Постанова

від 17.01.2023 по справі 363/3071/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 січня 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/328/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області

від 03 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження

в складі судді Рудюк О. Л.

у цивільній справі №363/3071/22 Вишгородського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСР-ГАС", Відділу державної реєстрації Вишгородської районної державної адміністрації

про звільнення з посади генерального директора та зобов`язання вчинити дії

У С Т А Н О В И В:

19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСР-ГАС" (далі - ТОВ "БСР-ГАС", Товариство), Відділу державної реєстрації Вишгородської районної державної адміністрації (далі - Відділ реєстрації Вишгородської РДА), в якому просила визнати припиненими трудові відносини з 28 лютого 2022 року, у зв`язку з її звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження.

Роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 ,подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Як на підставу скасування ухвали суду посилалася на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, в якій касаційним судом висловлено правову позицію про те, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що справи про звільнення з посади директора є трудовим спором та не розглядаються судами за правилами господарського судочинства.

Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила обставини того, що вона вже зверталася до суду з позовом як в порядку цивільного судочинства, так і в порядку господарського судочинства, але ухвалами їй було відмовлено у відкритті провадження.

За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03.10.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивачка, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка перебуває на посаді генерального директора у ТОВ "БСР-ГАС" та є членом виконавчого органу підприємства, у зв'язку з чим дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В статті 186 ЦПК України визначено, що до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка є генеральним директором ТОВ «БСР-ГАС», згідно Статуту якого генеральний директор Товариства є виконавчим органом, що призначається загальними зборами товариства. Питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до компетенції загальних зборів.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду даної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) та у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №404/1255/21 (провадження №61-7896св21).

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 перебуває на посаді генерального директора у ТОВ "БСР-ГАС" та згідно статуту є членом виконавчого органу товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом, у вищевказаних постановах від 23.02.2021 та від 11.08.2021.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, оскільки як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних справ мають враховувати саме останню правову позицію.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, як вказувалося вище, застосував останню правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 11.08.2021, в якій визначено про розгляд даної категорії справ в порядку господарського судочинства.

Більше того, слід враховувати, що в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №404/1255/21 судами встановлено, що позивач не є учасником товариства (засновником, акціонером, членом юридичної особи), а є членом виконавчого органу підприємства.

У даній справі, яка переглядається, матеріалами справи також підтверджується, що позивачка є членом виконавчого органу товариства. Тобто правовідносини у справі, яка переглядається, та у справі №404/1255/21, яка переглядалася касаційним судом, є тотожними.

Щодо доводів апеляційної скарги про спосіб захисту порушеного трудового права, то відновлення такого права відбувається шляхом визнання припиненими правовідносин, але в порядку господарського судочинства, на чому наголосив також Верховний Суд в постанові від 11.08.2021 у справі №404/1255/21.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу про відмову у відкритті провадження судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

В. А. Кравець