Постанова

від 23.05.2023 по справі 925/904/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/904/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Васіківський Л.М.

відповідача-1: Вельган О.В.

відповідача-2: не з`явився

відповідача-3: Кірса В.В.

третьої особи-1: не з`явився

третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022

у справі № 925/904/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот"

до: 1) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; 2) Державного підприємства "Сетам"; 3) Приватного підприємства "Това"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни; 2) Приватного підприємства "Ажіо",

про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення, визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Азот" (далі - ПАТ «Азот», позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС, відповідач-1), Державного підприємства «Сетам» (далі - відповідач-2), Приватного підприємства «Това» (далі - ПП «Това», відповідач-3) про:

-визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації дитячого садка «Колосок», розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна), 40 (далі - спірне майно), лот № 269625, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 № 326692, актом ВДВС про проведення електронних торгів від 27.04.2018;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 46062773 від 21.03.2019 приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кондакової Нелі Володимирівни, яким зареєстровано право приватної власності ПП «Това» на спірне майно;

- визнання за позивачем права приватної власності на спірне майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно було примусово реалізовано у межах виконавчого провадження з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), які вплинули на результати торгів та призвели до порушення прав і законних інтересів позивача як власника арештованого майна. Зокрема, реалізація майна відбулася за заниженою ціною, з метою погашення боргу позивача, якого не існувало на дату відчуження у зв`язку з добровільним погашенням, при цьому спірне майно перебувало під арештом на момент реалізації.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2022 позов задоволений:

- визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації спірного майна, що оформлені протоколом проведення електронних торгів від 13.04.2018 № 326692, актом ВДВС про проведення електронних торгів від 27.04.2018;

- скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46062773 від 21.03.2019, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності 30794401 від 18.03.2019 на спірне майно за ПП «Това»;

- визнано за позивачем право приватної власності на спірне майно.

Місцевий господарський суд виходив із того, що державний виконавець під час формування заявки на реалізацію спірного майна порушив вимоги пункту 2 розділу II Порядку № 2831/5, не зазначивши інформацію щодо земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно (її правовий режим та розмір, кадастровий номер), що вплинуло на наявність купівельного попиту та кінцевого результату торгів, а також свідчить про порушення права боржника на забезпечення продажу майна за конкурентною ціною. Крім того, станом на 01.02.2018 у позивача була відсутня заборгованість, яка була предметом стягнення у виконавчому провадженні № 54239464, що підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 580/851/19. Тому у виконавця не було підстав для передачі на реалізацію спірного майна, а звернення стягнення на майно позивача вчинено всупереч нормам п. 6 ч. 3 ст. 18, ч. 5 ст. 48, ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 (колегія суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.05.2017 Офіс великих платників податків ДФС заявив ПАТ «Азот» вимогу № Ю-98-11-У про сплату боргу (недоїмки), а станом на 22.07.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 13 890 388,05 грн.

За заявою Офісу великих платників податків ДФС постановою державного виконавця від 05.07.2017 відкрито виконавче провадження № 54239464 з примусового виконання вимоги № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь Офісу великих платників податків ДФС боргу у сумі 13 890 388,05 грн.

Постановою державного виконавця від 05.02.2018 у виконавчому провадженні № 54239464 описано і арештовано спірне майно боржника, а постановою від 16.02.2018 призначено суб`єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Ажіо» в особі ОСОБА_1 Постанову від 16.02.2018 було направлено боржнику, що останнім не заперечується.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності Приватного підприємства «Ажіо» від 06.03.2018 вартість спірного майна станом на 16.02.2018 склала 6 154 600 грн.

На підставі отриманої від відповідача-1 заявки від 07.03.2018 №1728 відповідач-2 сформував лот торгів №269625, визначив дату проведення електронних торгів - 13.04.2018.

У заявці відповідача-1 від 07.03.2018 №1728 та у відомостях, внесених відповідачем-2 до системи інформаційного повідомлення про електронні торги по лоту №269625, відсутня інформація про земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно - комплекс нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок».

У той же час спірне майно розташоване на земельній ділянці площею 8813 кв.м., кадастровий номер 7110136400:00:011:0011, яка перебуває в оренді у позивача.

Постановою державного виконавця від 27.03.2018 виконавче провадження № 54239464 передане на виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області та приєднано до складу зведеного виконавчого провадження № 55037853 щодо боржника ПАТ «Азот».

13.04.2018 відбулися електронні торги з реалізації лота № 269625 - комплексу нерухомих об`єктів дитячого садка «Колосок» за стартовою ціною 6 154 600 грн, переможцем яких стало ПП «Това» з ціновою пропозицією 6 154 600 грн (протокол № 326692).

27.04.2018 державний виконавець у зведеному виконавчому провадженні №55037853 склав акт про проведені електронні торги.

На підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2019 індексний номер 46062773 18.03.2019 проведено державну реєстрацію права власності за ПП «Това» на спірне майно, підстава виникнення права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 2244 від 29.10.2018.

Також судом установлено, що в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа № 580/851/19 за позовом ПАТ «Азот» до УДВС ГТУЮ у Черкаській області та державного виконавця про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № 54239464, зобов`язання його закінчити виконавче вказане провадження. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі № 580/851/19 позов ПАТ «Азот» задоволений

Відповідно до встановлених вказаним рішенням суду у справі № 580/851/19 обставин станом на 01.02.2018 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за січень-травень 2017 року у позивача була відсутня; станом на 24.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік також відсутня.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що окрім виконавчого провадження № 54239464 із виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС про сплату недоїмки № Ю-98-11-У від 05.05.2017, на виконанні у ВДВС перебували також інші виконавчі провадження про стягнення з ПАТ «Азот» боргу на користь інших стягувачів, які після передачі спірного майна на реалізацію були об`єднані у зведене виконавче провадження № 55037853, а тому реалізація майна правомірно відбулася у складі зведеного виконавчого провадження, а кошти, які надійшли від реалізації вищевказаного майна, були розподілені між стягувачами зведеного провадження в порядку, передбаченому ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження». Законодавство не передбачає, що в разі об`єднання виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника після передачі на примусову реалізацію майна боржника, на яке накладено арешт в межах одного із цих виконавчих проваджень, державним виконавцем мають проводитись відповідні коригування заявки про передачу майна боржника на примусову реалізацію, чи її відкликання. Також це не є підставою для зупинення торгів або зняття майна із реалізації.

При цьому дії державного виконавця щодо проведення опису та арешту майна боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення оцінки майна, що передували етапу реалізації на електронних торгах мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Надання оцінки діям державного виконавця належить до компетенції суду, який видав виконавчий лист у межах скарги на дії державного виконавця або до адміністративного суду в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Проте дії державного виконавця у виконавчому провадженні боржником у встановленому порядку не оскаржені.

Щодо відомостей про земельну ділянку, то не зазначення таких відомостей в інформації про лот із продажу нерухомого майна має вплив на результати торгів лише в тому випадку, коли земельна ділянка перебуває у власності боржника. Натомість у цій справі земельна ділянка перебувала позивача в оренді і у такому випадку відповідні відомості носять суто інформативний характер, а їх відсутність не вплинула на результат спірних електронних торгів.

Також апеляційний суд визнав помилковими висновки місцевого суду про реалізацію майна за заниженою вартістю, оскільки спірне майно було передано на реалізацію за початковою вартістю, визначеною призначеним у встановленому законодавством порядку суб`єктом оціночної діяльності, та було реалізовано на електронних торгах на засадах прозорості та публічності. При цьому позивачу надсилався відповідний звіт про оцінку майна, проте у передбачений Законом України «Про виконавче провадження» спосіб результати оцінки майна позивач не оскаржив.

У підсумку апеляційний суд констатував відсутність порушень при проведенні спірних електронних торгів, що могли реально вплинути на результати торгів, а також порушень прав і законних інтересів позивача, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В обґрунтування своїх вимог посилається на наступне.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст.ст. 203, 215, 650, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у взаємозв`язку з нормою ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 10.03.2020 по справі № 927/1184/15, від 09.08.2022 у справі № 922/2817/18 (910/1119/16) про те, що проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна (через заниження оцінювачем ринкової вартості), є порушенням установленого законодавством порядку проведення електронних торгів. Так, ціна реалізованого на спірних електронних торгах майна позивача є значно нижчою від дійсної ринкової вартості, про що свідчать наявні у справі висновки судово-будівельно-технічної експертизи.

Усупереч правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 10.06.2020 у справі № 207/1194/17 апеляційний суд не врахував встановлений в судовому рішенні у справі №580/851/19 факт відсутності станом на 01.02.2018 заборгованості ПАТ «Азот» з єдиного соціального внеску, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження, а отже на момент проведення електронних торгів правові підстави для передачі виконавцем спірного майна на реалізацію були відсутні.

Відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норм:

(1) статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»» та розділу III Порядку №2831/5, стосовно того, чи може реалізація майна боржника автоматично відбуватись в порядку примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні, іншому, ніж те, в межах якого відповідне майно було арештовано і передано на реалізацію;

(2) пункту 9 розділу III Порядку №2831/5 та ч. 2 ст. 377 ЦК України щодо того, чи є порушенням правил проведення електронних торгів не зазначення відомостей про земленьку ділянку в інформаційному повідомленні про електронні торги. На переконання позивача відсутність такої інформації є порушенням правил проведення електронних торгів, оскільки не відображення повної інформації про лот впливає на наявність купівельного попиту та кінцевого результату торгів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.04.2023.

Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №712/13799/21. Посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, позивач вважає що факти, встановлені судовим рішенням у наведеній кримінальній справі, які стосуються зловживання ОСОБА_1 повноваженнями оцінювача при проведенні оцінки спірного майна ПАТ «Азот», підтвердять позицію позивача щодо неправомірності проведення спірних електронних торгів і недійсність їх результатів.

Разом з тим представник позивача в судовому засіданні 23.05.2023 відмовився від вказаного клопотання та просив його не розглядати. У зв`язку з чим клопотання позивача про зупинення провадження у справі Верховним Судом не розглядається.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом даного позову є вимоги про визнання недійсними електронних торгів з реалізації належного боржнику - ПАТ «Азот» спірного нерухомого майна, що оформлені протоколом від 13.04.2018 №326692.

У справі встановлено, що у виконавчому провадженні № 54239464 з примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків ДФС № Ю-98-11-У від 05.05.2017 про стягнення з ПАТ «Азот» заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 13890388,05 грн, відповідачем-1 вчинено дії з опису та арешту спірного майна боржника, визначено його ринкову вартість, з подальшим зверненням стягнення на спірне майно шляхом проведення електронних торгів у межах зведеного виконавчого провадження № 55037853.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 903/145/18, від 17.12.2019 у справі № 903/237/18, від 10.03.2020 у справі №927/1184/15, на яку посилається позивач у касаційній скарзі).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Отже, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 Розділу 1 Порядку №2831/5 електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Пунктом 2 Розділу 2 Порядку №2831/5 передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити зокрема дані про вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами частин 3, 4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Спростовуючи висновки місцевого суду про реалізацію спірного майна за заниженою вартістю, апеляційний суд вказав про те, що оскільки стягувач та боржник у виконавчому провадженні № 54239464 відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у 10-денний строк з дня винесення постанови про арешт майна боржника не повідомили державного виконавця про визначену ними вартість арештованого майна, державним виконавцем самостійно призначено суб`єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Ажіо» та укладено з ним договір №ґ 405/18 на проведення оцінки майна. Згідно з висновком Приватного підприємства «Ажіо» вартість спірного майна станом на 16.02.2018 склала 6 154 600 грн і саме ця вартість майна була визначена державним виконавцем у заявці на реалізацію майна на електронних торгах.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Такий висновок підтверджений у частині 1 статті 19 названого Закону, за змістом якої сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Такий правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 925/529/17, від 22.09.2021 у справі №295/6608/19.

У той же час ПАТ «Азот» не звертався до суду у встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» порядку та спосіб щодо оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні зокрема, щодо складення акту опису та арешту майна, призначення оцінювача, визначення його вартості, а тому правомірність дій державного виконавця у виконавчому провадженні не спростована.

У свою чергу суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних і допустимих доказів, що ринкова вартість майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, була вищою і що це майно могло бути реалізоване за вищою ціною.

Також суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив посилання позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі № 580/851/19, з огляду на те, що вказане рішення було винесено 22.05.2019, за позовом ПАТ «Азот», поданого 13.03.2019 (тобто вже після вчинення державним виконавцем дій у виконавчому провадженні № 54239464 стосовно проведення опису та арешту, оцінки майна та передачу його на примусову реалізацію), та висновки суду стосувалися виключно вимог позивача щодо оскарження бездіяльності державного виконавця про не завершення виконавчого провадження № 54239464 після звернення до нього позивача із листом № 501-06/74 від 05.02.2019.

Верховний Суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах від 10.03.2020 у справі №927/1184/15, від 09.08.2022 у справі № 922/2817/18 (910/1119/16), від 10.06.2020 у справі № 207/1194/17, які зроблені судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин справ, що не обумовлює подібності правовідносин у розумінні приписів п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Норма п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте Верховний Суд вважає суто декларативними і такими, що не містять реальних питань правозастосування, посилання скаржника неправильне застосування судом у спірних правовідносинах статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу III Порядку №2831/5 у контексті можливості реалізації спірного майна у межах зведеного виконавчого провадження.

Так, статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відхиляючи доводи позивача у відповідній частині, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що чинне законодавство не передбачає, що в разі зведення виконавчих проваджень щодо боржника після передачі на примусову реалізацію майна боржника, на яке накладено арешт в межах одного із цих виконавчих проваджень, державним виконавцем мають проводитись відповідні коригування заявки про передачу майна на примусову реалізацію, чи її відкликання. Також це не є підставою для зупинення торгів або зняття майна із реалізації. Відтак, реалізація майна здійснюється вже в межах зведеного виконавчого провадження, оскільки процедура примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні триває, а кошти, отримані внаслідок такої реалізації, розподіляються між усіма стягувачами зведеного провадження, в порядку та черговості, передбаченому ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується не зазначення відомостей про земленьку ділянку в інформаційному повідомленні про спірні електронні торги, то апеляційний суд установив, що позивач не є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, а є лише її орендарем. При цьому в інформації про лот № 269625 за яким реалізовувалось спірне майно, було зазначено, що земельна ділянка не є власністю боржника.

У зв`язку з чим, як правильно зазначено апеляційним судом, при реалізації нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, інформація про земельну ділянкою є суто інформативною, оскільки у такому випадку право користування земельною ділянкою є похідним від права власності набувача нерухомого майна та в разі переходу права власності на нерухомість не призводить до зміни власника земельної ділянки (в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України), а лише відбувається заміна землекористувача, а не збільшення майнового активу у набувача, як у разі придбання земельної ділянки у власність.

У зв`язку із цим у даному випадку не зазначення відомостей про земельну ділянку в інформації про лот із продажу нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки) не має впливу на результати торгів та жодним чином не порушує права позивача.

З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання окремого висновку стосовно застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах.

При цьому необхідно зауважити, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач під час розгляду справи не довів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

За таких обставин підстави касаційного оскарження, передбачені п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду повністю відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована. Водночас касаційна скарга відповідача є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 925/904/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.