Постанова

від 20.01.2023 по справі 127/13574/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13574/22

Провадження № 22-ц/801/97/2023

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 рокуСправа № 127/13574/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Бойком В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - Управління), ТОВ «Санаторій Бердянськ» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1137,91 грн і моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач єінвалідом 2групи внаслідокотриманого трудовогокаліцтва.Відповідно дочинного законодавстваУкраїни Фондсоціального страхуванняУкраїни фінансуєвитрати насанітарно-курортнелікування потерпілихвнаслідок нещасноговипадку навиробництві тапрофесійного захворювання.Фонд організовуєцілеспрямоване таефективне лікуванняпотерпілого увласних спеціалізованихлікувально-профілактичнихзакладах абона договірнійоснові вінших лікувально-профілактичнихзакладах зметою якнайшвидшоговідновлення здоров`я.

Позивач вказує, що йому було надано санаторно-курортну путівку з метою забезпечення санаторно-курортним лікуванням у ТОВ «Санаторій Бердянськ» та надано три примірники договору № 133НВ про відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам від 22.06.2021, який не був підписаний зі сторони ТОВ «Санаторій Бердянськ». ОСОБА_1 отримавши документи прибув до ТОВ «Санаторій Бердянськ» та надав документи, згідно зазначеного переліку. Проте адміністрація Санаторію категорично відмовила ОСОБА_1 у наданні йому санаторно-курортних послуг, поселенні з тих підстав, що у нього відсутній ПЛР - тест на Ковід 19.

ОСОБА_1 зазначає, що намагався узгодити питання відсутності тесту, шляхом здачі його в санаторії чи лабораторії, однак, такі дії позивача не сподобались керівнику санаторія, який прийшов у ярість, почав ображати та грубити позивачу. Керівництво санаторію не запропонувало вирішити питання проходження тесту в санаторії або інший альтернативний шлях вирішення цього питання. Крім того, керівник санаторія відмовився надавати позивачу послуги з санаторно-курортного лікування, в грубій формі вимагав, щоб позивач залишив територію санаторію. Особисті речі, кошти ОСОБА_1 були викинуті охороною санаторію за територію закладу. Шляхом примусу, залякування, застосування сили, ОСОБА_1 було виштовхано з території санаторію. На такі протизаконні дії ОСОБА_1 викликав поліцію, однак, конфлікту ситуацію поліція не залагодила. ОСОБА_1 залишився без речей, коштів, на вулиці, в незнайомому місці, змушений був на попутному транспорті добиратися до залізничного вокзалу, принижуватись, шукати можливість повернутися додому. Таким чином, внаслідок неналежних дій відповідачів, що полягають у неповідомленні ОСОБА_1 про необхідність пред`явлення ПЛР-тесту під час прибуття до санаторію, відмови санаторію про прийняття позивача на лікування, ОСОБА_1 не отримав санаторно-курортного лікування, яке йому гарантовано законом, агресивні та безапеляційні дії адміністрації санаторію, застосування фізичної сили та образ призвели, до того, що ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області подав на позовну заяву відзив в якому вказав, що вимоги не визнає просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що Управління вчинило всі передбачені законом та Порядком №33 дії щодо надання ОСОБА_1 путівки до ТОВ «Санаторія Бердянськ». ОСОБА_1 не перебував на лікуванні у ТОВ «Санаторій Бердянськ» не з вини відповідача, тому Управління не мало підстав для відшкодування йому вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Позивач не наводить перелік підстав в частині відшкодування моральної шкоди та не надає жодних доказів заподіяння йому моральних страждань та не обґрунтовує визначення розміру моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В якостіосновних доводівскаржник зазначаєте,що судне надавоцінки копіїдоговору,яка непідписана ТОВ «Санаторій Бердянськ» та не, яким чином у позивача опинився не підписаний примірник договору. Суд не взяв до уваги, що факт понесених витрат підтверджується залізничними квитками, які наявні в справі. Також, суд не звернув увагу на те, що зі змісту договору та курортної картки не заначено вимоги щодо надання негативного тесту на Ковід-19.

Відповідач Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уВінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від іншого учасника справи не надходило.

Справа розглядається без повідомлення сторін в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістомст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності, має 2 групу інвалідності (трудове каліцтво), термін дії: довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.39).

З виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Серія 12ААА №564895 ОСОБА_1 вбачається, що ступінь втрати професійної працездатності складає 65%, у зв`язку з трудовим каліцтвом від 07.04.2003, термін: безстроково. Потреба у додаткових видах допомоги: санітарно-курортне, медикаментозне лікування (а.с.40).

02.06.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вінницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про надання йому путівки до санаторно-курортного закладу клінічний санаторій «Бердянськ» (а.с.67). Позивач був ознайомлений з умовами перебування в санаторії, одним із пунктів таких умов є: зобов`язання прибути в санаторно-лікувальний заклад з путівкою, паспортом, пенсійним посвідченням та санаторно-курортною картою за формою №072-о.

Підставою для призначення санаторно-курортного лікування були довідка №3 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о від 02.06.2021 та індивідуальна програму реабілітації ОСОБА_1 №90146 від 01.06.2021 (а.с.67-68).

Відповідно до Путівки №02273 ОСОБА_1 , з 25.08.2021 року по 17.09.2021 року мав перебувати на лікуванні в ТОВ «Санаторій Бердянськ» (а.с.51).

З Гарантійного листа №10/810 від 11.06.2021 слідує, що вартість санаторно-курортного оздоровлення ОСОБА_1 терміном у 24 дні, профіль захворювання: опорно-руховий, складає 15 216,00 грн (а.с.69).

Відповідно до Договору №133 НВ про відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладом за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від 22.06.2021 слідує, що між позивачем та відповідачами укладено договір про те, що виконавець зобов`язується протягом строку дії Договору надати замовнику послуги з санаторно-курортного лікування у порядку та на умовах визначених цим Договором, а замовник та Орган Фонду зобов`язуються відшкодувати виконавцеві витрати за надані послуги у порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с.72-77).

З Переліку послуг з санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 вбачається, що вартість послуги за курс санаторно-курортного лікування складає 15 216,00 грн. (а.с.78).

В Листі №19 від 17.01.2022 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Стрижавської територіальної громади» зазначено, що в період з 25.08.2021 по 17.09.2021 ОСОБА_1 санаторно-курортна карта на паперовому носії не видавалася, оскільки пацієнт перед від`їздом на санаторно-курортне лікування не звертався в амбулаторію з метою отримання санаторно-курортної карти. 25.08.2021 сімейний лікар ОСОБА_2 на прохання в телефонному режимі ОСОБА_1 направила йому санаторно-курортну карту для проходження санаторно-курортного лікування в санаторії ТОВ «Санаторій Бердянськ» засобами електронного зв`язку- вайбер (а.с.52).

З Листа ТОВ «Санаторій Бердянськ» №10/964 від 25.08.2021 вбачається, що 25.08.2021 до санаторно-курортного закладу ТОВ «Санаторій Бердянськ» по путівці №02273 терміном заїзду з 25.08.2021 прибув потерпілий на виробництві, особа з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_1 . Під час оформлена оформлення документів в приймальному відділенні санаторію ОСОБА_1 не надав санаторно-курортну карту за формою №072/о та довідку від сімейного лікаря щодо санаторно-епідемічного оточення, посилаючись на те, що він забув документи вдома. ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до умов трьохстороннього договору №133НВ від 22.06.2021 виконавець має право не приймати на санаторно-курорте лікування замовника без путівки на його ім`я та санаторно-курортної картки. ОСОБА_1 пообіцяв надати сканкопію санаторно-курортної карти за формою №072/о та довідку від сімейного лікаря щодо санаторно-епідемічного оточення до 18.00 год. поточного дня, однак так і зробив цього. Враховуючи вищевикладене та неадекватну поведінку ОСОБА_1 , адміністрація санаторію відмовила прийняти його на лікування (а.с.55).

Листом від 30.08.2021 №10/974 ТОВ «Санаторій Бердянськ» надало відповідь на лист Вінницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, з якого слідує, що ТОВ «Санаторій Бердянськ» відмовив у прийнятті до санаторно-курортного закладу ОСОБА_1 по путівці №02273 керуючись вимогами п.17 Додатку 1 до Постанови правління Фонду від 24.05.2017 року №33 «Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання». ОСОБА_1 під час прибуття до санаторно-курортного закладу не надав оформлену належним чином санаторно-курортну карту за формою №072/о та довідку ввід сімейного лікаря щодо санаторно-епідемічного оточення (а.с.80).

07.09.2021 Вінницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на звернення ОСОБА_1 , повідомило, що у зв`язку з недотриманням ОСОБА_1 умов тристороннього договору, а саме п.8.6.4. Договору, санаторій не прийняв ОСОБА_1 без належних документів. Таким чином, підстав для відшкодування ОСОБА_1 вартості проїзду до санаторно-курортного закладу та в зворотньому напрямку (а.с.81).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та законних інтересів, та не доведено протиправність дій відповідачів. Суд такожзробив висновок,що позивач не довів належним чином факт заподіяння моральної шкоди.

