Ухвала

від 19.01.2023 по справі 140/8834/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

19 січня 2023 року

м. Київ

справа №140/8834/21

адміністративне провадження № К/990/642/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року

у справі № 140/8834/21

за позовом ОСОБА_1

до Локачинської селищної ради Волинської області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення було отримано нею 01 грудня 2022 року. На підтвердження вказаного скаржником додано до касаційної скарги копію конверту, в якому було надіслано оскаржуване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, а також враховуючи запровадження на всій території України воєнного стану, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2021 року № 4/448 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які виставлятиметься на земельних трогах у формі аукціону» в частині включення до цього рішення земельної ділянки кадастровий номер 0722483900:03:000:0954.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності віднесено, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі (затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки), свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд також звертає увагу на положення пункту 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішення судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності № 140/8834/21, які передбачені частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України: справа становить значний суспільний інтерес; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник також вказала, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також наголосила про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Проте, твердження скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та становили зацікавленість широкого кола осіб у результатах розгляду саме цієї справи.

Таке твердження скаржника має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може бути враховано судом касаційної інстанції.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Стосовно посилання скаржника на пункт «б» частини п`ятої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що скаржником, з метою обґрунтування даної підстави для відкриття касаційного провадження, не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, підлягають спростуванню та не вказано в якій справі таке спростування здійснюється (здійснюватиметься).

Доводи про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, не приймаються до уваги з огляду на частину четверту статті 12 КАС України, яка містить виключний перелік справ, що розглядаються за правилами загального позовного провадження, та відповідно до якого, справа, що розглядається, не відноситься до категорії справ, які вказані у частині четвертій статті 12 КАС України.

Суд також наголошує, що мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 140/8834/21, відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17, від 10 липня 2018 в справі № 806/3095/17, від 17 грудня 2018 у справі №№509/4156/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 23 січня 2020 у справі №620/1058/19, які містять висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, про що суд апеляційної інстанції і зазначив в оскаржуваній постанові і наявністю яких, зокрема, спростовується твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12 грудня 2022 року у справі №500/1084/22, від 19 грудня 2022 року у справі №440/1746/22, від 21 грудня 2022 року у справі № 420/11880/21.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 140/8834/21.

2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 140/8834/21 за позовом ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Волинської області про зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді Л.Л. Мороз

С.Г. Стеценко