Постанова

від 19.01.2023 по справі 815/4666/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

справа №815/4666/16

адміністративне провадження № К/9901/37793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя: Коваль М.П., судді Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі №815/4666/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Екотехніка» до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Екотехніка» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «НТЦ «Екотехніка») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (яку Верховний Суд замінив на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2016 №0001201402, №0001211402, №0001221402.

Мотивуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність тверджень відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, правовідносини з якими були предметом перевірки. Вказувало на те, що акт перевірки не містить відомостей, у чому саме полягають виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та доказів, що підтверджують факти таких порушень, натомість наведено тільки перелік правових норм, а також зазначено про наявність податкової інформації відносно контрагентів Товариства без будь-яких висновків щодо цієї інформації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 позов задоволено повністю. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов`язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Одеським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 11.07.2017, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.09.2016 №0001211402, №0001221402. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке судове рішення, апеляційний суд констатував, що акт перевірки не містить мотивів та обґрунтувань, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне формування Товариством податкових зобов`язань та податкового кредиту у періоді, що перевірявся; при цьому, посилаючись на наявну податкову інформацію, відповідачем не вказано, яким чином такі відомості вплинули на операції позивача з контрагентами, які фактично не досліджувались в ході перевірки. Разом з тим, апеляційний суд зазначив про помилкове скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення від 07.09.2016 №0001201402, оскільки позивачем не спростовано неправильне визначення показників, які впливають на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, що полягає у наявності розбіжностей з даними бухгалтерського обліку на суму 263 247 грн. за 2013 рік.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій наголошував на тому, що аналіз наявної податкової інформації свідчить про формування ТОВ «НТЦ «Екотехніка» показників податкової звітності за результатами господарських операцій, які реально не відбувались. Просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України саме в цій частині воно і підлягає касаційному перегляду.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначено, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законне і обґрунтоване рішення. Вказує на те, що в акті перевірки не наведено фактичних порушень позивачем вимог законодавства, а висновки сформовано виключно на припущеннях, побудованих на матеріалах податкової інформації відносно контрагентів позивача без взаємозв`язку із здійсненими у спірному періоді господарськими операціями. Наголошує, що в ході виконання спірних господарських операцій було складено всі передбачені законодавством первинні документи, які підтверджують виконання умов договорів та їх надано як під час перевірки, так і судового розгляду даної справи. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Також ця норма містить перелік обов`язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правильності та повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, результати якої оформлено актом від 23.08.2016 №4486/15-53-14-02/05606960.

На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0001201402 від 07.09.2016, яким визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 62500 грн., в тому числі 50017 грн. - основний платіж, 125041 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001211402 від 07.09.2016 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 888750 грн., в тому числі 592505 грн. - основний платіж, 29653 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001221402 від 07.09.2016, яким зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1419538 грн. та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 1419538 грн.

Вирішуючи питання правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.09.2016 №0001211402, №0001221402 апеляційний суд з`ясував, що підставою для їх прийняття стали висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «НТЦ «Екотехніка» вимог податкового законодавства при відображенні у податковій звітності результатів здійснення господарських операції позивача з ПП «Оптовик 24», ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Аркона лідер», ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Терміні Групп», ТОВ «ТК Лаконія», ТОВ «Делмакс ЛТД», ТОВ «Два слона», ПП «Гермес - систем», ТОВ «Кліо ко», ТОВ «Гарант - інжиніринг», ТОВ «Аріал-торг», ТОВ «Білд констракшн», ТОВ «Райз ОД», ТОВ «Ріал Стар Естейт», ТОВ «Валді торг», ТОВ «Трейдпром - Імпекс», ТОВ «Максима консалдінг», ТОВ «Бенітекс ЛТД», ТОВ «Астера групп», ТОВ «Горсан», ТОВ «Імпера-торг», ТОВ «Компанія Нікос», ТОВ «Вєктор-плюс», ТОВ «Альфа торг», ТОВ «Райнер груп», ТОВ «Адоріс центр», ТОВ «Лекс про», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ТОВ «Винницька Птахофабрика», ПАТ «ДПЗКУ», ТОВ «Аграманта», ДП «НАЕК «Енергоатом», ТОВ «Агродар ЛДТ», ПАТ «Рокитнянський КХП», ПАТ «Полтавське ХПП», ТОВ «Оптімус плюс», ТОВ «Власівський мірошник», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «Донбасенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго», ПАТ «Одеський припортовий завод», СТОВ «Вікторія», ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Бориспільське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Волинь - зерно - продукт», ТОВ «Елеватор «Успіх Рокитне», ТОВ «Олис», ТОВ «Білгород-дністровський елеватор», ПП «Захід - Агроінвест», ТОВ СП «Тітан», ТОВ «Урочище Журавське», ТОВ «СПКЗ», ТОВ «Інтеренергосервіс», ПП «Захід-Агроінвест», ТОВ КНМП «Електропівденмонтаж», ПАТ «Укртрансгаз», ТОВ «Компанія «Промтехенерго», ДП «НТЦ «Станкосерт», ПП «Екоспецприлад».

Так, контролюючим органом не визнано по ланцюгу постачання правомірність формування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 1419538 грн., які нараховані у складі обсягів постачання товарно-матеріальних цінностей контрагентам-покупцям, а саме: ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ТОВ «Винницька Птахофабрика», ПАТ «ДПЗКУ», ТОВ «Аграманта», ДП «НАЕК «Енергоатом», ТОВ «Агродар ЛДТ», ПАТ «Рокитнянський КХП», ПАТ «Полтавське ХПП», ТОВ «Оптімус плюс», ТОВ «Власівський мірошник», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «Донбасенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго», ПАТ «Одеський припортовий завод», СТОВ «Вікторія», ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ПАТ «Білоцерківський елеватор», ПАТ «Бориспільське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Волинь - зерно - продукт», ТОВ «Елеватор «Успіх Рокитне», ТОВ «Олис», ТОВ «Білгород-дністровський елеватор», ПП «Захід - Агроінвест», ТОВ СП «Тітан», ТОВ «Урочище Журавське», ТОВ «СПКЗ», ТОВ «Інтеренергосервіс», ПП «Захід-Агроінвест», ТОВ КНМП «Електропівденмонтаж», ПАТ «Укртрансгаз», ТОВ «Компанія «Промтехенерго», ДП «НТЦ «Станкосерт», ПП «Екоспецприлад».

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що акт перевірки не відображає в чому саме полягають порушення, допущені ТОВ «НТЦ «Екотехніка» при формуванні податкових зобов`язань на суму 1419538 грн., натомість досліджені первинні документи, складені в ході взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, свідчать, що вони належним чином оформлені, суми податку на додану вартість відображені у відповідному періоді, а також відповідають даним податкових декларацій.

Також акт перевірки містить висновки податкового органу про завищення Товариством податкового кредиту на загальну суму 2012043 грн., в результаті допущення наступних порушень:

- включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі накладних, які були складені продавцем з недотриманням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а також реальність господарських операцій не підтверджена зустрічними звірками, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 592505 грн. по операціям з наступними контрагентами: ПП «Оптовик 24» за травень 2014 року, ТОВ «Протекшн ЛТД» за липень, серпень, вересень 2014 року, ТОВ «Аркона лідер» за липень 2014 року, за жовтень, листопад, грудень 2015 року, ТОВ «Елітстройбуд-2014» за липень 2014 року, ТОВ «Терміні Групп» за листопад 2014 року, ТОВ «ТК Лаконія» за грудень 2014 року, ТОВ «Делмакс ЛТД» за лютий 2015 року, ТОВ «Два слона» за квітень 2015 року, ПП «Гермес - систем» за травень 2015 року, ТОВ «Кліо ко» за червень 2015 року, ТОВ «Гарант - інжиніринг» за липень 2015 року, ТОВ «Аріал-торг» за жовтень, листопад, грудень 2015 року, ТОВ «Білд констракшн» за грудень 2015 року;

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 1419538 грн., який сформований на підставі податкових накладних, які не містять обов`язкових реквізитів, складених постачальниками: ТОВ «Райз ОД» за березень 2014 року, ТОВ «Ріал Стар Естейт» за травень 2014 року, ТОВ «Валді торг» за вересень 2014 року, ТОВ «Трейдпром - Імпекс» за січень 2015 року, ТОВ «Максима консалдінг» за лютий - березень 2015 року, ТОВ «Бенітекс ЛТД» за квітень-травень 2015 року, ПП «Гермес - систем» за квітень, червень, липень, вересень 2015 року, ТОВ «Кліо ко» за квітень, травень, липень 2015 року, ТОВ «Два слона» за травень 2015 року, ТОВ «Астера групп» за червень, липень 2015 року, ТОВ «Горсан» за серпень 2015 року, ТОВ «Імпера-торг» за вересень, жовтень 2015 року, ТОВ «Компанія Нікос» за вересень 2015 року, ТОВ «Вєктор-плюс» за жовтень 2015 року, ТОВ «Альфа торг» за жовтень 2015 року, ТОВ «Райнер груп» за грудень 2015 року, ТОВ «Адоріс центр» за грудень 2015 року, ТОВ «Лекс про» за грудень 2015 року.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме обов`язкові реквізити відсутні у податкових накладних, складених контрагентами позивача та в чому полягає порушення вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В свою чергу, як під час перевірки, так і до суду позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із переліченими контрагентами надані договори поставки товару, податкові накладні, квитанції щодо реєстрації податкових накладних, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, які досліджено судами попередніх інстанцій та встановлено відповідність їх форми і змісту вимогам законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатував, що в акті перевірки взагалі відсутні будь-які обґрунтування висновку контролюючого органу про безпідставне формування позивачем податкових зобов`язань та податкового кредиту по операціям з вищезазначеними контрагентами, а лише міститься посилання на наявну у відповідача податкову інформацію, при цьому, тільки щодо наступних контрагентів: ПП «Оптовик 24», ТОВ «Протекшн ЛТД», ТОВ «Аркона лідер», ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Терміні Групп», ТОВ «ТК Лаконія», ТОВ «Делмакс ЛТД», ТОВ «Два слона», ПП «Гермес - систем», ТОВ «Кліо ко», ТОВ «Гарант - інжиніринг», ТОВ «Аріал - торг», ТОВ «Білд констракшн». Поряд з цим, податковий орган не надав оцінки цій інформації, не вказав, яким чином вона вплинула на операції позивача з контрагентами-продавцями та контрагентами-покупцями.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 07.09.2016 №0001211402, №0001221402 є обґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків.

Не підтверджено контролюючим органом й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанцій при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Пунктом 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду має бути сплачено судовий збір у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при поданні касаційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 42674,18 грн. (35561,82*120%=42674,18).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відстрочено сплату судового збору відповідачем до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи результат розгляду касаційної скарги Верховним Судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Держаної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)») судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 42674,18 грн. (сорок дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 18 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер