Постанова

від 17.01.2023 по справі 915/1171/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1171/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №7

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Пагер С.М., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: Сорачан Є.В. від ОСОБА_1 , за ордером; від інших не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 26 січня 2022 року(повний текст складено 07.02.2022)

по справі №915/1171/21

за позовом Фермерського господарства Наталі-4

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

про: визнання недійсним наказу про припинення права постійного користування, визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

суддя суду першої інстанції: Смородінова О.Г.,

час та місце винесення рішення: 26.01.2022, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.01.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 Фермерське господарство (ФГ) "Наталі-4" (також - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (також відповідач, ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним та скасування наказу від 19.11.2019 року № 9861/0/14-19-СГ про:

- припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,00 га, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яке надано громадянці України ОСОБА_15 та посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК №180, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 29.12.2001 за № 180;

- визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки: 4821480400:01:000:0595) для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Держгеокадастру від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ Фермерське господарство (ФГ) "Наталі-4" незаконно позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку зі смертю засновника, яка внаслідок неправомірних дій відповідача шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595), була відчужена до приватної власності фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги Фермерського господарства Наталі-4 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено у повному обсязі.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з аналізу фактичних обставин справи та дійшов висновку, що позивачем доведено його право постійного користування спірною земельною ділянкою за вказаним вище актом про постійне користування землею від 29.12.2001; що спірний наказ від 19.11.2019 №11309/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою не оснований на вимогах законодавства України, а тому вимоги про його визнання недійсним та скасування є обґрунтованими. Також, місцевий господарський суд зазначив, що виданням оспорюваного наказу, всупереч вимог земельного законодавства, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому, підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання за ФГ «Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_15 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001.

Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що оскільки через поділ з боку відповідача спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 наразі така земельна ділянка взагалі відсутня і відповідно визнання на неї речових прав не є можливим, то суд не зазначає відповідний кадастровий номер земельної ділянки в резолютивній частині рішення, вважаючи за можливе ідентифікувати відповідну земельну ділянку за іншими ознаками, зокрема: площею (50,00 га), місцем розташування (територія Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області) та фактом виділення її ОСОБА_15 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 та ухвалити нове рішення, яким провадження у даній справі закрити, на підставі ч.1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вказує, що при прийняті оскаржуваного рішення Господарським судом Миколаївської області порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень полягають у наступному:

- порушена підсудність розгляду справи, оскільки на думку апелянта, позивачем у позовній заяві об`єднано кілька позовних вимог, що повинні розглядатись у судах різної юрисдикції. Апелянт вважає, що спір за даним позовом ФГ «Наталі-4» не відноситься до юрисдикції господарських судів, тому оскаржуване рішення має бути скасоване, а провадження у справі закрите на підставі статей 231, 278 Господарського процесуального кодексу України;

- місцевий господарський суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог, оскільки визнав право постійного користування не на земельну ділянку із конкретним кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, як того просив позивач, а на іншу ніж заявлено у позові;

- вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки Держгеокадастр наразі жодного відношення до спірної земельної ділянки немає. Так, апелянт зауважує, що позовні вимоги про визнання речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 та яка накладається на земельні ділянки, які належать третім особам на праві власності, стосуються третіх осіб, оскільки за рахунок належного саме їм, а не відповідачу, майна відбудеться задоволення позовних вимог. Водночас, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову;

- позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, оскільки керівник ФГ «Наталі-4» - Пагер М.А. діє на підставі трудової угоди, укладеної із головою ФГ «Наталі-4» - Фоміною Н.М., яка померла. Отже, доручення на виконання її обов`язків по управлінню цим фермерським господарством, видане ОСОБА_16 , припинилось, а тому, останній не може виконувати обов`язки голови (керівника) ФГ «Наталі-4», в тому числі, немає права на підписання договорів та уповноваження третіх осіб на представництво цієї юридичної особи у суді. Проте, на підтвердження повноважень на представництво позивача в суді адвокатом Пагером С.М. надано ордер про надання правничої (правової) допомоги ФГ «Наталі-4», виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 02.08.2019, укладеного з керівником цього господарства - ОСОБА_16 . Наведене, на думку апелянта, є підставою для залишення позову без розгляду;

- позов у справі №915/1171/21 не був оплачений судовим збором, оскільки на підтвердження відповідної оплати позивачем надано платіжне доручення від 01.06.2021 №1459 на суму 13620 грн. щодо сплати за розгляд позовних вимог у іншій справі - №915/712/21, а тому, наведена сума зарахована до спецфонду як судовий збір, сплачений у справі №915/712/21, а не справи №915/1171/21.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права ОСОБА_1 зазначає, що ФГ Наталі-4 з часу державної реєстрації не здійснено жодних дій щодо реєстрації за собою права постійного користування земельною ділянкою. У зв`язку із відсутністю державної реєстрації права постійного користування за фермерським господарством, беручи до уваги інформацію про смерть титульного користувача земельної ділянки, Головним управлінням було прийнято наказ від 19.11.2019 № 9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яким право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 50,00 га, надане громадянці України ОСОБА_15 , вважається припиненим. Тому, за твердженням апелянта, підстав для задоволення позову у місцевого господарського суд не було.

Більш того, апелянт вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, надане громадянці ОСОБА_15 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №180, розташованої в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, взагалі не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки зі Статуту ФГ «Наталі-4» вбачається, що місцем розташування земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею серії МК №181 від 29.12.2001, площею 50,0 га, є територія Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, за межами населеного пункту (п.1.1. Розділу 1 Статуту ФГ «Наталі-4», затвердженого 10.09.2013).

Разом з тим, скаржник зауважує, що наразі земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 взагалі відсутня і відповідно визнання на неї речових прав не є можливим.

Більш детально доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 та призначено розгляд справи на 10 листопада 2022 року о 12:00 год.

Однак, вказане судове засідання не відбулось, у зв`язку з участю головуючого судді Савицького Я.Ф. та судді члена колегії Колоколова С.І. у підготовці суддів для підтримання кваліфікації у період з 07.11.2022 по 11.11.2022.

22.09.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Наталі-4" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

28.10.2022 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ФГ Наталі-4 Пагера С.М. про надання останньому можливості взяти участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon.

Для додаткового повідомлення учасників справи №915/1171/21 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у даній справі, 08.11.2022 судом апеляційної інстанції було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України»

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 вказане клопотання було задоволено судовою колегією, вирішено провести судові засідання у справі №915/1171/21 в режимі відеоконференції та повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №915/1171/21 відбудеться 08.12.2022 року о 12:00 год.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 08.12.2022 апелянта, відповідача та третіх осіб (а також їх представників), розгляд справи №915/1171/21 відкладено на 17.01.2023 о 10:30 год., про що винесена відповідна ухвала суду апеляційної інстанції від 08.12.2022.

Для додаткового повідомлення про дату, час та місце розгляду справи №915/1171/21, 16.12.2022 судом апеляційної інстанції було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України».

У судовому засіданні 17.01.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню і скасувати оскаржуване рішення. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 без змін.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності вказаних представників.

У судовому засіданні 17.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення 28 сесії 23 скликання Братської районної Ради народних депутатів Братського району Миколаївської області від 24 грудня 2001 року ОСОБА_15 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, розташовану на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського господарства),

29.12.2001 року громадянці України ОСОБА_15 видано Державний акт на право постійного користування землею Серії МК №180, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 (т.1 а.с. 23-24, т.3 а.с. 147-148).

ОСОБА_15 було створено Фермерське господарство "Наталі-4", Статут якого, затверджено 10.09.2013 останньою як головою ФГ «Наталі-4».

14.10.2013 проведена державна реєстрація ФГ "Наталі-4", з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи: 38770983, що вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.33-35).

14.10.2013 ФГ "Наталі-4" було взято на облік платника податків, що вбачається зі Свідоцтва платника єдиного податку №827266, виданого Державною податковою службою України (т. 1 а.с. 42).

22.12.2018 на підставі трудової угоди, укладеної між Фермерським господарством Наталі-4 та ОСОБА_16 , останній був прийнятий на роботу до Фермерського господарства Наталі-4 на посаду керівника, про що свідчить наказ від 22.12.2018 №11 (т.1 а.с. 38).

У матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.05.2021 №29-14-0.22-3391/2-21 (т.1 а.с. 208), яким Держгеокадастром надано відповідь на адвокатський запит представника позивача та повідомлено, що згідно з інформацією Відділу у Братському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, 29.12.2001 видано та зареєстровано державний акт МК №180, що посвідчує право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, площею 50, 00 га, власник ОСОБА_15 .

16.12.2019 було зареєстровано земельну ділянку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площа 50, 00 га.

10.10.2019 голова та засновник ФГ "Наталі-4" - ОСОБА_15 померла. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11.10.2019 наявне у матеріалах справи (т.1 а.с. 47).

Відповідно до Довідки Братської селищної ради Братського району Миколаївської області №976 від 28.08.2020, на день смерті склад сім`ї покійної ОСОБА_15 складає 12 осіб: ОСОБА_17 чоловік, ОСОБА_18 син, ОСОБА_19 донька, ОСОБА_20 донька, ОСОБА_21 син, ОСОБА_22 син, ОСОБА_23 донька, ОСОБА_18 син, ОСОБА_24 син, ОСОБА_20 донька, ОСОБА_21 донька, ОСОБА_25 син.

12.02.2021 Братською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №67197373, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63537661.

Матеріали справи свідчать, що 19.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було видано наказ №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яким зазначено наступне:

« 1. Вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянці України ОСОБА_15 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №180, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.12.2001 за №180, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

2. Віднести відповідну земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області» (т.1 а.с. 50, 152).

Також, у матеріалах справи наявна доповідна записка начальника управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.11.2019 за вих. №4538/3-19-0.165, відповідно до якої припинення права постійного користування вимагалось Держгеокадастром саме у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки (т.1 а.с. 163).

Також з матеріалів справи вбачається, що 24.01.2019 між ФГ Наталі-4 та ТОВ Лендлорд Юкрейн було укладено Договір про спільний обробіток, відповідно до якого сторони домовилися спільно обробляти земельні ділянки площею 50.00 га, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області (з призначенням для ведення селянського (фермерського господарства), та знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_15 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180.

Відповідно до Договору про спільний обробіток від 24.01.2019, строк договору складає 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2020, на виконання вищенаведеного договору, ТОВ Лендлорд Юкрейн приїхало на спірну земельну ділянку для виконання сезонних робіт, проте, на ній знаходилися невідомі люди, які повідомили, що спірна земельна ділянка належить їм на праві власності.

Саме у зв`язку з цим, позивачу стало відомо про існування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також про те, що:

- 06.02.2020, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595) на 20 чоловік та присвоєно кадастрові номери: 1) 4821480400:01:000:0608; 2) 4821480400:01:000:0609; 3) 4821480400:01:000:0610; 4) 4821480400:01:000:0611; 5) 4821480400:01:000:0612; 6) 4821480400:01:000:0613; 7) 4821480400:01:000:0614; 8) 4821480400:01:000:0615; 9) 4821480400:01:000:0616; 10) 4821480400:01:000:0617; 11) 4821480400:01:000:0618; 12) 4821480400:01:000:0619; 13) 4821480400:01:000:0620; 14) 4821480400:01:000:0621; 15) 4821480400:01:000:0622; 16) 4821480400:01:000:0624; 17) 4821480400:01:000:0625; 18) 4821480400:01:000:0626; 19) 4821480400:01:000:0627; 20) 4821480400:01:000:0628; 21) 4821480400:01:000:0623 залишок (10 га).

- Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 №3122/0/14-20 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення площею 40,00 гектарів 20 громадянам України.

- Земельну ділянку за кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, в результаті поділу на 20 окремих земельних ділянок, було перенесено до архівного шару Кадастрової карти України.

Вказані обставини сталі підставою для звернення Фермерського господарства Наталі-4 до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо твердження апелянта про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).

Відповідно до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 22.12.2018 року ОСОБА_16 є керівником ФГ «Наталі-4» та має необхідні повноваження для вчинення відповідних дій від імені юридичної особи, у тому числі - підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Тобто, ОСОБА_16 має усі повноваження на підписання будь-яких договорів, в тому числі договору про надання правової допомоги.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги, укладений позивачем з адвокатом Пагером С.М., на підтвердження повноважень якого представляти інтереси ФГ «Наталі-4» в суді у матеріалах справи наявні відповідні документи, а саме: (договір про надання правової допомоги від 02.08.2019 з додатковими угодами до нього, ордер від 31.05.2021 №1105523, відповідно до якого адвокатом Пагером С.М. здійснюється представництво інтересів ФГ «Наталі-4» у господарському суді , свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.06.2015 серії МК №000916, видане на ім`я ОСОБА_26 ).

Таким чином, вищенаведене твердження апелянта не заслуговує на увагу суду.

Щодо доводів апелянта стосовно заявлення вимог до неналежного відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову у даній справі виступають вимоги позивача про визнання за Фермерським господарством «Наталі-4» права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_15 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001, а також про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про припинення права користування земельною ділянкою» з підстав порушення прав позивача на користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Отже, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин правомірності винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також обставин наявності підстав для визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є відповідачем, оскільки останнім було видано оспорюваний наказ №9861/0/14-19-СГ від 19.11.2019 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

Враховуючи, що винесенням вказаного наказу Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області втрутилось у право позивача на мирне володіння своїм майном, ФГ Наталі-4 і звернулось до суду з відповідним позовом.

Відтак, доводи скаржника про те що ГУ Держгеокадастру не є належним відповідачем, є помилковими.

Щодо твердження апелянта про порушення підсудності розгляду справи.

Судова колегія звертає увагу на те, що в обґрунтування цього твердження ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем у позовній заяві об`єднано кілька позовних вимог, які повинні розглядатись у судах різної юрисдикції. Тобто, мова йде про незгоду апелянта з визначенням позивачем юрисдикції господарського суду.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень до господарського суду мають право звертатись юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Таким чином, за загальним правилом спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Вказана правова позиція узгоджується з п. 6.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92гс18)).

Аналіз зазначених вище норм процесуального права дає підстави для висновку, що земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

Із позовної заяви вбачається, що фермерське господарство (юридична особа) звернулось до суду з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, про визнання недійсним наказу цього органу та про визнання права постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством, яке було надано останньому у 2001 році (предмет спору прямо відноситься до кола спорів, визначених ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, судова колегія зазначає, що позивачем правильно визначено підсудність позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та про визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га.

Виходячи з викладеного, посилання апелянта на те, що даний спір не може розглядатись у господарському суді, оскільки у позовній заяві об`єднано кілька позовних вимог, які повинні розглядатись у судах різної юрисдикції, є помилковим та відхиляється судовою колегією.

Щодо твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог.

В обґрунтування цього твердження третя особа зазначає, що суд першої інстанції визнав право постійного користування не на земельну ділянку із конкретним кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, як того просив позивач, а на іншу ніж заявлено у позові. Вказане твердження перекликається із зауваженням апелянта щодо відсутності земельної ділянки з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 взагалі. З приводу таких зауважень ОСОБА_1 судова колегія зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2001 ОСОБА_15 був виданий та зареєстрований державний акт серії МК №180, що посвідчує право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, площею 50, 00 га.

Вказана інформація, крім іншого, міститься і у Листі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.05.2021 № 29-14-0.22-3391/2-21, який надано ГУ Держгеокадастру у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

У вказаному Листі відповідач також зазначає, що 16.12.2019 було зареєстровано земельну ділянку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площа 50, 00 га. Земельну ділянку за кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, в результаті поділу на 20 окремих земельних ділянок, було перенесено до архівного шару Кадастрової карти України.

Таким чином, самим відповідачем підтверджено, що земельна ділянка із кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, яка була сформована у порядку державної інвентаризації земель за Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель є тою самою ділянкою, яка у 2001 році була надана ОСОБА_15 на підставі Державного акту на право постійного користування землею №180 від 29.12.2001 року та на підставі чого в подальшому було створено ФГ «Наталі-4».

Більш того, особисто відповідач визнає факт того, що саме земельній ділянці, належній ОСОБА_15 , було присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595 та вчинено інші відповідні дії щодо її поділу.

При цьому, при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначив про погодження з доводами представника третіх осіб стосовно того факту, що наразі земельна ділянка з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595 взагалі відсутня і відповідно визнання на неї речових прав не є можливим, і саме у зв`язку з цим дійшов висновку не зазначати відповідний кадастровий номер земельної ділянки в резолютивній частині рішення.

Разом з цим, суд вказав про можливість ідентифікувати відповідну земельну ділянку за іншими ознаками, зокрема:

- площею (50,00 га),

- місцем розташування (територія Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області),

- фактом виділення її ОСОБА_15 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Враховуючи наведене, судова колегія критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо виходу суду першої інстанції за межи позовних вимог ФГ «Наталі-4».

Щодо доводів апелянта про відсутність у ФГ Наталі-4 державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою.

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, згідно з ч.1 ст.92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у ч. 2 ст. 92 вказаного Земельного кодексу України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але, у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що вищенаведені доводи апеляційної скарги вже були заявлені третьою особою під час розгляду справи №915/1171/21 в суді першої інстанції, який в свою чергу абсолютно правильно вказав, що 22.09.2005 Конституційний Суд України ухвалив рішення №5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 п. 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25.10.2001 не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №663/1738/16-ц та від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц).

Відтак, право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ «НАТАЛІ - 4», не припинилось через зміни у земельному законодавстві.

Щодо доводів апелянта про відсутність порушення наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 №9861/0/14-19-СГ прав та законних інтересів ФГ «Наталі-4».

З матеріалів справи вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_15 , ця земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у п.41 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Право постійного користування земельною ділянкою, надане громадянці ОСОБА_15 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №180, розташованої в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Як було зазначено вище, в подальшому, після отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, ОСОБА_15 засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа.

Разом з цим, в установчому документі позивача - Статуті, а саме у Розділі 1 Загальні положення, п.1.1. зазначено, що Фермерське господарство «Наталі-4» створено та діє у відповідності до законів України «Про фермерське господарство», «Про власність», Земельного Кодексу, інших законодавчих актів України та на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №181, реєстраційний №181 від 29.12.2001 року, площею 50, 00 га, який наданий ОСОБА_15 згідно рішення 28 сесії 23 скликання Братської районної ради народних депутатів Братського району Миколаївської області від 24.12.2001 року для ведення фермерського господарства та знаходиться на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

Позивач наполягає на тому, що зазначення номеру акту та реєстраційного номеру «№181» є технічною опискою, а дійсним номером Державного акту на право постійного користування землею серія МК є №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4821480400:01:000:0595, площа 50.00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Судова колегія погоджується з доводами позивача, оскільки у матеріалах справи міститься запит представника ФГ «Наталі-4»- адвоката Пагера С.М. до Вознесенської районної державної адміністрації з вимогою надати копії матеріалів реєстраційної справи, зокрема копії документів, які слугували підставою для реєстрації ФГ «Наталі-4» власником, засновником та головою якого була ОСОБА_15 .

Також у матеріалах справи міститься Лист Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області від 07.12.2021 за вих. №2122-02.02-03, який надіслано позивачу у відповідь на вищевказаний адвокатський запит (т.3 а.с. 145-150). До вказаного Листа Вознесенською районною державною адміністрацією надано копії з документів реєстраційної справи ФГ «Наталі-4» на підставі яких і було здійснено реєстрацію останнього, зокрема Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії МК №180 від 29.12.2001, виданий на ім`я ОСОБА_15 .

Вказане свідчить про те, що реєстрація ФГ «Наталі-4», як юридичної особи здійснювалась на підставі акту серії МК саме за №180 від 29.12.2001 року, який був виданий на ім`я ОСОБА_15 .

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням обставин, встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2022 у справі №915/1171/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.01.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.