Рішення

від 19.01.2023 по справі 908/1801/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/132/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 Справа № 908/1801/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд», (69097, м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, буд. 17, кв. 27)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 138978,50 грн.

16.09.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 12.09.2022 (вх. № 1974/08-07/22 від 16.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд», м. Запоріжжя до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 138978,50 грн. заборгованості за договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, в тому числі 107177,16 грн. основного боргу за виконані будівельні роботи, 4466,20 грн. 3 % річних та 27335,14 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022 справу № 908/1801/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2022 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1801/22, справі присвоєно номер провадження справи 4/132/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на приписах ст., ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625, 837 ЦК України та ст., ст. 173-179, 180, 181, 184, 193, 197, 198, 216-220, 222, 230, 232, 317, 319, 321, 322 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з наступних підстав: позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) укладено договір № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, за умовами якого позивач зобов`язався на свій ризик, в порядку та на умовах договору, виконати за завданням замовника наступну роботу: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт будівель гідроцеху та прохідної № 2 (Код ДК 021:2015-45443000-4 Фасадні роботи)». Як обумовлено договором, вартість робіт за договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (невід`ємний додаток № 1 до договору) і складає 1 436 400,00 грн. з ПДВ. Згідно з п. 2.3 договору оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником. На виконання умов договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 позивач належним чином виконав обумовлені договором роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень і грудень 2020 року (форма № КБ-2в) № 20 від 30.09.2020 на суму 28641,38 грн., № 28 від 31.10.2020 на суму 718101,58 грн. і № 31 від 17.12.2020 на суму 689075,58 грн., а всього на загальну суму 1 435 818,54 грн. з ПДВ. Всі зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт підписані обома сторонами без зауважень і претензій. Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, проте оплату вказаних робіт у повному обсязі та в порядку, визначеному договором, не здійснив. Так, відповідачем в повному обсязі оплачені акти приймання виконаних будівельних робіт № 20 від 30.09.2020 і № 28 від 31.10.2020, а акт № 31 від 17.12.2020 оплачений частково на суму 581898,42 грн. При цьому, приймаючи до уваги умови договору оплату виконаних робіт по акту приймання виконаних будівельних робіт № 31 від 17.12.2020 відповідач мав здійснити у строк до 16.02.2021. Разом і з тим, пунктом 8.5 договору передбачено, що у випадку ненадання підрядником замовнику електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену в п. 2.1 договору, на суму ПДВ. Після усунення підрядником перешкод, вказаних в ч. 1 п. 8.5 договору, та отримання замовником податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник перераховує несплачену суму ПДВ протягом 60 днів з моменту отримання податкової накладної. На виконання умов договору позивачем по акту № 31 від 17.12.2020 23.02.2021 зареєстрована податкова накладна. Отже, зобов`язання щодо сплати заборгованості на суму 107177,16 грн. відповідач мав виконати до 24.04.2021. Таким чином, за договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 борг відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 107177,16 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 4466,20 грн. та 27335,14 грн. інфляційних втрат. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 107177,16 грн. основного боргу за виконані будівельні роботи, 4466,20 грн. 3 % річних та 27335,14 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2481,00 грн. сплаченого судового збору та покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2022 у справі № 908/1801/22 відповідачу запропоновано у строк до 20.10.2022, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 23.11.2022, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 03.11.2022, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих.. № 28-23/13234 від 20.10.2022 (надійшов на електронну пошту господарського суду Запорізької області з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП 20.10.2022, зареєстрований за вх. № 12942/08-08/22 від 21.10.2022).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, за умовами якого позивач зобов`язався на свій ризик, в порядку та на умовах договору, виконати за завданням замовника наступну роботу: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт будівель гідроцеху та прохідної № 2 (Код ДК 021:2015-45443000-4 Фасадні роботи)». Загальна вартість робіт за цим договором становить 1 436 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 239400,00 грн. Відповідач також не заперечує, що позивачем обумовлені договором роботи виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень і грудень 2020 року (форма № КБ-2в) № 20 від 30.09.2020, № 28 від 31.10.2020 і № 31 від 17.12.2020, які підписані обома сторонами без зауважень і претензій. Відповідач виконані позивачем роботи за вказаними актами прийняв. Викладені у позовній заяві вимоги відповідач вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до п. 6.2.7 договору сторони передбачили, що підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її у строки, встановлені ПК України. Пунктом 8.5 договору встановлено, що у випадку ненадання підрядником замовнику електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену в п. 2.1 договору, на суму ПДВ. Як вказує відповідач несплаченим по договору залишився акт № 31 від 17.12.2020 саме на суму ПДВ в розмірі 107177,16 грн. До позовної заяви позивач надав копію квитанції про реєстрацію 23.02.2021 в ЕРПН податкової накладної за актом № 31, проте позивач не довів, що на виконання умов договору направив на електронну адресу ВП ЗАЕС, зазначену в договорі, зареєстровану податкову накладну. Таким чином, оскільки позивачем не дотримані вимоги чинного законодавства та умови договору щодо реєстрації податкової накладної, відповідачем сума ПДВ за актом № 31 від 17.12.2020 в розмірі 107177,16 грн. не сплачена. Також відповідач вказує на неправильне визначення позивачем строку, з якого він починає обраховувати 3 % річних і інфляційні нарахування, а саме не дотримання позивачем вимог ст., ст. 253, 254 ЦК України. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Таким чином, відповідач вважає заявлені вимоги недоведеними, безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

23.12.2022 до господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 16682/08-08/22 від 23.12.2022), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та є безпідставними. Додатково позивачем надані пояснення стосовного того, що відповідно до ч. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Таким чином, ВП «ЗАЕС» отримала достеменне повідомлення про реєстрацію відповідної податкової накладної. Також позивач зауважує, що обов`язок відповідача оплатити виконані по договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 роботи виникає в силу ст. 837 ЦК України. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не скористався, відповідну письмову заяву суду не подав.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 03.11.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також, що суддя Зінченко Н.Г. з 02.01.2023 по 16.01.2023 включно перебувала у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 19.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

03.09.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд» (Підрядник, позивач у справі) укладено Договір № 26/08-20/1-121-13-20-09704 (надалі - Договір), за умовами якого Підрядник зобов`язався на свій ризик, в порядку та на умовах Договору, виконати за завданням Замовника наступну роботу: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт будівель гідроцеху та прохідної № 2 (Код ДК 021:2015-45443000-4 Фасадні роботи)». (п. 1.1 Договору)

Вимоги до результатів робіт та обсяги робіт визначені в Технічних вимогах (невід`ємний Додаток № 2 до Договору). Місце виконання робіт: ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Запорізька область, проммайданчик, територія гідроцеху (будівля бази гідроцеху, будівля прохідної № 2). (пункти 1.3, 1.6 Договору)

Згідно п. 13.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 28.2.2021.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт за цим Договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (невід`ємний додаток № 1 до договору) і складає: 1 197 000,00 грн., крім того ПДВ 239 400,00 грн., разом 1 436 400,00 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата за Договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт Замовником.

За змістом п. 3.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати роботи в строк: 14.09.2020 30.11.2020 у відповідності з графіком виконання робіт (Додаток № 3 до Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони узгодили, що Підрядник протягом 5 днів після завершення виконання робіт за кожним етапом графіка виконання робіт (Додаток № 3 до Договору) надає Замовникові акт приймання виконаних робіт у трьох примірниках для розгляду і належного оформлення з додаванням документів, що підтверджують використання матеріалів (копії актів на списання та інше). Замовник протягом 10 днів з дня отримання акта приймання виконаних робіт зобов`язаний його розглянути і, оформлений належним чином зі своєї сторони, повернути Підряднику або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Згідно з пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.7 п. 6.2 Договору Підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт згідно з цим Договором та вчасно здати Замовнику виконані роботи за актом приймання виконаних робіт. Скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

В свою чергу, відповідно до пп. 6.3.1-6.3.3 п. 6.3 Договору Замовник зобов`язався своєчасно прийняти роботу, виконану Підрядником, згідно з умовами Договору, оглянути її і, в разі виявлення будь-яких недоліків, негайно заявити про них Підряднику. Прийняти виконані роботи по акту приймання виконаних робіт. Здійснити оплату виконаних робіт згідно з умовами Договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач виконав на замовлення відповідача обумовлені Договором роботи «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт будівель гідроцеху та прохідної № 2 (Код ДК 021:2015-45443000-4 Фасадні роботи)», що підтверджується підписаними наступними Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які підписані уповноваженими особами Замовника та Підрядника і скріплений печатками сторін:

- № 20 від 30.09.2020 за вересень 2020 року на суму 28641,38 грн.;

- № 28 від 31.10.2020 за жовтень 2020 року на суму 718101,58 грн.;

- № 31 від 17.12.2020 за грудень 2020 року на суму 689075,58 грн.,

а всього на загальну суму 1 435 818,54 грн. з ПДВ.

До кожного з перелічених актів приймання виконаних будівельних робіт сторонами складені відповідні довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 20 від 30.09.2020, № 28 від 31.10.2020 і № 31 від 17.12.2020 узгоджені позивачем і відповідачем та згідно цих актів виконана робота задовольняє умовам Договору і технічним вимогам та належним чином оформлена.

Таким чином, дослідженими судом письмовими доказами підтверджується, що позивач взяті на себе зобов`язання за Договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, проте оплату вказаних робіт у повному обсязі та в порядку, визначеному Договором, не здійснив.

Так, відповідачем в повному обсязі оплачені акти приймання виконаних будівельних робіт № 20 від 30.09.2020 і № 28 від 31.10.2020, а акт № 31 від 17.12.2020 оплачений частково на суму 581898,42 грн.

Таким чином, за Договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 борг відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 107177,16 грн.

Крім того, на виконання умов п. 6.2.7 Договору позивачем в ЄРПН були зареєстровані податкові накладні: по акту № 20 від 30.09.2020 податкова накладна зареєстрована 06.10.2020, по акту № 28 від 31.10.2020 податкова накладна зареєстрована 19.02.2021, по акту № 31 від 17.12.2020 податкова накладна зареєстрована 23.02.2021, що підтверджується квитанціями про реєстрацію в ЄРПН, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних за Договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 робіт, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, який за своєю правовою природою є договором підряду..

Згідно з приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак Договір є укладеним.

Як вже зазначалося судом раніше, в п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що оплата за Договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт Замовником.

При цьому, п. 8.5 Договору передбачено, що у випадку ненадання Підрядником Замовнику електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену в п. 2.1 договору, на суму ПДВ. Після усунення підрядником перешкод, вказаних в ч. 1 п. 8.5 договору, та отримання замовником податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник перераховує несплачену суму ПДВ протягом 60 днів з моменту отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неоплаченим залишився Акт № 31 від 17.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 107177,16 грн., а саме на суму ПДВ.

Податкова накладна за Актом № 31 від 17.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року зареєстрована в ЄРПН 23.02.2021 за № 9372551525, про що свідчить відповідна квитанція.

Таким чином, згідно умов Договору (абзац 2 п. 8.5), відповідач повинен був здійснити оплату виконаних позивачем робіт за Договором в розмірі суми ПДВ до 26.04.2021 включно. (З урахуванням положень ст., ст. 253, 254 ЦК України та того, що 24.04.2021 (останній день строку виконання зобов`язання) і 25.04.2021 припадають на вихідний день).

Тобто, в даному випадку суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем неправильно визначений граничний строк, до якого відповідач мав сплатити суму заборгованості в розмірі ПДВ.

Разом з тим, відповідач у строк до 26.04.2021 включно з позивачем за виконані роботи за Договором у сумі 107177,16 грн. не розрахувався, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем виконаних робіт, згідно умов Договору.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст., ст. 837, 854 ЦК України не виконав умови Договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 в частині оплати виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за виконані позивачем роботи, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за виконані роботи в сумі 107177,16 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за виконані роботи в повному обсязі суду не надав.

Заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку оплати частини вартості виконаних робіт у розмірі суми ПВД суд відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Матеріали справи свідчать, що позивачем складена податкова накладна на загальну суму 689075,58 грн. за виконані в грудні 2020 року роботи за актом № 31 віл 17.12.2021, яка 23.02.2021 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9372551525, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято».

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Крім того, відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 з наступними змінами і доповненнями, на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Таким чином, відповідач, як Замовник робіт, отримав квитанції про реєстрацію податкової накладної за актом № 31 віл 17.12.2021 і не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.

При цьому, твердження відповідача щодо неотримання податкової накладної на свою електронну адресу суд вважає недоречними, оскільки жодною умовою Договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 не передбачений обов`язок Підрядника направити саме на електронну пошту Замовника податку накладну.

Крім того, положення Договору, які визначають його ціну (вартість робіт за Договором), що підлягає сплаті Замовником за виконані за його дорученням роботи, не розділяють вартість самої роботи та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень Договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 Договору включається у загальну вартість робіт, зазначену у цьому ж пункті Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни робіт і не підлягає відокремленню.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів з дати підписання акта приймання виконаних робіт Замовником.

Відповідно до п. 8.5 Договору, лише у випадку ненадання Підрядником Замовнику електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену в п. 2.1 договору, на суму ПДВ.

При цьому, після усунення підрядником перешкод, вказаних в ч. 1 п. 8.5 договору, та отримання замовником податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, замовник перераховує несплачену суму ПДВ протягом 60 днів з моменту отримання податкової накладної.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 і виконавши за завданням відповідача обумовлені роботи, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за виконані роботи у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Суд звертає увагу сторін, що закінчення дії Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором щодо здійснення оплати за надані послуги.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18).

Отже, відповідач порушив свої договірні зобов`язання перед позивачем.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 107177,16 грн. за виконані роботи станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 107177,16 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4466,20 грн. 3 % річних та 27335,14 грн. інфляційного збільшення боргу за час прострочення, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за виконані роботи за Договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги та встановлено, що даний розрахунок виконаний не правильно з урахуванням того, що позивачем неправильно визначений граничний строк до якого відповідач мав сплатити суму заборгованості в розмірі ПДВ.

Зробивши перерахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду судом встановлено, що сума інфляційних втрат складає 4436,78 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунку за виконані роботи, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 27335,14 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок сум річних відсотків та інфляційних втрат суду не наданий.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, частково враховані судом при вирішенні спору та частково не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 107177,14 грн. основного боргу, 4439,78 грн. 3 % річних і 27335,14 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути їх з відповідача, а саме 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 01-09/22 від 06.09.2022, укладений між позивачем та адвокатом Остапенко Владиславом Станіславовичем, акт №1 від 12.09.2022 здачі-прийняття послуг за договором № 01-09/22 від 06.09.2022 на загальну суму 9000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі директора Вороніна О.І. та адвокатом Остапенко В.С.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами вирішення спору у даній справі суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

В Акті №1 від 12.09.2022 здачі-прийняття послуг за договором № 01-09/22 від 06.09.2022 на суму 9000,00 грн. зазначено, що адвокатом Остапенко В.С. надані ТОВ «Запоріжгранітбуд» наступні роботи/послуги:

- юридичний аналіз та консультація по договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, вартістю 2000,00 грн.;

- ознайомлення та аналіз документів, необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором (всі первинні документи, листування між сторонами договору), вартістю 2000,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, вартістю 5000,00 грн.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті №1 від 12.09.2022 здачі-прийняття послуг за договором № 01-09/22 від 06.09.2022 на суму 9000,00 грн., суд зауважує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи по Договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста не є спором значної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Проаналізувавши вище перелічені роботи та послуги, надані позивачу адвокатом Остапенко В.С. судом зазначається, що юридичний аналіз договору № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020, ознайомлення та аналіз документів, необхідних для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором (всі первинні документи, листування між сторонами договору) є складовими правової допомоги підготовки позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи, що всі наявні в матеріалах справи письмові заяви позивача подані за підписом директора Товариства, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатами обсягом робіт.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд», м. Запоріжжя до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 138978,50 грн. заборгованості за договором № 26/08-20/1-121-13-20-09704 від 03.09.2020 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгранітбуд», (69097, м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, буд. 17, кв. 27; ідентифікаційний код юридичної особи 39698620) 107177 (сто сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 4439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн. 78 коп. 3 % річних, 27335 (двадцять сім тисяч триста тридцять п`ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 53 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 19» січня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.