Ухвала

від 18.01.2023 по справі 947/5394/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 947/5394/22

провадження № 61-622ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фомічова Ігоря Олеговича на ухвалу Київського районного суду

м. Одеси від 18 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та витребування майна з чужого володіння,

в якому просить суд: визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та приміщення комори АДРЕСА_2 та квартиру, розташовану у ЖК «Консул» за будівельною адресою

АДРЕСА_3 - спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав на квартиру

АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав на приміщення (комору)

АДРЕСА_2 ; витребувати 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 із незаконного володіння ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя за кожним по 1/2 частці майнових прав на квартиру в ЖК «Консул» за будівельною адресою АДРЕСА_3 .

Одночасно з позовом ОСОБА_2 надала клопотання про забезпечення позову, в якому просила суд: заборонити ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії по відчуженню майнових прав, зокрема передоручати іншим фізичним та/або юридичним особам укладати будь-які правочини по відчуженню майнових прав на приміщення (комори) за

АДРЕСА_2 та на квартиру, що придбана на ім`я ОСОБА_1 у ЖК «Консул», за будівельною адресою АДРЕСА_3 та накласти арешт на 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2560341551100, до розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна з чужого володіння задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову у вигляді:

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно майнових прав на приміщення (комори) за АДРЕСА_2 та на квартиру, що придбана на ім`я ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) у ЖК «Консул», за будівельною адресою Фонтанська дорога (Перекопської дивізії), 64А, р-н Київський, м. Одеса, а також квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2560341551100.

09 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фомічов І. О. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого

2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року (надійшла до суду 12 січня 2023 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову

у задоволенні заяви.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень

колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,

з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є поділ спільного майна подружжя, а саме майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та приміщення комори АДРЕСА_2 та квартиру, розташовану у ЖК «Консул» за будівельною адресою

АДРЕСА_3 , а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно майнових прав на спірне майно.

Такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, забезпечують збалансованість інтересів сторін, і не порушують права учасників судового процесу.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фомічова Ігоря Олеговича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна

з чужого володіння, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник