Постанова

від 18.01.2023 по справі 826/2164/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2164/18 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Текнолоджі Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Текнолоджі Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2021, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Текнолоджі Груп» (далі - позивач, ТОВ «Мега Текнолоджі Груп») звернулося у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0054471404 та рішення про результати розгляду скарги від 22.01.2018 №2015/6/99-99-11-01-02-25.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, реальність спірних господарських операцій підтверджується первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції формально розглянуто позов, викладені в ньому аргументи не були почуті, а також не було наведено доводів на викладені обставини, на яких позивач обґрунтовував свою позицію.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Іствуд Груп» за лютий - травень 2016 року та з ТОВ «Ін-Гвар» за червень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.10.2017 №677/26-15-14-04-05/32882708 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), чим занижено суми податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 193274,00 грн, у тому числі квітень 2016 року у сумі 84693,00 грн, травень 2016 року у сумі 82984,00 грн, червень 2016 року у сумі 25597,00 грн.

За результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в Акті перевірки, залишено без змін.

На підставі Акта перевірки відповідачем-1 прийнято у відношенні ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0054471404, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 241593,00 грн, з яких 193274,00 грн - за податковими зобов`язаннями, а 48319,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 22.01.2018 №2015/6/99-99-11-01-02-25, яким указане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять у повній мірі доказів виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, не доведено реальний характер спірних господарських зобов`язань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Як убачається із Акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні висновки відповідача-1.

По фінансово-господарським операціям із ТОВ «Іствуд Груп»:

- згідно з інформацією по вказаному контрагенту перевіркою встановлено, що станом на дату здійснення операцій головним бухгалтером та директором товариства була ОСОБА_1 ; баланс на 2015 рік не подано; працюючих осіб - 1 (Собко А.В.); інформація про імпортні операції відсутня; остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року;

- до перевірки не подано документів, які б підтверджували наступні обставини: залучення інших кваліфікованих працівників для виконання робіт та надання послуг, передбачених наведеними договорами; подальше використання у господарській діяльності придбаних товарів та послуг; транспортування ТМЦ від постачальника до покупця; за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення обладнання від продавця до позивача (не встановлено придбання контрагентом послуг по перевезенню);

- виписані контрагентом на адресу позивача податкові накладні містять коди УКТ ЗЕД, що свідчать про придбання відповідного товару за межами України, проте ТОВ «Іствуд Груп» не було імпортером даного товару та не придбавало товар у імпортерів на території України.

- згідно з аналізом ЄРПН не встановлено декларування ТОВ «Іствуд Груп» будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, теплопостачання, придбання канцелярських засобів, що ймовірно могло свідчити про здійснення господарської діяльності;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- відповідно до наданого листом ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 06.02.2017 № 319/26-15-21-09 протоколу допиту ОСОБА_1 від 06.01.2017 у рамках кримінального провадження №3201100060000117 від 29.07.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, фактично ОСОБА_1 була службовою особою ТОВ «Іствуд Груп» за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності; флешки з електронними підписами для використання рахунків нею були передані іншій особі; фінансову-господарську діяльність не здійснювала; документів по взаємовідносинам з контрагентами не підписувала; податкову звітність підприємства не складала та не подавала контролюючим органам; печаток, установчих та реєстраційних документів у своєму володінні не мала; для чого створювалось, де знаходилось і чим займалося підприємство їй невідомо; контрагенти та покупці їй невідомі.

По фінансово-господарським операціям із ТОВ «Ін-Гвар» (попереднє найменування ТОВ «Пальмір Груп»):

- згідно з інформацією по вказаному контрагенту перевіркою встановлено, що станом на дату здійснення операцій головним бухгалтером та директором товариства був ОСОБА_2 ; баланс та звіт про суми нарахованої зарплати не подавались; остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року;

- до перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували наступні обставини: де надавалися передбачені договорами послуги та яким технічним персоналом; залучення інших кваліфікованих працівників для виконання робіт та надання послуг, передбачених наведеними договорами; не надано інших первинних документів підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених та подальше використання в господарській діяльності наданих послуг.

- відповідно до листа ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 06.02.2017 №319/26-15-21-09 по ТОВ «Ін-Гвар» в інформаційних базах ДФС України наявна облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 23.09.2016 №4627/8/16-03-21, згідно з якою зареєстровано в органах державної реєстрації фізичною особою з подальшою передачею у володіння чи управління підставними (неіснуючими) особами, без мети здійснення діяльності.

- операції ТОВ «Ін-Гвар» неможливо підтвердити, оскільки встановлено непричетність директора, головного бухгалтера та засновника підприємства до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій;

- не підтверджено факт реалізації послуг від ТОВ «Ін-Гвар» на адресу позивача.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що операції позивача з ТОВ «Іствуд Груп» та ТОВ «Ін-Гвар» неможливо підтвердити, що свідчить про нереальність таких господарських операцій та відсутність підстав для податкового обліку позивачем вказаних операцій.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункта 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункта 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до підпункта 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункта «а» пункта 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредита, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на відображення у податковому обліку господарської операції є факт реального здійснення операцій з придбання товаро-матеріальних цінностей та/або послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Варто зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредита первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податка, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредита з податка на додану вартість, визначену постачальником.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковим органом достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як установлено судом, між ТОВ «Мега Текнолоджі Груп», як замовником, та ТОВ «Іствуд Груп», як виконавцем, укладено наступні договори:

- від 01.02.2016 №27931, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати роботи по поставці в обумовлені строки модифікованого модулю формування звітів по стану боргових зобов`язань та реструктуризації, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 98142,00 грн, у т.ч. ПДВ 16357,00 грн;

- від 01.02.2016 №ІГ010216, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати послуги у сфері інформатизації, консультування та впровадження в експлуатацію обладнання (послуги по конфігуруванню апаратно-програмних комплексів для робочих місць мережі обробки даних), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 65400,00 грн, у т.ч. ПДВ 10900,00 грн;

- від 04.04.2016 №ІГ040415, за умовами якого виконавець, зобов`язувався виконати роботи по модернізації комутаційної плати МІСЗ-3D-10ХGE-SFPP MIC with 10x10GE SPF+interface, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 82440,00 грн, у т.ч. ПДВ 13740,00 грн;

- від 12.04.2016 №ІГ120416, за умовами якого виконавець зобов`язувався надати послуги з активізації ліцензії на невиключне право використання програмного забезпечення виробництва «Check Point Software Technologies Ltd» (активації ліцензій функціонала безпеки; активації сервісу технічної підтримки; планування, впровадження, інтеграції та тестування захисного функціонала; тестування роботи сервісу забезпечення інформаційної безпеки; контроль коректності функціонування системи управління інформаційною безпекою підприємства; модифікації сигнатур для системи попередження вторгнення), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 245124,00 грн, у т.ч. ПДВ 40854,00 грн;

- від 20.04.2016 №ІГ200416, за умовами якого виконавець зобов`язувався надати послуги з активізації ліцензії на невиключне право використання і програмного забезпечення виробництва «Check Point Software Technologies Ltd» (з технічної підтримки з використання програмного продукту), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 306360,00 грн, у т.ч. ПДВ - 51060,00 грн;

- від 10.05.2016 №ІГ100516, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати роботи по модернізації обладнання (Мережева плата Juniper MPC-3D-8x2XGE-SFPP), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 117720,00 грн, у т.ч. ПДВ 19620,00 грн.

Також між ТОВ «Мега Текнолоджі Груп», як замовником, та ТОВ «Ін-Гвар» (попереднє найменування ТОВ «Пальмір Груп»), як виконавцем, укладено наступні договори:

- від 01.06.2016 №27947, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати роботи по поставці в обумовлені строки модифікованого модулю формування звітів, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 98142,00 грн, у т.ч. ПДВ 16357,00 грн;

- від 09.06.2016 №090616, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати роботи по налаштуванню та оновленню програмного забезпечення обладнання (Ruckus ZoneDirector 3000, licensed for up to 25 ZoneFlex Access Poinnts (901-3025-EU00)) а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 55440,00 грн, у т.ч. ПДВ 9240,00 грн.

На підставі вказаних вище договорів були складені приймально-здавальні акти та видаткові накладні.

Такі акти та накладні апеляційний суд уважає недостатнім доказом реальності спірних правочинів. Водночас, як правильно зазначив місцевий суд, зі змісту накладних неможливо встановити до якого з наведених договорів та господарських операцій вони належать.

Також позивачем не доведено наявності ділової мети в укладенні таких правочинів.

Так, позивач стверджує, що необхідність в їх укладенні обумовлена тим, що виконання вузько специфічних технічних робіт дозволяється тільки сертифікованим спеціалістам, які повинні відповідати певним вимогам та критеріям. Таким спеціалістом виступав Олексій Полонський, який, як наголошує позивач, від імені ТОВ «Іствуд Груп» та ТОВ «Ін-Гвар» виконував відповідні роботи.

Апеляційний суд критично сприймає такі твердження ТОВ «Мега Текнолоджі Груп», позаяк в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказана особа виконувала такі роботи для позивача, а також є працівником або має якесь відношення до ТОВ «Іствуд Груп» та ТОВ «Ін-Гвар».

Крім того позивачем не доведено того, що спірні правочини укладені для забезпечення здійснення власної господарської діяльності, в т.ч. з метою виконання власних зобов`язань перед іншими контрагентами. При цьому надані позивачем договори та видаткові накладні, укладені (підписані) між ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» та ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ТОВ «Таврія-В», не відносяться до таких, оскільки з них неможливо встановити їх пов`язаність із виконаними ТОВ «Іствуд Груп» та ТОВ «Ін-Гвар» роботами.

Також в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, у справі №640/18777/19, яким задоволено позов ТОВ «Мега Текнолоджі Груп», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2019 №08242615140106 та №08232615140106.

Так, ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» зазначає, що судами вже надано оцінку спірним правовідносинам. Однак такі твердження апеляційний суд уважає необґрунтованими, оскільки однією з підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було те, що дотримання ТОВ «Мега Текнолоджі Груп» вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Іствуд Груп» за лютий-травень 2016 року та з ТОВ «Ін-Гвар» за червень 2016 року вже було предметом перевірки, результати якої відображені в Акті перевірки від 03.10.2017 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0054471404.

Водночас надані позивачем копії договорів оренди приміщень та акти наданих послуг за цими договорами не підтверджують реальність спірних правочинів, адже з указаних документів та матеріалів справи неможливо встановити яке вони мають відношення до цих правочинів.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов`язує виникнення у позивача права на врахування сум, сплачених по договорам з ТОВ «Іствуд Груп» та ТОВ «Ін-Гвар», у податковому обліку.

Отже, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм ПК України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0054471404 документально не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

При цьому позовні вимоги щодо протиправності рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.01.2018 №2015/6/99-99-11-01-02-25 також не підлягають задоволенню, оскільки їх обґрунтування є аналогічним щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0054471404.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Текнолоджі Груп» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька