Постанова

від 06.09.2023 по справі 740/3807/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 740/3807/21

провадження № 61-2355св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі: Фермерське господарство «Павленко Агро», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року під головуванням судді Ковальової Т. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ АПК «Магнат») звернулося до суду з вказаним позовом до Фермерського господарства «Павленко Агро» (далі - ФГ «Павленко Агро»), ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просило: визнати за ним переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319; перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319 від 15 травня 2020 року з ФГ «Павленко Агро» на ТОВ АПК «Магнат»; визнати за позивачем право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на цій земельній ділянці.

Позовну заяву обґрунтувало тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7423380400:08:001:2319 загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. 15 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком до 15 травня 2030 року.

Земельні ділянки в масиві поля № 210, в якому розташована також і спірна земельна ділянка, тривалий час перебувають у користуванні позивача, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 37-1 ЗК України позивач є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення та згідно з частиною четвертою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» - на переважне право укладення договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1

02 червня 2021 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких був укладений договір з ФГ «Павленко Агро», проте відповідь на лист від останньої не надходила.

Також позивач вказував, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом встановлення межових знаків ні ФГ «Павленко Агро», ні ОСОБА_1 не встановлені, а тому без видимих межових знаків неможливо визначити точне місце розташування земельної ділянки в масиві поля № 210 площею 312,4317 га, що в свою чергу призвело до її обробітку позивачем.

Позивач вважав, що ТОВ АПК «Магнат» як істотний землекористувач є належним користувачем масивів поля № 210, а також земельної ділянки, що знаходиться в цих масивах, зокрема з кадастровим номером № 7423380400:08:001:2319 до моменту її виділення в натурі на місцевості та встановлення межових знаків, а тому згідно з пунктом «б» частини першої статті 95 ЗК України має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію на спірній ділянці.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 27 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не надано суду доказів виконання умов, встановлених частинами третьою, п`ятою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», тому суд дійшов висновку, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки і на ці правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду, отже відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ АПК «Магнат» про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі спірної земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро» на позивача. Також, не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських і інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці, оскільки відповідач не претендує на посіви, тому відсутній предмет спору у цій частині.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ АПК «Магнат» задовольнив частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ АПК «Магнат» про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці скасував.

Провадження у справі за позовом ТОВ АПК «Магнат» до ФГ «Павленко Агро», ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці закрив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки орендар ФГ «Павленко Агро» і власник земельної ділянки ОСОБА_1 за власним бажанням уклали між собою договір оренди земельної ділянки, який є чинним, отже позивачем не доведено його порушення прав та охоронюваних законом інтересів, отже позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1 .

Враховуючи, що договір оренди землі на спірну земельну ділянку вже укладений, надсилання відповідачу пропозиції на укладення такого ж договору на тих же умовах з ТОВ АПК «Магнат», не може бути підставою для його укладення із посиланням на наявність переважного права останнього.

Разом з тим, за матеріалами справи встановлено відсутність спору щодо права власності на посіви, продукцію, вирощену позивачем на земельній ділянці, оскільки ОСОБА_1 не заперечувалось таке право під час розгляду справи у суді.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ТОВ АПК «Магнат»подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 37 ЗК України, частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» у подібних правовідносинах (щодо визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки).

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1326/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

Разом з тим касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ АПК «Магнат» понад 10 років належить право користування не менш як 75 % усіх земель масиву поля № 210, у якому знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319, що не заперечується відповідачами, а тому в силу положень абзацу другого частини четвертої статті 37-1 ЗК України, позивач є особою, якій належить право користування істотною частиною даного масиву земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, ТОВ АПК «Магнат» мав і має визначене законом переважне перед іншими особами право на укладення договорів оренди землі щодо неорендованих земельних ділянок розташованих у ньому.

Крім того, суди попередніх інстанцій не мотивували відмову у задоволенні позовних вимог про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Заявник вказує, що за конструкцією частини четвертої статті 37-1 ЗК України та частини третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», законом спеціального способу захисту не передбачено, а отже є прогалина, і позивачем міг обиратись найбільш ефективний спосіб у проекції приписів частини другої статті 16 ЦК України. Таким найбільш ефективним способом і є переведення прав орендаря, що узгоджується з пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Справа № 740/3807/21 надійшла до Верховного Суду 28 березня 2023 року.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 28 квітня 2020 року за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319, площею 2,00 га, на підставі рішення IV сесії VII скликання Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 24 квітня 2020 року (а. с. 17).

Набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву.

15 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319, площею 2,00 га, зі строком дії до 15 травня 2030 року, державна реєстрація якого здійснена 17 червня 2020 року (а. с.17, зворот).

Листом-повідомленням від 02 червня 2021 року, яке адресовано ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро», ТОВ АПК «Магнат» висловило намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, на яких укладено договір оренди землі з ФГ «Павленко Агро». Запропоновано у добровільному порядку розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:08:001:2319 з ФГ «Павленко Агро» та звернутися до ТОВ АПК «Магнат» для укладення договору оренди землі на тих самих умовах (а. с. 19).

ОСОБА_1 отримала вказаний лист-повідомлення 05 червня 2021 року (а. с. 20), проте відповідь надана не була.

Позивачем до позовної заяви додано складений ним список земельних ділянок масиву поля № 210 із зазначенням власників і орендарів земельних ділянок у даному масиві, з якого вбачається, що більшість земельних ділянок перебуває в оренді у ТОВ АПК «Магнат» (а. с. 21-27, 58, 60).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Оскільки доводи заявника в касаційній скарзі викладені щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, тому Верховний Суд переглядає судові рішення тільки в зазначеній частині позовних вимог, тобто в межах доводів касаційної скарги. В іншій частині оскаржувані судові рішення Верховним Судом не переглядаються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

З аналізу змісту пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України можна дійти висновку, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин.

Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Частиною четвертою статті 37-1 ЗК України та частиною третьою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки з листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судами встановлено, що ТОВ АПК «Магнат», звертаючись до суду з позовною заявою та під час судового розгляду, не надало доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивачем не надано суду доказів виконання умов, встановлених частинами третьою, п`ятою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , укладаючи договір оренди земельної ділянки з ФГ «Павленко Агро», як власник спірної земельної ділянки, не порушувала прав ТОВ АПК «Магнат», а скористалася наявним у неї правом на розпорядження своєю власністю, а саме укладення договору оренди землі з вибором особи орендаря. При цьому, на ці правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду.

Також, суди дійшли правильного висновку, що договір оренди землі на спірну земельну ділянку вже укладений, надсилання відповідачу пропозиції на укладення такого ж договору на тих же умовах з ТОВ АПК «Магнат», не може бути підставою для його укладення із посиланням на наявність переважного права останнього.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ АПК «Магнат» про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди та відсутність підстав для їх задоволення.

Схожий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені упостановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1326/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 (спір щодо переважного права на придбання частки в статутному капіталі господарського товариства), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (спір щодо стягнення безпідставно одержаних коштів та визнання договору підряду укладеним і стягнення заборгованості), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (спір щодо порушення авторських прав позивачів: особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, стягнення компенсації), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (спір щодо застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (спір щодо зобов`язання відповідача прийняти товар шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля у зазначеній кількості), не є релевантними у справі, що переглядається.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (первісний договір укладено з власником земельної ділянки, предметом договорів оренди є одна і та ж сама земельна ділянка), від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (первісний договір укладено з власником нежитлового приміщення, предметом договорів оренди є одне і те ж нерухоме майно), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (порушення орендодавцем права орендаря на поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»), сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини четвертої статті 37-1 ЗК України, частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», є безпідставним, оскільки є практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, де стороною є позивач, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 740/1004/22.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших обставин ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно. касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк