Рішення

від 20.01.2023 по справі 645/7778/20

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/7778/20

Провадження № 2/645/123/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2023 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П

секретаря судових засідань - Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Світло шахтаря», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківська міська рада,про визнання права власності на Ѕ квартири в порядку сумісного спільного майна подружжя-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлового кооперативу «Світло шахтаря», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківська міська рада,в якому просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя.

В обгрунтуванняпозову зазначила,що з 29.03.1980року воназнаходилась взареєстрованому шлюбіз ОСОБА_4 .Рішенням Фрунзенської районної ради народних депутатів виконавчим комітетом від 02.12.1980 року №395/15 було прийнято в ЖБК «Світ шахтаря» в порядку розміну житлової площі надати однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_4 , який проживає в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_3 у складі сім`ї з трьох людей, на склад сім`ї 2 людини (він та дружина). Дружиною ОСОБА_4 відповідно була ОСОБА_5 . Членом ЖК «Світло Шахтаря» був ОСОБА_4 , повна вартість квартири складала на момент придбання 2251,17 грн., що підтверджується квитанцією від 19.12.1980 року та довідкою від січня 1993 року, видана ЖБК «Світ шахтаря». Отже, пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 повністю виплачено 19.12.1980 року. Таким чином, позивач вважає, що за час шлюбу Позивач та ОСОБА_4 придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 в ЖБК «Світло Шахтаря», правонаступником якого є Житловий кооператив «Світло Шахтаря», яка належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. З реєстраційного посвідчення від 07.02.1993 року вбачається, що Харківським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що кооперативна квартира АДРЕСА_5 зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 , право особистої власності на підставі довідки ЖБК «Світ Шахтаря» від 28.01.1993 року №7. Позивач також зазначає, що моментом виникнення права власності на зазначену квартиру у члена ЖБК «Світло Шахтаря» - ОСОБА_4 , правонаступником якого є Житловий кооператив «Світло Шахтаря», являється дата - 19.12.1980 р., який не пов`язаний із фактом реєстрації даної квартири у визначеному на той час порядку. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та позивача. 26.02.1986 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 26.02.1986 року (копія додається). Однак, не дивлячись на це ОСОБА_6 продовжувала проживати у вказаній квартирі з їх спільним сином, знята з реєстрації лише 13.06.2016 року, в той час, як колишній чоловік ОСОБА_4 відбував покарання в місцях позбавлення волі і 26.05.1993 року був знятий з реєстрації у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки квартири у праві спільної сумісної власності. Спадкоємцем першої черги є син позивача і померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , який через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 . Однак, з огляду на те, що у ОСОБА_2 відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1 , Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою були зроблені відповідні запити та роз`яснено ОСОБА_1 , що для встановлення права власності за нею на Ѕ квартири АДРЕСА_1 в порядку сумісного спільного майна подружжя їй необхідно звернутись до суду з відповідною позовною заявою. І тільки за таких умов ОСОБА_2 буде наслідуватись спадщина за померлим ОСОБА_4 на його Ѕ частку у квартирі, а не всю квартиру в цілому, з огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на ОСОБА_4 , як члена ЖК «Світло Шахтаря».

У ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним вище.

У ході судового розгляду представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними, також зазначив, що вони є неналежним відповідачем у справі.

Представник третьоїособи усудове засіданняне з`явився,надав судупояснення напозовну заяву,в якихпросив відмовитиу задоволенніпозовних вимог,вважаючи їхнеобґрунтованими табезпідставними,зазначив,що неможливо визнатиправо власностівизнання прававласності наЅ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя, оскільки позивачем не було надано доказів, які підтверджують підстави набуття такого права. Довідка ЖБК «Світло шахтаря» в якій зазначено, що вартість квартири була виплачена, не підтверджують належність права власності за спадкодавцем, оскільки право власності на нерухоме майно ще й підлягає державній реєстрації. Позивачем належними доказами не було доведено того факту, що їй повинна належати частка квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя, оскільки не було доведено, що майно було набуте за спільні грошові кошти, а не окремі кошти ОСОБА_4 . Позивачем не було надано до суду доказів, що спірна квартира була придбана за спільні грошові кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Також не було надано доказів, що ОСОБА_4 не робив пайові внески до вступу в шлюб із позивачем по даній справі. А сам факт перебування у шлюбі зі спадкодавцем не підтверджує вищезазначеного факту. Окрім того, позивачем зазначено, що Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою було роз`яснено позивачу, що для встановлення права власності за нею на Уі квартири АДРЕСА_1 в порядку сумісного спільного майна подружжя їй необхідно звернутись до суду з відповідною позовною заявою. І тільки за таких умов ОСОБА_2 буде наслідуватись спадщина за померлим ОСОБА_4 на його Ѕ частку у квартирі, а не всю квартиру в цілому. Проте вищезазначеного факту письмовими доказами позивач не доводить. В матеріалах даної цивільної справи постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка повинна подаватися до суду разом з позовною заявою. Тому, на думку представника, неможливо визначити правові підстави звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами без вмотивованої відмови нотаріуса.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися заздалегідь і належним чином.

У ході судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кожен окремо зазначили, що квартира АДРЕСА_1 придбана спільно подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_9 за сумісно нажиті спільні грошові кошти.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що дійсно з 29.03.1980 року по 26.02.1986 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 )

Рішенням Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 02.12.1980 року №395/15 «Про затвердження рішень зборів членів ЖБК «Світ Шахтара» від 31.10.80р. і ЖБК «Піщевик» від 29.10.1980 року в порядку розміну житлової площі надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_4 , який проживає в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_6 у складі сім`ї з 3-х людей, на склад сім`ї 2 людини (він, дружина).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно копії квитанції від 19.12.1980 року, ОСОБА_4 на рахунок ЖБК «Світ Шахтаря» за пайовий внесок (який саме не зазначено), було внесено 2251 рубель 17 копійок.

Згідно реєстраційного посвідчення від 07.02.1993 року вбачається, що Харківським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що кооперативна квартира АДРЕСА_5 зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 , право особистої власності на підставі довідки ЖБК «Світ Шахтаря» від 28.01.1993 року №7

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Стаття 4 зазначеного Закону визначає права та обтяження, що підлягають державній реєстрації. Зокрема, обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Згідно до роз`яснень, що містяться у п.п.«а,б» п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону України «Про власність, п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім`ю (статті 22,24,28,29 КпШС України), враховуючи те, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав.

Позивачем не доведено того факту, що їй повинна належати частка спірної квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя, оскільки не було доведено, що майно було набуте за спільні грошові кошти, а не окремі кошти ОСОБА_4 . Позивачем не було надано до суду доказів, що спірна квартира була придбана за спільні грошові кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Також не було надано доказів, що ОСОБА_4 не робив пайові внески до вступу в шлюб із позивачем по даній справі, зокрема, як вбачається з наданої позивачем копії довідки ЖК «Світло Шахтаря» ОСОБА_4 , також було зроблено пайовий внесок за спірну квартиру у розмірі 1291 руб. 17 коп., однак, дата цього внеску не зазначена.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням правової позиції Верховного суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неможливо визнати право власності за позивачем на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного сумісного майна подружжя, у зв`язку з тим, що нею не було надано доказів, які підтверджують підстави набуття такого права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 81,83,89,141,259,263-265,268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Світло шахтаря», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківська міська рада,про визнання права власності на Ѕ квартири в порядку сумісного спільного майна подружжя - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повне рішення виготовлено та підписано 20.01.2023 року.

Головуючий-суддя: