Постанова

від 18.01.2023 по справі 740/3807/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/3807/21

Головуючий у першій інстанції Ковальова Т. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/186/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі Фермерське господарство «Павленко Агро», ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року (місце ухвалення м. Ніжин) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ТОВ АПК «Магнат» звернулося з позовом до ФГ «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці.

В обґрунтування позову посилались, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7423380400:08:001:2319 загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Талалївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. 15.05.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком до 15.05.2030

Як зазначає позивач, земельні ділянки в масиві поля № 210, в якому розташована також і спірна земельна ділянка, тривалий час перебувають у користуванні позивача, у зв"язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 37-1 ЗК України позивач є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогогосподарського призначення та згідно ч. 4 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі» - на переважне право укладення договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1

02.06.2021 позивач звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких був укладений договір з ФГ «Павленко Агро», проте відповідь на лист від останньої не надходила.

Також позивач вказує, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом встановлення межових знаків ні ФГ «Павленко Агро», ні ОСОБА_1 не встановлені, а тому без видимих межових знаків неможливо визначити точне місце розташування земельної ділянки в масиві поля № 210 площею 312,4317 га, що в свою чергу призвело до її обробітку позивачем.

Товариство зазначало, що ТОВ АПК «Магнат» як істотний землекористувач є належним користувачем масивів полів № 210, а також земельної ділянки, що знаходиться в цих масивах, зокрема з кадастровим номером № 7423380400:08:001:2319 до моменту її виділення в натурі на місцевості та встановлення межових знаків, а тому згідно з п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію на спірній ділянці.

У позові ТОВ АПК «Магнат», з урахуванням змінених вимог, просило визнати за ним переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 7423380400:08:001:2319; перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319 від 15.05.2020 з ФГ «Павленко Агро» на ТОВ АПК «Магнат», а також визнати за позивачем право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на цій земельній ділянці.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.09.2022 року в задоволенні позову ТОВ АПК «Магнат» до ФГ «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не надано суду доказів виконання умов, встановлених ч. 3, 5 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі», тому суд дійшов висновку, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки і на ці правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду, отже відсутні підстави для задоволення вимг ТОВ АПК «Магнат» про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі спірної земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро» на позивача. Також за висновком суду, не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських і інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці, оскільки відповідачка не претендує на посіви, тому відсутній предмет спору у цій частині.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор ТОВ АПК «Магнат» А.Я. Лісний подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 27.09.2022 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ АПК «Магнат».

За доводами апеляційної скарги судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, викладеним у рішенні; не доведені обставини, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими; судом порушені норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що ТОВ АПК «Магнат» є особою, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, оскільки у масиві земель (поле № НОМЕР_1 ), в якому знаходиться спірна земельна ділянка, більше 10 років орендує понад 75 % земельних ділянок. Відтак, як істотний землекористувач орендованого масиву, має беззаперечне переважне право на укладення договорів оренди не орендованих земельних ділянок у ньому при передачі їх власникам в оренду.

Заявник вказує, що фактично в оскаржуваному рішенні наявність переважного права у ТОВ АПК «Магнат» не заперечується, а отже, висновок суду про те, що укладенням договору оренди між відповідачами право позивача не порушено, є помилковим.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що дізнавшись про укладення оспорюваного договору оренди, позивач направив відповідачці пропозицію щодо необхідності розірвання договору оренди з ФГ «Павленко Агро» та укладення такого договору з ТОВ АПК «Магнат» на тих же умовах.

Заявник наголошує, що судом по суті не заперечувався факт, що товариству не одразу стало відомо про оформлення права власності на земельні ділянки, про припинення права оренди, про укладення договору оренди між відповідачами.

Заявник звертає увагу, що ФГ «Павленко Агро» у короткі терміни після оформлення права власності на не витребуваний пай укладались договори оренди земельних ділянок з іншими фізичними особами, що свідчить про систематичний підхід з боку ФГ «Павленко Агро» спрямований на порушення переважного права ТОВ АПК «Магнат» на укладення договорів оренди земельних ділянок на підставі ч. 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі».

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу учасниками справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30.11.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 год. 00 хв 14.12.2022.

30.11.2022 року апеляційним судом направлено учасникам справи листа з роз`ясненням можливості надання письмової заяви про розгляд справи без їх участі у зв`язку з рекомендаціями Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану і зважаючи на те, що дана справа не є невідкладною, а також те, що обставини, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії проти України наразі тривають.

13.12.2022 надійшло клопотання представника ТОВ АПК «Магнат» адвоката Цвіркуна І.О. про відкладення розгляду справи або оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та для можливості реалізації його прав і обов`язків.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14.12.2022 клопотання представника ТОВ АПК «Магнат» - адвоката Цвіркуна І.О. задоволено та оголошено перерву у даній справі до 09 год. 30 хв. 18.01.2023.

18.01.2023 у судове засідання апеляційного суду сторони або їх представники не з`явилися.

16.01.2023 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ТОВ АПК «Магнат» - адвоката Цвіркуна І.О. про відкладення (перенесення) розгляду даної справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні у Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області по справі № 740/984/22. Доказів на підтвердження викладених обставин представник позивача суду не надав.

Заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

Виходячи з другої поспіль неявки у судове засідання представника позивача, який є юридичною особою, і не підтвердив поважність причин неявки, апеляційний суд вважає можними розглянути справу за його відсутності, з урахуванням належного повідомлення сторони позивача про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 144,146, 152,153).

Відповідачі ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення (а.с. 145,154).

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 28.04.2020 за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319, площею 2,00 га, на підставі рішення IV сесії VII скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 24.04.2020 (а.с. 17).

15.05.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319, площею 2,00 га, зі строком дії до 15.05.2030, державна реєстрація якого здійснена 17.06.2020 (а.с.17, зворот).

Листом - повідомленням від 02.06.2021, яке адресовано ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро», ТОВ АПК «Магнат» висловило намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, на яких було укладено договір оренди землі з ФГ «Павленко Агро». Запропоновано у добровільному порядку розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319 з ФГ «Павленко Агро» та звернутися до ТОВ АПК «Магнат» для укладення договору оренди землі на тих самих умовах (а.с. 19).

За матеріалами справи, ОСОБА_1 отримала вказаний лист-повідомлення 05.06.2021 (а.с. 20), проте відповідь надана не була.

Позивачем до позовної заяви додано складений ним список земельних ділянок масиву поля № 210 із зазначенням власників і орендарів земельних ділянок у даному масиві, з якого вбачається, що більшість земельних ділянок перебуває в оренді у ТОВ АПК «Магнат» (а.с. 21-27, 58, 60).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів виконання умов, встановлених ч. 3, 5 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі», тому суд дійшов висновку, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки і на ці правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду, отже відсутні підстави для задоволення вимг ТОВ АПК «Магнат» про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі спірної земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро» на позивача. Також за висновком суду, не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських і інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці, оскільки відповідачка не претендує на посіви, тому відсутній предмет спору у цій частині.

З висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду ТОВ АПК «Магнат» посилалось, що понад 10 років обробляє значний масив землі (земельних ділянок) на території Ніжинського та Прилуцького районів.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, оскільки, як посилається у позові ТОВ АПК «Магнат» належить право оренди земельних ділянок на переважну кількість земельних ділянок від загальної площі єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення на полі.

ФГ «Павленко Агро» є орендарем земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 7423380400:08:001:2319, яка розташована на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

ТОВ АПК «Магнат» звертаючись до суду першої інстанції зазначав, що передбачене частиною четвертою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі порушено відповідачем ФГ «Павленко Агро».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин першої, другої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2498-VIII), який набрав чинності з 01.01.2019, главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1.

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Відповідно до частини третьої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується (частина четверта четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі»).

Звідси для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки із листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Отже, маючи намір укласти договір оренди земельної ділянки особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має повідомити про це орендодавця та надіслати останньому лист-пропозицію про укладення договору оренди.

При цьому саме за наявності пропозицій двох або більше осіб, які бажають укласти договір оренди земельної ділянки, в тому числі зазначеного землекористувача масиву земель сільськогосподарського призначення, переважне право буде мати такий землекористувач.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що правом передати належну на праві власності земельну ділянку ФГ «Павленко Агро» розпорядилась власник земельної ділянки ОСОБА_1 .

Крім того, приписами земельного законодавства передбачена можливість забезпечення цілісності використання особою масиву земель сільськогосподарського призначення з дотриманням прав та охоронюваних законом інтересів інших землекористувачів.

Як вже вказувалось, відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України, особа, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, має право на одержання у суборенду земельних ділянок, що перебувають в оренді інших осіб, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Аналогічні положення містить і стаття 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з абзацом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій» масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Враховуючи викладене, переважне право особи на укладення договору оренди земельної ділянки, якій належить право користування істотною частиною відповідного масиву земель сільськогосподарського призначення, існує лише на момент укладення такого договору оренди з іншою особою (орендарем).

Водночас у випадку коли договір оренди земельної ділянки з іншими орендарем вже укладено, то особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на укладення договору суборенди такої земельної ділянки з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою за наявності умов, встановлених частиною третьою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» та з урахуванням особливостей, передбачених частиною п`ятою статті 8-2 цього Закону.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки орендар ФГ «Павленко Агро» і власник земельної ділянки ОСОБА_1 за власним бажанням уклали між собою договір оренди земельної ділянки, який є чинним, отже позивачем не доведено його порушення прав та охоронюваних законом інтересів, отже позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається, звернувшись до суду із даним позовом наявність переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки ТОВ АПК «Магнат» обґрунтовувало тим, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,00 га, розташована в масиві поля, яке тривалий час на підставі договорів оренди обробляється позивачем, у користуванні якого знаходиться понад 75 % земельних ділянок даного поля, посилаючись при цьому на положення ч. 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі».

Проте, апеляційний суд вважає, що твердження ТОВ АПК «Магнат» про наявність переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, є хибними, виходячи з такого.

Положення ч. 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі», на які посилається позивач, як підставу для задоволення заявлених вимог, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ця норма визначає, що товариство, якому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної сторони у разі наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки. Разом з тим, у справі встановлено, що вже наявний договір оренди земельної ділянки між ФГ «Павленко Агро» та ОСОБА_1 , який укладено 15.05.2020.

Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1 , про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що дізнавшись про укладення оспорюваного договору оренди, позивач 02.06.2021 направив відповідачці пропозицію про розірвання договору оренди з ФГ «Павленко Агро» та укладення такого договору з ТОВ АПК «Магнат» на тих же умовах, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки пропозиція про намір скористатися переважним правом була направлена ОСОБА_1 вже після укладення договору оренди землі між відповідачами, а саме 15.05.2020.

Враховуючи, що договір оренди землі на спірну земельну ділянку вже укладений, надсилання відповідачці пропозиції на укладення такого ж договору на тих же умовах з ТОВ АПК «Магнат», не може бути підставою для його укладення із посиланням на наявність переважного права останнього.

Отже, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що коли договір оренди земельної ділянки з іншими орендарем вже укладено, то особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на укладення договору суборенди такої земельної ділянки з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою за наявності умов, встановлених ч.3 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі» та з урахуванням особливостей, передбачених ч.5 ст. 8-2 цього Закону, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін в частині вирішення позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Переглядаючи рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, апеляційний суд враховує наступне.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

За матеріалами справи встановлено відсутність спору щодо права власності на посіви, продукцію, вирощену позивачем на земельній ділянці, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалось таке право під час розгляду справи у суді.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2021 у справі № 181/599/19 та від 19.05.2021 у справі № 181/598/19, 20.09.202 у справі № 638/3792/20, тому на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України у апеляційного суду відсутні підстави не враховувати зазначені висновки при розгляді справи.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 2, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці - закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 19.01.2023.

Головуючий Судді: