Ухвала

від 16.01.2023 по справі 642/456/22

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 642/456/22

Провадження № 2-з/529/2/23

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

16 січня 2023 року Диканський районний суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

при секретарі Звягольській В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Безменко М.Є. про забезпечення позову у виді накладення арешту, -

встановив:

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Безменко М.Є., звернувся до суду з позовом у якому просить скасувати договір дарування 1/3 частини земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, а також скасувати державну реєстрацію права власності.

Разом з позовною заявою представником позивача також подано заяву про забезпечення позову у виді накладення арешту на 1/3 частину у праві власності на земельну ділянку загальною площею 4,4463 га, з кадастровим номером 6322684000:01:008:0226, належної ОСОБА_2 .

Дану заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова на користь АТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 241450 грн. 20 коп. Вказане рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Холодногірсько-Баварському ВДВС у м. Харкові виконавче провадження №67316755.

При цьому, боржником ОСОБА_1 відповідачем по справі, подаровано належну йому на праві спільної часткової власності 1/3 частину земельної ділянки ОСОБА_2 . Вказаним договором відповідач по справі ОСОБА_1 унеможливив виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова про стягнення з нього заборгованість на користь позивача. Внаслідок ухилення відповідача ОСОБА_1 від свого обов`язку щодо задоволення вимог кредитора, існує реальний ризик подальшого відчуження частки у праві власності на земельну ділянку третім особам, що призведе до ускладнення виконання рішення суду в подальшому.

Розглянувши заяву та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

В даній справі оскаржується договір дарування 1/3 частини земельної ділянки, однак суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості вказаного нерухомого майна, яка б дала змогу визначити співмірність із заявленими позивачем вимогами.

Представником позивача не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав.

Заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого утруднення виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Саме лише припущення, що земельна ділянка може бути знову відчужена не може свідчити про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того, вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, не співвідноситься із частиною заявлених позовних вимог, оскільки вони можуть бути спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем заявлено вимоги про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановіВерховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заявипредставника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Безменко М.Є. про забезпечення позову у виді накладення арешту -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Головуюча Л.Є. Петренко