ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2022 р. Справа№ 925/904/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Васильківський Л.М.;
від відповідача-1: Вельган О.М.;
від відповідача-2: не з`явилися;
від відповідача-3: Кірса В.В.;
від третьої особи-1: не з`явилися;
від третьої особи-2: не з`явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2022 (повний текст рішення складено 09.05.2022)
у справі №925/904/21 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот"
до 1) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)
2) Державного підприємства "Сетам"
3) Приватного підприємства "Това"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів
1) Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни
2) Приватного підприємства "Ажіо"
про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення, визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі також - відповідач-1), Державного підприємства «Сетам» (далі також - відповідач-2), Приватного підприємства «Това» (далі також - відповідач-3) в якому просило суд:
-визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації дитячого садка «Колосок», розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40, по лоту № 269625, що відбулися 13.04.2018 року та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 року № 326692, актом відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про проведення електронних торгів від 27.04.2018 року;
-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46062773 від 21.03.2019 року приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни, яким зареєстровано право приватної власності за приватним підприємством «Това» на дитячий садок «Колосок», що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40;
-визнати право приватної власності на дитячий садок «Колосок», що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40 за Приватним акціонерним товариством «Азот».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2001 року був власником спірного нерухомого майна. У виконавчому провадженні № 54239464, відповідачі 1,2 примусово, незаконно, з порушенням вимог законодавства і процедури проведення електронних торгів, відчужили на користь відповідача-3 це майна за борговими зобов`язаннями позивача, які ним на дату відчуження добровільно виконані, нерухоме майно, яке відчужувалось за спірним правочином перебувало під арештом, накладеним судовим рішенням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Позов задоволено повністю.
Визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації дитячого садка «Колосок», розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, по лоту № 269625, що відбулися 13.04.2018 року та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 року № 326692, актом відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про проведення електронних торгів від 27.04.2018 року.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46062773 від 21.03.2019 року, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності 30794401 від 18.03.2019 за Приватним підприємством «Това», код ЄДРПОУ 38715440 на об`єкт нерухомого майна - дитячий садок «Колосок», місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, реєстраційний номер об`єкта 1791163371101.
Визнано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - дитячий садок «Колосок», місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, реєстраційний номер об`єкта 1791163371101 за Приватним акціонерним товариством «Азот», код ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження: 18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного яру, 72.
Стягнуто солідарно з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Сетам» на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» по 2270 грн. з кожного судових витрат.
Стягнуто з Приватного підприємства «Това» на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» судові витрати в сумі 144 655,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд послався на те, що опис і арешт спірного нерухомого майна позивача відповідачем-1 проведено 05.02.2018, а станом на 01.02.2018 у позивача була відсутня заборгованість, яка була предметом стягнення у виконавчому провадженні № 54239464, тому не було підстав для передачі на реалізацію спірного нерухомого майна, а звернення стягнення на нерухоме майно позивача є таким, що вчинене всупереч нормам п. 6 ч. 3 ст. 18, ч. 5 ст. 48, ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких накладення арешту на майно боржника, передача такого майна на зберігання та реалізація його є правом виконавця, повинні здійснюватись в установленому законодавством порядку і лише у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості. Це порушення є першою і самостійною підставою визнання недійсним результату електронних торгів з реалізації цього об`єкта нерухомого майна позивача у виконавчому провадженні.
Також суд відхилив заперечення відповідача-1 з підстав його необґрунтованості в тій частині, що звернення стягнення на спірне майно позивача здійснювалось правомірно, оскільки проводилось в межах зведеного виконавчого провадження № 55037853, для задоволення вимог інших кредиторів позивача у виконавчих провадженнях.
Суд зазначив, що державний виконавець під час формування заявки на реалізацію дитячого садка «Колосок» за виконавчим провадженням № 54239464, в порушення вимог пункту 2 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, в заявці, поданій до ДП «Сетам», не зазначив інформацію щодо земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно (її правовий режим та розмір, кадастровий номер), вказана обставина безпосередньо впливала на наявність купівельного попиту та кінцевого результату торгів, можливість в разі продажу майна за конкурентною ціною забезпечення боржником максимального погашення кредиторських вимог у виконавчому провадженні, та є порушенням зі сторони виконавця пункту 9 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна в частині невідображення повної інформації про лот № 269625.
Крім того, суд прийняв до уваги поданий позивачем висновок судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України від 15.07.2019 № 6/71 у кримінальному провадженні № 42018251010000144 від 23.08.2018, складений за результатом проведення судової оціночно-будівельної експертизи, із якого вбачається, що звіт ПП «Ажіо» у виконанні оцінювача ОСОБА_1 для застосування результатів оцінки в ході виконавчого провадження, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а ринкова вартість спірного нерухомого майна станом на 16.02.2018 могла складати 8 987 700,00 грн. Зазначене свідчить про заниження ринкової вартості переданого на реалізацію нерухомого майна позивача, на чому він також наполягав.
Судом відхилено доводи позивача про заборону реалізації спірного нерухомого майна через наявність обтяження у виді арешту цього майна, оскільки зазначене обтяження було накладене ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.09.2018 у справі № 712/11519/18 (провадження № 1-кс/712/5691/18), залишеною без змін ухвалою Колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2018 (провадження № 11-сс/793/576/18), після проведення електронних торгів, які відбулись 13.04.2018.
Заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності суд залишив без задоволення, Так, позов, що розглядається у цій справі, подано до суду 09.07.2021 за вх. № 11021/2 і під час розгляду судом встановлено, що подія, яка спричинила порушення оспореного права позивача, відбулася 13.04.2018, а у травні 2018 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою, за якою було відкрито провадження у справі № 925/440/18, справа розглядалась за участі тих же учасників справи, її предметом була частина вимоги що розглядається у цій справі (№925/904/21), що свідчить про переривання перебігу позовної давності у три роки, установленого ст. 257 ЦК України і відсутність порушення цього строку.
Враховуючи попередній висновок суду про задоволення позову в частині визнання недійсним результату електронних торгів з реалізації об`єкта нерухомого майна дитячого садка «Колосок», загальною площею 2620,60 кв.м., розташованого на орендованій позивачем земельній ділянці, кадастровий номер 7110136400-01-011-0022, площею 8813 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, що організовані відповідачами 1, 2 та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 № 326692, актом про проведення електронних торгів від 27.04.2018, суд визнав також обґрунтованими і задовольнив похідні вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46062773 від 21.03.2019, яким зареєстровано право приватної власності за набувачем спірного майна відповідачем-3 та визнання права приватної власності на спірний об`єкт за позивачем.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд вважав його законним і ефективним з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2022 у справі №925/904/21 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що у висновках, сформульованих у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-1884цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 678/301/12, постановах Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 442/4240/14-ц, від 03.11.2021 у справі № 752/26341/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, зазначено, що при визнанні недійсними результатів електронних торгів з реалізації комплексу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності підлягали дослідженню та встановленню наступні обставини: чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому, вказані обставини мають існувати одночасно та перебувати між собою у причинно-наслідковому зв`язку, а тому відсутність та/або недоведення хоча б одної із таких обставин унеможливлює визнання результатів торгів недійсними, а наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення, а не за наслідком оформлення результатів торгів.
Апелянт вказує, що задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що опис і арешт вищевказаного майна було здійснено державним виконавцем 05.02.2018 у виконавчому провадженні № 54239464 із примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДВС № Ю-98-11-У від 05.05.2017 зі сплати єдиного соціального внеску, в розмірі 13 890 388,05 грн, в той час, коли така заборгованість у ПрАТ «АЗОТ» на вказану дату була відсутня, що підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 580/851/19 і в свою чергу унеможливлювало примусову реалізацію вказаного майна, та є першою і самостійною підставою для визнання недійсними результатів спірних електронних торгів.
Апелянт не погоджується з такими висновками суду щодо помилковості доводів відповідача 1 з приводу того, що реалізація майна відбувалась саме в межах зведеного виконавчого провадження відносно позивача, оскільки реалізація спірного майна відбувалася в межах зведеного виконавчого провадження № 55037853, за вимогами стягувачів до боржника - ПАТ «Азот», яке перебувало на примусовому виконанні у відповідача 1, а кошти, які надійшли від такої реалізації, були розподілені між стягувачами зведеного провадження в порядку, передбаченому ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», тому висновки суду з приводу того, що реалізація спірного майна відбувалась не в межах зведеного виконавчого провадження є безпідставними та суперечать встановленим обставинам.
Також апелянт зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі № 580/851/19, яким встановлено відсутність заборгованості боржника - ПрАТ «АЗОТ» станом на 01.02.2018 перед Офісом великих платників податків ДФС за вимогою № Ю-98-11-У від 05.05.2017, було винесено 22.05.2019, за позовом ПАТ «Азот», який було подано 13.03.2019, вже після вчинення державним виконавцем вищенаведених дій у даному виконавчому провадженні № 54239464 щодо проведення опису та арешту, оцінки майна та передачу його на примусову реалізацію, та його висновки стосувалися виключно вимог позивача щодо оскарження бездіяльності державного виконавця стосовно незавершення виконавчого провадження № 54239464 після звернення до нього позивача із листом № 501-06/74 від 05.02.2019.
Таким чином апелянт вважає, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 54239464 щодо проведення опису, арешту оцінки та передачі на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, розташованого по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси, що належало позивачу на момент їх вчинення цілком мали ознаки правомірності, та здійснювались в межах діючого виконавчого провадження, а тому такі дії не можна вважати протиправними, в тому числі за принципом «плодів отруєного дерева», про що помилково зазначив суд у своєму рішенні.
Крім того, апелянт не погоджується з висновками суду, що державним виконавцем під час формування заявки на реалізацію дитячого садка «Колосок» за виконавчим провадженням № 54239464, в порушення вимог пункту 2 розділу II Порядку реалізації арештованого нерухомого майна, в заявці, поданій до ДП «Сетам» не було зазначено інформацію щодо земельної ділянки, на якій перебуває спірне майно (її режим, розмір та кадастровий номер), що безпосередньо впливає на наявність купівельного попиту та кінцевого результату торгів, можливість в разі продажу майна за конкурентною ціною забезпечення боржником максимального погашення кредиторських вимог у виконавчому провадженні, та є порушенням зі сторони виконавця пункту 9 розділу III Порядку реалізації арештованого майна в частині невідображення повної інформації про лот.
З цього приводу апелянт вказує, що з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно дитячого садка «Колосок», розташовано на земельній ділянці площею 8813 кв.м., кадастровий номер 7110136400:00:011:0011, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста та перебуває у позивача в оренді за договором з Черкаською міською радою, від 03.12.2004, який укладено до 05.10.2053.
В інформації про лот № 269625 із реалізації дитячого садка «Колосок» відсутні відомості щодо земельної ділянки, на якій перебуває спірне майно (її режим, та розмір, кадастровий номер ), оскільки в інформації про даний лот зазначено, що земельна ділянка не являється власністю боржника.
При цьому, оцінюючи та співставляючи допущене порушення державним виконавцем щодо не включення відомостей про земельну ділянку в лот № 269625 за яким продавалося нерухоме майна із наслідками таких торгів слід врахувати те, що вказана земельна ділянка на момент продажу дитячого садка «Колосок» перебувала не у власності позивача, а лише на правах тимчасового користування (на праві оренди), що є різними поняттями за своїм правовим статусом та відповідно і правовими наслідками.
Натомість, по інакшому слід розуміти незазначення відомостей про земельну ділянку в інформації про лот, за яким відчужується будівля, споруда та інше нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка перебуває у користуванні такої особи (боржника), оскільки в даному випадку право користування земельною ділянкою є похідним від основного права власності набувача майна будівлі, споруди, та в разі переходу права власності на будівлю, споруду не призводить до зміни власника земельної ділянки, а лише відбувається заміна землекористувача (а не збільшення активу набувача, як в разі придбання земельної ділянки у власність). Тому у набувача такої будівлі, споруди не виникає правової невизначеності щодо долі земельної ділянки, яка передана у користування. Оскільки остання, в силу прямих приписів ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України переходить одномоментно (автоматично) у користування набувача.
Таким чином, апелянт наголошує, що незазначення в інформації про лот із продажу комплексу нерухомого майна «Колосок» по вул. Нижня Горова, 40 в м. Черкаси відомостей про земельну ділянку (кадастровий номер, розмір) на якій воно розташоване, та яка перебуває на праві користування у позивача не впливає на порушення прав та інтересів потенційних покупців, не призводить до спотворення інформації про майно або до зменшення конкуренції учасників, наявності/відсутності купівельного попиту, та не вводить до правової невизначеності у потенційних покупців щодо змісту майна, що набувається, та не призводить до порушення прав позивача, який не є власником такої земельної ділянки.
Також апелянт вважає помилковими висновки суду щодо реалізації майна за заниженою вартістю, оскільки спірне майно було передано на реалізацію за початковою вартістю 6 154 600,00 грн. ( без ПДВ ), яка була проведена суб`єктом оціночної діяльності, призначеного у встановленому законодавством порядку, та було реалізовано на електронних торгах на засадах прозорості та публічності, в яких прийняв учать лише 1 учасник -ПП «Това», тому за відсутності обставин зворотного ( зокрема недопущення потенційних покупців до участі в цих торгах, спростування такого висновку оцінювача з мотивів значного відхилення від порядку проведення оцінки, тощо), вважається, що така ціна відповідала його ринковій вартості.
Апелянт вказує, що суд помилково поклав такий доказ, як висновок експерта №6/71 від 15.07.2019 в обґрунтування свого висновку, оскільки такий висновок зроблено в межах кримінального провадження у справі № 712/13799/19, яка розглядається Соснівським районним судом міста Черкаси, а господарський суд у даній справі не може надавати оцінку доказам, зібраним у кримінальному провадженні. Водночас, відповідно до приписів ч. 6 статті 75 ГПК України обов`язковими для господарського суду є лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, і лише у випадку, коли суд розглядає правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, та лише в питанні чи мали місце такі дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вироку, який би набрав законної сили у кримінальному провадженні № 712/13799/19 позивачем не надано, а тому такі обставини щодо заниження оцінювачем ринкової вартості об`єкта відповідно до висновку судового експерта в кримінальному провадженні не можна вважати встановленими, а такий доказ не можна вважати допустимим та достовірним при розгляді даної справи.
Стосовно висновків про вартість об`єкту, від 04.09.2018 ФОП «Савченко О.В.», відповідно до якого вартість дитячого садка «Колосок» станом на 03.09.2018 складає 11 256 000,00 грн та про вартість майна від 03.09.2018 ПП «Енергомакс», відповідно до якого вартість дитячого садка «Колосок» станом на 03.09.2018 складає 12 291 200,00 грн апелянт зазначає, що такі докази не відповідають критеріям достовірності, допустимості та вірогідності, тому з огляду на приписи ст.77-78 ГПК України не можуть вважатися допустимими та достовірними, та суд доцільно не взяв їх до уваги та не мотивував ними свої висновки.
Водночас, висновок експерта № 6/71 від 15.07.2019 та оцінювачів суперечать один одному, оскільки встановлюють кардинально різну вартість об`єкта оцінки, а в цілому не надають можливості суду з`ясувати, яка саме вартість об`єкта оцінки є найбільш вірогідною.
Крім того, апелянт зазначає, що отримані кошти, в розмірі 6 154 600,00 грн від реалізації вищевказаного нерухомого майна, які переможець -ПП «Това» сплатило за придбане майно, були розподілені державним виконавцем на погашення заборгованості позивача перед стягувачами у зведеному виконавчому провадженні № 55037853.
Таким чином, апелянт наголошує, що матеріалами справи не встановлено наявності порушень законодавства при проведенні електронних торгів, що могли реально вплинути на результати торгів, а також порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Також апелянт звертає увагу на те, що звернення позивача з позовною заявою, полягає у намірі останнього уникнути від виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні № 55037853, в межах якого здійснено продаж майна відповідача в 2018 році, та намір покласти на добросовісного набувача - ПП «Това» додатковий та надмірний тягар, оскільки грошові кошти за придбане майно, в розмірі 6 154 600,00 грн переможцем були сплачені в повному обсязі, за рахунок яких і відбулося погашення кредиторської заборгованості позивача за його зобов`язаннями перед кредиторами у виконавчому провадженні, а відтак це фактично призводить до значного порушення балансу інтересів, внаслідок чого, добросовісний набувач - ПП «Това» втрачає майно і сам буде змушений шукати способи компенсації своїх втрат та відповідати за порушення інших осіб, допущених в рамках спеціальних процедур, визначених державою, яка б навпаки, мала бути найнебезпечнішим способом набуття майна та гарантувати йому невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення майна», придбаного у такий спосіб.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, відповідно до яких, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
З огляду на обставини справи, доводи позову, враховуючи, що майно зареєстровано за ПП «Това» та перебуває у його фактичному володінні (тобто утримується відповідачем) апелянт вважає, що належним способом захисту права позивача мало бути саме пред`явлення позову про витребування майна відповідно до ст. 388 ЦК України, а не визнання торгів недійсними та скасування державної реєстрації прав. Суд також мав дослідити та перевірити обставини, чи є ПП «Това» добросовісним/недобросовісним набувачем вказаного майна, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, та чи підлягає витребуванню у володіючого «невласника», оскільки в такому випадку право власності у позивача б на вказане майно не припинилось, а у набувача не виникало, а тому і вимога про визнання за позивачем права власності є неналежним способом захисту права, оскільки має застосовуватись віндикація, і такі способи захисту не є «тотожними».
Разом з цим, апелянт звертає увагу, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи відзиву ПАТ «Азот» на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ПАТ «Азот» у своєму відзиві, наданому до суду 19.08.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, ПАТ «Азот» вказує, що саме у виконавчому провадженні № 54239464 для примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь Офісу великих платників податків ДФС заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені товариства у сумі 13 890388,05грн, відповідачем-1 вчинено звернення стягнення на майно боржника, попередньо описане і арештоване, шляхом проведення електронних торгів, організацію яких доручено відповідачу-2.
Також, позивач посилаючись на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 580/851/19, яке набрало законної сили 04.06.2019, вказує, що ще до проведення відповідачем 1 (05.02.2018) в межах виконавчого провадження № 54239464 опису та арешту спірного майна позивача та до передачі майна на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів, у позивача була відсутня заборгованість, яка була предметом стягнення у виконавчому провадженні №54239464. Як наслідок, всі наступні виконавчі дії, вчинені після незаконного опису і арешту спірного нерухомого майна позивача, а саме його оцінка та примусова реалізація для задоволення кредиторських вимог стягувача - Офісу великих платників податків ДФС є також протиправними.
Відповідач-1 в своїй апеляційній скарзі наголошує на необхідності дослідження та встановлення всіх обставин щодо визнання недійсними результатів електронних торгів, однак вищевказані висновки суду першої інстанції не спростовано та не обґрунтовано, які саме норми законодавства були при цьому неправильно застосовані або порушені судом.
Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача-1 про відсутність в матеріалах справи рішень судів, якими було б визнано протиправність дій/рішень державного виконавця є хибними і незрозумілими, адже протиправність дій державного виконавця щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження №54239464 встановлена при вирішенні адміністративної справи № 580/851/19, що було ретельно досліджено судом першої інстанції при прийнятті рішення.
Також, ПАТ «Азот» вказує, що судом першої інстанції встановлено, що спірне майно розташоване на ділянці, яка перебуває в оренді у позивача за договором з Черкаською міською радою від 03.12.2004 року, який укладено 05.10.1953. Водночас, у заявці відповідача-1 від 07.03.2018 №1728 та у інформації, внесеній відповідачем-2 до Системи інформаційного повідомлення про електронні торги по лоту № 269625, відомості про земельну ділянку, на якій розташований комплекс нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок» (її правовий режим, розмір та кадастровий номер) відсутні, що є порушенням вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, а також вказана обставина безпосередньо впливає на наявність купівельного попиту та кінцевого результату торгів, можливість в разі продажу майна за конкурентною ціною забезпечення боржником максимального погашення кредиторських вимог у виконавчому провадженні, та є порушенням зі сторони виконавця пункту 9 розділу III Порядку реалізації арештованого майна в частині не відображення повної інформації про лот № 269625.
Позивач також звертає увагу щодо висновку експерту Черкаського НДЕКЦ МВС України від 15.07.2019 № 6/71 у кримінальному провадженні №42018251010000144 від 23.08.2018, а саме зазначене кримінальне провадження у справі стосується обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, тобто зловживання своїми повноваженнями оцінювачем під час оцінки спірного майна позивача з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи - ПАТ «Азот». За висновками експерта «Звіт про визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, а саме - дитячий садок «Колосок», що належить ПАТ «Азот», для застосування результатів оцінки в ході виконавчого провадження станом на 16.02 2018», виконаний ПП «Ажіо» та затверджений 06.03.2018 директором вказаного підприємства ОСОБА_1, класифікується як такий, що не повного мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а ринкова вартість дитячого садка «Колосок»,- розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40 станом на 16.02.2018 могла складати 8 987 700,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції оцінив висновок експерта на рівні з іншими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та правомірно прийняв його до уваги.
Стосовно доводів апелянта про обрання позивачем неефективного способу захисту свого права, ПАТ «Азот» зазначає, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1749цс15, від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15, від 29.06.2016 у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29.11.2017 у справі № 6-23 І цс 17). Отже, позивач наголошує, що в даному випадку, з огляду на предмет та підстави поданого позову, а також конкретні обставини даної справи, вбачається, що позивач обрав ефективний спосіб захисту свого права, який передбачений законом та задоволення якого відновить порушення таких прав, а саме: визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно.
Узагальнені доводи відзиву ПП «Това» на апеляційну скаргу
ПП «Това» у своєму відзиві, наданому до суду 08.07.2022, зазначає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, які призвели до невірного вирішення спору, а тому така скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.
Крім того, ПП «Това» вважає обґрунтованими доводи апелянта з приводу того, що електронні торги із примусової реалізації комплексу нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40, яке належало боржнику - ПАТ «Азот» відбувалося в межах зведеного виконавчого провадження № 55037853, за вимогами стягувачів до боржника - ПАТ «Азот», яке перебувало на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області, а кошти, що надійшли від такої реалізації, були розподілені між стягувачами зведеного провадження в порядку, передбаченому ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження». Таким чином, стягнення за іншими виконавчими провадженнями із вимогами до боржника - ПАТ «Азот», і виконавчі документи, які перебували на примусовому виконанні, також мали право «законно сподіватися», що їх вимоги під час примусового виконання будуть задоволені, в тому числі шляхом реалізації майна боржника на електронних торгах та зокрема комплексу нерухомого майна в м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40.
Також, відповідач -3 погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновки суду з приводу протиправності дій державного виконавця щодо проведення опису та арешту вказаного майна у виконавчому провадженні № 54239464, визначення його вартості та передача майна на електронні торги є безпідставними та не можуть в даному випадку розглядатися по відношенню до результатів торгів за ознакою та принципом «плодів отруєного дерева», оскільки, як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що боржник - ПАТ «Азот» звертався до суду у встановленому порядку та спосіб про оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 54239464 зокрема, щодо складення акту опису та арешту майна, призначення оцінювача, визначення його вартості, передачі на реалізацію майна боржника по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси - відсутні, а тому вищевказані дії державного виконавця у виконавчому провадженні не можна вважати протиправними.
ПП «Това» також погоджується з доводами апелянта з приводу того, що не зазначення в інформації про лот, за якими реалізовувалось нерухоме майно боржника по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси відомостей про земельну ділянку на якій перебуває це майно (її режим, та розмір, кадастровий номер ), в розрізі причинно-наслідкового зв`язку не призвело до порушення прав позивача - боржника, за відновленням яких він звернувся до суду, та не вплинуло на результати електронних торгів, в тому числі враховуючи те, що для участі у таких торгах зареєструвалася та прийняла участь лише одна особа ПП «Това», яке стало переможцем таких торгів. Інші особи - потенційні покупці, законні інтереси яких мали б гіпотетично порушуватись внаслідок не зазначення такої інформації про земельну ділянку до суду не звертались. Водночас, права позивача - ПАТ «Азот» внаслідок не зазначення відомостей про земельну ділянку в інформації про лот жодним чином не порушуються, а тому і не підлягають в даному випадку захисту шляхом визнання результатів торгів недійсними.
Крім того, відповідач-3 підтримав доводи апеляційної скарги з приводу безпідставності висновків суду щодо продажу майна за заниженою оцінкою, оскільки початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції. При цьому до предмета доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2022 у справі № 905/857/19. Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем результатів оцінки майна у встановлений законодавством спосіб, а тому з урахуванням зазначених правових висновків така обставина не може бути предметом розгляду у даній справі.
Також відповідач- 3 погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності висновку експерта № 6/71 від 15.07.2019, згідно якого ринкова вартість вищевказаного майна могла складати 8 987 700,00 грн. Вказана обставина є недоведеною та спростовується вищевказаними доводами, а висновки суду із цього приводу є необґрунтованими.
Таким чином, ПП «Това» вважає, що матеріалами справи не встановлюється наявність таких порушень законодавства при проведенні електронних торгів, що могли реально вплинути на результат торгів, а також які призвели до порушення прав і законних інтересів позивача - ПАТ «Азот», яке їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
ПП «Това» зазначає, що не дослідження судом обставин добросовісності/недобросовісності набувача майна, і як наслідок обрання позивачем невірного (неефективного) способу захисту свого порушеного права ( якщо подібне мало місце), що є самостійною підставою для відмови у позові, посилаючись на висновки висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.06.2022 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 залишено без руху.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 у зв`язку з відпусткою судді Коротун О.М. для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
27.06.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надано платіжне доручення № 1796 від 17.06.2022 про доплату судового збору та подачу апеляційної скарги та докази, що Вельган Оксана Василівна є належним представником.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 та справу призначено до розгляду на 29.08.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 на 19.09.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 оголошено перерву у справі № 925/904/21 до 17.10.2022.
17.10.2022 судове засідання не відбулось через загрозу ракетних обстрілів, призначену справу було знято з розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 призначено розгляд апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 на 15.11.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 на 05.12.2022.
05.12.2022 судове засідання не відбулось через загрозу ракетних обстрілів, призначену справу було знято з розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 призначено розгляд апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 на 21.12.2022.
Явка представників сторін
Відповідач-2, третя особа-1 та третя особа-2 у судове засідання, призначене на 21.12.2022, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківкою про надіслання на електронну пошту копії ухвали від 05.12.2022 про відкладення розгляду справи на 21.12.2022.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка сторін.Що не з`явились обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи.
Позиції учасників справи
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2022 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача-3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги апелянта, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення скасувати.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
На підставі наказу ФДМ України № 892 від 18.03.1999 Черкаським обласним об`єднаним БТІ 19.09.2001 видано Відкритому акціонерному товариству «Азот» реєстраційне посвідчення про те, що об`єкт нерухомого майна, який складається із дитячого садка «Колосок» і розташований в місті Черкаси по вулиці Калініна № 40, зареєстровано за товариством на праві колективної власності, про що записано в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 721.
03.12.2004 Відкритим акціонерним товариством «Азот», як орендарем, укладено з Черкаською міською радою, як орендодавцем, договір оренди земельної ділянки (без права передачі її в суборенду) загальною площею 8813 кв. м. під дошкільний навчально-виховний заклад № 47 по вул. Калініна, 40 в м. Черкаси. На дату укладення договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 867199 грн, договір укладено до 05.10.2053 з правом його пролонгації, земельну ділянку передано орендарю у фактичне користування, присвоєно кадастровий номер 7110136400-01-011-0022.
Відкрите акціонерне товариство «Азот», ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми у відповідності до вимог законодавства з 29.06.2011 змінило назву на Публічне акціонерне товариство (далі також - ПАТ), а з 02.04.2020 - на Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі також - ПрАТ).
Відповідно до інформаційної довідки № 114883391 від 22.02.2018 з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі наказу ФДМУ № 892 від 18.05.1999, 12.07.2011 проведено державну реєстрацію права приватної власності за ПАТ «Азот» на об`єкт нерухомого майна дитячий садок «Колосок», розташований за адресою: вул. Калініна, 40 в м. Черкаси, реєстраційний номер майна 34110242.
05.05.2017 Офіс великих платників податків ДФС заявив ПАТ «Азот» вимогу № Ю-98-11-У про сплату боргу (недоїмки), вимога набрала чинності 28.05.2017, а станом на 22.07.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені товариства становила 13 890 388,05 грн. Згідно з п. 4 вимоги, уразі несплати суми боргу, ця вимога передається до органів ДВС або казначейства для стягнення в примусовому порядку.
За заявою Офісу великих платників податків ДФС постановою головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 05.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54239464 з примусового виконання вимоги № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь Офісу великих платників податків ДФС боргу у сумі 13 890 388,05 грн.
У виконавчому провадженні № 54239464 постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. від 05.02.2018 описано і арештовано майно боржника дитячий садок «Колосок», місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40, яке передане на відповідальне зберігання ОСОБА_1, про проведену виконавчу дію повідомлено листом від 05.02.2018 № 901 боржника, який отриманий ним 08.02.2018) .
Оскільки стягувач чи боржник у виконавчому провадженні №54239464 у 10-денний строк з дня винесення постанови про арешт майна боржника від 05.02.2018 не повідомили державного виконавця про визначену ними вартість арештованого майна, постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. від 16.02.2018 для участі у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання Приватне підприємство «Ажіо» в особі ОСОБА_1, постанову направлено для виконання і до відому боржнику, з оцінювачем укладено договір № 405/18 на проведення оцінки майна, згідно з яким замовник доручив, а виконавець узяв на себе зобов`язання виконати роботи з оцінки комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок», який знаходиться по вул. Нижня Горова (Калініна), 40 у м. Черкаси та належить Публічному акціонерному товариству «Азот», а платник зобов`язався оплатити роботи за договірною ціною згідно з актом виконаних робіт.
06.03.2018 директором Приватного підприємства «Ажіо» ОСОБА_1 (вона ж і оцінювач) затверджено звіт про визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна дитячого садочка «Колосок» для застосування результатів оцінки в ході виконавчого провадження і на підставі останнього надав відповідачу-1 висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок», розташованого по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси станом на 16.02.2018 склала суму 6 154 600 грн. У вказаному висновку зазначено, що земельна ділянка не була об`єктом оцінки та не є власністю боржника.
07.03.2018 за вих. № 1728 в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. звернулась до ЧФ ДП «Сетам» з заявкою щодо реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів, а саме комплексу нерухомих об`єктів, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, загальною площею 2620,60 кв.м. Також було подано спірний звіт про оцінку майна та висновок суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про вартість комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок» від 06.03.2018.
Відповідач-2, на підставі отриманої ним від відповідача-1 заявки від 07.03.2018 №1728, в установлений порядком строк вніс до Системи інформаційного повідомлення про електронні торги інформацію про майно та сформував лот торгів №269625, після чого була визначена дата проведення електронних торгів - 13.04.2018, що автоматично відобразилося у відповідному інформаційному повідомленні на веб-сайті реалізації майна.
У заявці відповідача-1 від 07.03.2018 №1728 та у відомостях, внесених відповідачем-2 до Системи інформаційного повідомлення про електронні торги по лоту №269625, інформація про земельну ділянку, на якій розташований комплекс нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок» (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер відсутні.
Також, з матеріалів справи вбачається, що спірне майно розташоване на земельній ділянці, площею 8813 кв.м., кадастровий номер - 7110136400-00-011-0011, яка перебуває в оренді у позивача за договором з Черкаською міською радою від 03.12.2004, який укладений до 05.10.2053.
Постановою начальника УДВС ГТУЮ від 27.03.2018 виконавче провадження № 54239464 в числі інших передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області та приєднано до складу зведеного виконавчого провадження № 55037853 щодо боржника ПАТ «Азот».
Із протоколу проведення електронних торгів № 326692 вбачається, що 13.04.2018 відбулися електронні торги з реалізації лота № 269625 - комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок», який належав ПАТ «Азот», за стартовою ціною 6 154 600,00 грн., переможцем торгів став учасник 4 -Приватне підприємство «Това» з найвищою ціновою пропозицією 6 154 600,00 грн, протокол № 326692 підписано представниками переможця торгів ПП «Това» в особі ОСОБА_1 і організатора торгів ДП «Сетам».
27.04.2018 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Яжук С.С. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 55037853 склав акт про проведені електронні торги, акт того ж дня був затверджений начальником названого відділу. Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 326692 від 13.04.2018 та копій документів, що підтверджують розрахунок переможця торгів ПП «Това» за придбане майно і того ж дня вручено переможцю згідно з супровідним листом № 4124.
Відповідно до інформаційної довідки № 187354795 від 04.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наданої на запит ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області за параметрами запиту про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 40, державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В. 18.03.2019 проведено державну реєстрацію права приватної власності за Приватним підприємством «Това», код ЄДРПОУ 38715440 на об`єкт нерухомого майна дитячий садок «Колосок», загальною площею 2620,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, номер об`єкта в РПВН 34110242, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1791163371101, номер запису про право власності 30794401, підстава виникнення права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2244 від 29.10.2018, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В., індексний номер 46062773 від 21.03.2019. В інформаційній довідці також міститься актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень щодо цього ж об`єкту нерухомого майна, відповідно до якої державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В. 17.10.2018 проведено державну реєстрацію обтяження у виді арешту нерухомого майна, яке виникло із ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.09.2018 року, рішення про державну реєстрацію обтяження (з відкриттям розділу) індексний номер 46062773 від 21.03.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі № 580/851/19 повністю задоволено позов ПАТ «Азот» до УДВС ГТУЮ у Черкаській області, головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Вельган О.В., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Офісу великих платників податків ДФС, визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Вельган О.В. щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № 54239464, зобов`язано його ж закінчити виконавче провадження № 54239464, про що винесено відповідну постанову.
Рішення суду мотивовано тим, позивачем до позову надані копії платіжних доручень, які підтверджують сплату позивачем єдиного внеску за спірний період. Крім того, даний факт підтвердив у своїх поясненнях представник третьої особи, який у судовому засіданні зазначив, що станом на 01.02.2018 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за січень-травень 2017 року - відсутня; станом на 24.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік - відсутня». Також даний факт підтверджується даними інтегрованої картки відповідача за 2017-2019 роки.
Звертаючись з позовною заявою позивач зазначає про захист його права власності на нерухоме майно- комплекс нерухомих об`єктів під назвою дитячий садок «Колосок», загальною площею 2620,60 кв.м., розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, кадастровий номер 7110136400-01-011-0022, площею 8813 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40 у визначений ним спосіб, а саме - визнання недійсними результати електронних торгів з реалізації цього об`єкта у виконавчому провадженні відповідачами-1 і 2 по лоту № 269625, що відбулися 13.04.2018 та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 № 326692, актом про проведені електронні торги від 27.04.2018 та, в разі задоволення цієї вимоги, скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46062773 від 21.03.2019, яким зареєстровано право приватної власності за набувачем спірного майна відповідачем-3, та визнати права приватної власності на спірний об`єкт за позивачем. Цей позов є повторним зверненням позивача до суду за захистом його порушеного права, поданий з урахуванням правових позицій господарських судів трьох інстанцій, викладених у судових рішеннях у справі № 925/440/18.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується зі статями 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, згідно з якими публічні торги належать до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою - третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Разом з тим, оскільки згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
У постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року (провадження № 6-174цс12), Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № № 677/994/16-ц (провадження № 61-7408св20) зазначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином. Такий висновок узгоджується й з положеннями статей 650, 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частиною першою статті цього Кодексу).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 61-17521св19) викладено правовий висновок, згідно з яким при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду».
При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення, а не за наслідком оформлення результатів торгів.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що опис і арешт спірного майна здійснено виконавцем 05.02.2018 у виконавчому провадженні № 54239464 із примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДВС «Ю-98-11-У від 05.05.2017 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 13 890 388,05 грн., в той час, коли така заборгованість у ПАТ «Азот» на вказану дату була відсутня, що підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року в справі № 580/851/19, що в свою чергу унеможливлювало примусову реалізацію вказаного майна та є першою і самостійною підставою для визнання недійсними результату спірних електронних торгів. Поряд із цим, суд зазначив, що реалізація майна відбувалась не в межах зведеного виконавчого провадження відносно позивача, як то зазначав Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало виконавче провадження № 54239464 з виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС про сплату боргу (недоїмки) № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» боргу у розмірі 13 890 388,05 грн на користь Офісу великих платників податків ДФС. Вказане виконавче провадження було відкрито 05.07.2017.
05.02.2018 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. було винесено постанову про опис та арешт майна, що належить боржнику, а саме дитячого садка «Колосок», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40 яка була відправлена сторонам 06.02.2018 р., в т.ч. і позивачу рекомендованим листом №1801806068701, що підтверджується копією супровідного листа від 05.02.2018 р. № 901 та, як вбачається з роздруківки Укрпошти по штрихкодовому ідентифікатору № 1801806068701, постанова про опис та арешт майна боржника від 05.02.2018 р. отримана ПАТ «Азот» 08.02.2018 р.
Враховуючи, що стягував, боржник у виконавчому провадженні № 54239464 відповідно до ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» у 10-денний строк з дня винесення постанови про арешт майна боржника від 05.02.2018 не повідомили державного виконавця про визначену ними вартість арештованого майна, постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. від 16.02.2018 р. для участі у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Приватне підприємство «АЖІО» та укладено з ним договір № 405/18 на проведення оцінки майна.
Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «АЖІО», викладеного у звіті від 06.03.2018 вартість комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка "Колосок", розташованого по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси складає 6 154 600,00 грн., без урахування ПДВ.
07.03.2018 в.о. начальником Відділу ПВР управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Фесенко Я.М. до ДП «СЕТАМ» було подано заявку від 07.03.2018 №1728 на реалізацію на електронних торгах арештованого у виконавчому провадженні № 54239464 майна позивача - комплексу нерухомих об`єктів- дитячого садка "Колосок" вартістю 6 154 600,00 грн. без ПДВ. Така заявка була подана в обсязі та у відповідності до пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна.
27.03.2018 року постановою начальника УДВС ГТУЮ виконавче провадження № 54239464 в числі інших передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 55037853 щодо боржника ПАТ «Азот» (позивача).
13.04.2018 року відбулися електронні торги з реалізації лота № 269625 - комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок», який належав ПАТ «Азот», за стартовою ціною 6154600,00 грн., переможцем торгів став учасник 4 - Приватне підприємство «Това» з найвищою ціновою пропозицією 6154600,00 грн., результат електронних торгів оформлено протоколом № 326692, який підписано представниками переможця торгів ПП «Това» в особі ОСОБА_1 і організатора торгів ДП «Сетам», а 27.04.2018 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 55037853 складено акт про проведені електронні торги, акт того ж дня, затверджений начальником названого Відділу і після отримання копій документів, що підтверджують розрахунок переможця торгів ПП «Това» за придбане майно, вручено переможцю.
18.03.2019, за заявою ПП «Това», державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кондаковою Н.В., на підставі свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2244 від 29.10.2018 і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46062773 від 21.03.2019, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис 30794401 про право власності Приватного підприємства «Това», код ЄДРПОУ 38715440 на об`єкт нерухомого майна дитячий садок «Колосок», загальною площею 2620,6 кв.м., що знаходяться за адресою м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна) 40, номер об`єкта в РПВН 34110242, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1791163371101.
Отже, у виконавчому провадженні № 54239464 для примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь Офісу великих платників податків ДФС заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 13890388,05 грн., відповідачем-1 вчинено звернення стягнення на майно боржника, яке попередньо було описане і арештоване, шляхом проведення електронних торгів, організацію яких доручено відповідачу-2, переможцем електронних торгів і набувачем (покупцем) нерухомого майна став відповідач-3.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча накладення арешту на вказане майно державним виконавцем, його оцінка та передача на реалізацію і відбувалась в межах виконавчого провадження № 54239464, відкритого із примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС про сплату боргу (недоїмки) № Ю-98-11-У від 05.05.2017 р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» боргу в розмірі 13 890 388,05 грн. на користь Офісу великих платників податків ДФС, натомість матеріалами справи підтверджуються ті обставини, що одночасно із цим, у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області та Придніпровському відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області перебували також інші виконавчі провадження щодо виконання судових рішень про стягнення боргу із боржника - ПрАТ «АЗОТ» на користь інших стягувачів, які в подальшому, після передачі спірного майна на реалізацію на підставі постанови начальника Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 27.03.2018 року були передані до Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області та були об`єднані і приєднані до складу зведеного виконавчого провадження № 55037853, а тому реалізація майна відбулася вже у складі зведеного виконавчого провадження, в зв`язку із чим, кошти, які надійшли від реалізації вищевказаного майна були розподілені між стягувачами зведеного провадження в порядку, передбаченому ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження».
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Тобто, із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Таким чином, стягнення за іншими виконавчими провадженнями із вимогами до боржника - ПАТ «Азот», виконавчі документи яких перебували на примусовому виконанні і стягувачі мали право «законно сподіватися», що їх вимоги під час примусового виконання будуть задоволені, в тому числі шляхом реалізації майна боржника на електронних торгах та зокрема комплексу нерухомого майна за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40, які відбулися 13.04.2018.
При цьому, чинне законодавство не передбачає, що в разі зведення ( об`єднання ) виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника після передачі на примусову реалізацію майна боржника, на яке накладено арешт в межах одного із цих виконавчих проваджень, державним виконавцем мають проводитись відповідні коригування заявки про передачу майна боржника на примусову реалізацію, чи її відкликання. Також це не є підставою для зупинення торгів або зняття майна із реалізації. А відтак, така реалізація майна здійснюється вже в межах зведеного виконавчого провадження, оскільки процедура примусового виконання у зведеному виконавчому провадженню триває, а кошти, які отримані внаслідок такої реалізації мають розподілятися між усіма стягувачами зведеного провадження, в порядку та черговості, передбаченому ст.ст. 46, 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а у разі його не реалізації та наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу" та/або Закону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Таким чином, висновок суду першої інстанції з приводу того, що реалізація спірного майна відбувалась не в межах зведеного виконавчого провадження, що є самостійною та достатньою підставою для скасування результатів електронних торгів, на переконання колегії суддів, є безпідставним та суперечать встановленим обставинам.
Також колегія суддів звертає увагу, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду в справі № 580/851/19, визнано протиправною бездіяльність ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № 54239464, на яке посилається суд, було винесено 22.05.2019, за позовом ПАТ «Азот», поданого 13.03.2019 ( тобто вже після вчинення державним виконавцем вищенаведених дій у даному виконавчому провадженні № 54239464 стосовно проведення опису та арешту, оцінки майна та передачу його на примусову реалізацію та реалізація), та його висновки стосувалися виключно вимог позивача щодо оскарження бездіяльності державного виконавця про незавершення виконавчого провадження № 54239464 після звернення до нього позивача із листом № 501-06/74 від 05.02.2019, а зазначення адміністративним судом у мотивувальній частині вказаного вище рішення про відсутність заборгованості боржника - ПАТ «Азот» станом на 01.02.2018 перед Офісом великих платників податків ДФС за вимогою № Ю-98-11-У від 05.05.2017 ніяким чином не може свідчити про відсутність заборгованості позивача на час реалізації спірного майна.
При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством (абзац шостий частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».)
Розглядаючи дії виконавця в порядку виконання судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в пункті 88 постанови від 6 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 зазначила, що за змістом Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов`язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов`язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну і фактичну можливість самостійно виконати свій обов`язок, але через дефект волі не виконує його. У зв`язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки обмежується, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника.
Цей висновок підтримано Великою Палатою Верховного Суду в пункті 6.32 постанови від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, на правові позиції і якої посилається відповідач-1. У контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця (п. 6.34.).
Враховуючи вищенаведене, дії державного виконавця щодо проведення опису та арешту майна боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення оцінки майна, що передували етапу реалізації на електронних торгах мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. А надання оцінки діям органів державної влади, зокрема, діям державного виконавця, належить до компетенції суду, який видав виконавчий лист у межах скарги на дії державного виконавця або до адміністративного суду в межах строків визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно в контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчудження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізаціх майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), атакож право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що боржник - ПАТ «Азот» звертався до суду у встановленому порядку та спосіб щодо оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 54239464 зокрема, щодо складення акту опису та арешту майна, призначення оцінювача, визначення його вартості, передачі на реалізацію майна боржника по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси - відсутні, а тому вищевказані дії державного виконавця у виконавчому провадженні не можна вважати протиправними.
Тому, колегія суддів вважає висновки суду із приводу протиправності дій державного виконавця щодо проведення опису та арешту вищевказаного майна у виконавчому провадженні № 54239464, визначення його вартості та передача майна на електронні торги, є також безпідставними, та не можуть в даному випадку розглядатися по відношенню до результатів торгів за ознакою та принципом «плодів отруєного дерева», оскільки доктрина плодів отруєного дерева сформульована у рішеннях Європейського суду з прав людини, стосувалися саме кримінальних справ та були пов`язані з таким критерієм оцінки доказів як їхня допустимість. Загалом ця концепція стосується заборони використання стороною звинувачення доказів, які були отримані з порушенням Конвенції. Критерієм віднесення доказів до плодів отруєного дерева є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Натомість така доктрина, в контексті її застосування судом першої інстанції у даній справі щодо оцінки правомірності дій державного виконавця є помилковою, оскільки незаконність таких дій державного виконавця має доводитись безпосередньо судом в порядку та спосіб передбачений законодавством, в інакшому випадку, правомірність таких дій презюмується.
Рішення судів, якими було б визнано протиправність таких дій/рішень державного виконавця в матеріалах справи відстуні.
Також колегія суддів зазначає, що не зазначення в інформації про лот, за якими реалізовувалось нерухоме майно боржника по вул. Нижній Горовій (Калініна), 40 у м. Черкаси відомостей про земельну ділянку на якій перебуває це майно (її режим, та розмір, кадастровий номер) в розрізі причинно-наслідкового зв`язку не призвело до порушення прав позивача - боржника, за відновленням яких він звернувся до суду, та не вплинуло на результати електронних торгів.
При цьому, з огляду на усталену судову практику у даній категорії спорів, в тому числі викладену у висновках Великої Палати Верховного Суду, постанова від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс19) вбачається, що принципове значення в даній категорій справ є не тільки встановлення судом наявності порушень при проведенні торгів, але і встановлення їх впливу на результат торгів ( тобто причинно-наслідкового зв`язку), а також наявності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Як вбачається із матеріалів справ, нерухоме майно - дитячий садок «Колосок», розташований на земельній ділянці площею 8813 кв.м., кадастровий номер 7110136400:00:011:0011, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси та перебуває у ПрАТ «АЗОТ» в оренді за договором з Черкаською міською радою від 03.12.2004 року, який укладено до 05.10.2053 року.
Вказане свідчить про те, що позивач не є власником вказаної земельної ділянки, а лише тимчасовим землекористувачем, що є принципово відмінними поняттями, в тому числі при дослідженні питання впливу даної обставини на результат торгів, або порушення прав позивача.
Водночас, в інформації про лот № 269625 за яким реалізовувався комплекс нерухомого майна боржника по вул. Н.Горова, 40 в м. Черкаси відсутні відомості щодо земельної ділянки, на якій перебуває спірне майно ( її режим, та розмір, кадастровий номер ). Проте, в інформації про даний лот зазначено, що земельна ділянка не є власністю боржника.
У зв`язку із цим, на переконання колегії суддів, не зазначення відомостей про земельну ділянку в інформації про лот із продажу нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки) має принципове значення та вплив на результати торгів лише в тому випадку, якщо така земельна ділянка перебуває у власності боржника, майно якого відчужується, оскільки в такому випадку, враховуючи взаємопов`язаність юридичної долі будівлі та земельної ділянки, відчужується фактично два окремі об`єкти нерухомого майна, а тому не зазначення такої інформації про земельну ділянку може призвести до правової невизначеності, внаслідок якої покупець фактично набуває лише будівлю, а земельна ділянка не була предметом продажу на таких торгах, хоча в силу приписів ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК України, право власності на неї має переходити до покупця будівлі одномоментно із правом на будівлю. А отже, вказане може призвести до звуження (зменшення) прав покупця на придбане майно або зменшення прав боржника, який позбувається права власності не на один, а на два активи.
Натомість, при продажу будівлі, яка розташована на земельній ділянці, що перебуває у тимчасовому користуванні, вказана інформація про земельну ділянкою є суто інформативною, оскільки в даному випадку право користування земельною ділянкою є похідним від основного права власності набувача майна будівлі, споруди, та в разі переходу права власності на будівлю, споруду, не призводить до зміни власника земельної ділянки, а лише відбувається заміна землекористувача, а не збільшення майнового активу у набувача, як у випадку придбання земельної ділянки у власність. Тим більше знову ж таки, в силу приписів ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК України право користування на вказану земельну ділянку до нового набувача переходить також одномоментно, натомість не змінюється власник земельної ділянки, яким в даному випадку є та залишається територіальна громада міста Черкаси, що не призводить ні до порушення (зменшення) прав позивача, ні призводить до правової невизначеності набувача.
Отже, в даному випадку, досліджуючи причинно-наслідковий зв`язок, не зазначення в інформації про лот із продажу комплексу нерухомого майна боржника по вул. Н.Горова, 40 в м. Черкаси із продажу відомостей про земельну ділянку, на якій воно розташоване та яка перебуває у тимчасовому користуванні боржника, не вплинуло на результат даних електронних торгів, в тому числі враховуючи те, що для участі у таких торгах зареєструвалася та прийняла участь лише одна особа - ПП «Това», що стала переможцем таких торгів. Інші особи - потенційні покупці, законні інтереси яких мали б гіпотетично порушуватись внаслідок не зазначення такої інформації про земельну ділянку до суду не звертались. Водночас, права позивача - ПАТ «Азот» внаслідок не зазначення відомостей про земельну ділянку в інформації про лот жодним чином не порушуються, а тому і не підлягають в даному випадку захисту шляхом визнання результатів торгів недійсними.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду щодо реалізації майна за заниженою оцінкою виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, на електронних торгах із реалізації нерухомого майна боржника: дитячого садочка «Колосок» за адресою: м. Черкаси вул. Нижня Горова, 70 (лот № 269625) прийняв участь лише 1 учасник - ПП «Това» який і став переможцем вказаних торгів із ціновою пропозицією 6 154 600,00 грн., що відповідала його початковій вартості, визначеної державним виконавцем відповідно до ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» шляхом проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності.
Відповідно до звіту ПП «Ажіо» від 06.03.2018 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 6 154 600,00 грн. ( без ПДВ ).
Метою аукціону (електронних торгів), як способу реалізації є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції.
При цьому до предмета доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17 та правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, викладеної в постанові від 25.05.2022 у справі № 905/857/19.
Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем результатів оцінки майна у встановлений законодавством спосіб, а тому з урахування зазначених правових висновків така обставина не може бути предметом розгляду у цій справі, оскільки в даному випадку підмінюється недотримання позивачем передбаченого законом способу оскарження відповідної дії, що є недопустимим.
Отже, позивач, у передбачений законом спосіб, не оскаржив результати оцінки майна, а тому надані останнім три висновки щодо вартості спірного об`єкту судом відхиляються.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що, оскільки не спростовано інше, продаж нерухомого майна за адресою Н.Горова, (Калініна), 40 в м. Черкаси, що належало ПАТ «Азот» було здійснено з електронних (публічних) торгів за прозорою та конкурентною процедурою, а також за її фактичною ринковою вартістю. Крім цього, слід врахувати те, що реалізація спірного майна відбулася із публічних електронних торгів, з результатів проведення яких вбачається, що цінова пропозиція майна 6 154 600,00 грн. не виявила купівельного попиту серед широкого загалу потенційних покупців, в результаті чого єдиним учасником та переможцем торгів стала лише один учасник ПП «Това».
Висновки суду з приводу того, що майно було реалізовано за заниженою вартістю, що вплинуло на права позивача у вигляді недоотримання коштів від продажу майна за більшою ціною, ґрунтується припущеннях та не відповідає реальним обставинам, за яких відбулося реалізація цього майна.
З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що при проведенні електронних торгів, які могли б реально вплинути на їх результат, а також, які призвели б до порушення прав і законних інтересів позивача - ПАТ «Азот», що ним оспорюється і способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними, не встановлено порушення норм законодавства, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, скасовуючи рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції усунувся від дослідження обставин добросовісності/недобросовісності в діях набувача майна - ПП «Това», оскільки порушення правил проведення торгів організатором або державним виконавцем не може бути протиставлена переможцю торгів, та створювати для нього додатковий надмірний тягар.
Також підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасуванння рішення державного реєстратора в державному реєстрі речових прав щодо права власності ПП «Това» на нерухоме майно та визнання права власності за позивачем, які є похідними від основної вимоги стосовно визнання електороних торгів недійсними.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 формальне порушення Порядку організатором електронних торгів, не спростовує факту добросовісної поведінки та відсутності вини їх переможця. Тому таке порушення не може бути протиставлене переможцю, оскільки недобросовісність його дій не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палата Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, відповідно до яких, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
З огляду на обставини справи, доводи позову, враховуючи, що майно зареєстровано за ПП «Това» та перебуває у його фактичному володінні (тобто утримується відповідачем ) належним способом захисту права позивача мало бути саме пред`явлення позову про витребування майна, а не визнання торгів недійсними та скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, переконливими та апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2021 у справі №925/904/21 слід скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Азов».
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2022 у справі №925/904/21 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №925/904/21 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2022 у справі № 925/904/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Азот" до 1. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ); 2. Державного підприємства "Сетам"; 3. Приватного підприємства "Това", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів 1. Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни; 2. Приватного підприємства "Ажіо" про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення, визнання права власності на нерухоме майно, відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азот" (18028, м.Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру, 72 код 00203826) на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (18001, м.Черкаси,пр. Хіміків,50 код 34924330) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 223 793 (двісті двадцять три тисячі сімсот дев`яносто три) грн. 10 коп.
5. Видати наказ.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
7. Матеріали справи №925/904/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 16.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Майданевича А.Г. та судді Суліма В.В.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2022 |
Оприлюднено | 20.01.2023 |
Номер документу | 108453626 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Майданевич А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні