Рішення

від 02.05.2023 по справі 642/456/22

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 642/456/22

Провадження № 2/529/197/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

секретаря - Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

Представник позивача звернувся з вказаним позовом 20.01.2022 до Ленінського районного суду м.Харкова.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 18.08.2021 позов АТ КБ «Приватбанка» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 241 450,20 грн та судові витрати. Рішення набрало чинності 20.09.2021. В подальшому 02.11.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Як стало відомо згодом позивачу, 20.10.2021 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку з кадастровим № 6322684000:01:008:0226, що оформлено договором дарування № 2031 від 20.10.2021 та внесено відомості до Державного реєстру речових прав за № 44549688.

Позивач вважає, що відповідач зробив неможливим виконання рішення суду за рахунок звернення стягнення на даний об`єкт права власності. Вказує, що дії відповідача стосовно укладення договору дарування направлені на фіктивний перехід частки у праві власності на майно від боржника до відповідача ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що ці правочини були вчинені не з наміром створення правових наслідків, а виключно з метою приховування майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу за договором кредиту, оспорюваний договір дарування має ознаки фіктивності. Тому позивач просить визнати недійсним договір дарування 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим № 6322684000:01:008:0226, що знаходиться в с.Малорогозянська Золочівської сільради, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.10.2021 та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Харкова від 25.01.2022 справу направлено за підсудністю до Золочівського районного суду Харківської області.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 р. N 7/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

Справа надійшла до Диканського районного суду Полтавської області 11.01.2023

16.01.2023 ухвалою судді прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.01.2023 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку.

28.02.2023 нотаріусом Кійко Н.Г. направлено до суду витребовувані документи.

14.03.2023 ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про розгляд належним чином.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином.

Третя особа - приватний нотаріус Кійко Н.Г. в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особо - головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського району ДВС у м.Харкові в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Враховуючи відсутність заяв про відкладення розгляду справи, суд провів розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 18.08.2021 позов АТ КБ «Приватбанка» задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 241 450,20 грн та судові витрати. Рішення набрало чинності 20.09.2021(а.с.16,17)

20.10.2021 ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір дарування, за яким подарував у власність ОСОБА_2 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, площею 4,4463 га, з кадастровим № 6322684000:01:008:0226, що знаходиться в с.Малорогозянська Золочівської сільради, Харківської області. Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2031 (а.с.59-60)

В той же день, 20.10.2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку. Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.21-22).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦПК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 442/3285/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2021 Ленінським районним судом м.Харкова постановлено заочне рішенням, відповідач при розгляді справи в суді був відсутній. Також матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений та/або отримав копію заочного рішення суду.

Також представником позивача не подано жодного доказу на підтвердження того, що, укладаючи оспорюваний договір дарування, відповідач ОСОБА_2 мав на меті сприяти ОСОБА_1 у приховуванні майна від звернення стягнення в рахунок погашення боргу за договором кредиту.

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 у праві власності на земельну ділянку на підставі договору дарування. Ця обставина свідчить про досягнення відповідачами правових наслідків, які обумовлювались укладенням оспорюваного договору дарування.

Отже, всупереч ст.81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що обидва відповідачі, укладаючи договір дарування від 20.10.2021, діяли умисно без мети створення реальних правових наслідків правочину.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча: Л.Є. Петренко