Рішення

від 20.12.2022 по справі 907/507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"20" грудня 2022 р. м. Ужгород Справа №907/507/20

За позовом ОСОБА_1 , с. Солочин Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, с. Солочин Мукачівського району Закарпатської області, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гном Груп, м. Миколаїв

про стягнення 383 301,80 грн як вартості частки учасника ТОВ Тесаник, що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників ТОВ Тесаник станом на 23.10.2018,

Суддя господарського суду Пригара Л. І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

ОСОБА_1 , с. Солочин Мукачівського району Закарпатської області звернулася з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, с. Солочин Мукачівського району Закарпатської області про стягнення 383 301,80 грн як вартості частки учасника ТОВ Тесаник, що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників ТОВ Тесаник станом на 23.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2020 відкрито провадження у справі №907/507/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.08.2020. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 25.08.2020 та 23.09.2020 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

У підготовчих засіданнях 27.10.2020 та 27.11.2020 судом за участю уповноважених представників сторін проголошувались перерви.

Ухвалою суду від 01.12.2020 у справі №907/507/20 призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі до її закінчення.

Ухвалою суду від 28.04.2021 провадження у справі №907/507/20 поновлено з метою вирішення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення призначеної у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 11.05.2021 підготовче засідання по розгляду клопотання експерта відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 01.06.2021 клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновків згідно з ухвалою господарського суду від 01.12.2020, задоволено та зупинено провадження у справі №907/507/20 на час проведення призначеної у справі комплексної економічно-оціночно-земельної експертизи.

Ухвалою суду від 25.11.2021 провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням на адресу суду матеріалів справи №907/507/20 разом із висновком експерта та призначено підготовче засідання на 25.01.2022.

Ухвалами суду від 25.01.2022, 17.02.2022 та 16.03.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/507/20 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.08.2022.

Ухвалами суду від 26.08.2022, 04.10.2022 та 03.11.2022 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву б/н від 03.11.2022 (вх. №02.3.1-02/5972/22 від 03.11.2022), якою просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

У процесі розгляду справи відповідачем було змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35102804) на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гном Груп (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35102804) та адресу реєстрації із ур. Полянки, будинок 281, с. Солочин, Свалявський район, Закарпатська область, 89231 на вул. Погранична, будинок 38, корпус А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020.

Надіслана на юридичні адреси відповідача у с. Солочин та м. Миколаїв поштова кореспонденція (ухвали суду від 11.05.2021, 01.06.2021, 25.11.2021, 25.01.2022, 16.03.2022, 04.10.2022 та 03.11.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Водночас процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 03.11.2022 явка учасників справи в судове засідання 20.12.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників спору за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що вона була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник та володіла часткою в розмірі 39% статутного капіталу товариства, що еквівалентно 117 000 грн. Така частка була сформована шляхом внесення позивачем до статутного капіталу відповідача коштів та майна, а саме, 17 940 грн внесені у формі грошових коштів, а 99 060 грн внесені шляхом передачі у власність відповідача земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124085600:02:002:0080, загальною вартістю 49 530 грн, та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124085600:02:002:0079 загальною вартістю 49 530 грн, які знаходяться за межами с. Солочин, урочище Гниляк Свалявського району Закарпатської області. На підтвердження викладених обставин позивачем надано установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник та виписки з ЄДРЮОФОПтаГФ.

За твердженням позивача, відповідач із 2011 року діяльність, передбачену статутом, не здійснював, дивідендів учасникам не виплачував, із огляду на що ОСОБА_1 було прийнято рішення про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, про що останньому подано відповідну заяву від 10.10.2018. За змістом вказаної заяви позивач просила вивести її зі складу засновників товариства та повернути їй земельні ділянки, внесені до його статутного капіталу, а також внести зміни до установчих документів товариства, пов`язані із її виходом. Підпис позивача на заяві про вихід із товариства був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Баратей А.А. за реєстровим номером №355 від 10.10.2018.

Поряд із цим, як зазначає ОСОБА_1 , відповідач вищенаведену заяву не розглянув, будь-яких рішень щодо такої не прийняв, із огляду на що позивач подала заяву про вихід зі складу товариства до органу державної реєстрації для проведення реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах, підтвердженням чого є опис документів від 23.10.2018. Як стверджує позивач, на підставі означеної заяви суб`єктом державної реєстрації 24.10.2018 було проведено державну реєстрацію виходу позивача зі складу товариства та внесено зміни до відомостей щодо товариства та його учасників в ЄДР, що підтверджується листом суб`єкта державної реєстрації №13-03/113 від 24.10.2018 та випискою з ЄДРЮОФОПтаГФ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник від 24.10.2018. Позивач вказує, що датою її виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник є 24.10.2018, у розумінні положень ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

На переконання позивача, відповідач зобов`язаний був протягом одного року із дня, коли дізнався про її вихід зі складу товариства, виплатити ОСОБА_1 як колишньому учаснику вартість її частки, що узгоджується із приписами ч. 7 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та положеннями п. 7.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник.

У даному контексті позивач також наголошує, що вартість частки учасника визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника, що передбачено ч. 8 ст. 24 вищевказаного Закону.

Листом №06/06 від 06.06.2019 відповідач повідомив позивача про розрахунок розміру її частки, що становить 101 751 грн. Водночас на думку позивача, зазначений розрахунок частки суперечить положенням Статуту відповідача та приписам чинного законодавства, ґрунтується на даних обліку відповідача, а не дійсній ринковій вартості сукупності всіх часток учасників товариства, не узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Відповідно до звітів про експертну грошову оцінку від 15.06.2020, виготовлених на замовлення позивача Приватним підприємством Експерт-центр, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2124085600:02:002:0079 станом на 23.10.2018 складає 486 500 грн, а земельної ділянки з кадастровим номером 2124085600:02:002:0080 496 325 грн. Позивач вказує, що ринкова вартість земельних ділянок, які були внесені нею в 2011 році до статутного капіталу відповідача, станом на день, який передував дню її виходу зі складу товариства, становить 982 825 грн.

Наголошує ОСОБА_1 і на тому, що вартість сукупності всіх часток учасників товариства фактично полягає у визначенні вартості власного капіталу господарського товариства, при визначенні якої підлягає врахуванню ринкова вартість всіх активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань.

Враховуючи ринкову вартість сукупності всіх часток учасників товариства, зокрема, ринкову вартість нерухомого майна товариства, яке було внесене позивачем до статутного капіталу товариства, вартість частки позивача, пропорційна до її розміру у статутному капіталі товариства, за твердженням ОСОБА_1 , складає не менше, ніж 39% від ринкової вартості зазначеного майна, тобто 383 301,80 грн.

Покликаючись на нездійснення відповідачем розрахунків із позивачем та несплату на користь останньої зазначеної суми грошових коштів, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, яким просить у примусовому порядку стягнути з відповідача вартість її частки як колишнього учасника ТОВ Тесаник у розмірі 383 301,80 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву №1 від 17.08.2020 (вх. №02.3.1-03/3915/20 від 18.02.2020), в якому останнім частково визнано позовні вимоги у розмірі 53 820 грн. Зокрема, відповідач вказує, що з урахуванням вартості активів Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, саме така сума припадає на частку позивача, що вийшла зі складу товариства.

Заперечуючи щодо решти вимог позивача, відповідач звертає увагу, що 06.06.2019, під час нотаріального посвідчення Статуту ТОВ Тесаник, довідався про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, який мав місце 24.10.2018. Надалі відповідач, на виконання вимог ч. 6 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, направив позивачу лист №06/06 від 06.06.2019, в якому повідомив колишнього учасника товариства про вартість її частки, яка, у відповідності до розрахунку, становила 101 751 грн, та яку товариство готове було виплатити позивачу.

Відповідач зауважує, що на підставі п. 7.3 Статуту ТОВ Тесаник, ОСОБА_1 мала право вийти із товариства, повідомивши останнє про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу шляхом подання голові або директору товариства нотаріально посвідченої заяви. Вказує, що жодних повідомлень на адреси останніх не надходило, а тому, відповідач вважає, що позивачем порушено процедуру повідомлення про вихід зі складу товариства, передбачену Статутом.

