Ухвала

від 13.03.2023 по справі 753/15426/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

м. Київ

справа № 753/15426/20

провадження № 61-2530ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року про повернення апеляційної скарги в справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала клопотання, в якому посилаючись на скрутне майнове становище, просить звільнити її від сплати судового збору. Указує, що її сукупний дохід за І та ІІ квартали 2020 року становив 18,26 грн, а тому розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в задоволенні клопотання відмовлено та залишено апеляційну скаргу без руху для сплати судового збору.

У січні 2023 року ОСОБА_1 повторно подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилалася на ті самі обставини, які були предметом розгляду апеляційним судом. До указаного клопотання додала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 30 грудня 2022 року, згідно якої сукупний дохід за ІІ та ІІІ квартал 2022 року становить 718,61 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Тому на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути.

При відмові у задоволенні повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору апеляційний суд зазначив, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. Дослідивши додані до клопотання документи про те, що сукупний дохід ОСОБА_1 за ІІ та ІІІ квартал 2022 року становить 718,61 грн, апеляційний суд зробив висновок про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки не свідчать про незадовільний майновий стан. Крім того, відомості про доходи мали бути подані за попередній календарний рік, а не за два квартали 2022 року.

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали та на те, що така ухвала фактично позбавила її права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд знехтував належно обґрунтованим клопотанням про відсутність можливості сплати судового збору, просить її скасувати.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що:

«з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичною особою є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».

Установивши, що надані ОСОБА_1 документи не є достатніми доказами на підтвердження її майнового стану, який унеможливлював сплату судового збору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Таким чином, оскільки у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу на рішення суду, не виконана ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично не має доходів і надані до апеляційного суду докази підтверджують наявність визначених законом підстав для звільнення її від сплати судового збору, не беруться до уваги, оскільки при відмові у задоволенні повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору з цього питання, в оскарженій ухвалі апеляційний суд навів відповідні мотиви.

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук