Рішення

від 11.01.2023 по справі 914/2547/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023 Справа № 914/2547/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Трейд Девелопмент, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 46450,30грн.

Представники:

Позивача: Батенчук М.Й. представник (довіреність від 04.10.2022р. №413/10);

Відповідача: Стасишин Р.М. представник, адвокат (ордер від 02.11.2022р. серія ВС №1168364).

ВСТАНОВИВ:

14.10.2022р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району від 13.10.2022р. вих. №418/10 (вх. №2773) за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Трейд Девелопмент про стягнення заборгованості; ціна позову: 46450,30грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем зобов`язань з оплати виконаних за Договором від 01.04.2022р. №4 робіт.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2022р. у цій справі судом постановлено позовну заяву Львівського комунального підприємства Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району від 13.10.2022р. вих. №418/10 (вх. №2773 від 14.10.2022р.) залишити без руху; надати Львівському комунальному підприємству Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати письмове пояснення, у якому зазначити про наявність у Позивача або в іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати письмове пояснення, у якому навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи; надати довідку з органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області) про зарахування 2481грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 11.10.2022р. №774 судового збору до Спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 26.10.2022р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволити; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 15.11.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Судове засідання 15.11.2022р. не відбулось з підстав оголошення повітряної тривоги на території Львівської області. Ухвалою від 18.11.2022р. у цій справі постановлено призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 24.11.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи для надання пояснень по суті справи.

Судове засідання 24.11.2022р. не відбулось з підстав відключення будівлі Господарського суду Львівської області від електричної енергії через аварійно-відновлювальні роботи, що підтверджується Актом про відключення електроенергії від 25.11.2022р. б/н. Ухвалою від 25.11.2022р. у цій справі суд постановив призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 07.12.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи для надання пояснень по суті справи.

Ухвалою суду від 07.12.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 03.01.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

В судовому засіданні 03.01.2023р. у цій справ судом оголошено перерву до 14:00год. 11.01.2023р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, згідно ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив про подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 03.01.2023р. представником Позивача подано заяву від 03.01.2023р. б/н, у якій повідомляє суд про те, що Позивачем не бажає скористатись правом на ознайомлення із відзивом та надання відповіді на відзив і просить суд проводити розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до вимог позовної заяви в судовому засіданні 03.01.2023р. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Після завершення судового засідання заяву зареєстровано в системі електронного документообігу суду (КП «ДСС») за вх. №234/23.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив у повному обсязі, зазначив про подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог.

28.12.2022р. за вх.№26982/22 Відповідачем сформовано в підсистемі «Електронний суд» Заяву від 09.12.2022р. б/н про усунення недоліків, у якій надає суду докази надіслання відзиву Позивачу і просить суд прийняти відзив від 04.11.2022р. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Суд долучив до матеріалів справи Відзив на позовну заяву від 04.11.2022р. б/н (вх. №22943/22 від 04.11.2022р.).

10.01.2023р. за вх. №486/23 Відповідачем подано до суду заяву від 09.01.2023р. б/н, у якій просить суд встановити додатковий строк для подання носія електронних доказів (фотографій). Суд протокольною ухвалою постановив долучити до матеріалів справи заяву Відповідача від 09.01.2023р. б/н (вх. №486/23 від 10.01.2023р.)

В судовому засіданні 11.01.2023р. представником Відповідача подано Заяву про долучення інформації щодо поданого компакт-диску, у якій повідомляє суд про подання компакт-диска, номер якого CD-R LH3184AL25022476D-5. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Після завершення судового засідання заяву зареєстровано в системі електронного документообігу суду (КП «ДСС») за вх. №703/23.

В судовому засіданні представник Позивача з приводу поданих електронних доказів підтвердив, що до вивезення сміття було більше, а фото є станом на даний час.

Представник Відповідача зазначив, що Договором передбачено повний вивіз та утилізацію сміття, а не його частини.

Окрім того, в судовому засіданні представником Відповідача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування понесених Відповідачем судових витрат у справі в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 39656грн. вартості виконаних Позивачем та неоплачених Відповідачем робіт за Договором від 01.04.2022р. №4, а також 3661,38грн. пені за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р., 436,33грн. 3% річних за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р. та 2696,59грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2022р. по 01.10.2022р.

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Підрядник) укладено Договір №4 від 01.04.2022р., згідно п.1.1. якого «Предметом договору є вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 - вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття».

Пунктом 1.2. Договору передбачено: «Виконавець зобов`язується, згідно умов та положень Договору та відповідних Додатків, виконати роботи на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх».

Розділом 2 Договору встановлено порядок приймання та розрахунків за виконані роботи: 1) п.2.1. - «Закінчені роботи приймаються Замовником і здаються Виконавцем по Акту виконаних робіт, що підписується представниками уповноважених сторін»;

2) п.2.2. - «Оплата проводиться за виконані роботи у 5 банківських днів від дня підписання Акту виконаних робіт та не пізніше 26 травня 2022 року». При цьому цифра « 2» в даті « 26» вписана (виправлена) Замовником «від руки», виходячи з того, що ним же власноручно на Довідці про вартість виконаних підрядних робіт і Акті № 61 (за квітень 2022 року) проставлено дату « 21.05.2022р.».

3) п.2.5. - «Сума даного договору відповідає сумі акту і складає 39 656,00 грн.».

Підрядником умови Договору виконано в межах суми, зазначеної в Договорі та Акті, про що свідчать підписані Сторонами Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і Акт №61 за квітень 2022р., згідно яких Підрядником виконано роботи на суму 39656грн. (з ПДВ).

При цьому, Замовникові в усному порядку було повідомлено про те, що додатковий обсяг робіт може бути виконано лише за наявності погоджених Сторонами додаткових коштів після оплати за фактично виконані роботи.

Позивач зазначає, що Договір і акт зі сторони Замовника підписувався одночасно за результатами виконаних робіт згідно акту.

При цьому Позивач вказує , що після підписання Акту виконаних робіт Замовником не було проведено розрахунку відповідно до умов Договору. Натомість, Замовник почав вчиняти дії для розірвання Договору та відмови оплачувати виконані роботи, посилаючись на незрозумілі, нічим не підкріплені «усні домовленості».

Так, зокрема, 20.05.2022р. Позивачем отримано поштове відправлення, скероване цінним листом від Відповідача, яким на адресу підприємства надіслано Повідомлення про розірвання договору від 18.05.2022р. вих. №18/05/22; лист про виконання зобов`язань від 27.04.2022р. вих. № 27/04/22; опис від 18.05.2022р.

У Повідомленні від 18.05.2022 року про розірвання договору №4 від 01.04.2022р. Відповідач посилається на те, що товариством на адресу підприємства 27.04.2022р. надсилався лист з вимогою про виконання Підрядником зобов`язань за договором, однак такий лист підприємство отримало лише 20.05.2022р. разом із Повідомленням.

В Листі-вимозі від 27.04.2022р. вих.№27/04/22 Замовник зазначає, що станом на 27.04.2022р. Підрядником не вивезено сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 - вул.Каховська. В той же час, Відповідач зазначає, що підписаний акт №61 за квітень 2022р. на суму 39696грн. є нечинним, оскільки він підписаний директором ТзОВ «Євро Трейд Девелопмент» - «помилково - автоматично» із проставленням дати « 21.05.2022р.», тобто дати, яка на момент підписання акту ще не настала.

У Повідомленні від 18.05.2022р. Замовник повідомляє Підрядника про розірвання Договору №4 від 01.04.2022р. з причини, ніби то, невиконання останнім своїх зобов`язань за Договором. Викладені у цих двох документах вимоги-претензії не відповідали ні умовам Договору, ані реальному стану речей, а тому не могли бути підставою ні для визнання нечинним підписаного Сторонами Акту, ні невиконання Замовником обов`язку щодо оплати виконаних робіт, ані для дострокового розірвання Договору, про що Підрядником на адресу Замовника було надіслано цінним листом з описом вкладення від 23.05.2022р. Відповідь-претензію від 23.05.2022 №194/05.

Позивач зазначає, що позиція Відповідача викладена у Відповіді-претензії, виходячи з того, що, оскільки роботи з вивезення сміття починалися на початку квітня з моменту попередніх усних домовленостей до укладення договору, то Підрядником Замовникові в другій половині квітня було надано для підписання Договір №4 від 01.04.2022р. одночасно з Актом виконаних на цей момент робіт, тобто на суму 39656,00грн. І це чітко регламентує п.2.5. Договору: « 2.5. Сума даного договору відповідає сумі акту і складає 39 656,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість грн. 00 коп.)». Тобто - Підрядником було надано Акт №61 за квітень 2022р. по фактично виконаних роботах технікою і робітниками за 2 робочих дні по 8 годин на суму 39656,00грн., на яку й був укладений Договір.

Окрім того, Позивач зазначає, що підписання Замовником одночасно Договору і Акту свідчить про повне розуміння умов Договору, тому посилання на невиконання Підрядником зобов`язань з «вивезення з об`єкту сміття в повному обсязі» є абсолютно безпідставними, оскільки такі умови, з урахуванням п.2.5. Договору, не передбачені самим Договором.

Також, Позивач вказує, що проставлення саме Замовником на Акті дати « 21.05.2022р.» є проблемою не Підрядника, а Замовника, тому на Замовника, відповідно, покладається обов`язок щодо оплати виконаних робіт, а в разі відмови - застосування до останнього штрафних санкцій. Для вивезення сміття в повному обсязі на час дії Договору №4 від 01.04.2022р. можна було укласти додаткову угоду і, відповідно до її умов, виконати решту робіт та підписати відповідний акт. Проте, оскільки строк даного Договору закінчувався 31.05.2022р., а Замовник не виявляв бажання ні його продовжувати, ні укладати додаткову угоду на виконання робіт, то виконання робіт, за бажанням Замовника, було б можливим лише після укладення нового договору.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що Підрядником було поставлено вимогу про виконання Замовником - ТзОВ «Євро Трейд Девелопмент» обов`язку щодо оплати виконаних робіт, передбаченого пунктами 1.2. та 4.1. Договору №4 від 01.04.2022р., а саме - сплатити 39656грн. за виконані роботи за Актом №61 за квітень 2022р. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, зазначений в реквізитах договору.

В доповнення до викладеного Позивач зазначає, що після надсилання Відповіді-претензії була проведена зустріч на об`єкті (вул.Городоцька, 221 вул.Каховська) з керівником Відповідача за участі представника органу місцевого самоврядування - заступника голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо вирішення проблемних питань, однак ні питання оплати за виконані роботи не були вирішені, ані жодної відповіді на Відповідь-претензію від Замовника на адресу Підрядника не надходило.

29.07.2022р. Позивачем на адресу Відповідача надіслано цінним листом з описом вкладення від 29.07.2022р. (з використанням кур`єрської доставки) Претензію від 28.07.2022р. №311/07, згідно якої Позивач вимагає не пізніше 12.08.2022р. виконати умови Договору №4 від 01.04.2022р., сплативши заборгованість в розмірі 39656грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Однак ні до 12 серпня 2022 року, ні станом на момент подання позовної заяви від ТзОВ «Євро Трейд Девелопмент» не надходило ні коштів, ані відповіді на Претензію.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.1. Договору, Замовник зобов`язаний: «Своєчасно здійснювати оплату в строки, зазначені в даному Договорі». Строки оплати визначені пунктом 2.2. Договору: «Оплата проводиться за виконані роботи у 5 банківських днів від дня підписання Акту виконаних робіт та не пізніше 26 травня 2022 року». При цьому, Замовником було свідомо здійснено виправлення дати з « 16» на « 26» травня, оскільки ним же було свідомо проставлено дату підписання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт і Акту №61 (за квітень 2022 року) - « 21.05.2022р.».

Крім цього, згідно доводів Позивача, якщо вважати обґрунтованими вимоги Замовника щодо розірвання договору, то, відповідно до п.3.4. Договору, кошти в сумі 39656грн. все одно мали бути перераховані Замовником Підряднику за фактично виконані роботи: «У випадку розірвання Договору платежі по договору проводяться на дату розірвання Договору з врахуванням об`єму наданих послуг». Оскільки в Повідомленні про розірвання договору не зазначено дати розірвання, а роботи (послуги) виконувались у квітні 2022 року (згідно Довідки про вартість і Акту № 61), то, відповідно, кошти за виконані роботи в сумі 39656грн. повинні були бути сплачені Замовником. Проте, навіть враховуючи цей факт, заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 39656грн. станом на 12.10.2022р. залишається непогашеною, що, в свою чергу, негативно впливає на фінансовий стан підприємства, особливо в період воєнного стану.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 04.11.2022р. за вх.№22943/22 Відзиві на позовну заяву проти заявленого позову заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що вказані у позовній заяві твердження Позивача про виконання ним робіт за договором № 4 від 01.04.2022 не відповідають дійсності, оскільки, як станом на кінець квітня 2022р., так і станом на сьогодні, взяті на себе та передбачені Договором зобов`язання по вивезенню сміття з території колишнього магазину по вул.Городоцькій, 221 вул. Каховська у м.Львові, Відповідачем не виконано зазначене сміття продовжує знаходитися за цією адресою. Вказану обставину Відповідач підтверджує долученими до відзиву зображенням місця виконання робіт.

Так, згідно доводів Відповідача, відповідно до умов укладеного між сторонами 01.04.2022 Договору, Позивач зобов`язувався вивезти сміття з території колишнього магазину по вул. Городоцькій, 221 вул. Каховська. Пунктом 4.2. Договору визначено, що Позивач як Виконавець робіт за Договором зобов`язується забезпечити високоякісне та безпечне виконання робіт на об`єктах Замовника (Відповідача).

Оскільки Позивачем станом на кінець квітня 2022р. не було виконано робіт, передбачених умовами Договору, Відповідач, як Замовник за Договором, надіслав на адресу Позивача листа вих.27/04/22 від 27.04.2022 з вимогою виконання зобов`язань за Договором. Також, у даному листі Відповідачем повідомлено Позивача про той факт, що директором Товариства разом із Договором №4 від 01.04.2022 було помилково (автоматично серед інших документів) підписано акт №61 за квітень 2022 року, оскільки календарна календарна дата 21.05.2022 ще не настала, а роботи не виконані, то зазначений акт є нечинним і відповідачем застережно від його використання у майбутньому.

З наведеного Відповідач підсумовує, що посилання Позивача на підписання відповідачем даного документу у якості підтвердження виконанням робіт з вивезення сміття у повному обсязі та належним чином не заслуговують на увагу суду та не являються належним та допустимим доказом у даній справі.

В доповнення до викладеного Відповідач вказує, що п.3.3. Договору передбачено право сторін, серед іншого, розірвати Договір в односторонньому порядку у разі якщо інша сторона не виконує свої зобов`язання чи положення договору з письмовим повідомленням про цей факт іншій стороні за 3 робочих дні.

Так як Позивачем його зобов`язання по вивезенню сміття не було виконано й на травень 2022 року, Відповідач, як замовник за Договором, скористався своїм правом щодо розірвання Договору з попереднім повідомленням позивача (Виконавця) про таке розірвання листом вих. 18/05/2022 від 18.05.2022р.

Відтак, Відповідач не погоджується з твердженнями Позивача про те, що останнім надавались послуги з вивезення сміття згідно з умовами Договору у вказаних обсягах та на відповідну суму, що зазначена у довідці про вартість виконаних підрядних робіт 61 за квітень 2022 року та Акті №61 за квітень 2022 року, і, як наслідок, позовні вимоги Позивача не підлягають до задоволення. Відповідно не підлягають до задоволення і зазначені Позивачем у вказаних розмірах штрафні санкції.

Відповідач акцентує увагу, що не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами також твердження Позивача про те, що він повідомляв Відповідача, що зможе вивезти сміття після додаткової оплати. Натомість Відповідач готовий оплатити надані Позивачем послуги з вивезення сміття за розумними цінами, однак після дійсного, належного та у повному обсязі виконання позивачем цих робіт. Наявність виправленої дати у тексті Договору жодним чином не впливає на його зміст, позаяк у тексті Договору Позивача наявне аналогічне виправлення в п.2.2. договору у даті « 26 травня 2022 року», що свідчить про згоду Позивача з даними положеннями.

Відповідач у поданому Відзиві повідомляє про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які сторона Відповідача понесла та збирається понести за час розгляду цієї справи становлять витрати на правову допомогу 7000грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, беручи до уваги строки розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно доводів Позивача 01.04.2022р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір №4 (надалі Договір), предметом якого (п.1.1.) є вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття.

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець зобов`язувався згідно умов і положень Договору та відповідних додатків виконати роботи на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити їх.

Згідно п.1.3. Договору Виконавець на прохання Замовника може виконувати інші додаткові послуги, не передбачені Додатками до Договору.

Закінчені роботи приймаються Замовником і здаються Виконавцем по Акту виконаних робіт, що підписується представниками уповноважених Сторін (п.2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору Сторонами погоджено, що оплата проводиться за виконані роботи у 5 банківських днів від дня підписання Акту виконаних робіт та не пізніше 26 травня 2022р.

При цьому суд звертає увагу на те, що дата 26.05.2022р. внесена у п.2.2. Договору рукописним текстом, проте, визнається представниками обох Сторін.

Відповідно до п.2.3. Договору датою здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку Замовника.

Згідно п.2.5. Договору сума Договору відповідає сумі акту і складає 39656грн.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Договір починає діяти з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.05.2022р.

Будь-яка із Сторін може розірвати цей Договір в односторонньому порядку або призупинити його виконання, якщо інша сторона не виконує свої зобов`язання за Договором або не виконує положення Договору з письмовим повідомленням про цей факт іншій стороні за 3 робочих днів (п.3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, у випадку розірвання Договору платежі по договору проводяться на дату розірвання Договору з врахуванням об`єму наданих послуг.

Згідно п.5.3. Договору в випадку безпідставної відмови будь-якої із від підписання Акта виконаних робіт, Сторона, яка безпідставно відмовилась або ухиляється від підписання Акта, сплачує іншій стороні штрафі в розмірі 1% від суми, яка підлягає оплаті.

Згідно п.8.1. Договору Договір являє собою повне розуміння Сторін відносно предмету Договору, ціни Договору, строку дії Договору та інших умов.

Доповнення, додатки та відмови до даного Договору вважаються дійсними тільки в тому випадку, якщо вони надані в письмовій формі і підписані Сторонами (п.8.2. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Повідомленням про розірвання Договору від 18.05.2022р. вих.№18/05/22 Відповідач повідомив Позивача про надіслання 27.04.2022р. Позивачу листа з вимогою про виконання зобов`язань за Договором, оскільки такі не виконувались і сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська не вивозиться. З підстав того, що станом на час складення листа сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська не вивезено в порядку п.3.3. Договору Відповідач повідомив Позивача про розірвання Договору. До листа долучено копію листа Відповідача від 27.04.2022р. вих. №27/04/22, яким Відповідач повідомляв Позивача, що станом на час складення листа сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська не вивезено. Крім того, Відповідач зазначав, що одночасно із договором директором 01.04.2022р. помилково підписано Акт №61 за квітень 2022р. на суму 39656грн. від 21.05.2022р. Зважаючи на помилкове підписання Акту (автоматично серед інших документів), оскільки відповідна календарна дата (21.05.2022р.) не настала, а роботи не виконані, даний акт є нечинним. З врахуванням того, що сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська не вивезено, Відповідач наполягав на вжитті дій, спрямованих на виконання Позивачем зобов`язань за Договором. Додатком до Листа від 27.04.2022р. вих.№27/04/22 зазначено копію Акту №61 за квітень 2022р. від 21.05.2022р.

Актом за квітень 2022р. від 21.05.2022р. №61 (типова форма КБ-2в) Позивачем передано, а Відповідачем прийнято виконані будівельні роботи за квітень 2022р. трактора-екскаватора «КАМАДО» по погрузці сміття (1м.3) у кількості 16год. за ціною 790грн. в день на суму 12640грн. з ПДВ; роботи автомобіля МАЗ М-5551 (10т) у кількості 16год. за ціною 928грн. в день на суму 14848грн. з ПДВ; роботи робітників по сортуванню сміття (робітник 2 роз.) 2 чол. у кількості 32год. вартістю 94,5грн. в день на суму 3024грн. з ПДВ; утилізації побутового сміття (дошка, папір) у кількості 6 год. вартістю 1524грн. в день на суму 9144грн. з ПДВ. Всього сума за ПДВ 39656грн.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2022р. від 21.05.2022р. №61 (типова форма КБ-3) Позивачем передано, а Відповідачем прийнято виконані будівельні роботи за квітень 2022р. за Договором №4 від 01.04.2022р. з вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття на суму 39656грн. з ПДВ.

Вказану Довідку підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

При цьому суд звертає увагу на те, що дата 01.04.2022р. внесена реквізитах Договору №4, Акту ;61 та Довідки 61 частково рукописним текстом, але визнається представниками Сторін, які також зазначили, що інших договірних відносин між ними не існувало.

23.05.2022р. Позивачем надіслано Відповідачу Відповідь-претензію на повідомлення про розірвання договору вих.№194/05, у якому вказує про отримання 20.05.2022р. від Відповідача Повідомлення про розірвання договору від 28.05.2022р. вих.№18/05/22; копії листа про виконання зобов`язань від 27.04.2022р. вих.№27/04/22р. та опису від 18.05.2022р. і зазначає, що викладені в згаданих документах вимог претензії не відповідають ні умовам Договору, ані реальному стану речей, а тому не можуть бути підставою ні для визнання нечинним підписаного Сторонами Акту, ні невиконання Замовником обов`язку щодо оплати виконаних робіт для дострокового розірвання Договору, виходячи з того, що оскільки роботи з вивезення сміття починались на початку квітня з моменту попередніх усних домовленостей до укладення Договору Підрядником Замовникові в другій половині квітня було надано для підписання договір №4 від 01.04.2022р. одночасно з Актом виконаних на цей момент робіт, тобто на суму 39656грн. Тобто Підрядником було надано Акт за квітень 2022р. по фактично виконаних роботах технічними працівниками за два робочих дні по 8 годин на суму 39656грн., на яку й був укладений Договір.

Поряд з цим Позивач зазначає, що підписання Замовником одночасно і Договору і Акту свідчить про повне розуміння умов Договору, а відтак, посилання на невиконання Підрядником зобов`язань з вивезення з об`єкту сміття є абсолютно безпідставними, оскільки такі умови, з врахуванням його умов, не передбачені.

Окрім того, Позивач у вказаній Відповіді-претензії зазначає, що проставлення саме Замовником на акті дати 21.05.2022р. є проблемою не Підрядника, а Замовника, а тому на Замовника покладається обов`язок щодо оплати виконаних робіт, а в разі відмови застосування до останнього штрафних санкцій.

В доповнення до викладеного Позивач зазначає, що для вивезення сміття в повному обсязі на час дії Договору від 01.04.2022р. можна було укласти додаткову угоду і відповідно до її умов, виконати решту робіт та підписати відповідний акт. Оскільки строк дії Договору завершується 31.05.2022р. а Замовник не виявляє бажання ні його продовжувати, ні укладати додаткову угоду на виконання робіт, то виконання робіт, за бажанням Замовника, є можливим лише після укладення нового Договору.

З підстав наведеного Позивач вважає вимогу від 27.04.2022р. вих.№27/04/22 та Повідомлення від 18.05.2022р. вих.№18/05/22 безпідставним та необґрунтованим і вимагає виконання Замовником обов`язку щодо оплати виконаних робіт за Договором сплати 39656грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Претензією від 28.07.2022р. вих.№311/07 Позивач 29.07.2022р. звертався до Відповідача із повідомленням про наявну заборгованість за виконані роботи в розмірі 39656грн. та вимагав від Відповідача не пізніше 12.08.2022р. виконати умови Договору, сплативши заборгованість в розмірі 39656грн.

Як вбачається з витягу інформації відстеження пересилання рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором №7900068986130 Трекінг з інтернет-порталу АТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) та Опису вкладення до цінного листа (ф.107), Відповідачем Претензію від 28.07.2022р. вих. №311/07 отримано 09.08.2022р., проте залишено без відповіді та реагування. Докази повного або часткового задоволення Відповідачем Претензії в матеріалах справи відсутні, станом на час завершення розгляду справи Сторонами суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 39656грн. вартості виконаних Позивачем та неоплачених Відповідачем робіт за Договором від 01.04.2022р. №4, а також 3661,38грн. пені за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р., 436,33грн. 3% річних за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р. та 2696,59грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2022р. по 01.10.2022р.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту (ч.1 ст.4 ГПК України).

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019р.) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок (ч.1 ст.527 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч.1 ст.853 ЦК України).

Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч.1 ст.882 ЦК України).

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.882 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст.626 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані Учасниками справи на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем обставини щодо виконання Позивачем робіт з «з вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття» на суму 39656грн., що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією підписаної представниками Сторін Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2022р. від 21.05.2022р. №61 (типова форма КБ-3) та Актом №61 за квітень 2022р.

Попри наведене суд зазначає, що, з врахуванням викладених Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві від 13.1.02022р. вих.№418/10, а також Відповіді-претензії на повідомлення про розірвання договору від 23.05.2022р. вих. №194/05 доводів про те, що «…роботи з вивезення сміття починались на початку квітня з моменту попередніх усних домовленостей до укладення Договору Підрядником Замовникові в другій половині квітня було надано для підписання договір №4 від 01.04.2022р. одночасно з Актом виконаних на цей момент робіт, тобто на суму 39656грн….», беручи до уваги також доводи Позивача щодо того, що Договір і Акт виконаних робіт зі сторони Замовника підписувався одночасно за результатами виконаних робіт згідно Акту, суд зазначає, що виконання робіт передувало укладенню Договору, а відтак обставину виконання Позивачем робіт на суму 39656грн. саме за Договором суд вважає недоведеною, а покликання Позивача на умови Договору, в тому числі щодо порядку приймання робіт, строку їх оплати та відповідальності за порушення умов оплати безпідставними та необґрунтованими. При цьому суд зазначає, що в укладеному між Сторонами Договорі відсутні застереження про поширення дії такого на правовідносини Сторін до моменту його укладення.

Відтак, з врахуванням дати отримання Відповідачем Претензії Позивача від 28.07.2022р. вих.№311/07, а також викладеної в ній вимоги про оплату робіт на суму 39656грн. не пізніше 12.08.2022р., беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повної або часткової оплати вказаних робіт, суд зазначає, що Відповідач був зобов`язаний оплатити виконані Позивачем та передані Відповідачу Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2022р. від 21.05.2022р. №61 (типова форма КБ-3) та Актом №61 за квітень 2022р. робіт з «вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття» на суму 39656грн. в строк до 12.08.2022р. включно в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. Прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання виникло у Відповідача 13.08.2022р., а відтак, право Позивача, за захистом якого він вернувся до суду, є порушеним, та підлягає захисту судом, а позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39656грн. вартості виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

При цьому суд критично оцінює та відхиляє доводи Відповідача щодо невиконання робіт, що підтверджується долученими до відзиву зображеннями, оскільки із вказаних зображень не видається можливим встановити час та місце виконання зображень, а також, що такі зображення відображають саме обставину невиконання Позивачем зобов`язань з вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття.

Крім цього, враховуючи п.2.1. Договору «Закінчені роботи приймаються Замовником і здаються Виконавцем по Акту виконаних робіт, що підписується представниками уповноважених Сторін», п.2.5 Договору «Сума даного договору відповідає сумі акту і складає 39 656,00 грн.» та дані Акту №61 виконаних робіт, в тому числі щодо найменування, характеру, обсягу калькуляції та вартості робіт, а також Довідки 21 (форма КБ-3), суд зазначає, що обсяг та вартість виконаних підрядних робіт є доведеними.

З приводу доводів Відповідача про помилкове, автоматичне підписання Акту виконаних робіт №61 суд зазначає, що такі доводи не доведені Відповідачем у встановлений законом спосіб та не знайшли свого підтвердження. Крім цього, заперечень щодо підписання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт 61 (форма КБ-3) Відповідачем у відзиві не зазначено.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3661,38грн. пені за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р. суд зазначає наступне.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З врахуванням встановлених судом в мотивувальній частині цього рішення обставин недоведеності Позивачем обставини виконання робіт на суму саме за Договором суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставину погодження Сторонами забезпечення виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних згідно Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2022р. від 21.05.2022р. №61 (типова форма КБ-3) робіт з «з вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття» на суму 39656грн. неустойкою у формі пені, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3661,38грн. пені за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р. за порушення порядку і строку здійснення оплати виконаних робіт за Договором є безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 436,33грн. 3% річних за період з 27.05.2022р. по 12.10.2022р. та 2696,59грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2022р. по 01.10.2022р. суд зазначає наступне.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Окрім того суд зазначає, і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц, що ст.625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений Позивачем період з врахуванням встановлених судом обставин, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості та періоду її існування. Відтак, сума 3% річних за заявлений Позивачем період становить 198,82грн., інфляційних втрат 1197,97грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 436,33грн. 3% річних та 2696,59грн. інфляційних втрат є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 198,82грн. 3% річних та 1197,97грн. інфляційних втрат. В решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст.ст.73, 74 ГПК України).

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 справа №917/1307/18, 18.11.2019 справа №902/761/18, 04.12.2019 справа №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У рішенні ЄСПЛ «Проніна проти України» суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ («Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»), що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень вказано, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами обставини виконання Позивачем та прийняття Відповідачем підрядних робіт з вивезення сміття з території бувшого магазину по вулиці Городоцькій, 221 вул.Каховська транспортними засобами з навантаженням екскаватором і утилізацією сміття на суму 39656грн., беручи до уваги недоведеність Позивачем обставини виконання вказаних робіт саме за Договором, встановлені судом обставини щодо дати виникнення прострочки виконання зобов`язання з оплати вказаних робіт, перевіривши розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39656грн. суми основного боргу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі; позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 436,33грн. 3% річних та 2696,59грн. інфляційних втрат є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 198,82грн. 3% річних та 1197,97грн. інфляційних втрат, в решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п.2 ч.2 ст.4 цього Закону).

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач поніс у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2481грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 11.10.2022р. №774 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., оригінал якого є додатком №1 до позовної заяви.

Відповідач у поданому 04.11.2022р. за вх. №22943/22 Відзиві на позовну заяву від 04.11.2022р. б/н зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які сторона Відповідача понесла та збирається понести за час розгляду цієї справи становлять витрати на правову допомогу 7000грн. В судовому засіданні представником Відповідача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування понесених Відповідачем судових витрат у справі в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Стасишин Р.М. є адвокатом та представником Відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ордеру від 02.11.2022р. серії ВС №1168364.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( «East/West Alliance Limited» проти України»).

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З врахуванням наведеного, в тому числі зробленої Відповідачем в судовому засіданні усної заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що згідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2481грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 2192,71грн. судового збору, в решті судові витрати Позивача на сплату судового збору покласти на Позивача.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 10:50год. 26.01.2023р. і встановлення Відповідачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 128, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 599, 610-612, 627, 629, 632, 837, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Девелопмент» (79011, Львівська область, м.Львів, вул.Ярославенка, буд.19; ідентифікаційний код: 42985343) на користь Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району» (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Стороженка, буд.11; ідентифікаційний код: 03348962) 39656грн. суми основного боргу, 198,82грн. 3% річних, 1197,97грн. інфляційних втрат та 2192,71грн. судового збору.

3.В решті в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 26.01.2023р. о 10:50год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

6.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Девелопмент» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

7.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.01.2023р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.