Вінницький апеляційний суд погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає про те, що він прибув до ТОВ «Санаторій Бердянськ» із усіма необхідними документами, однак, йому було відмовлено у надані санаторно-курортних послуг та поселені, оскільки у нього відсутній ПЛР тесту на Ковід-19. При цьому, йому не було повідомлено про необхідність здачі даного тесту. Відтак, відповідачами порушено його права, а тому було завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 137,91 грн та моральну шкоду 20 000,00 грн., яку просив стягнути з відповідачів.

Згідно з ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст. 42 ЗУ «Про «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»» Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Потерпілому, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а особам з інвалідністю І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Граничні розміри витрат та умови відшкодування витрат за надані послуги з санаторно-курортного лікування профільним санаторно-курортним закладам визначено у Порядку відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду від 24.05.2017 №33.

Згідно п. 7 Порядку №33 потерпілі мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу, розташованого на території України, у населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі, відповідно до медичних показань за профілем лікування. Назву санаторно-курортного закладу та його місцезнаходження потерпілі зазначають у заяві.

На підставі викладеного Закону та поданих згідно п.9 Порядку №33 документів вінницьким відділенням Управління взято позивача на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи, ОСОБА_1 звернувся іззаявою длянадання йомупутівки дляклінічного санаторію«Бердянск».

Підставою для призначення санаторно-курортного лікування позивачу були довідка №3 для одержання путівки від 02.06.2021 та індивідуальна програма реабілітація від 01.06.2021.

ТОВ «СанаторійБердянськ» надало Управлінню гарантійний лист від 11.06.2021 про згоду надати позивачу санаторно-курортні послуги терміном 24 дні з датою заїзду 25.08.2021, та надав перелік послуг з санаторно-курортного лікування позивача.

Так, 25.08.2021 ОСОБА_1 прибув до санаторію, проте ТОВ «Санаторій Бердянськ» відмовило позивачу у прийнятті до санаторно-курортного закладу, оскільки в порушення умов п.8.6.4. Договору №133НВ від 22.06.2021 ним не надано оформлену належним чином санаторно-курортну карту за формою №072/о та довідку від сімейного лікаря щодо санаторно-епідемічного оточення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що не виконав умови Договору №133НВ від 22.06.2021, не перебував на лікуванні у ТОВ «Санаторій Бердянськ», а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості проїзду до санаторно-курортного закладу.

В свою чергу, посилання позивача на те, що йому адміністрацією санаторію категорично відмовлено у прийняті на відпочинок до санаторію, не запропоновано альтернативних шляхів вирішення питання щодо здачі ПЛР-тесту та не забезпечено місцем (кімнатою) для перебування в день приїзду, не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, твердження позивача про те, що йому було надано три примірники непідписаного зі сторони ТОВ «Санаторій Бердянськ» договору не відповідають обставинам справи та не підтверджені доказами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відносини між сторонами з приводу надання позивачу санаторно-курортних послуг урегульовані умовами Договору №133 від 22.06.2021, проте позивач в позові не зазначає, які саме пункти Договору були порушення Управлінням.

Відтак, Управління вчинило всі передбачені Законом, Порядком №33 та Договором №133 від 22.06.2021 дії щодо надання ОСОБА_1 путівки до ТОВ «Санаторія Бердянськ».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення його прав та законних інтересів, при цьому позивачем не доведено протиправність дій відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 20 000 грн. моральної шкоди, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Згідност. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4(даліПостанови) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У пункті 5 Постанови, судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи наведене, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 454/709/16-ц (провадження № 61-2706св19) та від 16 січня 2020 року у справі № 754/2512/18 (провадження № 61-13485св19).

Відповідно дост. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач повинен мотивувати розмір морального відшкодування, заявлений ним до стягнення та надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідачів, так і докази заподіяння йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Враховуючи, що доказів бездіяльності або протиправних дій відповідачів позивачем до суду не надано, протиправність дій відповідачів не встановлена, відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Водночас, судом обґрунтовано зазначено, що позивач своїми діями створив умови, в результаті яких йому було відмовлено у лікуванні.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 в супереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінніст.76-80ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позову, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на суть ухваленого рішення та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 дублюють позовну заяву позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.

На підставі викладеного, керуючись ст.367,ч.1 ст. 369, 374,375,381-384,п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьоїстатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 січня 2023 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало