Кредитного комітету, шляхом проставлення особистого підпису на протоколах цих органів погоджено отримання ТОВ «СВ-ПРОФІТ», ТОВ «СВ ІМПОРТ», ТОВ «Ю-ПРІНТ» ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬФАТРЕЙД», ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» кредитних коштів від Банк "Демарк" у порушення вимог, як банківського законодавства, так внутрішніх положень банку, що завдало Банку збитки в розмірі 434 526 950,08грн.

Як вказано позивачем у позові, що у ході проведення процедури ліквідації проведено аналіз кредитного портфелю БАНК «ДЕМАРК», виявлено факти які свідчать про проведення банківської діяльності, яка не була спрямована на забезпечення інтересів банку та його кредиторів, у тому числі встановлено, що значна частина кредитів видана в 2013-2014 роках низці позичальників, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (майновими правами на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів), так і за особою боржників за такими договорами купівлі-продажу цінних паперів (ТОВ «ІНТЕГРА КАМПЕНІ», ТОВ «ФВП ГРУП», ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку»), неповернення яких завдало Банку шкоди.

В процесі аналізу кредитного портфелю Банку встановлено проведення таких кредитних операцій, які затверджені протоколами Правління БАНК «ДЕМАРК» та протоколами Кредитного комітету БАНК «ДЕМАРК», і які призвели до заподіяння шкоди, опис яких наводиться нижче.

Так, 25.09.2013 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «СВ-ПРОФІТ» (код ЄДРПОУ 38149112) укладено кредитний договір №1173 на суму 38000000,00грн строком по 27.10.2014.

Рішення про надання кредиту приймалось Кредитним комітетом у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 (протокол №123 від 25.09.2013) та Правлінням у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 (Протокол №43 від 25.09.2013).

В забезпечення виконання зобов`язань по кредиту оформлено майнові права, а саме: право вимоги коштів по договору №БВ2/76/13 купівлі-продажу цінних паперів від 27.08.2013, укладеного між ТОВ «СВ-ПРОФІТ» та ТОВ «ФВП ГРУП» (код ЄДРПОУ 36273386) в частковій сумі 38000000,00грн, предметом якого іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «УКРНАДРА» (код ЄДРПОУ 35253505, код ЄДРІСІ 2331717), а розрахунки проводяться до 27.11.2014.

Фактично кредитні кошти було використано через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «ТЕРРА Н» перед ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» за кредитним договором №1789 від 31.10.2012 в сумі 38000000,00грн.

За результатом проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості за кредитним договором було відкрито виконавче провадження № 51323838 з виконання наказу № 910/23152/15 виданого 02.11.2015 Господарським судом Луганської області про стягнення з ТОВ «СВ-ПРОФІТ» на користь БАНК «ДЕМАРК» заборгованості за кредитним договором в сумі 38 000 000,00грн та заборгованості за відсотками в сумі 1 107 700,02грн.

При примусовому виконанні виконавчого документа державним виконавцем було накладено арешт на рахунки боржника в банках, однак кошти були відсутні. Відсутні у боржника також зареєстровані об`єкти нерухомого майна та інше майно на яке можливо звернути стягнення, а тому 18.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

29.08.2013 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «СВ ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 36601900) укладено кредитний договір№1073 на суму 38000000,00грн строком по 29.07.2014.

Рішення про надання кредиту приймалось Кредитним комітетом у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 (протокол № 108 від 29.08.2013) та Правлінням у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 (Протокол №40 від 29.08.2013).

В забезпечення виконання зобов`язань по кредиту оформлено майнові права, а саме: право вимоги коштів в частковій сумі 40000000,00грн по договору №БВ26/158/12 купівлі-продажу цінних паперів від 20.12.2012, укладеного між ТОВ «СВ ІМПОРТ» та ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» (код ЄДРПОУ 34297721), предметом якого є простий вексель ТОВ «СТАВР ГРУП» (код ЄДРПОУ 35779742), а розрахунки проводяться до 18.12.2014.

В наступному було продовжено строк користування кредитом по 22.06.2015, переоформлено кредитну лінію в кредит, перенесено строк сплати відсотків за липень-серпень 2014 року по 30.09.2014 (Протоколи засідання КК №94 від 29.07.2014, №95 від 31.07.2014, та Протоколи засідання Правління №41 від 29.07.2014, №42 від 31.07.2014).

За результатом проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості за кредитним договором було відкрито виконавче провадження № 50996534 з виконання наказу №910/22685/15 виданого 06.11.2015 Господарським судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СВ ІМПОРТ» на користь БАНК «ДЕМАРК» заборгованості за кредитним договором в сумі 38 000 000,00грн 8 471 888,89грн процентів за користування кредитом, 747 369,95грн пені за несвоєчасне погашення відсотків та 11 215 726,03грн за несвоєчасне погашення кредиту.

Вказане виконавче провадження було завершене державним виконавцем, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна.

23.08.2013 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «Ю-ПРИНТ» (код ЄДРПОУ 33936187) укладено кредитний договір №1048 на суму 38000000,00грн строком по 24.07.2014.

Рішення про надання кредиту приймалось Кредитним комітетом у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 (протокол № 106 від 23.08.2013) та Правлінням у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 (Протокол №39 від 23.08.2013).

В забезпеченням виконання зобов`язань по кредиту оформлено майнові права, а саме: право вимоги коштів в частковій сумі 40000000,00грн по договору №БВ2/55/13 купівлі-продажу цінних паперів від 21.06.2013, укладеного між ТОВ «Ю-ПРИНТ» та ТОВ «ФВП ГРУП» (код ЄДРПОУ 36273386), предметом якого є іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ АКТИВ» ЗДПІФ «РОЗУМНИЙ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35253259, код ЄДРІСІ 2311249), а розрахунки проводяться до 21.06.2015.

В наступному було продовжено строк користування кредитом по 20.03.2015, перенесено строк сплати відсотків за липень-серпень 2014 року по 30.09.2014. (Протоколи засідання КК №91 від 24.07.2014, №95 від 31.07.2014, та Протоколи засідання Правління №38 від 24.07.2014, №42 від 31.07.2014).

Фактично кредитні кошти було використано через ряд операцій з цінними, паперами для погашення заборгованості ТОВ «СВ ІСПОРТ» перед ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» за кредитним договором №1777 від 29.10.2012 в сумі 36000000,00грн по кредиту та 396000,00грн по відсоткам, а також для погашення заборгованості по відсоткам перед ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» - ТОВ «ДЕЛЬКРЕДЕ», ТОВ «ТРК «Українське кабельне телебачення», ТОВ «БРАМА ЛТД», ТОВ «ІНТЕРОПТСЕРВІС», ТОВ «ІКАР ТРЕЙД», ТОВ «ВИДАВТОРОПТРЕСУРС».

30.01.2014 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬФАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 33994563) укладено кредитний договір №108 на суму 37950000,00грн строком по 28.08.2014.

Рішення про надання кредиту приймалось Кредитним комітетом у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , (протокол № 12 від 30.01.2014) та Правлінням у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 (Протокол №40 від 29.08.2013).

В забезпеченням виконання зобов`язань по кредиту оформлено майнові права, а саме: право вимоги коштів по договору №БВ20/164/12 купівлі-продажу цінних паперів від 28.12.2012, укладеного між ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬФАТРЕЙД» та ТОВ «Українська група консалтингу та розвитку» (код ЄДРПОУ 34297721) в частковій сумі 40000000,00грн, предметом якого є простий вексель ТОВ «СТАВР ГРУП» (код ЄДРПОУ 35779742), а розрахунки проводяться до 30.09.2014.

Фактично кредитні кошти було використано через ряд операцій з цінними паперами для погашення заборгованості ТОВ «ГРІН ТАЙМ» перед ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» за кредитним договором №661 від 31.05.2013 в сумі 37950000,00грн по кредиту.

28.11.2013 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38451593) укладено кредитний договір №1586 на суму 37800000,00грн строком по 28.08.2014.

Рішення про надання кредиту приймалось Кредитним комітетом у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (протокол № 150 від 28.11.2013) та Правлінням у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (Протокол №40 від 29.08.2013).

В забезпеченням виконання зобов`язань по кредиту оформлено майнові права, а саме: право вимоги коштів по договору №БВ2/100/13 купівлі-продажу цінних паперів від 06.11.2013, укладеного між ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» та ТОВ «ФВП ГРУП» (код ЄДРПОУ 36273386) в частковій сумі 40000000,00грн, предметом якого іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «УКРНАДРА» (код ЄДРПОУ 35253505, код ЄДРІСІ 2331717), а розрахунки проводяться до 06.11.2015.

В наступному було перенесено строк сплати відсотків за червень-липень 2014 року на 28.08.2014. (Протокол засідання КК №82 від 27.06.2014 та Протокол засідання Правління №35 від 27.06.2014).

За результатом проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості за кредитним договором було відкрито виконавче провадження № 51323896 з виконання наказу № 913/757/15 виданого 16.11.2015 Господарським судом Луганської області про стягнення з ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» на користь БАНК «ДЕМАРК» заборгованості за кредитним договором в сумі 37 800 000,00грн, 10922281,16грн процентів за користування кредитом,

Вказане виконавче провадження було завершене державним виконавцем, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спільні рішення членів Правління та Кредитного комітету ПАТ «БАНК ДЕМАРК» про кредитування зазначених вище юридичних осіб прийняті без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, явно протирічили інтересам Банку, тим самим банку було завдано збитків на суму 434 526 950,08 грн.

Позивач стверджує, що під час ухвалення рішень про кредитування таких позичальників, з наявних документів вбачалось, що група пов`язаних контрагентів-позичальників була неплатоспроможною, у групи пов`язаних контрагентів наявні збитки, мінімальний або від`ємний власний капітал, відсутність грошових потоків окрім операцій з цінними паперами та дебіторської заборгованості, відсутній операційний прибуток, підприємства-позичальники не здійснювали статутної господарської діяльності, та не мали ніяких засобів/джерел для її ведення - в компаній були відсутні основні фонди (офісні та виробничі приміщення, склади, транспорт), підприємства вели збиткову діяльність.

На думку позивача, перенесення строків сплати відсотків, напрямки використання кредитних коштів, наявне забезпечення свідчили про високий ризик не виконання зобов`язання за кредитними договорами, їх кредитування не відповідало інтересам Банку, вкладників та інших кредиторів Банку та призвело до завдання шкоди.

Враховуючи вище зазначене та керуючись положеннями ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 12.03.2021 Фонд гарантування звернувся до пов`язаних з банком осіб з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Як зазначалось колегією суддів вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку або допущено інші порушення. Усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено суму збитків, оскільки відхили звіти про незалежну оцінку вартості прав вимог, що були передані в заставу ПАТ "Банк "Демарк", так як зазначених звітів складені рецензії ТОВ Агенство нерухомості" "Експертус", згідно з якими вказані звіти не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використані.

Також, судом не встановлено наявності протиправної поведінки відповідачів, а позивачем не доведено які саме дії відповідачів завдали шкоди банку.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до змісту частин першої - третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом,та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як особами, причетними до прийняття рішення щодо видачу кредитів, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Відповідно до частини 5 статті 52 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Відповідно до п. 11.1, 11.26 Статуту Банк «Демарк», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 29.09.2009 (з подальшими змінами) органами управління Банку є Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада та Правління Банку.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є Правління у кількості не менш як 4-х осіб, яке здійснює управління поточною діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з цим Статутом та положенням про Правління.

Членами Правління Банку можуть бути тільки працівники Банку.

До складу Правління входять Голова, заступники голови та інші члени Правління. Голова та члени Правління призначається на посаду та звільняється з посади Спостережною Радою Банку.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2013-2014 років ОСОБА_1 займала посаду Голови правління ПАТ "Банк "Демарк"; ОСОБА_2 - заступника Голови Правління; ОСОБА_3 - начальника юридичного управління; ОСОБА_4 - головного бухгалтера; ОСОБА_7. - начальник відділу безпеки; ОСОБА_6. - начальника управління по роботі з корпоративними клієнтами.

А тому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 є належними відповідачами по цій справі, оскільки відповідають критеріям, встановленим у частині 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав таке. Згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обгрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідачі зобов`язані довести, що вони діяли в інтересах товариства.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд наділений звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

При цьому позивач у цій справі мав довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків мали право та можливість спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а лише записом, який не зумовлює наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17.

Таким чином, наявність запису про припинення банку не виключає, що будь-який з кредиторів банку може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Такий спір має вирішуватися за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України). Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» юридична особа в особі відповідного органу може звернутися до державного реєстратора для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи.

Тому абзацом четвертим частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

У справі № 927/561/21 банку належить майно - право вимоги про відшкодування шкоди, тож внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє.

А тому, твердження відповідача-2, що редакцією ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», станом на 28.05.2021 (дата подачі позову) законом не було передбачено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертатися до суду після завершення процедури ліквідації банку та його припинення як юридичної особи, колегія суддів відхиляє.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити наглядову раду, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

Відповідно до статті 39 Закону «Про банки і банківську діяльність» до виключної компетенції ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом статті 40 цього ж Закону до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Частина вісімнадцята статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Стаття 43 Закону «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 Закону «Про банки і банківську діяльність» містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Аналіз наведеної норми (статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), а також інших норм цього Закону, зокрема статті 36 Закону, свідчить про те, що здійснювана банком ризикова діяльність, що може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, має бути регульованою, розумною, виправданою та контрольованою Національним банком України.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про проведення банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про Кредитний комітет «БАНКУ «ДЕМАРК», затвердженого рішенням Правління Банку "Демарк", оформленого протоколом №54 від 16.12.2013, Кредитний комітет є органом банку, що створюється з метою забезпечення застосування кредитної політики при прийнятті рішень про надання кредитів, гарантій, поручительств, здійснення інших ризикових операцій, що носять кредитний характер, підготовки пропозицій щодо формування та використання резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями Банку та вирішення інших питань, що стосуються кредитної діяльності Банку.

До функціональних задач Кредитного комітету Банку, зокрема, належать:

- розгляд питань надання кредитів, гарантій, поручительств, та прийняття рішень про здійснення інших ризикових операцій, які носять кредитний характер та затвердження умов відповідних договорів;

- розгляд питань зміни умов договорів про надання кредитів, гарантій, поручительств, тощо;

- оцінка якості активів та затвердження розміру страхового резерву під можливі ризики за кредитними операціями.

- аналіз стану проблемної заборгованості за кредитами, гарантіями, поручительствами, іншими кредитними операціями та розробка заходів по погашенню цієї заборгованості;

- вирішення інших питань кредитної діяльності Банку.

Крім того, відповідно до змісту Положення про кредитний комітет Банку «Демарк» всі члени комітету мають бути ознайомлені з пакетом документів, який має відношення до порядку денного. Документальним підтвердженням цього є підписаний кожним членом лист-ознайомлення. Лист ознайомлення має містити висновок Служби безпеки банку про економічну безпеку стосунків з зазначеними в документах контрагентами банку. Документи, що за порядком денним засідання кредитного комітету містять питання розгляду строковості активних операцій мають мати погодження строковості активних операцій Відділом аналізу та контролю ризиками. Відповідно до чого, лист-ознайомлення має містити відповідне погодження.

Протоколом № 1 Розширеного засідання Правління ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» від 21.01.2013 затверджено кредитний комітет у складі 7 чоловік. Членами кредитного комітету призначено: Голову правління ОСОБА_1., начальника юридичного управління - ОСОБА_3., начальника відділу безпеки - ОСОБА_7., заступника Голови Правління - ОСОБА_9., заступника Голови Правління - начальника відділу грошового обігу - ОСОБА_10., заступника Голови Правління - ОСОБА_8. та у разі прийняття рішень за кредитними проектами суб`єктів господарювання - начальника управління по роботі з корпоративними клієнтами - ОСОБА_6 у разі прийняття рішень за кредитними проектами фізичних осіб - начальника відділу кредитування ОСОБА_13 у разі прийняття рішень з питань придбання облігацій внутрішньої державної позики - заступника Голови Правління ОСОБА_14.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Окремі аспекти кредитування юридичних осіб також визначені Господарським кодексом України. Так статтею 346 Господарського кодексу України зазначено, що для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Статтею 348 Господарського кодексу визначено, що Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Згідно з п. 1.8 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (в редакції станом на дату видачі кредитів 2013 рік) (далі - Інструкція № 368), під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом (групою пов`язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності, зокрема, хоча б однієї з таких умов: г) два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі; г) контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 глави 1 розділу II Інструкції № 368, ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових втрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов`язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів : наданих фінансових зобов`язань (визначати їх класифікацію) та здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2012 за № 231/20544 (далі - Положення № 23).

Пунктом 1.10 глави 1 Розділу І Положення № 23 визначено, що кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов`язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу); кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Пунктом 2.4 глави 2 Розділу II Положення № 23 визначено, що Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення.

Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність.

Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов`язаних із фінансовими труднощами боржника.

Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.

Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

В кредитних відносинах Банк розглядається як кредитор, що здійснює кредитну операцію з урахуванням ефективності надання кредиту на визначених умовах та в умовах забезпеченості і надійності здійснення такої операції

Принцип цільової спрямованості полягає в тому, що кредитні грошові кошти повинні використовуватися на досягнення цілей, що зазначені у договорах, що опосередковують кредитні відносини, а також відповідно до зазначених видів статутної діяльності суб`єкта господарювання.

Так, ч. 2 ст. 345 ГК України містить положення щодо обов`язковості зазначенні у кредитному договорі мети як істотної умови кредитного договору. Мета визначається підставі поданих позичальником господарських договорів (зовнішньоекономічних контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, здійснюючи кредитування суб`єктів господарювання, банк повинен переконатися, що мета використання кредиту збігається з передбаченими в установчих документах суб`єктів господарювання напрямами його діяльності, зокрема, закріпленими в розділі Статуту «Мета та види діяльності».

Цю мету повинні чітко розуміти і оцінювати обидві сторони кредитних взаємовідносин. Саме визначення мети використання позичених коштів є необхідною передумовою забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів і реалізації кредити відносин.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, керівництвом Банку не було відстежено цільового використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основні принципів кредитування.

Пунктом 1.2. Кредитних договорів визначено, що цільове використання коштів поповнення обігових коштів. В свою чергу, у Кредитних договорах визначено, що грошові кошти надаються Позичальнику, зокрема, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання.

В той же час, як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку за результатами перевірки БАНК «ДЕМАРК» від 01.10.2018 з додатком - Інформацією про використання кредитних коштів, кредитні кошти витрачені позичальниками не на обслуговування власної заборгованості по кредиту, а на погашення кредитної заборгованості інші юридичних осіб, у тому ж самому банку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, статутна діяльність позичальників містить такі види діяльності за КВЕД:

ТОВ «СВ-ПРОФІТ» - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

ТОВ «СВ ІМПОРТ» - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

ТОВ «Ю-ПРИНТ» - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬФАТРЕЙД» - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки даним фінансової звітності позичальників, з яких вбачається, що на момент видачі кредитів фінансовий стан позичальників був незадовільним, і відповідно до отриманих даних фінансової звітності активів та коштів було недостатньо для висновку про можливість погасити борги перед банком.

Щодо ТОВ «ОМЕГАБУД-СЕРВІС» баланс та звіт про фінансові результаті містить виключно один показник - розмір статутного капіталу у обсязі 1,2 тис. грн. Тобто єдиним активом яке є у підприємства є його статутний капітал.

Зазначена інформація підтверджує документально економічну недоцільність видавати підприємству кредит у розмірі 37.8 млн. грн.

Щодо ТОВ «Ю-Прінт» - у фінансовій звітності підприємства зареєстровано розмір вартості Балансу (валюта балансу) на рівні 0,178 млн.

Активи складаються на 62,3% у сумі 0,111 млн. грн. з іншої поточної дебіторської заборгованості (це дебіторська заборгованість, яка належить до оборотних, але не може бути віднесена до інших статей дебіторської заборгованості, а саме може включати: розрахунки з підзвітними особами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, з іншими дебіторами, за обов`язковими платежами, страхування), основні засоби - 0,012 млн. грн., 6,74% активів, готова продукція - 0,02 млн.грн., 11,23% активів, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 0,013 млн.грн., 7,3% активів, інші оборотні активи - 0,0085 млн. грн., 4,75% активів, дебіторська заборгованість за товарами - 0,007 млн. грн.,4,31% активів. Власний капітал 0,168 млн. грн., а саме - статутний капітал 0,035 млн. грн та нерозподілений прибуток - 0,15 млн. грн., неоплачений капітал 0,017 млн. грн., тобто 94,2 % від усіх активів. Чистий дохід від реалізації продукції - 0,98 млн. грн. Прибуток 0,032 млн. грн.

Активність господарської діяльності підприємства на дуже низькому рівні.

Зазначені фінансові показники вказують, що товариство однозначно не мало жодної можливості розрахуватись за кредитом, який у сотні разів перевищує наявні у ТОВ «Ю-ПРІНТ» кошти, активи, і зобов`язання.

Щодо ТОВ «СВ Імпорт» - у фінансовій звітності підприємства зареєстровано розмір вартості Балансу (валюта балансу) на рівні 0,033 млн.

Активи складаються на 87,87% із залишкової вартості основних засобів (0,029 млн. грн.), Власний капітал - 0,033 млн. грн., а саме - статутний капітал 0,063 млн. грн та неоплачений капітал - 0,03 грн. тобто 100 % від усіх активів.

Активність господарської діяльності підприємства на дуже низькому рівні.

Зазначені фінансові показники вказують, що товариство однозначно не мало жодної можливості розрахуватись за кредитом який у сотні разів перевищує наявні у ТОВ «СВ ІМПОРТ» кошти, активи, і зобов`язання.

Щодо ТОВ «АЛЬФАТРЕЙД» - у 2011 році господарська діяльність майже відсутня, валюта балансу складала 800,0 тис. грн.

З 2012 року у боржника головним джерелом формування активів були кредитні кошти, які у 970 рази перевищують власний капітал. Іншим джерелом для формування активів з 2012 до півріччя 2014 були поточні зобов`язання (які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу). З 2012 року весь капітал спрямовано на іншу дебіторську заборгованість (інші розрахунки з юридичними та фізичними особами, які не виникають у ході нормального операційного циклу та будуть погашені після 12 місяців дати балансу).

Розмір валюти балансу з 2012 року у сумі 56.49 млн. грн.. мав тенденцію до повільного зростання до розміру 68,89 млн. грн.. у півріччі 2014 (+21,97%). Грошові кошти на поточному рахунку завжди відсутні. Чисті доходи від реалізації продукції відсутні.

Крім того, відповідачами порушено принцип забезпеченості, через прийняття в заставу низьколіквідного забезпечення, за завищеною заставною вартістю - майнові права за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За статтею 19 Закону, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За приписами ч. 1 ст. 20 Закону, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як вже було зазначено вище, Банком не здійснювався аналіз фінансового стану ні боржника, ні емітентів цінних паперів, в частині їх спроможності миттєво здійснити викуп власних емітованих та наданих у заставу паперів, не проведено аналізу фінансового стану покупця за договорами купівлі-продажу цінних паперів та його можливість розрахуватись за придбання цінних паперів.

Згідно з листом Української асоціації інвестиційного бізнесу від 01.12.2020 № 122 повідомлено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про те, що ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» (код ЄДРПОУ 35253505) виключено зі складу Членів Асоціації рішенням Ради УАІБ від 17.11.2016 на підставі закінчення строку дії ліцензії у означеної компанії.

При цьому, аналіз фінансової звітності ТОВ «КУА «НЕЮ ЕССЕТ» за період з 2012 по 2015 рік свідчить про наявність непокритого збитку, при цьому доцільно звернути увагу на те, що з 2014 по 2015 вказане товариство є збитковим. Зазначені фінансові показники свідчать про те, що збитки попередніх років наростаючим підсумком призвели до збільшення видатків над доходами. Однак саме майнові права на такі завідомо збиткові цінні папери оформлено заставу.

Також звертаємо увагу що, відповідно до Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.2016 № 1010 зупинено з 13.10.2016 внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, випущених ТОВ «КУА «НЕЮ ЕССЕТ» ПВНЗІФ «Укрнадра» (код ЄДРІСІ - 2331717) та зобов`язано вищезазначену КУА прийняти рішення про ліквідацію вказаного вище пайового інвестиційного фонду протягом 70 днів з дня прийняття цього рішення.

Так, аналізуючи діяльність векселедавця - ТОВ «Ставр Груп», за звітністю за 2013-2014 роки у підприємства відсутні будь-які необоротні активи/основні засоби. Тобто емітент не мав жодного майна, за рахунок якого можливо було б розрахуватись зі своїми боргами у вигляді простого векселя.

Єдиною статтею балансу є дебіторська заборгованість за товарами у розмірі 22 тис. грн., яка є незмінною впродовж року. Чистий прибуток задекларовано у розмірі 100 грн., а збиток у 3 тис. грн. Доцільно також звернути увагу на Статутний капітал векселедавця, який становив 51 тис. грн. з якого 25 тис. так і не було внесено.

При цьому кожний з виданих векселів має номінал у розмірі 50 млн. грн.

Видача векселя свідчить про те, що оплата за поставлений товар (роботи, послуги) вже відбулась, згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні». При цьому речення 2 ч. З ст. 4 Закону визначає, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Тобто у випадку, якщо емітент видав вексель, це свідчить про те, що у нього мало відбутись збільшення розміру активів чи майна чи взагалі будь-яких зобов`язань.

Однак в балансі підприємства (форма №1) у розділі IV «Поточні зобов`язання» відсутні будь-які записи стосовно грошових зобов`язань щодо платежу за векселем, на яке підприємство видало вексель в розрахунок за постачання/придбання будь-чого.

Не містить розмежування витрат і доходів фінансової та інвестиційної діяльності і звіт про фінансові результати (форма №2), у якому відсутнє відображення фінансового результату від операційної та всієї звичайної діяльності.

Таким чином, у фінансовій звітності відсутня інформація стосовно надання довгострокових векселів а Вартість навіть одного векселя, права на які є предметом застави у цьому позові більш ніж у 2 тис. разів перевищує валюту балансу ТОВ «СТАВР ГРУП».

Неврахування цієї інформації при видачі кредитних коштів свідчить про свідомі дії керівництва банку, спрямовані на видачу кредитів, які не були забезпечені будь-яким ліквідним майном.

Окремо доцільно звернути увагу на покупця цінних паперів ТОВ «ФВП ГРУП», яке згідно з фінансовою звітністю за 2013-2014 роки обліковувало незавершені капітальні інвестиції у розмірі 90 тис. грн.

Товариство зазначає у звітності у складі іншої поточної дебіторської заборгованості (заборгованість, яка належить до оборотних, але не може бути віднесена до інших статей дебіторської заборгованості, а саме може включати: розрахунки з підзвітними особами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, з іншими дебіторами, за обов`язковими платежами, страхування) - 349,9 млн. грн., і такий борг складає 99,97% активів підприємства. У 2014 році така заборгованість збільшилась майже у 2 рази і склала 767,67 млн. грн. (приріст за півроку у 2,2 рази, складає 88,88% активів)

Підприємство обліковує інші доходи (включають доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційної та фінансовою діяльністю підприємства) -199,97 млн. грн., а Інші витрати (витрати (крім фінансових), які виникають під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції) - 999,96 млн. грн. Прибуток до оподаткування - 4 тис. грн.

Вказане свідчить, що Підприємству у вкрай не вистачало доходів від проведення господарської діяльності для якісної можливості обслуговування заборгованості. Відсутня господарська діяльність, що пов`язана із реалізацією продукції та призводить до отримання прибутку від реалізації. Здійснює діяльність, що не пов`язана з операційною та фінансовою діяльністю підприємства. Поточна ліквідність на дуже низькому рівні для здатності компанії своєчасно та якісно відповідати за поточними зобов`язаннями за допомогою оборотних активів, що свідчить про високий ризик поточної неплатоспроможності підприємства. Ліквідні активи - грошові кошти на поточному рахунку - відсутні.

Сукупність таких фактів свідчить про неможливість розрахуватись за купівлю цінних паперів, що у свою чергу свідчить про неможливість боржника розрахуватись за кредитами, а у сукупності ці дві підстави свідчать про протиправність видачі кредитів без належного їх забезпечення.

Таким чином, забезпечення кредитів у вигляді майнових прав не забезпечувало можливість задовольнити вимоги Банку у випадку неповернення кредитів.

Тобто Банком проведені операції, які не сприяли до створення умов для ефективного розміщення залучених коштів, не забезпечували стійкий ріст прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, і були направлені лише для збільшення об`єму виданих кредитів та «штучного» збільшення активів Банку, без фактичного їх обслуговування.

Так, з метою банківського регулювання і нагляду - безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів, на виконання функції банківського нагляду Національним банком України було здійснено перевірку БАНК «ДЕМАРК».

Так, у Звіті Національного банку України про інспектування ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» за період з 2011р. по 2012р. зазначається, що вплив кредитного ризику на капітал є великим.

Активам Банку притаманний високий рівень ризику, такий, що несе загрозу значних збитків. Якість активів має тенденцію до погіршення у зв`язку зі зростанням обсягу негативно-класифікованих кредитів та нарахованих несплачених доходів.

Управління кредитною діяльністю потребує вдосконалення.

Факторами, які підвищують кількість кредитного ризику є: тенденція до збільшення рівня негативно-класифікованих активів, постійна пролонгація строків повернення кредитних коштів та нарахованих за ними відсотків, що свідчить про те, що їх повернення потребує значного часу, втрати за активними операціями можуть серйозно вичерпати існуючі резерви або вимагати значних додаткових резервів.

З метою запобігання збільшенню рівня негативно-класифікованих активів протягом періоду інспектування Банк продовжував перенесення строку сплати нарахованих відсотків, перенесення (пролонгацію) строків погашення основного боргу за кредитними операціями.

Також, під час інспектування встановлені факти, що підвищують кредитний ризик, а саме практика надання кредитів позичальникам київського регіону, в балансі яких основну частку займають дебіторська та кредиторська заборгованість, в структурі якої значну питому вагу (майже 100%) займають вимоги/зобов`язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів (векселів).

Залишок заборгованості зазначених позичальників за кредитом за станом на 01.10.2012 складав 884,18млн.грн., або 73/15% кредитного портфеля СГД. Заборгованість за нарахованими доходами - 24,65млн.грн., або 35,57% загальної суми нарахованих доходів. Майже всі кредитні угоди було неодноразово пролонговано, а сплата відсотків, як правило, переносилась.

Забезпечення за кредитними договорами, укладеними з зазначеними позичальниками, виступали майнові права на отримання коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів.

Якість управління ризиком ліквідності така, що потребує вдосконалення. Сукупний ризик ліквідності - високий. Очікуваний напрямок зміни - такий, що зростає. Сукупний ризик може нести загрозу для капіталу та надходжень Банку. Найбільш негативний вплив на ризик ліквідності та висновки щодо його якості має кредитний ризик.

Негативно на ризик ліквідності впливає ризикова кредитна політика, яка привела до залежності ліквідності Банку від фінансового стану обмеженого кола позичальників, яким належить 61,73% загальних активів.

Результати інспектування вказують на недостатність надходжень Банку для формування резервів під активні операції, підтримання капталу на необхідному рівні.

Окремі ділянки системи внутрішнього контролю потребують особливої уваги з боку керівництва Банку в частині посилення контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень Банку, а саме: в супроводженні кредитних операцій та формуванні статистичної звітності.

За наслідком інспекційної перевірки, Банку було рекомендовано:

- посилити контроль за рівнем ризику, який притаманний активам Банку, а також їх якістю (особливо щодо кредитного портфеля та нарахованих доходів);

- при здійсненні кредитування звертати увагу на виявлені під час перевірки фактори, які підвищують кредитний ризик, та уникати появи нових та аналогічних факторів;

- посилити контроль за наявністю, станом та ліквідністю забезпечення отриманого від позичальників;

- здійснювати реальні заходи щодо зменшення концентрацій та покращення якості кредитного портфеля та активів в цілому;

- заміни застави у вигляді майнових прав на кошти за договорами купівлі-продажу векселів, отриманої за кредитними операціями на більш ліквідну.

Отже, не зважаючи на вимоги НБУ щодо зменшення ризикового кредитування, отримання реального забезпечення по кредитам, їх не було виконано, а навпаки продовжувались дії щодо аналогічного кредитування під неліквідне забезпечення (майнові права за договорами купівлі-продажу цінних паперів). Такі активні операції створювали надмірну концентрацію ризику та наражали Банк на ризик виникнення проблем із ліквідністю.

Відповідно до діючого законодавства до функцій Ради банку, Правління та Кредитного комітету належить контроль за ризиками. Всі керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку і несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

Отже, виникнення такого розміру простроченої заборгованості перед ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» стало наслідком довготривалої невиваженої кредитної політики з боку керівників ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» (зокрема Правління, Кредитного комітету) та зловживання своїми повноваженнями при здійсненні активних операцій.

Доводи суду першої інстанції, що протягом тимчасової адміністрації та під час процедури ліквідації дії щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними або звернення до відповідних судів з позовами про визнання таких договорів недійсними Фондом не здійснювались, колегія суддів відхиляє, оскільки виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (п. 7.70 - 7.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Згідно ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед . товариством є солідарною.

Вимоги щодо лояльності та сумлінності дій керівників Банку також визначено в Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених Постановою Правління НБУ від 28.03.2007 року № 98. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів. Керівники банку зобов`язані ставити інтереси банку вище власних, не використовувати власну посаду в особистих інтересах за рахунок банку. Обов`язок сумлінності вимагає від керівників банку діяти спокійно, з усвідомленням й почуттям моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством і приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації.

Згідно приписів ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Таким чином, здійснення кредитування групи пов`язаних неплатоспроможних Позичальників без належного забезпечення є порушенням основних принципів кредитування і суперечить вимогам ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Рішення керівників БАНК «ДЕМАРК» (відповідачів) про видачу Позичальникам кредитів на значні суми, на неринкових умовах та без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких Позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, прямо протирічили Закону та інтересам Банку, а отже були протиправними.

Шкода Банку та його кредиторам була завдана, зокрема, внаслідок проведення відповідачами як членами органів управління Банку невиваженої та ризикованої кредитної політики (дії всупереч інтересам Банку та його кредиторів) протягом 2013 - 2014 років, що призвело до збільшення обсягу проблемної заборгованості банку, яка у сукупності з невиконанням інших нормативів ліквідності і призвела до віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У цій справі позивач скористався своїм правом надати докази, які на його думку, підтверджували неправомірність та винність дій відповідачів. Відповідачі при цьому не надали жодного доказу щодо вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку. У такому разі відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Як вже зазначалось вище під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ «БАНК Демарк» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015 реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно з рішенням Фонду № 1411 від 03.06.2019) становить 1 171 771 994,81 грн.

Також під час ліквідації ПАТ «БАНК Демарк» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 118/15 від 02.06.2015 (з врахуванням змін) становить 236 362 652,91грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Стоун Брідж».

Недостатність майна ПАТ «БАНК Демарк» для покриття вимог кредиторів банку становить 935 409 341,90грн (1 171 771 994,81 грн. - 236 362 652,91грн).

23.01.2020 до Єдиного державного реєстру було внесено запис №10641110033001921 про припинення ПАТ «БАНК Демарк».

За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 1 048 269 529, 53грн.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 434 526 950,08 грн шкоди, яка є різницею суми балансової вартості прав вимоги за низкою кредитних договорів на дату їх продажу та сумою від продажу цих кредитів на торгах.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків розрахований шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимоги за кредитами на торгах, проведені під час процедури ліквідації БАНК «ДЕМАРК». (Договір № 40-072 і відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 14.05.2019, який укладено результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019 04-02-000005-Ь від 11.04.2019).

Документально розмір збитку підтверджується довідками за кожним кредитним договором та випискою по рахунку № 373910700 за 29.05.2019.

Таким чином, загальна балансова вартість прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу становила 435 196 414,88 грн., а сума від продажу цих кредитів на торгах склала 669 464,80 грн. Різниця між цими показниками становить 434 526 950,08 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачі - члени кредитного комітету та Правління в протягом 2013-2014 років здійснювали економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій щодо кредитування неплатоспроможних позичальників-юридичних осіб, приймали необґрунтовані рішення про погодження операцій з кредитування, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі без перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів чим завдано шкоди Банку та його вкладникам і кредиторам.

Матеріалами справи підтверджено недотримання основних принципів кредитування (визначені статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), у тому числі відсутність перевірки кредитоспроможності позичальників, які відповідно до фінансової звітності не мали можливості повернути запозичені кошти. Відтермінування сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до закінчення терміну дії договору, спричинило накопичення заборгованості, а кредитування під заставу майнових прав, строк яких не міг наступити до моменту настання строку виконання основного зобов`язання, унеможливило погашення заборгованості за рахунок застави. Отже, виникнення такого розміру простроченої заборгованості перед АТ «БАНК «ДЕМАРК» стало наслідком невиваженої кредитної політики з боку керівників та зловживання своїми повноваженнями при здійсненні активних операцій, що не було адекватним існуючому кредитному ризику та прямо протирічило інтересам Банку, вкладників та інших його кредиторів.

Проведення керівниками Банку ризикової діяльності (кредитування) призвело до відсутності у Банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів Національного банку України, віднесення БАНКУ «ДЕМАРК» до категорії неплатоспроможних та його ліквідації, відповідно завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам.

Як встановлено вище, загальний розмір збитків, що спричинені діями керівництвом та членами комітетів правління Банку, становить 434 526 950,08 грн.

А тому, оскільки позивачем було доведено повний склад цивільного правопорушення зі сторони відповідачів, а саме неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину заподіювача шкоди, яка відповідно до усталеної практики Верховного Суду та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі №334/9899/14-ц презюмується, колегія суддів дійшла до висновку, заявлений позов є вмотивованим та обґрунтованим.

В той же час, у суді першої інстанції відповідачами заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності.

Стосовно даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 звертала увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.

Так, за положеннями статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.

Відповідно до статті 48 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.

Установлений статтею 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).

Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

У справі, що розглядається, суди встановили, що реєстр акцептованих вимог кредиторів банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.04.2015 № 088/15 (зміни були внесені згідно з рішенням Фонду від 03.06.2019 № 1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.05.2018 № 1300, а ліквідаційний баланс затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1505 від 13.06.2019. Оскільки позов у даній справі позивачем подано 31.05.2021, а тому позивачем не пропущено строку позовної давності.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, судовий збір за подачу апеляційної скарги - з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 , ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) заподіяну ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «БАНК «ДЕМАРК» та його кредиторам шкоду в розмірі 434 526 950,08 грн (чотириста тридцять чотири мільйони п`ятсот двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 08 копійок), на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016; рахунок IBAN НОМЕР_7 в Національному банку України, МФО 300001).

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №927/561/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.01.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення20.12.2022
Оприлюднено19.01.2023
Номер документу108453541
СудочинствоГосподарське
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —927/561/21

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 11.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 05.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Окрема думка від 12.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Постанова від 12.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 21.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 14.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні