Постанова

від 18.01.2023 по справі 499/1100/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/972/23

Справа № 499/1100/18

Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року, ухваленого підголовуванням суддіТимчука Р.М.,у цивільній справі за позовом заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т., яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Введенської сільської ради Саратського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

встановив:

У грудні 2018 року заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т., яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Введенської сільської ради Саратського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, в якому просила стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за договором оренди землі у розмірі 415010 грн. та судові витрати.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області проведено земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,6433 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області.

Відповідно до протоколу № 1/1837 проведення земельних торгів за лотом № 1837 від 28 вересня 2018 року, переможцем земельних торгів за вказаним лотом визначено ОСОБА_1 .

На підставі протоколу проведення земельних торгів від 28 вересня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі, який підписано сторонами.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 , як орендар умови договору не виконав, а саме за укладеним договором не сплатив орендну плату у строки визначені договором, а саме протягом трьох банківських днів, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року позов заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т., яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Введенської сільської ради Саратського району Одеської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Введенської сільської ради Саратського району Одеської області суму штрафних санкцій за договором оренди землі у розмірі 415010 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт зазначає, що суд прийшов до хибного висновку про те, що договір оренди землі є укладеним та має правові наслідки його невиконання так як станом на момент звернення з позовом державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки не відбулася, та земельна ділянка орендодавцем для фактичного користування орендарю не передана. Крім того заступник прокурора Одеської області не довів та не обґрунтував причини представництва державних органів, оскільки вони мали можливість захищати себе самостійно.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, заступник керівника Одеської обласної прокуратури О. Химченко, зазначає, що рішення суду відповідає вимогам закону, оскільки між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, умови якого є обов`язковими для його виконання. Також зауважив, що прокурором належним чином обґрунтована наявність підстав для представництва прокуратурою порушених інтересів держави.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року до участі у справі замість Введенської сіліьської ради Саратського району Одеської області залучено правонаступника Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 82 т. 2).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області про призначене судове засідання на 18 січня 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 195-196, 201-202 т.2).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Одеської обласної прокуратури та адвоката Чепіля О.С., представника ОСОБА_1 , розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост.375ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджується,що Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області проведено земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,6433 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області.

Відповідно до протоколу № 1/1837 проведення земельних торгів за лотом № 1837 від 28 вересня 2018 року, переможцем земельних торгів за вказаним лотом визначено ОСОБА_1 , що підтверджується копію протоколу (а.с.36-38, т.1).

На підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом № 1837 від 28 вересня 2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі № 223, що підтверджується копією вищевказаного договору (а.с.13-20,т.1).

За умовами п. 1.1, п. 2.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області, Саратського району, Введенської сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5124580500:01:002:0352, загальною площею 37,6433 га, у тому числі 37,6433 га ріллі. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Вказаний договір підписано сторонами, а отже досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору договір укладено строком на 7 років.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01 січня 2018 складає 1156853,8 грн. та підлягає щорічній індексації.

Згідно п. 4.1 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок в УДКСУ Введенської сільської ради, Саратського району, Одеської області у розмірі 35,87 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня 2018, а саме: 415010,00 грн. за 1 рік, що зазначено у протоколі проведення земельних торгів за лотом № 1837 від 28 вересня 2018 № 1/1837.

За наслідками укладення договору, 28 вересня 2018 між сторонами складено акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що річна орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою сплачується орендарем протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору, за виключенням сплаченого гарантійного внеску, у розмірі 4627,50 грн.

Вказаний пункт Договору відповідає вимогам ч.ч.27, 31 ст.137 Земельного кодексу України, якими встановлено, що ціна продажу земельної ділянки, плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуто на торгах, а також сума витрат, здійснених організатором або виконавцем земельних торгів на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, підлягають сплаті переможцем земельних торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення відповідного договору. Гарантійний внесок, сплачений переможцем до початку торгів, зараховується до купівельної ціни.

Згідно п. 4.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 % річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до інших надходжень місцевого бюджету на рахунок в УДКСУ Введенської сільської ради Саратського району Одеської області.

Згідно до п. 8.4.1 Договору орендар зобов`язаний протягом 3 банківських днів з дня укладення цього договору сплатити річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою за виключенням сплаченого гарантійного внеску, а також суму витрат, здійснених виконавцем земельних торгів на підготовку лота та/або організацію та проведення земельних торгів.

Відповідно до п. 12.3 Договору, у разі невиконання обов`язків, встановлених п. 4.7 договору, у 10-денний строк орендар сплачує штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до інших надходжень місцевого бюджету на рахунок в УДКСУ Введенської сільської ради Саратського району Одеської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04 жовтня 2018 № 245 «Про анулювання земельних торгів на території Саратського району Одеської області» у зв`язку з несплатою переможцями земельних торгів річної орендної плати за користування земельною ділянкою протягом трьох банківських днів з дня укладання відповідного договору, анульовано земельні торги з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Саратського району.

Задовольняючи позовну заяву заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т., яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Введенської сільської ради Саратського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що орендарем за договором не сплачено оренду плату визначену п. 4.1, п. 4.2 Договору у строки визначенні договором, тому останній зобов`язаний сплатити штраф.

Суд першої інстанції застосовуючи норми матеріального права виходив з такого.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

Державним органом, до компетенції якого віднесено функції щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Частиною 2 ст. 124 Земельного Кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 135 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Частиною 2 вищевказанної статті визначено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 135 Земельного Кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Відповідно до ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області виконало перед ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором, проте апелянтом не наведено доказів сплати орендної плати визначеної п. 4.1, п. 4.2 Договору у строки визначенні договором, що є підставою для настання наслідків передбачених договором оренди землі № 223 від 28 вересня 2018 року укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем.

Отже,висновки судувідповідають вимогамзакону,на якіпосилався судпід часрозгляду справиі фактичнимобставинам посправі,а такожпідтверджується зібранимипо справідоказами.Тому, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд прийшов до хибного висновку про те, що договір оренди землі є укладеним та має правові наслідки його невиконання так як станом на момент звернення з позовом державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки не відбулася, та земельна ділянка орендодавцем для фактичного користування орендарю не передана, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 14.2 договору реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону та після виконання орендарем обов`язків встановлених п. 8.4.1.

Згідно зп.8.4.1. орендар зобов`язаний протягом 3 банківських днів з дня укладення цього договору сплатити річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою за виключенням сплаченого гарантійного внеску, а також суму витрат, здійснених виконавцем земельних торгів на підготовку лота та/або організацію та проведення земельних торгів.

Договір було підписано сторонами, умовами якого передбачено, що реєстрація здійснюється після повної сплати.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Доводи апеляційної скарги, про те, що прокурор не обґрунтував та не довів причини звернення з позовом суду, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають, з тих підстав, що постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, ухвалу суду про залишення без розгляду позову прокурора, було скасовано з підстав того, що прокурор має право на представництва інтересів Держгеокадастру. Постанова Одеського апеляційного суду від 15 червня 2020 року набула чинності (а.с. 195- 200 т. 1).

Наведені апелянтом доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняІванівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 січня 2023 року

Головуючий

Судді