Постанова

від 18.01.2023 по справі 201/4067/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/398/23 Справа № 201/4067/22 Категорія 81 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Гаржі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційноюскаргоютовариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Констант А»

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Констант А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання свідоцтва України на торгівельну марку недійсним, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Медичний центр «Констант А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання свідоцтва України на торгівельну марку недійсним, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Ухвала судупершої інстанції мотивована тим, що між ТОВ «Медичний центр «Констант А», відповідачами, як засновниками «Константа Стоматологія» та фізичними особами-підприємцями і ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виник спір щодо визнання свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 11 серпня 2021 року недійсним та зобов`язання ДП «Український інститут інтелектуальної власності» опублікувати відомості про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку і внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки. З огляду на суб`єктний склад сторін та предмет спору у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник господарський спір та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Медичнийцентр «КонстантА» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що даний позов пред`явлено до фізичних осіб, які не можуть бути засновниками «Константа Стоматологія», оскільки такої юридичної особи не існує. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно мають додатково статус фізичних осіб-підприємців, які провадять свою господарську діяльність у сфері надання медичних (стоматологічних) послуг, проте позов подано до останніх як до фізичних осіб з огляду на те, що вони є власниками Свідоцтва України на торговельну марку №303383 від 11 серпня 2021 року про визнання недійсним якого заявлено позовну вимогу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції з огляду на суб`єктний склад сторін та предмет спору у справі, виходив із того, що між сторонами виник господарський спір, у зв язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає вказаний висновок помилковим, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

В даному випадку, ТОВ «Медичнийцентр «КонстантА» просить серед іншого визнати Свідоцтво України на торговельну марку №303383 від 11 серпня 2021 року, власниками якого є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним. Між особамивідсутні господарськівідносини у розумінні положень статті 3 ГК України, наявність яких є визначальним при віднесенні спору між юридичними особами до компетенції господарських судів. Доказів про те, що вказане Свідоцтво належить юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно вважав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та помилково відмовив у відкритті провадження, з підстав п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Констант А» задовольнити.

Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від06липня 2022року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова