Ухвала

від 16.01.2023 по справі 911/272/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"16" січня 2023 р. Справа№ 911/272/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.

за участю представників учасників справи:

від прокурора: Яворський С.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від Київської обласної ради: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради

на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2022

у справі № 911/272/22 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго»

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

про стягнення 6 655 263,40 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (надалі-відповідач) про стягнення 6 655 263,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання теплової енергії № 1216 від 12.12.2016, в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4 199 456,04 грн, з огляду на наявність якої нараховані 597 128,13 грн 3 % річних та 1 858 679,23 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2022 у справі №911/272/22 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотеплоенерго» 4198331,04 грн заборгованості, 1651997,90 грн інфляційних нарахувань, 557 089,48 грн 3 % річних та 96 111,28 грн судового збору.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати або відсутності обов`язку щодо оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 4198 331,04 грн заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2022 у справі №911/272/22 в частині та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача 2195422,89 грн заборгованості, 863643,75 грн інфляційних нарахувань, 291419,83 грн 3% річних та 50257,29 грн судового збору. В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Прокурор зазначив, що подає апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради на підставі ст. 78 ГК України, відповідно до якої орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Також прокурор вказав, що оскільки єдиним засновником Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» є Київська обласна рада, то рішення у цій справі може вплинути на його права та обов`язки, а тому його необхідно залучити до участі у цій справі як третю особу.

Рух апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/272/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів недоплатою судового збору у розмірі 6604,98 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

17.11.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній уточнив вимоги апеляційної скарги. А саме зазначив, що прокуратурою оскаржується рішення в частині безпідставного стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3056931,95 грн, а тому судовий збір підлягає до сплати у розмірі 68 780,97 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 поновлено прокурору пропущений строк на подання апеляційної скарги на оскаржене рішення та відкрито апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.01.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 09.01.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 09.01.2023. Явку учасників справи визнано необов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

09.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, в якому просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області.

Позивач зазначає, що прокурор у цій справі не здійснює представництва ні громадянина, ні держави. Предметом позовних вимог є стягнення з КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» коштів.

Позивач зазначає, що прокурором, під час звернення до суду апеляційної інстанції, не виконано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, оскільки наведені норми передбачають представництво прокуратурою інтересів держави або громадянина. У даному ж випадку відсутні підстави для представництва комунального підприємства та обласної ради.

Позивач вказує, що представництво прокурором інтересів комунального підприємства порушує засади законності, змагальності сторін, рівності перед законом, право на справедливий суд.

Київська обласна рада не скористалась правом на подання відзиву.

Явка представників сторін.

В судове засідання 16.01.2023 з`явились прокурор та представник Київської обласної ради.

Прокурор та представник Київської обласної ради в судовому засіданні 16.01.2023 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність заперечень представників сторін, дійшов висновку про здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Джерела права та висновки Верховного Суду і Конституційного Суду, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.

У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 зі справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Щодо статусу суб`єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі №917/561/21та від 07.12.2021 у справі №903/865/20 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції щодо захисту прав Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа».

Пунктом п. 1.1. Статуту КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа», затвердженого Рішенням Київської обласної ради від 06.09.2016 №183-08-VII, КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (далі - Підприємство) засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є комунальним унітарним комерційним підприємством. Київська обласна рада (далі - «Засновник») від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження Підприємством. Підприємство безпосередньо підпорядковується Київській обласній раді. Оперативне керівництво діяльністю Підприємства здійснює управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради.

Майно Підприємства перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. (п. 1.2. Статуту)

Підприємство є юридичною особою, здійснює свою господарську діяльність з урахуванням порядку та обмежень, встановлених Засновником, діє на принципах повного господарського розрахунку, веде бухгалтерський облік, статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством України, набуває майнових, та особистих немайнових прав, несе відповідні обов`язки, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за її межами, у встановленому законодавством порядку, виступає позивачем, відповідачем та третьою особою у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному та третейському суді від свого імені, має закріплене майно, поточний та інші рахунки в установах банків, казначейства, печатки з власним найменуванням, штампи, затверджені в установленому порядку, фірмовий знак чи знак обслуговування, бланки з власними реквізитами та інші атрибути. (п. 2.1. Статуту)

В п. 2.3. Статуту зазначено, що Підприємство реалізує свою продукцію, виконує роботи та надає послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на підставі підписаних договорів, а у випадках, визначених законодавством - за державними розцінками.

Колегія суддів вважає, що КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» як комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі відповідача, а КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа», у свою чергу, не позбавлене права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав.

У розгляді даного спору колегія також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 у подібних правовідносинах (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів). Зокрема, у справі №917/269/21 Верховний Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

У постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 Верховний Суд зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин та виходячи із обставин справи, колегія суддів зазначає, що прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). Аналогічні за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 зі справи №903/865/20.

Отже, колегія суддів вважає, що у цій справі звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі відповідача є безпідставним.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції щодо захисту інтересів Київської обласної ради.

У апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної ради, з огляду на те, що рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та є власником і засновником останнього, джерелами формування майна якого є майно комунальної власності.

Поряд з цим, колегія звертає увагу на те, що Рада не є особою, яка не приймала участі у цій справи.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в мотивувальній та резолютивній частинах рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки щодо Київської обласної ради, та суд прямо не вказав про права та обов`язки цієї особи.

Колегія вважає, що хоч прокурор і звернувся з позовом в інтересах держави в особі Ради, та КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа», однак позовна заява прокурора містить вимоги щодо стягнення грошових коштів саме на користь КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа», а не на користь органу місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги заявлені прокурором у даній справі свідчать про дійсний намір захистити права КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» шляхом стягнення майна саме на користь останнього.

Окрім наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок прокурора щодо визначення Ради, як органу, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.

Таким чином, доводи скаржника щодо підтвердження прокурором наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки Рада не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних правовідносинах.

Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).

На підставі викладеного, колегія вважає, що апеляційне провадження щодо подання прокурором апеляційної скарги в інтересах Київської обласної ради слід закрити, оскільки в мотивувальній частині рішення не містяться висновки суду про права та обов`язки Ради, та у резолютивній частині рішення суд прямо не вказав про її права та обов`язки.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для представництва інтересів Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради в суді апеляційної інстанції прокуратурою Київської області, по даному спору порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Судові витрати

Колегія роз`яснює, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 234, п. 2, 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» та Київської обласної ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2022 у справі №911/272/22.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано, - 20.01.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков