Рішення

від 16.01.2023 по справі 927/1042/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1042/22

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Приватного підприємства "Авто-Пан",

юридична адреса: вул. Хлібопекарська, 11, кв. 5, м. Чернігів, 14000;

поштова адреса: вул. Інструментальна, 24-Б, м. Чернігів, 14037;

e-mail: nyc.tdn@gmail.com;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІД Чернігів +";

вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026;

e-mail: intransavto@i.ua;

предмет спору: про стягнення 152163,61грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тарабанько Д.М. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1042567, виданий 23.12.2022;

від відповідача: Судак Д.Г. - адвокат, довіреність №21/1 від 23.12.2022.

У судовому засіданні 16.01.2023, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

22.11.2022, надійшов позов Приватного підприємства "Авто-Пан" (надалі - ПП "Авто-Пан") до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІД Чернігів +" (надалі - ТОВ "НІД Чернігів +") про стягнення 152163,61грн, з них: 109026,91грн основного боргу за договором купівлі-продажу №68 від 02.08.2021 (надалі - Договір); 26638,94грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 по жовтень 2022 та 16497,76грн пені за період з 16.12.2021 по 16.11.2022, нарахованої на підставі п. 5.2. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов вказаного Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар за видатковими накладними, складеними в період з 26.11.2021 по 23.02.2022.

Ухвалою суду від 05.12.2022, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження в справі №927/1042/22 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду спору по суті призначено на 26.12.2022; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів для подачі мотивованого відзиву на позов.

22.12.2022, відповідачем, у належний строк, подано до суду відзив на позов, у порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), яким проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі спростовуючи факт поставки товару за спірними видатковими накладними, що на його думку, не є належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку. Наведений висновок також стосується показань свідків (залучених до матеріалів справи), що, на його думку, не підміняють первинних документів бухгалтерського обліку та не підтверджують факт вчинення сторонами господарських операцій, та не надають змоги встановити вид, кількість, асортимент, ціну спірного товару тощо. Зокрема підтвердив наявність між сторонами договірних відносин та пояснив, що Товариством у спірному періоді проводились часткові оплати за отриманий товар (не спірний), в порядку черговості його отримання (тобто, спочатку ним погашалась заборгованість з найдавнішим періодом виникнення).

26.12.2022, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

Судом, у порядку частини 1 статті 216 ГПК України, відкладено розгляд справи на 16.01.2023, з метою надання позивачу можливості ознайомитись зі змістом відзиву та підготовки в установлений строк відповіді на нього, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного та поштового зв`язку.

02.01.2023, позивачем подано до суду відповідь на відзив, у порядку статей 166, 184 ГПК України, в якій спростовуючи заперечення відповідача вказав, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження факту вчинення сторонами господарських операцій з поставки спірного товару; в той час як відсутність підпису відповідача на видаткових накладних свідчить про його недобросовісність та намагання уникнути від обов`язку їх оплати.

12.01.2023, відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у порядку статей 167, 184 ГПК України, та підтримано правову позицію, наведену ним у відзиві на позов. Звертав увагу суду, що свідок ОСОБА_1 , не може підтвердити факт отримання товару за спірними видатковими накладними, оскільки офіційно не працевлаштований в відповідача.

16.01.2023, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано повноважних представників позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові та в письмовій відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини наведені в відзиві та в письмових запереченнях. Також просив суд врахувати, що свідок ОСОБА_2 (який працює в ТОВ «Авто Пан» на посаді заступника директора та є власником 100% у статутному капіталі Товариства), так само як і свідок ОСОБА_3 (який працює в ПП «Авто Пан» на посаді менеджера з продажу), є зацікавленими особами, свідчили, що товар за спірними видатковими накладними відпущено громадянину ОСОБА_1 , який не був офіційно працевлаштований в відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. За частиною 1 вказаної статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 ГК України).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає про існування між сторонами правовідносин з поставки товару, що виникли на підставі договору купівлі - продажу №68 від 02.08.2021 та складених на виконання його умов видаткових накладних: №3233 від 26.11.2021, №3322 від 03.12.2021, №3403 від 10.12.2021, №3540 від 17.12.2021, №3589 від 24.12.2021, №3663 від 31.12.2021, №463 від 08.02.2022, №511 від 11.02.2022, №608 від 18.02.2022, №713 від 23.02.2022.

За доводами позивача, на підставі перерахованих документів, ним було поставлено, а відповідачем отримано товар, загальною вартістю 109026,91грн (з урахуванням часткової оплати на суму 2505,93грн, зарахованої в рахунок оплати вартості товару за видатковою накладною №3233 від 26.11.2021). Зазначив, що граничний строк по розрахунку за товар, поставлений відповідачу за спірними видатковими накладними настав, виходячи з умов п.5.2. Договору, що передбачає відстрочення платежу тривалістю 14 банківських днів, з моменту оформлення видаткової накладної.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення сторонами договору купівлі - продажу №68 від 02.08.2021, за умовами якого (пункти 1.1. та 2.1.) ПП «Авто Пан» (Продавець) зобов`язався передати в власність ТОВ «НІД Чернігів +» (Покупцю) автомобільні шини, автозапчастини та комплектуючі до них (надалі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та сплатити за нього Продавцю певну грошову суму, передбачену Договором. Кількість товару та його асортимент по Договору сторони взаємно погоджують і вказують у видаткових накладних або замовленнях на продаж товару, що є невід`ємною частиною Договору.

Сторони дійшли згоди (п.7.5.), що договір купівлі - продажу №68 від 02.08.2021 набирає чинності з моменту його підписання і діє на невизначений строк. Договір може бути розірвано лише за письмовою згодою сторін.

Наявність між сторонами правовідносин з поставки товару за Договором, в тому числі впродовж листопада 2021 року - лютого 2022 року (період, у який позивачем складено спірні видаткові накладні), відповідачем не заперечується.

Натомість, Договір, за відсутності належним чином оформлених сторонами документів первинного бухгалтерського обліку, не підтверджує факт вчинення його сторонами будь-яких господарських операцій, оскільки засвідчує лише намір сторін вчинити певні дії, обумовлені змістом укладеного правочину.

Видаткові накладні №3233 від 26.11.2021, №3322 від 03.12.2021, №3403 від 10.12.2021, №3540 від 17.12.2021, №3589 від 24.12.2021, №3663 від 31.12.2021, №463 від 08.02.2022, №511 від 11.02.2022, №608 від 18.02.2022, №713 від 23.02.2022 (засвідчені копії яких додано до позовної заяви) за висновком суду, не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 та 77 ГПК України, оскільки їх складено з порушенням вимог до документів первинного бухгалтерського обліку, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV.

За частиною 2 статті 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких установлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Натомість, спірні видаткові накладні: №3233 від 26.11.2021, №3322 від 03.12.2021, №3403 від 10.12.2021, №3540 від 17.12.2021, №3589 від 24.12.2021, №3663 від 31.12.2021, №463 від 08.02.2022, №511 від 11.02.2022, №608 від 18.02.2022, №713 від 23.02.2022 складено позивачем у односторонньому порядку. З перелічених документів не вбачається за можливе ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції з поставки товару, зі сторони Покупця.

Відпуск товару, за умовами Договору (п.6.1.), здійснювався зі складу Продавця, натомість, будь-яких довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім`я повноважних осіб Покупця (відповідача), позивачем до суду не надано.

Суд не вбачає за можливе, за наявними матеріалами справи, встановити осіб, яким було відпущено товар, а також його асортимент, кількість та ціну цього товару.

Позивачем, на підтвердження факту поставки товару відповідачу, подано до суду нотаріально посвідчені заяви свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За частиною 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть установлюватися на підставі показань свідків.

За висновком суду, факт вчинення сторонами господарської операції з поставки товару, за відсутності будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, податкової звітності суб`єктів господарювання (платників ПДВ), не може бути встановлений судом виключно на показаннях свідків, у тому числі, в розрізі асортименту, кількості та ціни відпущеного товару.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що (як вірно звертає увагу відповідач) за показами свідків ОСОБА_2 (працює в ТОВ «Авто Пан» на посаді заступника директора та є власником 100% у статутному капіталі Товариства) та ОСОБА_3 (працює в ПП «Авто Пан» на посаді менеджера з продажу), товар у спірному періоді було відпущено ОСОБА_1 , який не був офіційно працевлаштований в відповідача (згідно з показами останнього).

Судом установлено, що кошти в сумі 2505,93грн, зараховані позивачем у рахунок частини вартості товару за видатковою накладною №3233 від 26.11.2021, саме в результаті валового математичного підрахунку за підсумком інших господарських операцій, вчинених сторонами (що не є спірними), про що позивач повідомив суд у заяві про усунення недоліків від 30.11.2022.

Суд також звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких замовлень відповідача на поставку спірного товару, що мали бути складені за умовами п.2.1. Договору, та про оформлення яких зазначено в тексті спірних видаткових накладних.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження виникнення в сторін податкових зобов`язань за спірними господарськими операціями.

Видаткові накладні: №332 від 27.01.2022, №556 від 16.02.2022 та №628 від 21.02.2022, на оплату яких виставлено рахунки: №332 від 27.01.2022, №549 від 16.02.2022 та №619 від 21.02.2022, повністю оплачені відповідачем на підставі платіжних доручень: №2259 від 04.11.2022, №2226 від 21.10.2022, №2225 від 21.10.2022 (з урахуванням їх призначення платежу), та не є спірними.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 цієї статті ).

Відповідно до частини 4 вказаної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Здійснивши аналіз матеріалів справи та заслухавши доводи представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено факт поставки відповідачу спірного товару, загальною вартістю 109026,91грн.

З урахуванням зазначеного, судом відмовлено в задоволенні позову в частині основного боргу.

Вимоги про стягнення 26638,94грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 по жовтень 2022 та 16497,76грн пені за період з 16.12.2021 по 16.11.2022, є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати, зокрема, по сплаті судового збору в сумі 2481грн покладено на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного підприємства «Авто-Пан» (юридична адреса: вул. Хлібопекарська, 11, кв. 5, м. Чернігів, 14000; поштова адреса: вул. Інструментальна, 24-Б, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 36045780) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» (юридична адреса: вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026; код ЄДРПОУ 41106079) про стягнення 152163,61грн, відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складено 20.01.2023

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко