Ухвала

від 20.01.2023 по справі 400/8463/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 січня 2023 р. Справа № 400/8463/21

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЄВРОІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень від 10.06.21 р. № 2753080/40856116, № 2753081/40856116, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЄВРОІНВЕСТ" задоволено.

На зазначене рішення суду ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме пропущено строк звернення до суду та не зазначено поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Апелянту роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені ст.299 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, апелянтом на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування клопотання апелянт, повторно, посилаючись на введення на всій території України воєнного стану, встановлення наказами ДПС України від 24.02.2022 року №243-о та ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.04.2022 року №7-о простою у роботі органу, зазначає, що частина працівників податкового органу вже повернулась до виконання своїх посадових обов`язків, проте мала доступ до робочих місць протягом незначного проміжку часу через існуючу загрозу їх життю та здоров`ю, а тому не мали можливості подати апеляційну скаргу у строк, передбачений ст.295 КАС України.

Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Не заперечуючи, що обставини введення воєнного стану можуть бути визнані як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вже звертала увагу скаржника, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС в Миколаївській області, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, не зазначає об`єктивних причин, які унеможливлювали подати апеляційну скаргу у більш стислий термін, оскільки загальний строк, що сплинув після отримання відповідачем повного тексту рішення суду першої інстанції (17.06.2022 року) і до дня подання цієї апеляційної скарги становить більше ніж шість місяців, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, а саме з доданої до апеляційної скарги копії наказу ГУ ДПС в Миколаївській області від 15.11.2022 року №19-о, з 21.11.2022 року припинено простій у роботі працівників податкового органу, однак апеляційну скаргу надіслано на адресу суду лише 26.12.2022 року.

Слід зазначити, що наявність непереборних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчить про те, що звернення до суду можливе у будь-який довільний строк після усунення/припинення існування таких обставин, без дотримання часових рамок, встановлених ст. 295 КАС України, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Суд констатує, що апелянт не обгрунтовує та належними доказами не підтверджує існування об`єктивних перешкод щодо подання апеляційної скарги у місячний термін з дня припинення простою у роботі працівників податкового органу, що свідчить про допущення апелянтом невиправданих зволікань у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.

До того ж, як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 29 листопада 2022 року у справі №520/11678/21, від 21 грудня 2022 року у справі №520/11158/21, за змістом наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.04.2022 року №7-о, простій у роботі податкового органу було встановлено для усіх працівників, крім тих, що перелічені у Додатку 1. Таким чином, особи, перелічені у Додатку 1, повинні були забезпечити виконання повноважень ГУ ДПС, передбачених законом, з дотриманням встановлених законом строків.

Згідно зі статтею 12-2 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону, зокрема, органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Колегія суддів вважає, що ДПС України, видаючи накази про припинення простою у роботі територіальних органів ДПС, а так само про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС, мала на меті забезпечення реалізації державної податкової політики, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, здійснення повноважень, передбачених законом, у зв`язку з чим організація трудового процесу в територіальних органах ДПС України мала передбачати виконання останніми своїх функцій і повноважень.

На підтвердження вищезазначеного колегія суддів вказує, що наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» зупинено окрему діяльність органів ДПС, а не роботу органів в цілому.

Колегія суддів також наголошує, що апелянтом не надано доказів того, що Головне управління ДПС у Миколаївській області взагалі не здійснювало своїх повноважень у визначений період, а саме, з 15.04.2022 року до моменту подання апеляційної скарги 15.11.2022 року.

Щодо посилань апелянта на повернення до роботи лише частини працівників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області "з різних причини", колегія суддів зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в ухвалах від 22.09.2022 року у справі №640/3484/19 від 16.11.2022 року у справі №520/11158/21.

Колегія суддів констатує, що пропущений апелянтом строк є значним та неспівмірним із процесуальним строком, визначеним КАС України, щодо оскарження рішення суду.

Обґрунтованих перешкод у апелянта в реалізації права на оскарження рішення суду з моменту одержання повного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Таким чином, зважаючи на те, що апеляційну скаргу подано 26.12.2022 року і станом на теперішній час недоліки апеляційної скарги не усунуто, причини пропуску строку, зазначені апелянтом, визнано судом неповажними, строк встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було сплачено судовий збір у розмірі 6810,00 грн. за подачу апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням №1523/22 від 22.12.2022 року.

Отже, враховуючи, що колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, сплачений Головним управлінням ДПС у Миколаївській області судовий збір підлягає поверненню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И Л А :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити.

Повернути Головному управлінню ДПС у Миколаївській області з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6810,00 грн. (шість тисяч вісімсот десять) згідно платіжного доручення №1523/22 від 22.12.2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Верховного Суду.

Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова