Постанова

від 12.01.2023 по справі 905/2478/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Харків Справа № 905/2478/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

позивача СТЕЖКО Юрій - на підставі наказу від 30.03.2018р.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб, м. Дружківка, Донецька область, (вх. №1137 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 (суддя Сковородіна О.М., ухвалене в м.Харків о 13:36год., дата складення повного тексту 29.09.2022)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум, м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб, м. Дружківка, Донецька область,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб", м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 596920,07грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб про стягнення 596920,07грн. за договором переведення боргу від 30.07.2021р. №30/07/21-9МХ, а саме: основного боргу в сумі 401678,90грн., штрафу в розмірі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.07.2021р. №30/07/21-9МХ на суму 401678,90грн., відповідно до умов якого відповідач (як новий боржник) прийняв на себе грошове зобов`язання первісного кредитора (третьої особи) за договором на поставку товару №25/08/20.

Крім того, звертаючись до суду з відповідним позовом позивачем на підставі пункту 7.2. договору на поставку товару №25/08/20 від 25.08.2020р., враховуюче порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, було нараховано штраф 30% від вартості неоплаченого товару. Сума штрафу нарахована з розрахунку 30% від вартості поставленого товару, по кожній окремій партії, що визначена у видаткових накладних, на загальну суму 157319,67грн.

Також, на підставі вказаного пункту договору, позивачем було заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені на загальну суму - 32105,42грн., по окремим поставкам товару, по яким було порушено строки оплати та нараховано 3% річних на загальну суму - 5816,08грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.10.2022р.) задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум до Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб" про стягнення: основного боргу в сумі 401678,90грн.; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум основний борг в сумі 401678,90грн., витрати на оплату судового збору в сумі 6025,18 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 8747,95грн.; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 513, 520, 521, 525, 530, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що позивачем було доведено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.07.2021р. №30/07/21-9МХ в частині своєчасної оплати боргу, що і стало підставою для задоволення позовних вимог у відповідній частині на суму 401678,90грн.

Разом з тим, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн., з огляду на те, що штрафні санкції заявлені позивачем були нараховані на підставі договору на поставку товару №25/08/20 від 25.08.2020р., за яким відповідач несе обмежену відповідальність виключно у вигляді обов`язку щодо оплати суми основної заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022 року по справі № 905/2478/21 та ухвалити нове судове рішення, в якому доповнити результативну частину стосовно обов`язків первісного боржника ТОВ "Маріупольхліб" щодо стягнення боргу та відповідальності за договором переведення боргу № 30/07/21-9МХ, укладеним між ТОВ Торгівельно-виробнича корпорація Магнум, як кредитором, ТОВ "Маріупольхліб", як первісним, та ТОВ "Домашній хліб", як новим боржником. Одночасно, апелянт також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022 року по справі № 905/2478/21.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено приписи процесуального законодавства, що свідчить про наявність правових підстав для його скасування.

Зокрема, порушення норм процесуального права апелянт вбачає у розгляді справи за відсутності учасника справи - третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб", не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022р. залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022 року по справі №905/2478/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

09.11.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№6906).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21; ухвалено господарському суду Донецької області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №905/2478/21; встановлено сторонам у справі строк до 07.12.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 15.12.2022р. о 14:15год.

12.12.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022р. задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум, директора товариства Стежко Юрія, про участь у судовому засіданні 15.12.2022р. о 14:15год. у справі №905/2478/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

15.12.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022р. відкладено розгляд справи на 12.01.2023р. о 10:45 год.; задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Магнум, директора товариства Стежко Юрія, про участь у судовому засіданні 12.01.2023р. о 10:45год. у справі №905/2478/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити та ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.01.2023р. представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольхліб (надалі покупець) було укладено договір на поставку товару №25/08/20 (надалі договір №25/08/20 т.1 а.с.51-56), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання на підставі заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (далі - товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або специфікаціях, які не невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору №25/08/20, покупець взяв на себе зобов`язання приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Пунктом 3.1. договору №25/08/20 сторони визначили, що розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 3.2. договору №25/08/20 сторони встановили, що моментом фактичної передачі партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника.

За приписами пункту 7.2 договору №25/08/20, у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує постачальнику штраф 30% від вартості неоплаченого товару, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Як зазначав в позовній заяві позивач (постачальник), на виконання умов договору №25/08/20 здійснив 36 поставок товару на загальну суму 1423898,90грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №172 від 22.09.2020р. на суму 54000,00грн. з граничним терміном оплати 22.10.2020р.; №174 від 29.09.2020р. на суму 45540,00грн. з граничним терміном оплати 29.10.2020р.; №183 від 07.10.2020р. на суму 15750,00грн з граничним терміном оплати 06.11.2020р.; №188 від 16.10.2020р. на суму 31500,00грн. з граничним терміном оплати 15.11.2020р.; №195 від 27.10.2020р. на суму 90000,00грн. з граничним терміном оплати 26.11.2020р.; №201 від 30.10.2020р. на суму 76860,00грн. з граничним терміном оплати 29.11.2020р.; №208 від 16.11.2020р. на суму 22050,00грн. з граничним терміном оплати 16.12.2020р.; №214 від 25.11.2020р. на суму 19908,00грн. з граничним терміном оплати 25.12.2020р.; №223 від 01.12.2020р. на суму 16020,00грн. з граничним терміном оплати 31.12.2020р.; №225 від 09.12.2020р. на суму 31500,00грн. з граничим терміном оплати 08.01.2021р.; №227 від 11.12.2020р. на суму 20839,00грн. з граничним терміном оплати 10.01.2021р.; №231 від 15.12.2020р. на суму 1575,00грн. з граничним терміном оплати 14.01.2021р.; №241 від 24.12.2020р. на суму 20475,00грн. з граничним терміном оплати 23.01.2021р.; №246 від 29.12.2020р. на суму 44730,00грн. з граничним терміном оплати 28.01.2021р.; №19 від 21.01.2021р. на суму 14415,00грн. з граничним терміном оплати 20.02.2021р.; №25 від 29.01.2021р. на суму 12834,00грн. з граничним терміном оплати 28.02.2021р.; №26 від 29.01.2021р. на суму 85911,00грн. з граничним терміном оплати 28.02.2021р.; №29 від 02.02.2021р. на суму 68247,00грн. з граничним терміном оплати 04.03.2021р.; №42 від 16.02.2021р. на суму 74250,00грн. з граничним терміном оплати 18.03.2021р.; №61 від 12.03.2021р. на суму 89250,00грн. з граничним терміном оплати 11.04.2021р.; №68 від 23.03.2021р. на суму 58320,50грн. з граничним терміном оплати 22.04.2021р.; №84 від 19.04.2021р. на суму 30450,00грн. з граничним терміном оплати 19.05.2021р.; №98 від 14.05.2021р. на суму 80390,00грн. з граничним терміном оплати 13.06.2021р.; №104 від 26.05.2021р. на суму 15600,00грн. з граничним терміном оплати 25.06.2021р.; №105 від 28.05.2021р. на суму 35100,00грн. з граничним терміном оплати 27.06.2021р.; №108 від 07.06.2021р. на суму 46215,00грн. з граничним терміном оплати 07.07.2021р.; №113 від 09.06.2021р. на суму 24750,00грн. з граничним терміном оплати 09.07.2021р.; №119 від 15.06.2021р. на суму 19200,00грн. з граничним терміном оплати 15.07.2021р.; №124 від 23.06.2021р. на суму 37500,00грн. з граничним терміном оплати 23.07.2021р.; №130 від 25.06.2021р. на суму 3884,40грн. з граничним терміном оплати 25.07.2021р.; №132 від 29.06.2021р. на суму 28080,00грн. з граничним терміном оплати 29.07.2021р.; №138 від 05.07.2021р. на суму 71540,00грн. з граничним терміном оплати 04.08.2021р.; №143 від 14.07.2021р. на суму 11700,00грн. з граничним терміном оплати 13.08.2021р.; №150 від 14.07.2021р. на суму 57915,00грн. з граничним терміном оплати 13.08.2021р.; №155 від 16.07.2021р. на суму 31200,00грн. з граничним терміном оплати 15.08.2021р.; №157 від 20.07.2021р. на суму 36400,00грн. з граничним терміном оплати 19.08.2021р. (т.1 а.с.60-95).

Станом на 30.07.2021р. покупець (третя особа) частково здійснив оплату за поставлений товар по договору №25/08/20 на загальну суму 1423898,90грн.

Таким чином, заборгованість за основним договором №25/08/20 станом на 30.07.2021р. складала 524398,90грн.

30.07.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум (надалі кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Домішній хліб (надалі новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольхліб (надалі первісний кредитор) було укладено договір про переведення боргу №30/07/21-9МХ (надалі - договір про переведення боргу т.1 а.с.96-97), відповідно до умов якого що цим договором регулюються відносини, пов`язані зі заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з договору №25/08/20 від 25.08.2020р., укладеного між кредитором та первісним боржником (пункт 1.1. договору про переведення боргу).

Пунктом 1.2. договору про переведення боргу визначено, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 524398,90грн., що виникла на підставі основного договору.

Згідно пункту 1.3. договору про переведення боргу сторони передбачили, що новий боржник повинен сплатити кредитору за відвантажений в адресу первісного боржника товар на загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2. цього договору. Оплата може бути здійснена шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, або у інший спосіб, визначений законодавством.

Як встановлено пунктом 4.1 договору про переведення боргу, новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору.

За приписами пункту 5.2 договору про переведення боргу, за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань за цим договором, первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Отже, фактично з 30.07.2021р. відбулася заміна первісного боржника у зобов`язанні за договором на поставку товару №25/08/20 від 25.08.2020р. на суму основного боргу в розмірі 524398,90грн. на нового боржника - ТОВ Домашній хліб.

З 08.09.2021р. по 18.11.2021р. на підставі договору про переведення боргу відповідач (новий боржник) частково здійснив оплату боргу за основним договором на загальну суму - 122720,00грн., що також підтверджується банківською випискою по рахунку позивача відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 17.09.2020р. по 13.01.2022р. (т.1 а.с.131-147).

Проте, залишок заборгованості в сумі 401678,90грн., залишився несплаченим відповідачем, у зв`язку із чим, з метою досудового врегулювання спору, 03.12.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату вказаної заборгованості (т.1 а.с.102).

Проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 22.12.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб про стягнення 596920,07грн. за договором переведення боргу від 30.07.2021р. №30/07/21-9МХ, а саме: основного боргу в сумі 401678,90грн., штрафу в розмірі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн. (т.1 а.с.1-121).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.256-259).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як було зазначено вище, 25.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольхліб (надалі покупець) було укладено договір на поставку товару №25/08/20 (надалі договір №25/08/20 т.1 а.с.51-56), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання на підставі заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (далі - товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або специфікаціях, які не невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).

На виконання умов договору №25/08/20 позивач (постачальник) здійснив 36 поставок товару третій особі (покупцю) на загальну суму 1423898,90грн.

Проте, станом на 30.07.2021р. покупець (третя особа) частково здійснив оплату за поставлений товар по договору №25/08/20 на загальну суму 1423898,90грн.

Таким чином, заборгованість за основним договором №25/08/20 станом на 30.07.2021р. складала 524398,90грн.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір переведення боргу укладений за згодою кредитора, у такій самій формі, як і правочин на підставі якого у боржника виникло зобов`язання, а саме договору поставки, в письмовій формі, що відповідає положенням ст.ст 520, 521 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статей 626- 627, частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича корпорація Магнум (надалі кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Домашній хліб (надалі новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольхліб (надалі первісний кредитор) було укладено договір про переведення боргу №30/07/21-9МХ (надалі - договір про переведення боргу т.1 а.с.96-97), відповідно до умов якого що цим договором регулюються відносини, пов`язані зі заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з договору №25/08/20 від 25.08.2020р., укладеного між кредитором та первісним боржником (пункт 1.1. договору про переведення боргу).

Колегією суддів встановлено, що договір про переведення боргу підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на що, уклавши трьохсторонній договір про переведення боргу та погодивши з його умовами, відповідач фактично погодився про перехід до нього прав та обов`язків покупця за договором поставки, зокрема в частині обов`язку по сплаті боргу за поставлений позивачем товар.

Пунктом 1.2. договору про переведення боргу визначено, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 524398,90грн., що виникла на підставі основного договору.

Згідно пункту 1.3. договору про переведення боргу сторони передбачили, що новий боржник повинен сплатити кредитору за відвантажений в адресу первісного боржника товар на загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2. цього договору. Оплата може бути здійснена шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, або у інший спосіб, визначений законодавством.

Проте, як свідчать наявні матеріали справи, відповідач (новий боржник) в порушення умов укладеного між сторонами договору про переведення боргу, виконав свої зобов`язання лише частково на суму 122720,00грн., проте, залишок заборгованості в сумі 401678,90грн. залишився несплаченим, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача (нового боржника) на користь позивача (кредитора) суми основної заборгованості за договором про переведення боргу від 30.07.2021р. №30/07/21-9МХ на суму 401678,90грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, звертаючись до суду з відповідним позовом позивачем на підставі пункту 7.2. договору на поставку товару №25/08/20 від 25.08.2020р., враховуюче порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, було нараховано штраф 30% від вартості неоплаченого товару. Сума штрафу нарахована з розрахунку 30% від вартості поставленого товару, по кожній окремій партії, що визначена у видаткових накладних, на загальну суму 157319,67грн.

Також, на підставі вказаного пункту договору, позивачем було заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені на загальну суму - 32105,42грн., по окремим поставкам товару, по яким було порушено строки оплати та нараховано 3% річних на загальну суму - 5816,08грн

Судова колегія зазначає, що пунктом 4.1. договору про переведення боргу сторони визначили, що новий боржник (відповідач) зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника (третьої особи) перед кредитором (позивачем) на умовах основного договору.

Договором переведення боргу встановлена відповідальність відповідача щодо порушення зобов`язання за цим договором, зокрема, пунктом 5.2. сторони погодили, що за несвоєчасне виконання своїх грошових вимог первісний боржник зобов`язується сплатити новому боржнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплати суми за кожен день прострочення платежу.

Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору про переведення боргу вбачається, що обсяг переведеного зобов`язання на нового боржника (відповідача) визначений пунктом 1.2 договору в сумі 524398,90грн., при цьому, строк виконання зобов`язань з погашення боргу не встановлений.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись положеннями вказаної статті, 03.12.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату вказаної заборгованості (т.1 а.с.102).

Отже, в силу приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у відповідача (нового боржника), внаслідок несвоєчасної оплати за договором про переведення боргу, зі спливом семиденного строку для оплати, настає відповідальність передбачена пунктом 5.2 договору про переведення боргу.

Тобто, первісні строки оплати, які були встановлені основним договором не мали зобов`язального характеру для нового боржника.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що пункт 4.1 договору про переведення боргу не має в собі змістовного зобов`язання, оскільки іншими умовами договору, зокрема, пунктом 5.2., визначені підстави та обсяг відповідальності нового боржника.

Проте, позивач при зверненні до суду з відповідним позовом, не заявляв вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені нарахованої за несвоєчасне виконання своїх грошових вимог саме на підставі пункту 5.2 договору про переведення боргу.

Враховуючи вищевикладене, що штрафні санкції заявлені позивачем до стягнення з відповідача нараховані на підставі договору на поставку товару №25/08/20 від 25.08.2020р., за яким відповідач несе обмежену відповідальність виключно у вигляді обов`язку щодо оплати суми основної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 157319,67грн., пені в сумі 32105,42грн. та 3% річних в сумі 5816,08грн.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, що полягає, на думку останнього, в розгляді справи за відсутності учасника справи - третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб", не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, судова колегія зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 15.08.2022р. залучено до участі у справі 905/2478/21 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб" (код ЄДРПОУ - 41685757, адреса реєстрації: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ломізова, 1) (т.1 а.с.196-197).

Копія вказаної ухвали на адресу третьої особи судом засобами поштового зв`язку не направлялась, з огляду на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022р. на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні. Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022р. на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022р. №341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 22.05.2022р. №2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022р. №573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75, Маріупольська міська територіальна громада (місцезнаходження третьої особи), віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Крім того, згідно інформації викладеної в додатку №1 «Перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та ПАТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти» розміщеного на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта», пересилання поштової кореспонденції до м.Маріуполь Донецької області не здійснюється.

Частиною 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на неможливість направлення процесуальних документів третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольхліб", місцевим господарським судом, керуючись приписами вказаної вище статті було розміщено відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/2478/21 на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про порушення господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Домашній Хліб на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2022р. у справі №905/2478/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 січня 2023р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна