Постанова

від 18.01.2023 по справі 380/5467/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5467/22 пров. № А/857/16867/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Судова-Хомюк Н.М.

суддів:Кухтей Р.В., Шевчук С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року про закриття провадження у справі № 380/5467/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КНП «Львівський клінічний диспансер», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції Желік О.М.

час винесення ухвали не зазначено,

місце винесення ухвали м. Львів,

дата складання повного тексту ухвали 28.10.2022 року,

В С Т А Н ОВ И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до КНП «Львівський клінічний диспансер» (далі також відповідач), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» та просив:

- визнати безпідставним постановку та перебування його на обліку у КНП «ЛОК ПНД» згідно діагностики як такої, що не відповідає дійсному захворюванню, і що принижує гідність поводженню;

- визнати недійсними (або такими що втратили чинність ):

- індивідуальна карта ЛОК ПНД амбулаторного хворого (ф. 025/о) на ім`я ОСОБА_2 ;

- запис в журналі обліку психічно-хворих КНП «ЛОК ПНД» по Франківському району м.Львова відносно ОСОБА_1 ;

- контрольна карта ЛОК ПНД диспансерного спостереження за психічно-хворим (ф. 030-1/о) відносно ОСОБА_1 ;

- Акт огляду МСЕК №1 від 11.08.2020р. №1545 відносно ОСОБА_1 (форма №157/о затверджена наказом МОЗ України 30.07.2012р. №577), довідка до акту огляду видана 2.09.2020р. №1545 психіатричною МСЕК №1 м. Львів, вул.Кульпарківська 96.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2022 було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи №380/5467/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Львівського обласного психо-неврологічного диспансеру», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальний Заклад Львівської Обласної Ради «Львівський Обласний Клінічний Центр Медико-Соціальної Експертизи» про визнання медичної історії недійсною.

Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Повернуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень, сплачений відповідно до квитанції № 0.0.2487625784.1 від 15.03.2022.

Не погодившись із ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2022 року, її оскаржив позивач, який вважає, що винесену ухвалу незаконною, оскільки на думку апелянта в процесі розгляду не брались до уваги аргументи, порушувалась мораль, не фіксувався звукозапис (в процесі розгляду виносилась також ухвала - спрощене провадження з викликом сторін, для надання пояснень згідно рівності учасників процесу), неуважність судді (легковажність), неправильне тлумачення і застосування та перекручування Закону і тому прийняте рішення є з порушенням матеріального та процесуального права. Тому вважає , що ухвала з питань закриття провадження підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно нормативних актів, він черговий раз просив відповідача припинити надання йому психіатричної допомоги. Отже має місце неодноразове та систематичне порушення моралі відповідачем, за захистом якої він звернувся до суду. Також посилається на норми вимог КАС України, Конституції України, постанову КМУ від 25 березня 2015 р. № 267 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров`я України».

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд вважав за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень частини другої статті 312 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що спір у даній справі виник у зв`язку із неправильно встановленим на думку позивача діагнозом, з постановленням позивача на облік у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер»,

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами за своєю природою є цивільно-правовими, а відповідачі у справі не є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не виконують владних управлінських функцій та не належать до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також не наділені делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб`єктів.

Суд зазначив, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне:

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року №9. Зокрема, в п. 8 цієї постанови зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Ст. 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Тобто для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 ч. 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 7 ч. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 3032 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132).

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Судом встановлено, що позивач звертаючись із позовом до адміністративного суду вказує про безпідставне постановлення позивача на облік у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» та перебування на обліку у КНП «ЛОК ПНД», згідно діагностики як такої, що на думку позивача не відповідає дійсному захворюванню, вважає недійсними його індивідуальні карти, як амбулаторного хворого та записи в журналі обліку психічно-хворих відносно нього.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю природою є цивільно-правовими, а відповідачі у справі не є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не виконують владних управлінських функцій та не належать до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також не наділені делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб`єктів.

Стаття 49 Конституції України встановлює, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право на охорону здоров`я є одним із видів особистих немайнових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 вказаного Кодексу, одним із яких, як зазначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю природою є цивільно-правовими, а відповідачі у справі не є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, відтак враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів. Справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі №380/5467/22, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, є помилковими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, а тому суд першої інстанції прийняв цю ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року про закриття провадження у справі № 380/5467/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 18 січня 2023 року