Постанова

від 24.05.2023 по справі 759/1962/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 759/1962/21

провадження № 51-3830 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000001001, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили ухвалено залишити без змін.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту затримання, тобто з 13 листопада 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу (автомобіля марки «Hyundai Sonata», р.н. НОМЕР_1 ) у розмірі 2615,20 грн; судової фототехнічної експертизи у розмірі 2615,20 грн; судово-медичної (токсикологічної) експертизи у розмірі 10030,20 грн; судово-медичної експертизи по тілесних ушкодженнях ОСОБА_9 у розмірі 1796,90 грн; судово-медичної експертизи по тілесних ушкодженнях ОСОБА_10 у розмірі 1974,70 грн; судової автотехнічної експертизи у розмірі 1307,60 грн, які в загальному розмірі становлять 20 339,80 грн (двадцять тисяч триста тридцять дев`ять грн 80 коп).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ТОВ «ТД «Мірас-Трейд», ТОВ «ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_11 ухвалено задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 100 000 (сто тисяч) грн відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди ухвалено відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 ухвалено задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 100 000 (сто тисяч) грн відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_13 ухвалено задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 100 000 (сто тисяч) грн відшкодування завданої моральної шкоди .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди ухвалено відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ТОВ «ТД «Мірас - Трейд», ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди ухвалено відмовити.

Цивільний позов ТОВ « ТД «Мірас -Трейд» ухвалено залишити без розгляду.

Знято арешт з автомобіля марки «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірас - Трейд», накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року, та повернуто власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мірас - Трейд».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 змінений у частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Цивільний позов ОСОБА_10 до ТОВ «Тікана» про відшкодування моральної шкоди ухвалено задовольнити. Стягнуто з ТОВ «Тікана» на користь ОСОБА_10 50 000 грн (п`ятдесят тисяч), в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ТОВ «ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено задовольнити. Стягнуто з ТОВ «ТІКАНА» на користь ОСОБА_11 250 000 грн (двісті п`ятдесят тисяч), в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ТОВ «ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено задовольнити. Стягнуто з ТОВ ««ТІКАНА» на користь ОСОБА_12 250 000 грн (двісті п`ятдесят тисяч), в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ТОВ ««ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено задовольнити. Стягнуто з ТОВ ««ТІКАНА» на користь ОСОБА_13 200 000 грн (двісті тисяч), в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ТОВ ««ТІКАНА» про відшкодування моральної шкоди ухвалено задовольнити. Стягнуто з ТОВ ««ТІКАНА» на користь ОСОБА_9 150 000 грн (сто п`ятдесят тисяч), в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок суду - залишений без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 листопада 2020 року, приблизно о 07 годині 57 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кільцева дорога в м. Києві, зі сторони проспекту Лесі Курбаса в напрямку вул. Жмеринської, в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, значно перевищуючи максимально дозволену на даній ділянці дороги швидкість руху, розпочав перестроювання праворуч, в процесі виконання якого, не зміг ураховувати дорожню обстановку та біля зупинки громадського транспорту «ДП Електронмаш» здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився в першій (крайній правій смузі) попутного напрямку руху, після чого, втративши можливість керувати транспортним засобом, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка ступила на проїзну частину та намагалася сісти на праве заднє сидіння автомобіля «Hyundai Elantra», номерний знак НОМЕР_2 , далі виїхав за межі проїзної частини вправо, де на тротуарі (на зупинці громадського транспорту «ДП Електронмаш»), яка знаходиться напроти будинку № 60/1 по вул. Зодчих в м. Києві, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди, ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті автомобіля швидкої, пішоходи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині вимог до ТОВ «ТІКАНА» в якій:

- повністю відмовити в задоволенні цивільного позиву ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТІКАНА» в розмірі 250 000 грн;

- повністю відмовити в задоволенні цивільного позиву ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТІКАНА» в розмірі 250 000 грн;

- повністю відмовити в задоволенні цивільного позиву ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТІКАНА» в розмірі 50 000 грн;

- повністю відмовити в задоволенні цивільного позиву ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТІКАНА» в розмірі 150 000 грн;

- повністю відмовити в задоволенні цивільного позиву ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «ТІКАНА» в розмірі 200 000 грн.

Представник цивільного відповідача зазначає, що засуджений ОСОБА_7 не перебував з ТОВ «ТІКАНА» у трудових відносинах, а відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг обумовлюються свободою договору, відтак завдану шкоду має відшкодовувати безпосередньо водій транспортного засобу.

На думку представника цивільного відповідача, апеляційним судом не було враховано положення статей 1167 та 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ч. 1 ст. 3 та ч. 22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), усталену практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 11 лютого 2020 року в справі № 489/2170/17, пункту 1.2. та підпунктів 2.1.2., 2.1.2 п. 2.1. та пункту 4.5. цивільно-правового договору № 3 від 25 травня 2020 року.

Зазначає, що апеляційний суд не врахував всіх обставин, доказів, якими керується представник цивільних позивачів щодо стягнення з ТОВ «ТІКАНА» грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На думку представника цивільного відповідача, заявлені вимоги до ТОВ «ТІКАНА» не підлягають задоволенню, оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу була застрахована і всі позовні вимоги, в першу чергу, повинні бути заявлені до засудженого ОСОБА_7 та ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА».

Від представника цивільних позивачів ОСОБА_16 надійшли заперечення на касаційну скаргу представника цивільного відповідача, в яких він просить касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Представник цивільних позивачів зазначає, що на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК ОСОБА_7 , між останнім та ТОВ «ТІКАНА» існували трудові відносини, відтак ТОВ «ТІКАНА» має нести матеріальну відповідальність в порядку ч. 1 ст. 1172 ЦК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 просила залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 просили залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Доводи касаційної скарги представника цивільних відповідачів про неправильне вирішення судом апеляційної інстанції цивільних позовів в цьому кримінальному провадженні є не обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 127 КПК підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , зокрема, за апеляційними скаргами представника потерпілих - адвоката ОСОБА_16 , у частині вирішення цивільного позову зазначених вимог закону дотримався.

Так, апеляційним судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було заподіяно моральну шкоду, з метою відшкодування якої потерпілі звернулися з цивільними позовами.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_7 , встановив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 3 листопада 2020 року згідно договору оренди транспортного засобу № 21/08 від 21 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ТД «Мірас - Трейд» та ТОВ «ТІКАНА», автомобіль «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 , передано в оренду ТОВ «Тікана» на строк до 31 грудня 2020 року для здійснення господарської діяльності.

Згідно цивільно-правового договору №3 від 25 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Тікана» та засудженим ОСОБА_7 , останній зобов`язувався надавати послуги по перевезенню пасажирів на транспортному засобі замовника. Як випливає з умов вказаного договору, укладеного між ТОВ «ТІКАНА» та ОСОБА_7 , останній здійснював роботи з перевезення пасажирів на замовлення TOB «ТІКАНА».

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_7 , які він надав під час апеляційного розгляду про те, що у ТОВ «ТІКАНА» він працює більше півроку на наступних умовах: йому надавався автомобіль, на якому він здійснював перевезення пасажирів, та замовлення на послуги таксі; його робота оплачувалась щотижня шляхом сплати 40% від заробленої суми, про що складались відповідні документи; під час роботи він підпорядковувався розпорядку, встановленому керівництвом ТОВ «ТІКАНА»; наказ про прийняття його на роботу товариством не видавався, але його трудова книжка знаходилася у ТОВ «Тікана». Вказані показання засудженого ОСОБА_7 у наведеній частині не спростовані представником ТОВ «ТІКАНА».

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які склалися за наслідком укладення - правового договору №3 від 25 травня 2020 року між ТОВ «ТІКАНА» та засудженим ОСОБА_7 , є трудовими відносинами, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду з огляду на таке.

Правовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Основними ознаками трудового договору, на думку колегії суддів Верховного Суду, є: праця юридично несамостійна (згідно з умовами укладеного договору № 3 від 25 травня 2020 року ОСОБА_7 (Виконавець) здійснював роботи з перевезення пасажирів на замовлення TOB «ТІКАНА» (Замовника)), протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) (згідно наказу директора ТОВ «ТІКАНА» ОСОБА_8 №21/08 від 21 серпня 2020 року легковий автомобіль марки HYUNDAI (модель SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) передано ОСОБА_7 як водієві ТОВ «ТІКАНА»); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу (згідно характеристики від 13 листопада 2020 року, наданої ТОВ «ТІКАНА», ОСОБА_7 виконував доручення товариства та періодично надавав послуги з перевезення на транспортному засобі, наданому товариством); праця має гарантовану оплату (згідно пункту 3.3. зазначеного договору договірна вартість послуг Виконавця визначається виходячи з розрахунку 30 грн за одну годину та підтверджується Сторонами Актами наданих послуг); виконання роботи певного виду (трудової функції) (відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 професія за № 8322 відноситься до категорії «водії автотранспортних засобів та робітники з обслуговування автотранспортної техніки»; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності (пунктом 4.1. зазначеного договору встановлено, що за недотримання умов даного договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, проте пунктами 4.4.-4.5. регламентовано особливості відповідальності Виконавця у разі порушення ним правил дорожнього руху або скоєння ДТП за вини Виконавця); може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи (згідно пункту 5.1. зазначеного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року).

Представник цивільного відповідача правильно зазначивши характерні ознаки трудових відносин у касаційній скарзі (а. с. 10) на основі аналізу релевантної судової практики Верховного Суду, викладеної в постанові від 26 травня 2020 року в справі №160/5315/19, обґрунтував факт відсутності трудових відносин між ТОВ «ТІКАНА» та засудженим ОСОБА_7 відсутністю обов`язку в останнього підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, що всупереч вказаній усталеній судовій практиці безпідставно ототожнив з правом ОСОБА_7 «повністю володіти та користуватися на власний розсуд транспортним засобом».

Відмінністю договору № 3 від 25 травня 2020 року від трудового є виключно те, що процес організації діяльності залишається поза межамийого правового регулювання (згідно пункту 1.3. зазначеного договору Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому відповідно до ч. 5 вказаної норми процесуального закону цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з положеннями ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення статей 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Зазначене узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 19 червня 2019 року в справі № 630/163/16-к, від 7 грудня 2022 року в справі № 756/16899/17.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що саме ТОВ «ТІКАНА» має нести відповідальність в порядку ч.1 ст. 1172 ЦК, оскільки в результаті неправомірних дій засудженого ОСОБА_7 , які пов`язані з виконанням ним своїх трудових обов`язків у ТОВ «ТІКАНА», в законному володінні якого відповідно до договору оренди перебував автомобіль марки «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_1 (джерело підвищеної небезпеки), було завдано шкоди потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , та, беручи до уваги те, що відповідальність ОСОБА_7 як працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, що не можуть змінюватися сторонами у договорі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача в цій частині є безпідставними.

Доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача про неправильне вирішення апеляційним судом цивільних позовів в частині стягнення з ТОВ «ТІКАНА» на користь потерпілих моральної шкоди, на переконання колегії суддів Верховного Суду, також є необґрунтованими.

Представник цивільного відповідача, посилаючись на не врахування апеляційним судом вимог п. 22.1 ст. 22 Закону та усталеної практики Верховного Суду, зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-IV). При цьому зауважує, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai Sonata» була застрахована у ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА», в першу чергу, відшкодовувати заподіяну шкоду має страховик. Відшкодування має здійснюватися у межах встановленого страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 260 тис грн.

Статтею 1167 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає: моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 цієї статті встановлено, що, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Така позиція колегії суддів Верховного Суду узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зазначеною у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 205/3109/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 200/1437/18, від 01 листопада 2022 року у справі № 748/356/19, від 15 листопада 2022 року у справі № 635/6067/19, від 12 січня 2023 року у справі № 554/8829/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 289/1825/19.

Статтею 3 Закону визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з пункту 1.12 ст. 1 Закону дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 червня 2022 року (справа № 477/874/19) шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - ТОВ «ТД «Мірас-Трейд» - «Hyundai Sonata», р.н. НОМЕР_1 застрахована ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» відповідно до полісу страхування № ЕР -201038697, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000, 00 гривень, за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн.

Згідно положень статті 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно з пунктом 27.3. статті 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням викладеного, страховиком (ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА») було відшкодовано заподіяну потерпілим моральну шкоду в розмірах, передбачених зазначеними нормами Закону.

Обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002). Відтак позивач вільний у реалізації свого права звернення з позовом до особи, яка на підставі чинного законодавства України несе відповідальність за завдану шкоду.

Ухвалюючи рішення щодо стягнення на корить потерпілих моральної шкоди, апеляційний суд взяв до уваги те, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , в частині вимог до ТОВ «ТІКАНА» щодо розміру відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими, а заявлені ними розміри відшкодування моральної шкоди відповідають засадам розумності і справедливості.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, тому суми, присуджені до стягнення з ТОВ «ТІКАНА» в заявлених потерпілими розмірах, є обґрунтованими.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги у цій частині також не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим касаційна скарга представника цивільного відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «ТІКАНА» - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3