Ухвала

від 20.01.2023 по справі 924/998/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"20" січня 2023 р. Справа № 924/998/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви про застосування заходів забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віт Агро Красилів", с. Великі Зозулинці Хмельницького району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-земвпоряд", м. Хмельницький

про стягнення 59713,02 грн

встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2022 (суддя Грамчук І.В.) відкрито провадження у справі №924/998/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віт Агро Красилів", с. Великі Зозулинці Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-земвпоряд", м. Хмельницький про стягнення 59713,02 грн в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.02.2023.

19.01.2023 на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Віт Агро Красилів" (від 19.01.2023) про застосування заходів забезпечення позову у справі №924/998/22, в якій просить накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-земвпоряд" в межах суми позовних вимог 59713,78 грн та сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн, що знаходяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 в Хмельницькій філії АТ КБ «Приватбанк», МФО315405, а також на інших рахунках в банківських та фінансових установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стало тривале прострочення відповідачем повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 45600,00 грн, сплата яких не передбачалась умовами договору №60/1 від 04.03.2020. Стверджує, що неодноразово намагався повернути кошти в досудовому порядку. Однак відповідач систематично ухиляється від виконання обов`язку щодо повернення коштів, які, на думку відповідача, є безпідставно набутими, про що свідчить, зокрема те, що заборгованість існує тривалий період (960 днів), боржник уникає переговорів, не приймає дзвінки від представників позивача, не бере до уваги запропоновані компроміси щодо можливості розстрочення боргу, уникає фактичного виконання, у тому числі на вимоги позивача, свідомо не отримує надіслані позивачем листи з відділень поштового зв`язку. Вважає, що у зв`язку із відсутністю у відповідача майна, на яке може бути накладено стягнення, виконання рішення може бути унеможливлене або істотно ускладнене. Посилаючись на положення ст. ст. 136, 137 ГПК України, позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 24.02.2021 у справі №916/2364/20, зазначає, що виконання рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми; обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебуватимуть у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними; накладення арешту на кошти, які сплачені позивачем відповідачу, свідчить про наявність зв`язку між заходом забезпечення і предметом позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, розпорядження в.о. керівника суду, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 з огляду на перебування судді Грамчука І.В. у відпустці вищезазначену заяву передано на розгляд судді Виноградовій В.В.

Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом береться до уваги, що у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Сторона, яка звертається із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

З приводу поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-земвпоряд" в межах суми позовних вимог 59713,78 грн та сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21).

Здійснюючи оцінку доводів позивача про те, що відповідач за поданим позовом свідомо та систематично ухиляється від виконання обов`язку щодо повернення коштів, які, на думку відповідача, є безпідставно набутими, суд зауважує, що вказане не є достатньою підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки сам по собі факт невиконання відповідачем досудових вимог позивача щодо повернення коштів не свідчить про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому не подано будь-яких доказів у підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, щодо реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави тощо.

Щодо посилань позивача в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 24.01.2021 у справі №916/2364/20, судом береться до уваги, що згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, визначаючи подібність правовідносин, що розглядаються судом за поданою заявою, та правовідносин, що були предметом розгляду у справах №905/446/22, №916/23/64/20, суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, згідно з якими на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

Викладені Верховним Судом висновки у постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 24.01.2021 у справі №916/2364/20 стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

Так, судом враховується, що обставини, якими обгрунтована необхідність застосування заходів забезпечення позову у справі №924/998/22 та обставини у справах №905/446/22, №916/2364/20, не є подібними. Зокрема, дійшовши висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі №905/446/22 шляхом накладення арешту на рахунки та майно відповідача в межах суми позову в розмірі 28839520,37 грн, судами було враховано існування реальної загрози знищення / розкрадання майна, що належить відповідачу на праві власності, ймовірність зменшення його грошових активів. Тобто суди дійшли висновку, що майно відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення на підставі загальновідомої обставини проведення активних бойових дій на території, де знаходиться відповідач (його майно).

У постанові від 24.01.2021 у справі №916/2364/20 Верховний Суд також зазначив, що за встановлених судом обставин наявні обґрунтовані припущення, що грошові кошти відповідача на момент виконання рішення суду можуть зникнути, зменшитися за кількістю.

Натомість позивачем у даній справі доказів потенційного зникнення або зменшення коштів відповідача на момент виконання рішення суду не подано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сама лише можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, також не може беззаперечно свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, позивач, звертаючи увагу на відсутність у відповідача нерухомого майна (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.01.2023) і, відповідно, обгрунтовуючи таким чином необхідність накладення арешту на кошти, жодним чином не доводить відсутності у відповідача будь-якого рухомого майна або недостатності наявних у відповідача коштів.

Відтак, здійснивши оцінку поданої заяви, враховуючи предмет і підстави позову, їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих та підтверджених належними та достатніми доказами доводів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову у даній справі, зокрема щодо істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Віт Агро Красилів" (від 19.01.2023) про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 20.01.2023 та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова

1 - до справи;

2 позивачу (31036, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Великі Зозулинці, вул. Зелена, 10).

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Подільська,, 93; smile440@ukr.net; dobrobut_proekt_khm@ukr.net).