Постанова

від 11.07.2017 по справі 815/4666/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4666/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Екотехніка до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Екотехніка звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2016 року №№ 0001201402, 0001211402, 0001221402.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.08.2016 року по 16.08.2016 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Науково-технічний центр Екотехніка з питань правильності та повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт № 4486/15-53-14-02/05606960 від 23.08.2016 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 07.09.2016 року: № 0001201402, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 62500 грн., в тому числі, 50017 грн. - основний платіж, 125041 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001211402, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 888750 грн., в тому числі, 592505 грн. - основний платіж, 29653 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001211402, яким позивачу зменшено - 1419538 грн. суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено - 1419538 грн. суму податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується наданим відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунком до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, підставою для виставлення позивачу податкових повідомлень - рішень від 07.09.2016 року №№ 0001211402, 0001221402 та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення податкових зобов'язань та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних санкцій з цього податку стали господарські операції позивача з ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал-торг , ТОВ Білд констракшн , ТОВ Райз ОД , ТОВ Ріал Стар Естейт , ТОВ Валді торг , ТОВ Трейдпром - Імпекс , ТОВ Максима консалдінг , ТОВ Бенітекс ЛТД , ТОВ Астера групп , ТОВ Горсан , ТОВ Імпера-торг , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Вєктор-плюс , ТОВ Альфа торг , ТОВ Райнер груп , ТОВ Адоріс центр , ТОВ Лекс про , ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад .

Так, виставляючи позивачу податкове повідомлення - рішення від 07.09.2016 року № 0001211402 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 592505 грн. та за штрафними санкціями - 296253 грн., в акті оскаржуваної перевірки вказано, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі накладних, які були складені продавцем з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 592505 грн., а саме по операціям з: ПП Оптовик 24 за травень 2014 року, ТОВ Протекшн ЛТД за липень, серпень, вересень 2014 року, ТОВ Аркона лідер за липень 2014 року, за жовтень, листопад, грудень 2015 року, ТОВ Елітстройбуд-2014 за липень 2014 року, ТОВ Терміні Групп за листопад 2014 року, ТОВ ТК Лаконія за грудень 2014 року, ТОВ Делмакс ЛТД за лютий 2015 року, ТОВ Два слона за квітень 2015 року, ПП Гермес - систем за травень 2015 року, ТОВ Кліо ко за червень 2015 року , ТОВ Гарант - інжиніринг за липень 2015 року, ТОВ Аріал-торг за жовтень, листопад, грудень 2015 року, ТОВ Білд констракшн за грудень 2015 року.

Разом з цим, доходячи наведеного висновку відповідачем не вказано, які саме були допущені порушення контрагентами позивача при складанні податкових накладних згідно вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В свою чергу, як під час оскаржуваної перевірки, так і до суду, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал-торг , ТОВ Білд констракшн надані: договори поставки товару, податкові накладні, квитанції щодо реєстрації податкових накладних, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладі (а.с.112-248 т.1, а.с.1-5 т.2).

Фактично зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період по операціям з ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал-торг , ТОВ Білд констракшн , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Також, виставляючи позивачу податкове повідомлення-рішення від 07.09.2016 року № 0001221402 про зменшення податкових зобов'язань та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідач в акті перевірки вказав, що податковим органом опрацьовано період, що підлягає перевірці та згідно аналізу наявної в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкової інформації встановлено, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей у постачальників позивачем сформовано податковий кредит по податковим накладним, які не містять визначених обов'язкових реквізитів, та які відповідно не відповідають первинним документам бухгалтерського обліку, відповідно до чого, не визнано по ланцюгу постачання правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які нараховані у складі обсягів товарно-матеріальних цінностей, а саме: ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад .

Проте, доходячи вказаного висновку відповідачем не вказано, які саме були допущені порушення контрагентами позивача при складанні податкових накладних, в чому це виразилось.

В свою чергу, як під час оскаржуваної перевірки, так і до суду, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад надані: договори поставки товару, податкові накладні, квитанції щодо реєстрації податкових накладних, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладі, довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі виконаних робіт (а.с.69-248 т.2, а.с.1-158 т.3, 33-250 т.4).

Тобто, фактично зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період по операціям з ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад належним чином оформлені, суми податку на додану вартість відображені у відповідному періоді, а також відповідають даним податкових декларацій.

Надалі в акті перевірки відповідач послався на положення ст.ст. 14, 198 Податкового кодексу України та вказав про те, що в порушення наведених положень ПК України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 1419538 грн., який сформований від постачальників: ТОВ Райз ОД за березень 2014 року, ТОВ Ріал Стар Естейт за травень 2014 року, ТОВ Валді торг за вересень 2014 року, ТОВ Трейдпром - Імпекс за січень 2015 року, ТОВ Максима консалдінг за лютий - березень 2015 року, ТОВ Бенітекс ЛТД за квітень-травень 2015 року, ПП Гермес - систем за квітень, червень, липень, вересень 2015 року, ТОВ Кліо ко за квітень, травень, липень 2015 року, ТОВ Два слона за травень 2015 року, ТОВ Астера групп за червень, липень 2015 року, ТОВ Горсан за серпень 2015 року, ТОВ Імпера-торг за вересень, жовтень 2015 року, ТОВ Компанія Нікос за вересень 2015 року, ТОВ Вєктор-плюс за жовтень 2015 року, ТОВ Альфа торг за жовтень 2015 року, ТОВ Райнер груп за грудень 2015 року, ТОВ Адоріс центр за грудень 2015 року, ТОВ Лекс про за грудень 2015 року.

Однак, відповідач не вказав на підставі, чого останній дійшов такого висновку.

Не вказав таких обставин відповідач і під час судового розгляду справи.

В свою чергу, як під час оскаржуваної перевірки, так і до суду, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Райз ОД , ТОВ Ріал Стар Естейт , ТОВ Валді торг , ТОВ Трейдпром - Імпекс , ТОВ Максима консалдінг , ТОВ Бенітекс ЛТД , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Два слона , ТОВ Астера групп , ТОВ Горсан , ТОВ Імпера-торг , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Вєктор-плюс , ТОВ Альфа торг , ТОВ Райнер груп , ТОВ Адоріс центр , ТОВ Лекс про надані: договори поставки товару, податкові накладні, квитанції щодо реєстрації податкових накладних, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладі (а.с.112-248 т.1, а.с.1-68 т.2, 33-250 т.4).

Тобто, фактично зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період по операціям з ТОВ Райз ОД , ТОВ Ріал Стар Естейт , ТОВ Валді торг , ТОВ Трейдпром - Імпекс , ТОВ Максима консалдінг , ТОВ Бенітекс ЛТД , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Два слона , ТОВ Астера групп , ТОВ Горсан , ТОВ Імпера-торг , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Вєктор-плюс , ТОВ Альфа торг , ТОВ Райнер груп , ТОВ Адоріс центр , ТОВ Лекс про належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Досліджуючи акт оскаржуваної перевірки, колегія суддів зазначає, що у ньому взагалі відсутні будь-які доводи/висновки, на підставі яких відповідач дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал-торг , ТОВ Білд констракшн , ТОВ Райз ОД , ТОВ Ріал Стар Естейт , ТОВ Валді торг , ТОВ Трейдпром - Імпекс , ТОВ Максима консалдінг , ТОВ Бенітекс ЛТД , ТОВ Астера групп , ТОВ Горсан , ТОВ Імпера-торг , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Вєктор-плюс , ТОВ Альфа торг , ТОВ Райнер груп , ТОВ Адоріс центр , ТОВ Лекс про , ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад .

В акті перевірки є лише посилання на наявну у відповідача податкову інформацію, при цьому, лише щодо наступних контрагентів: ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал - торг , ТОВ Білд констракшн .

Однак, посилаючись на наявну у відповідача податкову інформацію, відповідачем жодним чином не надано оцінки цій інформації, не вказано, яким чином вказана інформація вплинула на операції позивача.

Також, відповідач взагалі не вказав, як податкова інформація щодо вказаних контрагентів випливає на операції позивача з іншими контрагентами.

Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач виключив сформовані позивачем податкові зобов'язання та податкових кредит по всім операціям позивача з ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал-торг , ТОВ Білд констракшн , ТОВ Райз ОД , ТОВ Ріал Стар Естейт , ТОВ Валді торг , ТОВ Трейдпром - Імпекс , ТОВ Максима консалдінг , ТОВ Бенітекс ЛТД , ТОВ Астера групп , ТОВ Горсан , ТОВ Імпера-торг , ТОВ Компанія Нікос , ТОВ Вєктор-плюс , ТОВ Альфа торг , ТОВ Райнер груп , ТОВ Адоріс центр , ТОВ Лекс про , ПАТ ДТЕК Дніпроенерго , ТОВ Винницька Птахофабрика , ПАТ ДПЗКУ , ТОВ Аграманта , ДП НАЕК Енергоатом , ТОВ Агродар ЛДТ , ПАТ Рокитнянський КХП , ПАТ Полтавське ХПП , ТОВ Оптімус плюс , ТОВ Власівський мірошник , ТОВ ДТЕК Східенерго , ПАТ Донбасенерго , ПАТ ДТЕК Західенерго , ПАТ Одеський припортовий завод , СТОВ Вікторія , ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , ПАТ Білоцерківський елеватор , ПАТ Бориспільське хлібоприймальне підприємство , ТОВ Волинь - зерно - продукт , ТОВ Елеватор Успіх Рокитне , ТОВ Олис , ТОВ Білгород-дністровський елеватор , ПП Захід - Агроінвест , ТОВ СП Тітан , ТОВ Урочище Журавське , ТОВ СПКЗ , ТОВ Інтеренергосервіс , ПП Захід-Агроінвест , ТОВ КНМП Електропівденмонтаж , ПАТ Укртрансгаз , ТОВ Компанія Промтехенерго , ДП НТЦ Станкосерт , ПП Екоспецприлад лише на підставі податкової інформації щодо: ПП Оптовик 24 , ТОВ Протекшн ЛТД , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал - торг , ТОВ Білд констракшн .

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на податку інформацію щодо контрагентів позивача, при цьому, лише частину контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Більш того, колегія суддів наголошує, що в акті перевірки відповідач щодо податкової інформації відносно ПП Оптовик 24 , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал - торг , ТОВ Білд констракшн , зокрема, вказує на наявність невідповідностей податкової звітності; про ненадання цими підприємствами відповідей на запит податкового органу.

Відповідач не вказує на дослідження первинних документів ПП Оптовик 24 , ТОВ Аркона лідер , ТОВ Елітстройбуд-2014 , ТОВ Терміні Групп , ТОВ ТК Лаконія , ТОВ Делмакс ЛТД , ТОВ Два слона , ПП Гермес - систем , ТОВ Кліо ко , ТОВ Гарант - інжиніринг , ТОВ Аріал - торг , ТОВ Білд констракшн щодо операцій з позивачем при збиранні податкової інформації, на яку останній посилається.

Тобто, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо його контрагентів, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем.

Крім того, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.09.2016 року №№ 0001211402, 0001221402 щодо виключення сформованих позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність вказаних податкових повідомлень - рішень.

Що стосується податкового повідомлення - рішення від 07.09.2016 року № 0001201402 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас, у підпункті 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно зі абз. 11 ст. 1 зазначеного Закону, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

В силу приписів п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі п. 2.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пунктами 6-7 вказаного Положення передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Водночас, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції помилково не враховано, що підставою для визначення позивачу податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 07.09.2016 року № 0001201402 стали встановлено відповідачем обставини щодо невірного визначення показників, які впливають на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які не відповідають даним бухгалтерського обліку на суму 263247 грн. за 2013 рік.

Так, за даними перевірки витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік складають 7990151 грн., в той час, як позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, загальну суму 8253398 грн., відхилення 263247 грн.

Зазначені обставини в ході судового розгляду справи не спростовані позивачем.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 07.09.2016 року № 0001201402.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Екотехніка до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.09.2016 року №№ 0001211402, 0001221402.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 39118,48 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець