Постанова

від 11.01.2023 по справі 554/6154/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6154/22 Номер провадження 22-ц/814/2172/23Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Пилипчук Л.І., Прядкіної О. В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Сергія Вікторовича

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 02 серпня 2022 року у складі судді Блажко І. О.

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвант Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення коштів за невиконання умов договору про надання туристичних послуг,

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТзОВ «Адвант Тревел», ТзОВ «Лідер», ТзОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення коштів за невиконання умов договору про надання туристичних послуг.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 серпня 2022 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником у встановлений строк не було виконано вимоги, визначені в ухвалі суду про залишення заяви без руху.

Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз С. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного встановлення судом обставин, які мають вагоме значення для правильного прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що правовідносини між ОСОБА_1 та відповідачами пов`язані з укладенням та виконанням умов Договору про надання туристичних послуг № 100205 від 17.02.2022, а тому на них поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає помилковими та передчасними висновки суду першої інстанції про те, що позивач не є споживачем у спірних правовідносинах та має сплачувати судовий збір за подання до суду вказаної позовної заяви, що грубо порушує законні, гарантовані Конституцією України права та свободи ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу (зокрема, ухвали щодо повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, а позивач у наданий строк вимоги ухвали від 19.07.2022 про залишення позову без руху не виконала, документів на підтвердження сплати судового збору суду не надала.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ЦПК України, що містить загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви (статті 175, 177 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що 17.02.2022між неюта ТзОВ«Адвант Тревел»в особізаступника директораРоманюка В.Е.,який дієна підставіРішення №9,на підставіДоговору №2807-1з турагентом-ТзОВ «Лідер»,який дієвід іменіта задорученням туроператораТзОВ «Туристичнакомпанія «АнексТур»,було укладенодоговір №1000205на туристичнеобслуговування,на виконанняякого неюбуло сплачено69869,52грн.Проте відповідачівідмовились відвиконання договорута сплаченінею коштиТзОВ «АдвантТревел» неповернули,тому позивачпросила судрозірвати договір№ 100205від 17.02.2022про наданнятуристичних послугта стягнутисолідарно звідповідачів грошовікошти врозмірі 69869,52грн.

Згідно статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Отже, з аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що особа, яка замовляє туристичні послуги, є споживачем таких послуг та має правовий захист, визначений спеціальним законом.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеного статтею 5 Закону України «Про судовий збір», який не є вичерпним, не може безумовно свідчити про те, що споживачі не мають такої пільги, оскільки вона встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав. Порушені права підлягають захисту як при пред`явленні позову у суді першої інстанції, так і на наступних стадіях цивільного процесу (стадії апеляційного та касаційного провадження), оскільки ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суд у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги порушенням її прав як споживача туристичних послуг, а саме неповернення їй грошових коштів за договором про туристичне обслуговування та його розірвання у зв`язку з відмовою субтурагента, турагента та туроператора виконати взяті на себе зобов`язання, а отже, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» та позивач звільнена від сплати судового збору при пред`явленні цього позову.

Враховуючи наведене, висновок місцевого суду про залишення позовної заяви буз руху та її повернення в подальшому у зв`язку з несплатою позивачем судового збору є помилковим, а оскаржувана ухвала не може вважатися законною, обґрунтованою та такою, що відповідає завданням цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, у справі «Belletv. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

За вказанихобставин,колегія суддівапеляційного судувважає,що судпершої інстанціїне дотримавсянорм процесуальногоправа,що призвелодо неправильноговирішення питаннята постановленнянеобґрунтованої ухвали,яка перешкоджаєподальшому провадженнюу справій підлягаєскасуванню знаправленням справидля продовженнярозгляду досуду першоїінстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Сергія Вікторовича - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 02 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Л. І. Пилипчук

О. В. Прядкіна