Ухвала

від 18.01.2023 по справі 759/1962/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 759/1962/21

провадження № 51-3830 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202100000001001,

встановив:

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди;

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди;

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди;

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди;

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_10 , 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ТОВ «ТД «Мірас -Трейд» залишений без розгляду.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 , 13 листопада 2020 року, приблизно о 7 годині 57 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кільцева дорога в м. Києві, зі сторони проспекту Лесі Курбаса в напрямку вул. Жмеринської, в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, значно перевищуючи максимально дозволену на даній ділянці дороги швидкість руху, розпочав перестроювання праворуч, в процесі виконання якого, не зміг ураховувати дорожню обстановку та біля зупинки громадського транспорту «ДП Електронмаш» здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився в першій (крайній правій смузі) попутного напрямку руху, після чого, втративши можливість керувати транспортним засобом, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка ступила на проїзну частину та намагалася сісти на праве заднє сидіння автомобіля «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_2 , далі виїхав за межі проїзної частини вправо, де на тротуарі (на зупинці громадського транспорту «ДП Електронмаш»), яка знаходиться напроти будинку № 60/1 по вул. Зодчих в м. Києві, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди, ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті автомобіля швидкої, пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 задоволено частково.

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_13 задовольно частково.

Апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року щодо ОСОБА_5 - змінено в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Задоволено цивільний позов ОСОБА_6 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Тікана» (ЄДРПОУ 39316893, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б) на користь ОСОБА_6 50 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_8 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ТОВ «Тікана» (ЄДРПОУ 39316893, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б) на користь ОСОБА_8 250 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_9 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ТОВ «Тікана» (ЄДРПОУ 39316893, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б) на користь ОСОБА_9 250 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_10 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди.. Стягнути з ТОВ «Тікана» (ЄДРПОУ 39316893, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б) на користь ОСОБА_10 200 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_7 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ТОВ «Тікана» (ЄДРПОУ 39316893, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б) на користь ОСОБА_7 150 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого просить ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В своїй касаційній скарзі прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги обставини кримінального провадження щодо тяжкості кримінального правопорушення, тяжкості наслідків кримінального правопорушення у вигляді смерті двох осіб та отримання тілесних ушкоджень ще двох осіб а також те, що засуджений під час дорожньо-транспортної пригоди допустив порушення Правил дорожнього руху України. Окрім того вказує, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги позицію потерпілих сторін, які наполягали на недопустимості застосування до засудженого м'якого покарання. Вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 419 КПК України обґрунтовуючи своє рішення повністю відтворив доводи, викладені у вироку суду першої інстанції, що на думку прокурора є порушенням вимог ч. 6 ст. 22 КПК України. Вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів та не відповідає ст. 50, ст. 65 КК України, оскільки є явно несправедливим через м`якість.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_5 покарання ґрунтується на наведених вимогах.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії необережного тяжкого злочину, та настання наслідків - смерть двох потерпілих та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом потерпілим, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за час виконання роботи характеризується позитивно, не одружений, утриманців не має, його відношення до скоєного, що полягає у критичній оцінці своєї протиправної поведінки. Також суд врахував те, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших правил дорожнього руху, востаннє на нього було накладено стягнення 28 жовтня 2020 року у виді штрафу за порушення ч. 2. ст. 122 КУпАП. Суд врахував обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання та призначив засудженому покарання в межах санкції ч.3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що доводи, які прокурор наводив в своїй апеляційній скарзі, були враховані в повному обсязі судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання, а тому призначене судом першої інстанції покарання суд апеляційної інстанції визнав необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а апеляційні доводи прокурора щодо неврахування судом фактичних обставин вчинення злочину, а також даних про особу ОСОБА_5 , невідповідності призначеного засудженого судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину через м`якість такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

На думку колегії суддів, у даному конкретному випадку призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав вважати, що таке покарання є явно несправедливим через його м`якість, колегія суддів не вбачає. У касаційній скарзі прокурора відсутні доводи щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_5 покарання і за змістом касаційної скарги прокурор висловлює незгоду з призначеним ОСОБА_5 покаранням.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону прокурор вважає порушення вимог ст. 419 КПК України. На його думку суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи своє рішення повністю відтворив доводи, викладені у вироку суду першої інстанції, чим, на думку прокурора, порушив вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України.

Однак, переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та з зазначенням докладних мотивів ухваленого рішення обґрунтовано залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3