Ухвала

від 18.01.2023 по справі 461/328/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/328/23

Провадження № 1-кс/461/383/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2023 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові погоджене з прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , клопотання слідчого ВРзСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023140000000276 від 17.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий ВРзСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 за погодженням,із прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням, в якому просить накласти арешт на автобус марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ПАТ «Львівське АТП 14630», за адресою: м.Львів, вул. Городницька, 47.

Заборонити: користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автобусом марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обгрунтування внесеного клопотання покликається на те, що 17.01.2023 близько 17:30 год. на автодорозі сполученням «Київ-Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівського району, Львівської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів), за участю автопоїзда у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «SHMITZ», р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 та маршрутного автобуса сполученням «Львів-Якимів», марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП, 28 пасажирів автобуса отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані в медичні заклади м.Львова.

17.01.2023 після огляду місця ДТП автобус марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ПАТ «Львівське АТП 14630», за адресою: м.Львів, вул.Городницька, 47, було вилучено та доставлено на територію спецмайданчика за адресою: м. Львів вул. Авіаційна, 7.

18.01.2023 автобус марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Оскільки на вказаному автомобілі є наявні сліди злочину та він сам є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення слідчих експериментів та проведення автотехнічних та транспортнотрасологічних експертиз, необхідно забезпечити зберігання даного речового доказу шляхом накладання арешту на нього.

Слідчий у судове засідання не з`явився, оскільки у клопотанні просить суд проводити розгляд справи про накладення арешту на майно у його відсутності, а також без виклику власника майна. Клопотання підтримує та просить суд таке задоволити.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено,що в провадженні слідчого ВРзСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023140000000276 від 17.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Дане кримінальне провадження порушено до факту ДТП, яке мало місце 17.01.2023 близько 17:30 год. на автодорозі сполученням «Київ-Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівського району, Львівської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів), за участю автопоїзда у складі сідлового тягача марки «MAN TGS», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «SHMITZ», р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 та маршрутного автобуса сполученням «Львів-Якимів», марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП, 28 пасажирів автобуса отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані в медичні заклади м.Львова.

17.01.2023 після огляду місця ДТП автобус марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ПАТ «Львівське АТП 14630», за адресою: м.Львів, вул.Городницька, 47- було вилучено та доставлено на територію спецмайданчика за адресою: м. Львів вул. Авіаційна, 7.

18.01.2023 автобус марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ч. 7 ст. 237 КПК України передбачено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим доведено,що метою накладення арешту на майно є забезпечення речових доказів. Оскільки на вказаному автомобілі є наявні сліди злочину та він сам є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення слідчих експериментів та проведення автотехнічних та транспортнотрасологічних експертиз. Без надання експертам автобуса марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 останні будуть позбавлені можливості встановити його технічний стан, що в свою чергу не дасть можливості встановити причину ДТП. Передання на зберігання автобуса марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 власнику чи іншим уповноваженим на те особам, створює загрозу належного зберігання транспортного засобу (знищення слідів злочину шляхом проведення ремонтно-відновлювальних робіт).

Арешт вище вказане майно, як тимчасово вилученого майна є розумним та співрозмірним обмеженням права власності щодо виконання завдання кримінального провадження відповідно до ст.2 КПК України.

Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане.

Незастосування арешту майна із позбавленням права на відчуження та розпорядження, може привести до настання наслідків, які перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого ВРзСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023140000000276 від 17.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, - задоволити.

Накласти арешт, що полягатиме у тимчасовому позбавлені права користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автобусом марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ПАТ «Львівське АТП 14630», за адресою: м.Львів, вул.Городницька, 47.

Виконання ухвалипокласти на слідчого ВРзСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1