Постанова

від 20.01.2023 по справі 757/19795/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/797/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2023року місто Київ

справа №757/19795/22-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогосуддіБорисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Матійчук Г.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Турбаніст Іван Володимирович, державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Прошкін Олександр Васильович про визнання недійсним правочину, визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року позивач звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просила:

визнати недійсний правочин, що оформлений протоколом установчих зборів ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» №1/2018 від 14 грудня 2018 року, актом №1 від 26 грудня 2018 року, актом №2 від 26 грудня 2018 року та актом №3 від 26 грудня 2018 року про передачу ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» нерухомого майна:

квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737746380000);

1/2 частки нежилих приміщень з №1 (один) по №5 (п`ять) групи приміщень №151 (в літ. А) в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 726383180000);

земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221482003:05:017:0006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728012132214);

визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Прошкіна О.В. у вигляді прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №44959408 від 04 січня 2019 року та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Прошкіна О.В. №44959408 від 04 січня 2019 року та запис про право власності №29768699 ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737746380000;

визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Прошкіна О.В. у вигляді прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №44959802 від 04 січня 2019 року та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Прошкіна О.В. №44959802 від 04 січня 2019 року та запис про право власності №29769053 ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» на 1/2 частки нежитлового приміщення №1-5 (групи приміщень №151 в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726383180000);

визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Турбаніста І.В. у вигляді прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно №45008756 від 10 січня 2019 року та внесення запису за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Турбаніста І.В. №45008756 від 10 січня 2019 року та запис про право власності №29813805 ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» на земельну ділянку з кадастровим номером 3221482003:05:017:0006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728012132214).

09 вересня2022 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на нерухоме майно, титульним власником якого є ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», а саме:

квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737746380000);

1/2 частку нежилих приміщень з №1 (один) по №5 (п`ять) групи приміщень №151 (в літ. А) в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 726383180000);

земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221482003:05:017:0006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728012132214).

Обгрунтовуючи вказану заяву представник позивача посилався на те, що предметом позову є визнання недійсним правочину щодо розпорядження спільним майном та скасування рішень про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно.

Зазначав, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке було незаконно відчужене відповідачем ОСОБА_2 на користь ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» з метою ухилення від його поділу між подружжям.

Вказував, що оскільки в подальшому ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» може відчужити дане майно, невжиття заходів забезпечення позову може вкрай утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року заяву представника позивача задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову та накладеноарешт на нерухоме майно, титульним власником якого є ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», а саме:

квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737746380000);

1/2 частку нежилих приміщень з №1 (один) по №5 (п`ять) групи приміщень №151 (в літ. А) в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 726383180000);

земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221482003:05:017:0006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728012132214).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що накладення арешту на нерухоме майно призводить до обмеження права ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», як єдиного законного власника майна з січня 2019 року (вже більше трьох років) та є втручанням уйого господарську діяльність.

Вважає, що позивачем для захисту своїх прав обрано невірний спосіб захисту, враховуючи, що передумовою спору став поділ майна подружжя.

Вказував, що, ні в заяві про забезпечення позову, ні в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено та не обґрунтовано ризиків та реальної загрози невиконання рішення суду.

28 листопада 2022 року від представника позивача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представник позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справуу відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно КП «Агенція адміністративних послуг» Турбаніст І.В., державний реєстратор прав на нерухоме майно КП «Київжитлоспецексплуатація» Прошкін О.В. про визнання недійсним правочину, визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала на те, що у період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , ними, з поміж іншого, спільно було придбано спірне майно.

Зазначала, що отримавши інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізналася, що спірне майно більше не належить її чоловіку ОСОБА_2 , а власником майна є ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», яке отримало його у власність на підставі протоколу установчих зборів ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» №1/2018 та актів приймання-передачі від ОСОБА_2 .

Посилалася на те, що згоди на розпорядження спірним майном вона ОСОБА_2 не надавала, а останній подав для проведення державної реєстрації договори купівлі-продажу спірної квартири та нежитлових приміщень, в яких чітко зазначено, що вони укладені за згодою дружини покупця, що вказувало, що дане майно є спільним майном подружжя і необхідно перевіряти наявність згоди іншого співвласника для здійснення державної реєстрації права.

Порушуючи питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, позивач посилалася на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке було незаконно відчужене відповідачем ОСОБА_2 на користь ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» з метою ухилення від його поділу між подружжям.

Вказувала, що оскільки в подальшому ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» може відчужити дане майно, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1737746380000); 1/2 частка нежилих приміщень з №1 (один) по №5 (п`ять) групи приміщень №151 (в літ. А) в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 726383180000); земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221482003:05:017:0006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1728012132214) на праві власності зареєстрована за ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД».

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним правочину, оформленого протоколом установчих зборів ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» №1/2018 від 14 грудня 2018 року, актом №1 від 26 грудня 2018 року, актом №2 від 26 грудня 2018 року та актом №3 від 26 грудня 2018 року про передачу ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» спірного нерухомого майна, визнання дій державних реєстраторів протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно.

На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Накладення арешту на нерухомого майна, що належить відповідачуТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД»,оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитисяним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на нерухоме майно призводить до обмеження права ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», як єдиного законного власника майна з січня 2019 року, оскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.151-152 ЦПК України передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, отже ухвала суду відповідає приписам Конституції України і діючому законодавству.

Право на мирне володіння майном, яке передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» у вигляді обмеження на відчуження спірного майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема позивача. При цьому, відповідач ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» не позбавляється права володіння та користування спірним майном.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірне майно перешкоджає господарській діяльності ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» не спростовують висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки накладення арешту на вказане майно ніяким чином не перешкоджає господарській діяльності товариства, яке має змогу у повному обсязі виконувати свої статутні цілі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ні в заяві про забезпечення позову, ні в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено та не обґрунтовано ризиків та реальної загрози невиконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються обставинами справи, з яких вбачається, що між сторонами виник спір щодо права власності на спірне майно.

При цьому, ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД», як титульний власник нерухомого майна має право в будь-який час провести його відчуження.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем для захисту своїх прав обрано невірний спосіб захисту, враховуючи, що передумовою спору став поділ майна подружжя, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень цивільного процесуального закону питання про порушення прав на спірне майно та обраних позивачем способів захисту свого права з'ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обґрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обґрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову, і правомірності заявлених позовних вимог.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» є законним та обґрунтованим.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: