Ухвала

від 16.01.2023 по справі 873/80/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"16" січня 2023 р. Справа№ 873/80/22

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Андрієнко В.В.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

від позивача: Кобзар А.В.

від відповідача: Горева К.С.

ДВС: Білоконь М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича

у справі №873/80/22

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.08.2022

у третейській справі №15/22 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ"

про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.08.2022 у третейській справі № 15/22 позов Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.

23.08.2022 Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.08.2022 у третейській справі №15/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.08.2022.

08.11.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2020 у справі №873/80/22 видано наказ про примусове виконання.

17.12.2022 засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича під час примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 по справі №873/80/22, згідно якої просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича про відкриття виконавчого провадження № 70520022 від 09.12.2022.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначав, що місцезнаходження скаржника та місцезнаходження майна скаржника не відносяться до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. За відсутності документальних доказів того, що майно скаржника на момент відкриття виконавчого провадження № 70520022 знаходиться у місті Києві, скаржник вважає необґрунтованим, незаконним та протиправним прийняття відповідачем до виконання виконавчого документа та відкриття такого виконавчого провадження.

За таких обставин на переконання заявника - Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника за відсутності доказів знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця, є порушення приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження норм закону (у спірних правовідносинах - частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), порушення порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції призвело до порушення права боржника та його інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням чи за належним місцезнаходженням його майна. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (заяви) раніше визначеному головуючому судді від 23.12.2022 зазначену скаргу передано на розгляд головуючому судді Андрієнку В.В.

28.12.2022 матеріали справи № 873/80/22 повернулися на адресу суду з Верховного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича у справі №873/80/22. Розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" у справі №873/80/22 призначено на 16.01.2023.

До суду 12.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ"- Горевої К. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 16.01.2023 о 12:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2023 ухвалено розгляд справи №873/80/22 призначений на 16.01.2023 о 12-00 год здійснювати у режимі відеоконференції.

12.01.2023 на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича надійшов відзив на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ",у якому приватний виконавець просив суд відмовити у задоволенні скарги Товариства.

В обґрунтування свого відзиву приватний виконавець зазначав, що відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися на всій території України. Крім того виконавець зазначав, що стягував повідомив приватного виконавця про наявність майна у боржника в межах територіального округу м. Києва, а саме грошових коштів у сумі 150,00 грн, які знаходяться на банківському рахунку. Приватний виконавець зазначав, що за відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого органу приватного виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні і підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцем знаходження майна боржника.

У судове засідання, яке відбулося 16.01.2023 з`явились приватний виконавець, стягував та боржник, які надали суду пояснення стосовно скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ".

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича суд установив наступне.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Згідно зі ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

За приписами ст.3 указаного Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (частина 1 ст.27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» ).

Відповідно до частини 3 ст.22, п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів (частини 5 ст.23 указаного Закону).

09 грудня 2022 року приватним виконавцем Білоконь Миколою Вадимовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70520022.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність є місто Київ.

Як убачається предметом скарги на рішення, дії / бездіяльність виконавця (вимогами скарг) є визнання незаконною (неправомірною, протиправною) постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Отже, оскаржуються дії приватного виконавця щодо прийняття виконавчого документу до виконання та відкритому виконавчому проваджена переконання заявника підставою звернення до суду із даною заявою є порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, так і фактичні підстави: прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчих документів та відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції виконавця, не за місцезнаходженням боржника або його майна.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, установлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Як убачаться за змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2022 ВП №70520022, приватний виконавець зазначив, що боржник - ТОВ «Укрсплав» знаходиться у м. Дніпро.

Також, зі змісту іпотечного договору від 24.03.2017 укладеного між ПАТ «Міжнародний інвестиційний бак» та ТОВ «Укрсплав» та відповідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що майно ТОВ «Укрсплав» знаходиться у м. Дніпро.

Ураховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що місцезнаходження скаржника та місцезнаходження майна скаржника не відносяться до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року , стягувач при зверненні до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має додати до заяви докази наявності грошових коштів на рахунках боржника в банках або інших фінансових установах, а приватний виконавець відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», частин першої - третьої статті 25 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» при вирішенні питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника у разі, якщо таким майном стягувач визначив грошові кошти на рахунках боржника, має утановити обставини наявності грошових коштів на банківському(их) рахунку(ах) боржника та переконатися, що в межах його округу наявне майно боржника (грошові кошти на рахунках у банках або інших фінансових установах).

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .

Отже зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», убачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:

- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;

- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій - четвертій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі по тексту - Інструкція).

Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Крім того відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З аналізу цих норм Закону України «Про виконавче провадження», а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, убачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Отже у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Суди при розгляді скарг на рішення, дії / бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, або 28 у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають установити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

З огляду на викладене суд зазначає, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у справі у рішенні «Глоба проти України» no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення, а право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

З огляду на викладене з метою забезпечення виконання судових рішень та права стягувача на вибір виконавця судового рішення суд вважає, що при розгляді скарг боржників на рішення державного або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з підстав порушення виконавцем територіальної юрисдикції також необхідно ураховувати дійсні наміри боржника та перевіряти наявність порушення прав боржника спірними рішенням, діями / бездіяльністю виконавця.

Отже відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника за відсутності доказів знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця, порушення приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження норм закону (у спірних правовідносинах - частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), порушення порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції призвело до порушення права боржника та його інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням чи за належним місцезнаходженням його майна.

Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 910/13508/15, від 19 серпня 2019 року у справі № 922/1293/15, від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15, від 27 грудня 2019 року у справі № 905/584/19 дійшов висновків про те, що

- виконавець мав право приймати до виконання наказ суду за місцезнаходженням майна боржника, зокрема грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах, місцезнаходженням яких є місто Київ, та, прийнявши відповідний виконавчий документ до виконання, не порушив вимог щодо територіальності з відкриття виконавчого провадження;

- виконавець має право отримувати інформацію від банківських та інших фінансових установ про наявність рахунків та / або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника лише після відкриття виконавчого провадження.

Проте, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, колегія суддів зазначила, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оспорювана боржником постанова приватного виконавця Щербакова І. М. ВП № 62819423 від 13 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року у справі № 905/64/15 є неправомірною, суперечить частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки була винесена за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, який був недоведеним стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, приватний виконавець прийняв до виконання судовий наказ за відсутності доказів того, що місце виконання цього наказу знаходиться у межах його виконавчого округу.

Отже, за висновком Верховного Суду, у разі відсутності у приватного виконавця доказів місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця у останнього відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого документу до виконання за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

Відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника за відсутності доказів знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця, порушення приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження норм закону (у спірних правовідносинах - частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), порушення порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції призвело до порушення права боржника та його інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням чи за належним місцезнаходженням його майна.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» допущене приватним виконавцем порушення норми закону зумовлює право боржника на подання скарги на відповідні дії/рішення виконавця.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі установлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У відповідності до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до положень п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Ураховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів виконавчої влади/приватних виконавців.

При цьому, суд зазначає, що заявник самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, а змінивши предмет спору у даній справі за своєю ініціативою, суд при ухваленні рішення вийшов би за межі вимог, що суперечить ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Тому у суду відсутні правові підстави для задоволення скарги в частині скасування постанови приватного виконавця.

Керуючись ст.ст.234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України,, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЛАВ" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя Миколи Вадимовича від 09.12.2022 ВП №70520022 про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 №873/80/22.

3. В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання: 18.01.2023.

Суддя В.В. Андрієнко