У відповідь на лист ТОВ Тесаник за №06/06 від 06.06.2019, відповідач отримав листи представника позивача від 17.07.2019 та від 24.07.2019, в яких останній вимагав повернення йому земельних ділянок, переданих до статутного капіталу товариства, та надання конфіденційних документів. Відповідач зазначає, що листом №29/07 від 29.07.2019 повідомив позивача, що повернення майна в натурі учаснику, який вийшов із товариства, можливе лише за згодою самого товариства, а в даному випадку така згода відсутня. Надалі, на вимогу позивача, останньому супровідним листом №02/09-01 від 02.09.2019 були надані документи, на підставі яких відповідачем було проведено розрахунок вартості частки позивача. Водночас відповідач вказує, що позивачем не надано реквізити рахунку для сплати їй обґрунтовано розрахованої вартості частки, чим створено перешкоду ТОВ Тесаник у належному та своєчасному виконанню ним свого обов`язку зі сплати вартості частки при виході учасника.

Стверджує відповідач також і про те, що експертна оцінка земельних ділянок, надана позивачем, виконана ТОВ Експерт-центр із порушенням ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, оскільки замовником такої експертної оцінки може бути тільки особа, якій таке майно належить на законних підставах або у якої майно перебуває на законних підставах. На переконання відповідача, представник позивача Туряниця В.В., який діяв згідно довіреності від 04.10.2018, такою особою не являється, оскільки власником майна є ТОВ Тесаник, і тільки воно уповноважене замовляти проведення експертної оцінки земельних ділянок. Відповідач також наголошує, що оцінювач при виконанні експертної оцінки земельних ділянок обрав непорівнювані об`єкти, які мають інші технічні характеристики, а також неналежно обґрунтував кількісні значення коригувальних коефіцієнтів, не врахував важливі елементи порівняння в повному обсязі, не надав додатки до звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які є обов`язковими. Вважає, що подані позивачем звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок виконані з порушенням законодавства та є нікчемними. Зауважує, що належність артезіанської свердловини, відповідно до паспорту №19-с, виготовленого на замовлення Солочинської сільської ради у 2002 році, до земельних ділянок із кадастровим номером 2124085600:02:002:0079 та кадастровим номером 2124085600:02:002:0080 не визначена, а дані державного водного кадастру щодо державного обліку свердловини №19-с не надані, а також вказує, що така свердловина не перебуває на обліку відповідача.

Зазначає відповідач також і про те, що об`єктом оцінки для розрахунку вартості частки при виході позивача із Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник була вартість сукупності всіх часток учасників у статутному капіталі товариства, що відповідала ціні чистих активів товариства, яка визначалась у порядку, встановленому законодавством, пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства на підставі даних бухгалтерського обліку фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за ІІІ квартал 2018 року, що передував виходу позивача зі складу учасників товариства.

Дослідивши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, відповідач переглянув розрахунок вартості частки позивача, що підлягає виплаті, та визначив вартість такої частки в розмірі 53 820 грн. В якості підстави для такого перерахунку відповідач наводить звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, виконані на його замовлення ТОВ Про-оцінка, із яких вбачається, що вартість таких земельних ділянок у сукупності складає 138 000 грн, по 69 000 грн. кожна. З урахуванням наведеного, відповідач зауважує, що вартість частки позивача як колишнього учасника товариства пропорційна 39% від вартості активів товариства і складає 53 820 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем обов`язку, передбаченого ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, щодо виплати позивачеві, як колишньому учаснику товариства, вартості її частки у статутному капіталі відповідача.

Таким чином, предметом доказування в даній справі є встановлення обставин виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, визначення розміру ринкової вартості частини майна товариства, належної до сплати позивачу у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства, наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, а також правових підстав для її стягнення.

За змістом ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються із приписами ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно із ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 3 ст. 80 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Починаючи із 17.06.2018, законодавче регулювання порядку виходу учасників зі складу Товариств із обмеженою та додатковою відповідальністю здійснюється на підставі Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

За матеріалами справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Тесаник зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що внесено відповідний запис №1 318 102 000 000429 від 31.10.2007.

Станом на час виникнення спірних правовідносин діяльність відповідача провадилась на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник (надалі Статут), затвердженого загальними зборами учасників від 13.10.2011 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2011, запис №1 318 105 0002 000429.

За змістом п. 1.4., 4.5.2. та 4.5.3. Статуту, учасниками товариства є громадянин України ОСОБА_2 , що володіє часткою у статутному капіталі товариства вартістю 183 000 грн, що відповідає 61% статутного капіталу товариства, та громадянка України ОСОБА_1 , якій належала частка вартістю 117 000 грн, що відповідає 39% статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. 4.5.4.2. Статуту, внеском позивача ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства були: грошові кошти в сумі 17 940 грн та майнові цінності на суму 99 060 грн, зокрема, земельна ділянка, площею 0,25 га за межами с. Солочин, урочище Гниляк Свалявського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124085600:02:002:0079 загальною вартістю 49 530 грн, та земельна ділянка, площею 0,25 га за межами с. Солочин, урочище Гниляк Свалявського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124085600:02:002:0080 загальною вартістю 49 530 грн.

Із інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №175352640 та №175353614 вбачається, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник на земельну ділянку з кадастровим номером 2124085600:02:002:0079 зареєстровано 26.04.2013 (номер запису про право власності: 808681), а на земельну ділянку з кадастровим номером 2124085600:02:002:0080 25.04.2013 (номер запису про право власності: 805580). Факт реєстрації речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник на земельні ділянки також підтверджується відомостями із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на зазначені земельні ділянки.

Матеріалами справи підтверджено внесення позивачем грошових коштів та земельних ділянок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник у повному обсязі, визначеному статутом товариства, і зазначені обставини сторонами не оспорюються.

10.10.2018 позивачем складено заяву на ім`я ТОВ Тесаник, в якій зазначено про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник і вказано на необхідності проведення з позивачем розрахунків та повернення їй внесених до статутного капіталу товариства земельних ділянок з кадастровим номером 2124085600:02:002:0079 та кадастровим номером 2124085600:02:002:0080, внесення змін до статуту товариства, пов`язаних з виходом позивача з товариства, та реєстрації їх у встановленому порядку. Підпис позивача на вказаній заяві було посвідчено 10.10.2018 приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Баратей А.А. за реєстровим номером 355.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент волевиявлення позивача про вихід зі складу товариства), учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

З аналізу наведеної норми Закону випливає, що право на вихід із товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому, на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент волевиявлення позивача про вихід зі складу товариства), учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Частиною 5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на момент волевиявлення позивача про вихід зі складу товариства) передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Документи подаються учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником для випадків, якщо подається документ, зазначений у підпункті "г" цієї частини.

23.10.2018 ОСОБА_1 подано заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник для проведення реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, що підтверджується описом документів, котрі надаються державному реєстратору для проведення реєстраційної дії (реєстраційний номер справи: 1_318_000429_82).

Сектор з питань державної реєстрації Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області листом №13-03/113 від 24.10.2018 надіслав позивачу виписку із ЄДРЮОФОПтаГФ щодо відповідача у зв`язку із проведенням державної реєстрації змін про товариство, пов`язаних зі зміною складу його учасників або зміною розмірів їхніх часток.

Пунктом 7.3. Статуту відповідача в редакції 2011 року передбачено, що учасник має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, шляхом подання нотаріально посвідченої заяви.

У даному контексті суд вважає за необхідне звернути увагу на необґрунтованість доводів відповідача про недотримання позивачем процедури виходу з товариства через невиконання вимог п. 7.3 Статуту, оскільки згідно із п. 3 глави VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю, що набрав чинності 17.06.2018, протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Таким чином, на момент складення позивачем заяви від 10.10.2018 про вихід зі складу учасників товариства, положення п. 7.3 Статуту відповідача в редакції від 13.10.2011, які передбачали обов`язковість повідомлення інших учасників не пізніше, ніж за три місяці до дня виходу, вважалися нечинними.

З аналізу наведених вище імперативних норм законодавства, що регулюють питання виходу учасника зі складу товариства, вбачається, що на час складення позивачем заяви від 10.10.2018 діяв певний порядок для оформлення виходу зі складу учасників товариства, згідно з яким, учасник, який виходить з товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, складає заяву про такий вихід з подальшою державною реєстрацією змін до відомостей про склад учасників. При цьому, в силу приписів ч. 5 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент волевиявлення позивача про вихід зі складу товариства), учасник вважатиметься таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Із матеріалів справи вбачається, що державну реєстрацію виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства в ЄДРЮОФОПтаГФ проведено 24.10.2018. У зв`язку з тим, що до моменту державної реєстрації товариства особа є засновником, а після створення товариства вже набуває статус учасника, то, відповідно, усі особи, які набули право участі у товаристві після його державної реєстрації, є учасниками товариства. Таким чином, суд дійшов висновку, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, в силу приписів ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю, є 24.10.2018.

Доводи відповідача про те, що він дізнався про вихід позивача зі складу учасників тільки 06.06.2019 при нотаріальному посвідченні статуту товариства судом відхиляються, оскільки станом на 24.10.2018 дані, які містились у ЄДРЮОФОПтаГФ, були відкритими та загальнодоступними. Відтак, суд приходить до висновку про те, що днем, коли відповідач міг дізнатись про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, є 24.10.2018, а не 06.06.2019, як стверджує відповідач.

Так, згідно із ч. 7 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент виходу позивача зі складу товариства), товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

За змістом ч. 8 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент виходу позивача зі складу товариства), вартість частки учасника визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Відповідно до ч. 9 11 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент виходу позивача зі складу товариства), за погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно із ч. 12 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на момент виходу позивача зі складу товариства), статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Пунктом 7.4. Статуту відповідача в редакції 2011 року передбачено, що учасник, який виходить із товариства, або якого було виключено з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна може бути замінена передачею майна в натурі. Визначення вартості майна здійснюється на дату виходу або на дату виключення учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов або був виключений із товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу (виключення).

Таким чином, Статут, що наявний у матеріалах справи, містить аналогічні положення щодо строку виплати колишньому учаснику товариства вартості його частки до тих, які передбачені в Законі України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що кінцевою датою виплати ОСОБА_1 , як колишньому учаснику товариства, вартості його частки пропорційно розміру його частки у статутному капіталі, є 25.10.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо вартості розміру частки, яку товариство зобов`язане виплатити позивачу у зв`язку з її виходом зі складу товариства.

Вартість частки учасника, згідно із ч. 8 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Позивачем до позовної заяви долучено звіти про експертну грошову оцінку від 15.06.2020, виготовлені на її замовлення Приватним підприємством Експерт-центр, згідно з якими ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2124085600:02:002:0079 станом на 23.10.2018 складає 486 500 грн, а земельної ділянки з кадастровим номером 2124085600:02:002:0080 станом на 23.10.2018 становить 496 325 грн. На підставі зазначених висновків позивач доводить, що ринкова вартість земельних ділянок, які були внесені нею в 2011 році до статутного капіталу відповідача, станом на день, який передував дню виходу позивача з товариства, складає 982 825 грн, а відтак, просить стягнути з відповідача 383 301,80 грн як вартість частки позивача як колишнього учасника товариства, що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників відповідач станом на 23.10.2018.

Відповідач, у свою чергу, надав суду звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які виконало на його замовлення ТОВ Про-оцінка, та з яких вбачається, що вартість вищевказаних земельних ділянок у сукупності складає 138 000 грн, по 69 000 грн кожна. З урахуванням наведеного, відповідач доводить, що вартість частки позивача як колишнього учасника товариства пропорційна 39% від вартості активів товариства і складає 53 820 грн. Належність до сплати зазначеної грошової суми на користь позивача відповідачем визнається.

Позивач, заперечуючи щодо звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, наданих відповідачем, зазначила, що такі не є належними та допустимими доказами дійсної ринкової вартості спірних земельних ділянок, оскільки виконані з іншою метою для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Також, на думку позивача, такі звіти виконані станом на 12.08.2020, тоді як спірні правовідносини щодо виходу позивача зі складу учасників відповідача виникли у жовтні 2018 року, а тому, саме на дату виходу повинна визначатись вартість активів товариства та, відповідно, частка учасника, яка підлягає виплаті останньому.

Враховуючи те, що загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов`язань, а розрахунок вартості майна товариства слід здійснювати, в тому числі, за даними фінансових показників товариства станом на час виходу учасника з нього, тобто виходячи із вартості усього майна, що належить товариству, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження повного обсягу майнових активів товариства, які повинні враховуватись при визначенні вартості частки позивача, ухвалою суду від 01.12.2020 у даній справі була призначена судова економічна експертиза, виконання якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи судом поставлено наступні питання:

1. Яка ринкова вартість сукупності всіх часток учасників (чистих активів) Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник станом на 23.10.2018?

2. Яка вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник ОСОБА_1 , що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник станом на 23.10.2018?.

Ухвалою суду від 01.12.2020 у даній справі витребувано від відповідача документи, необхідні для проведення судової експертизи, зокрема, правовстановлюючі та реєстраційні документи на нерухомість, яка належала відповідачу станом на дату виходу позивача зі складу учасників (23.10.2018); перелік обладнання, устаткування із зазначенням найменування функціонального призначення, первинної вартості, дати придбання, строку експлуатації, що належали відповідачу станом на дату виходу ОСОБА_1 зі складу учасників (23.10.2018); баланси відповідача за 2016, 2017, 2018 роки; перелік майна Товариства з нульовою вартістю станом на дату виходу позивача з товариства; звіт форми 2 "Фінансові результати" відповідача за 2016, 2017, 2018 роки; розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості відповідача станом на дату виходу позивача зі складу учасників (23.10.2018); банківські виписки по рахунках відповідача за період із 01.01.2016 по дату виходу позивача зі складу учасників товариства.

У відповідності до висновку експерта №9306 від 20.09.2021, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, ринкова вартість сукупності всіх часток учасників (чистих активів) Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник станом на 23.10.2018 становить 1 183 765 грн. Вартість частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник ОСОБА_1 , внесеної земельними ділянками площею 0,25 га за межами с. Солочин урочище Гниляк Свалявського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124085600:02:002:0079, та земельної ділянки, площею 0,25 га за межами с. Солочин урочище Гниляк Свалявського району Закарпатської області, кадастровий номер 2124085600:02:002:0080, що пропорційно 39% вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник станом на 23.10.2018 становить 461 668,35 грн.

При цьому, судовим експертом систематизовано документальне обґрунтування часток майна товариства станом на 23.10.2018 для розрахунку ринкової вартості сукупності всіх часток учасників з урахуванням довідки №2, виданої відповідачем 21.12.2020, якою підтверджується відсутність майна з нульовою вартістю у товаристві станом на дату виходу позивача зі складу його учасників.

Як вбачається із вищенаведеного, вартість частки учасника товариства ОСОБА_1 , що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник, станом на 23.10.2018 становить 461 668,35 грн. Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача суми 383 301,80 грн, будь яких заяв про збільшення позовних вимог до суду не надходило.

Водночас доказів оплати суми заборгованості на користь позивача відповідачем суду не надано.

Отже оскільки на день вирішення спору відповідачем не сплачено вартість частки позивача як колишнього учасника товариства, що пропорційна 39% вартості всіх часток учасників товариства, а позовні вимоги заявлені в межах сум, які підлягають виплаті відповідачем позивачу у зв`язку з її виходом зі складу товариства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно судом встановлено, що відповідач під час розгляду справи змінив найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гном Груп, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПтаГФ, без зазначення відомостей про правонаступництво, та незмінністю коду юридичної особи 35102804. Зміна найменування юридичної особи не зумовлює правонаступництва та необхідності заміни чи залучення до участі у справі інших осіб.

Також відповідачем змінено місцезнаходження, і на час вирішення спору судом місцезнаходженням відповідача значиться: АДРЕСА_1 . Вказані обставини не зумовлюють зміну підсудності даного спору.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач належних доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 5749,53 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гном Груп, вул. Погранична, будинок 38, корпус А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35102804) на користь ОСОБА_1 , будинок АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 383 301,80 грн (Триста вісімдесят три тисячі триста одну гривню 80 коп) як вартість частки учасника ТОВ Тесаник, що пропорційна 39% вартості сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Тесаник станом на 23.10.2018.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гном Груп, вул. Погранична, будинок 38, корпус А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 35102804) на користь ОСОБА_1 , будинок АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 5749,53 грн (П`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 53 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці із 26.12.2022 по 13.01.2023, повне судове рішення складено та підписано 18.01.2023.

Суддя Пригара Л.І.