Ухвала

від 18.01.2023 по справі 753/15426/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 січня 2023 року місто Київ

справа № 753/15426/20

апеляційне провадження № 22-ц/824/770/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 4 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, відмовлено.

На вказане судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 жовтня 2022 року залишено без руху та запропоновано усунути недоліки (сплатити судовий збір) протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

19 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Вказувала, що її сукупний дохід за І та ІІ квартали 2020 року становив 18 грн. 26 коп. і розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано усунути недоліки (сплатити судовий збір) протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

17 січня 2023 року ОСОБА_1 повторно подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Вказувала, що її сукупний дохід за І та ІІ квартали 2020 року становив 18 грн. 26 коп. і розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу. На підтвердження цієї обставини надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 30 грудня 2022 року, згідно якої сукупний дохід за ІІ та ІІІ квартал 2022 року становить 718 грн. 61 коп.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v. Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати судового збору заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Подані ОСОБА_1 докази на підтвердження неможливості сплати судового збору, не дають підстав для висновку про незадовільний майновий стан скаржника, оскільки відомості про доходи мали бути подані за попередній календарний рік (12 місяців до дня звернення з апеляційною скаргою), а не за останні два квартали 2022 року.

Враховуючи зазначене, підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Ураховуючи те, що скаржником вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року недоліки в установлений строк не виправлені (не сплачено судовий збір), апеляційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до положень статей 185, 357 ЦПК України при невиконанні вимог суду, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, вона повертається скаржнику.

Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: