Рішення

від 20.12.2022 по справі 921/702/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/702/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Василишин О.С.

розглянув справу

за позовом: Приватного малого підприємства "Лотос", вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Теребовлянський р., Тернопільська обл., 48100

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮІЗО", вул. Бродівська,44, м. Тернопіль, 46003

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма", вул. Бродівська, 44м. Тернопіль, 46020

про: 1. Витребування на користь Приватного малого підприємства Лотос з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма нерухоме майно, а саме: прохідну літери Г, загальною площею 92,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44.

2. Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності №37795041 від 11.08.2020, внесений державним реєстратором Козлівської селищної ради Тернопільської області Грималюком Богданом Івановичем про державну реєстрацію права власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 за Товариством з обмеженою відповідальністю Бігма.

3. Припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю Бігма право власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За участі представників:

позивача: Гатало Мар`яни Ярославівни, ордер ВО №1027630 від 03.12.2021;

відповідача: Притули Оксани Богданівни, ордер ВО №1027636 від 03.12.2021.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 28.10.2021 позовну заяву б/н від 25.10.2021 (вх. №778 від 26.10.2021) залишено без руху, а ухвалою від 04.11.2021 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.12.2021 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮІЗО. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.

У судових засіданнях 03.12.2021, 21.12.2021 та 25.01.2022, враховуючи клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву та відкладення розгляду справи, поданий відповідачем відзив на позовну заяву, відповідь на відзив №б/н від 20.01.2022 (вх. №418 від 21.01.2022), для надання можливості суду та учасникам справи ознайомитись з ним, для надання можливості учасникам подати заяви по суті, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви відповідно до 21.12.2021, до 25.01.2022 та до 11.02.2022, які занесено у протокол судового засідання. Учасники справи повідомлені про дату і час судових засідань.

Ухвалою суду від 14.02.2022, у зв`язку з тим, що судове засідання у визначений час (11.02.2022) не відбулося, призначено дату підготовчого засіданні на 01.03.2022,учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 01.03.2022, враховуючи Указ Президента України № 64 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, клопотання сторін, для надання можливості сторонам подати заяви по суті та клопотання з процесуальних питань, відкладено судове засідання до 19.04.2022. Учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

У судових засіданнях 19.04.2022, 10.05.2022, 27.05.2022, 17.06.2022 та 05.08.2022, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022), який продовжено до 23.08.2022, розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, подані: відповідачем заперечення на відповідь на відзив №б/н від 19.04.2022 ( вх.№2399 від 19.04.2022), позивачем додаткові доводи щодо заперечень відповідача №б/н від 02.05.2022 (вх. №2652 від 02.05.2022), третьою особою додаткові доводи щодо заперечень відповідача №б/н від 28.04.2022 (вх. №2618 від 29.04.2022), клопотання відповідача про приєднання документів №б/н від 10.05.2022 (вх. №2862 від 10.05.2022), №б/н від 11.05.2022 (вх. №2967 від 12.05.2022), №б/н від 17.06.2022 (вх. №4952 від 03.08.2022), клопотання позивача про приєднання документів №б/н від 24.05.2022 (вх. №3228 від 24.05.2022), №б/н від 01.08.2022 (вх. №4913 від 01.08.2022), клопотання сторін про відкладення розгляду справи, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 10.05.2022, до 27.05.2022, до 17.06.2022, до 05.08.2022 та до 12.08.2022. Учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2022, за клопотанням позивача, проти якого не заперечив відповідач, відкладено розгляд справи на 20.09.2022, учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 20.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.10.2022, а ухвалою суду від 18.10.2022, у зв`язку з тим, що судове засідання у визначений час (11.10.2022) не відбулося, призначено розгляд справи по суті на 25.11.2022 ( з врахуванням ухвали від 21.10.2022), учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

У судових засіданнях 25.11.2022 та 09.12.2022, постановлено ухали про оголошення перерви відповідно до 09.12.2002 та до 20.12.2022, які занесено у протоколи судових засідань, учасники справи повідомлені про дату і час судових засідань.

Позивач, його представник, підтримав позовні вимоги підтримав , в обґрунтування таких посилається на наступне:

-на підставі Договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд від 11.12.2020 позивач купив у ТОВ «ЛЮІЗО», зокрема будівлю прохідної під літерою «Г» площею 273,8 кв.м, яка належить останньому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 08.11.2002;

-приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. зареєстровано за ПП ПМП «ЛОТОС» право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема і будівлю прохідної під літерою «Г», площею 273,8кв.м;

-згідно інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно якої державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району, зареєстровано 11.08.2020 право власності на прохідну літери «Г» загальною площею 92,1кв.м., за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 за Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГМА» на підставі рішення Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2020, довідки виданої ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації ( м. Тернопіль)» №1895 від 17.08.2020 та Договору купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002 укладеного між ТОВ «ЛЮІЗО» та ТОВ «БІГМА»;

-позивач звертався до ТОВ «БІГМА» з листами (адвокатськими запитами) від 02.08.2021 та від 18.08.2021 з проханням повідомити на якій підставі володіє частиною будівлі прохідної під літерою «Г», що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 , прохання надати відповідні документи та звільнити належне позивачу приміщення , які залишені без відповіді;

-станом на дату звернення з позовом у приміщенні розташований « Магазин DC Company» до якого позивач також звертався з проханням звільнити займану частину будівлі прохідної під літерою «Г», де здійснюється підприємницька діяльність (торгівля), яке залишено без реагування;

-вважає, що Договір купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002, який за нотаріально посвідченою заявою директора ТОВ «ЛЮІЗО» від 03.09.2021, товариство не укладало та не отримувало за ним будь-яких коштів від ТОВ «БІГМА» від реалізації об`єкту нерухомого майна - приміщення прохідної, не може бути правовою підставою для набуття відповідачем права власності на даний об`єкт, а також реєстрації такого права;

-долучені до відзиву платіжні доручення №66 від 25.05.2001 та №69 від 01.06.2001 не є належними доказами виконання Договору №5-01 купівлі-продажу приміщення від 17.12.2002, так як оплата по них здійснювалася раніше ніж дата укладення договору, а у платіжному дорученні №69 від 01.06.2001 зазначено, що оплата здійснена за споруду згідно Договору купівлі-продажу №5-01 від 17.05.2001, а тому вважає пояснення відповідача з даних обставин не підтвердженими належними доказами;

-щодо твердження відповідача проте, що на підставі рішення Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002 було оформлене право власності за ТОВ «Бігма», зокрема, на приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м, не відповідає дійсності, так як таке було змінено на підставі рішення Тернопільської міської ради №231 від 12.03.2003 та з переліку приміщень, будівель та споруд було виключено приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м, що підтверджує факт відсутності такого у відповідача;

-щодо рішення виконавчого комітету Тернопільської ради №612 від 10.07.2020, яке стало підставою для реєстрації спірного приміщення, то на адвокатський запит позивача від 17.09.2021 Тернопільська міська рада у відповіді №211143-Ф від 28.09.2021 повідомила, що рішення №612 від 10.07.2020 Тернопільською міською радою не приймалося, так як на зазначену дату засідання ради не проводилося;

-вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки відповідач без належних підстав знаходиться у спірному приміщені, власником якого є позивач. Просить позов задовольнити.

Відповідач, його представник, проти позову заперечують, при цьому посилаються на наступне:

-згідно з Договором купівлі-продажу споруд з територіями №1/134 від 27.09.2000року ВАТ «Ватра» продало, а ТОВ «БІГМА» купило приміщення загальною площею 8697кв.м, за адресою: вул. Бродівська 44, м. Тернопіль, в тому числі приміщення прохідної, для обслуговування яких рішенням Міськвиконкому від 31.01.2001 №110 вилучено з користування ВАТ «Ватра» частину земельної ділянки та надано в користування ТОВ «БІГМА»;

-рішенням Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002 оформлено право власності за ТОВ «БІГМА», зокрема, на приміщення прохідної площею 92,1кв.м, для обслуговування яких відповідач уклав Договір оренди земельної ділянки від 13.04.2002, у тому числі оренди земельної ділянки площею 0,1411га на якій розташоване придбане приміщення прохідної, а в подальшому земельна ділянка була викуплена ТОВ «БІГМА» по Договору купівлі-продажу земельної ділянки, про що видано Державний акт на право власності на землю Серія ТО №04067, що зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів про право власності на землю №13 від 03.07.2002;

-в період видачі ТОВ «БІГМА» документів на приміщення прохідної та в процесі оформлення права власності на дане майно, за повідомленням ТОВ «ЛЮІЗО» прохідний пункт площею 272,9 кв.м, до складу якого входить прохідна площею 91,2 кв.м, з прилеглою територією загальною площе 540 кв. м по вул. Бродівська, 44 в м. Тернопіль придбано ним у ВАТ «Ватра» згідно Договору купівлі-продажу споруд з прилеглими територіями від 26.09.2000 №1/131, без зазначення конкретних площ відповідних приміщень;

-з метою уникнення спорів та збереження права на вже надану в користування земельну ділянку ТОВ «БІГМА» прийняло рішення повторно придбати у ТОВ «ЛЮІЗО» приміщення прохідної площею 91,2кв.м, про що свідчить укладений між сторонами Договір купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01 та акт приймання - передачі від 20.12.2002, які є чинними;

-на виконання Договору купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01 ТОВ «БІГМА» перерахувало ТОВ «ЛЮІЗО» кошти на загальну суму 10584,00грн, згідно платіжних доручень №66 від 25.05.2001 на суму 2000,00грн та №69 від 01.06.2001 на суму 8585,00грн;

-Державний реєстратор Грималюк Б.І. Козлівської селищної ради зареєстрував 11.08.2020 право власності на приміщення прохідної площею 91,2 кв. м за ТОВ «БІГМА», тобто першою реєстрація відбулася за ТОВ «БІГМА» і ТОВ «Лотос» володіло інформацією про таку реєстрацію нерухомого майна, а тому ТОВ «БІГМА» є належним та законним власником приміщення прохідної площею 92, кв.м ;

-вважає, що будівля прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, право власності на яку зареєстровано за позивачем та прохідна літери «Г» загальна площа 92,1кв.м, за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 право власності на яку зареєстровано за відповідачем це два різні об`єкти, оскільки на один і той же об`єкт не може бути зареєстровано право власності і відповідно одній із сторін було б відмовлено у реєстрації такого права;

-щодо технічної документації земельної ділянки якими позивач обґрунтовує, що приміщення прохідної знаходиться на орендованій ним земельній ділянці, вважає, що такі документи хоч і отримані від повноважних установ, проте їх зміст містить багато невідповідностей, суперечить даті їх видачі, а тому просить суд визнати їх недостатніми доказами або такими що не підтверджують та не доводять обставин на які посилається позивач у справі;

-звертає увагу суду на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2022 у справі №921/816/21 яким відмовлено у позові ПМП "Лотос" до Тернопільської міської ради, ТОВ "Бігма" про скасування рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 про передачу у власність ТОВ "Бігма" земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1887 га та про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серія ТР № 042067 від 03.07.2002 виданого на підставі даного рішення .

-просить суд звернути увагу, як на додаткові докази правомірності користування відповідачем спірним приміщенням: - Договір №99069 оренди майна з правом викупу від 13.05.1999 укладений між ВАТ «Техінмаш» та МП «Бігма», акт приймання передачі приміщень від 28.02.2000, відповідно до якого відповідач придбав приміщення площею 850кв.м, в тому числі допоміжне приміщення 77кв.м, сплативши за майно 10 тисяч гривень; - Договір купівлі-продажу №11 від 03.05.2001 між ТОВ «Бігма» та ТОВ «ЛЮІЗО», акт прийому передачі від 06.06.2001, відповідно до яких відповідач продав позивачу допоміжне приміщення прибудову до офісного приміщення площею 89,06 кв.м, за адресою вул. Бродівська, 44 м. Тернопіль, а тому вказане приміщення не могло бути придбаним у ВАТ «Ватра»;

-позивачем невірно обрано спосіб захисту щодо припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю Бігма права власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м, оскільки Верховний Суд у постановах неодноразово наголошував, що припинення чиїхось прав, має відбуватися із одночасним визнанням цих прав за кимось іншим. Просить в позові відмовити.

Третя особа, його представник, щодо предмету спору пояснив наступне:

-ТОВ «ЛЮІЗО» купило у ВАТ «Ватра» згідно Договору 1/131 купівлі-продажу споруд з прилеглими територіями від 26.09.2000 року прохідний пункт з прилеглою територією площа якого під літ. «Г» становить 272,9кв.м, а загальна площа з прилеглою територією 540кв.м та таке передано на підставі Акту передачі приміщення прохідного пункту, розташованого на території заводу «Світлоприлад» від 29.09.2000 ;

-товариство оформило право власності на будівлю прохідної під літ. «Г» загальною площею 272,9 кв.м, що підтверджено свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди від 08.11.2002 зареєстрованим в книзі за №1466 та ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено Технічний паспорт на будівлі;ТОВ «ЛЮІЗО» правомірно стало власником будівлі прохідної під літ. «Г» загальною площею 272,9 кв.м, що розташовано за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 та добросовісно та в повному обсязі володіло, користувалося та розпоряджалося належним майно;

-згідно Договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд від 11.12.2000 ТОВ «ЛЮІЗО» продало МПМ «ЛОТОС», зокрема, будівлю прохідної під літ. «Г» загальною площею 273,8кв.м;

-долучені Відповідачем копії Договорів між ВАТ «Техінмаш» та ТОВ «Бігма», платіжних доручень, невідомого походження експлікація приміщення прохідної, не мають відношення до предмету позову, а доводи відповідача є не обґрунтованими та недоведеними.

- нотаріально посвідченою заявою від 03.09.2021 директор ТОВ «Люізо» Іванчук Л.В. підтверджує, що товариство не продавало, не дарувало чи у будь який інший спосіб не відчужувало ТОВ «Бігма» приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м під літерою «Г», що розташоване по вул. Бродівській, 44, м. Тернопіль, та не укладало Договору №5-01 від 17.12.2002 купівлі-продажу приміщення прохідної та не отримувало за даним договором будь-яких коштів ні на розрахунковий рахунок, ні в касу підприємства.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

-між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮІЗО» ( Продавець) та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Покупець) укладено 11.12.2020 Договір купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. та зареєстровано в реєстрі за №6137 (далі Договір), відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) 83/100 частки будівель та споруд, що знаходяться за адресою: місто Тернопіль, вул. Бродівська, буд 44, а саме: будівлю кузні під літерою «Б» площею 71,4 кв.м, будівлю прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м;

-предмет договору належить Продавцеві на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, що видане Міським бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів 08.11.2002, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002. Право власності зареєстровано за Продавцем Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2002, про що здійснено запис у реєстрову книгу №1466 (п. 2 Договору);

-опис цілого об`єкта загальною площею 416,7кв.м: будівля кузні під літерою «Б» площею 71,4кв.м , будівля прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м, споруда складу під літерою «В» площею 71,5 кв.м. Будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці площею 0,1619 га, за кадастровим номером 6110100000:03:001:0205 ( п. 3 Договору).

Приватним нотаріусом Жовнір І.Т., проведено 11.12.2020 державну реєстрацію за ПП «Приватне мале підприємство «Лотос» права власності об`єкта нерухомого майна: будівля кузні під літерою «Б» площею 71,4кв.м, будівля прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м, споруда складу під літерою «В» площею 71,5 кв.м, за адресою вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, Тернопільська обл., на підставі Договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд №6137 від 11.12.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та ПП «Приватне мале підприємство «Лотос» (Орендар) укладено 09.06.2021року Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради №8/6/90 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 6110100000:03:001:0205, загальною площею 0.1619га, у тому числі землі з будівлями та спорудами промислових підприємств, яка знаходиться у м. Тернополі за адресою вул. Бродівська, 44 для обслуговування нежитлових будівель та споруд.

Державним реєстратором Тернопільської міської ради Кравецькою О.Б. проведено 30.06.2021 реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:03:001:0205, загальною площею 0.1619га за орендарем ПП «Приватне мале підприємство «Лотос», на підставі Договору оренди землі №б/н від 09.06.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 31.08.2021року, державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району Грималюком Б.І. зареєстровано 11.08.2020 року право власності на прохідну літери «Г» загальною площею 92,1 кв.м, за адресою м. Тернопіль вул. Бродівська, 44 за Товариством з обмеженою відповідальність «БІГМА» на підставі рішення місцевого самоврядування №612 виданого 10.07.2020 Тернопільською міською радою, довідки ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації (м.Тернопіль)» №1895 від 17.08.2020 та Договору купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люізо» та Товариством з обмеженою відповідальність «БІГМА».

Позивач звернувся до ТОВ «БІГМА» з листами (адвокатськими запитами) від 02.08.2021 та 18.08.2021 з проханням повідомити підстави володіння ТОВ «БІГМА» частиною будівлі прохідної під літерою «Г», надати відповідні документи та звільнити належне позивачу приміщення, а саме будівлю прохідної під літерою «Г», що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, які залишені без відповіді.

ТОВ «ЛЮІЗО» листом №12 від 21.09.2021 надало відповідь на адвокатський запит позивача від 17.09.2021 про те, що Договір купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люізо» та Товариством з обмеженою відповідальність «БІГМА» не укладався, кошти на рахунок не надходили.

Тернопільська міська рада у відповіді №211143-Ф від 28.09.2021 на адвокатський запит позивача від 17.09.2021 повідомила, що Тернопільською міською радою рішення №612 від 10.07.2020 не приймалося, так як на зазначену дату засідання ради не проводилося.

Відповідно до Договорів оренди №3 від 01.11.2017, №2 від 01.01.2019, №№1 від 01.01.2020 та №1 від 01.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігма» передало фізичній особі підприємцю Мудрієвському Б.С. у тимчасове користування приміщення прохідної літера «Г`загальною площею 92,1 кв.м, що знаходиться на вул. Бродівській, 44, факт передачі приміщення підтверджується Актами прийому передачі від 01.11.2017, від 01.01.2019, від 01.01.2020 та від 01.01.2021.

Позивач вважає, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів належним йому майном та за захистом своїх порушених прав звернувся з позовом про витребування майна з незаконного володіння, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності та припинення за ТОВ Бігма права власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м, на вул. Бродівській, 44.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками учасників доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного.

Згідно з ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону .

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (висновок Верховного суду викладений у п.4.5 постанови від 19.05.2020р. у справі № 910/9167/19).

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, а судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (висновки сформульовані в п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16,п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18). Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у спосіб встановлений ст. 16 ЦК України: - визнання права; - визнання правочину недійсним; - припинення дії, яка порушує право; - відновлення становища, яке існувало до порушення; - примусове виконання обов`язку в натурі; - зміна правовідношення; - припинення правовідношення; - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; -) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; - визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов`язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

За змістом ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону ).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89).

Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень ( висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10. 2019 у справі № 922/3537/17 ( пункти 37, 38), від 01.04. 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 ( пункти 7.15, 7.16).

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.1), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13).

У статті 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина 1). Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2).

За змістом статті 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК) і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові є власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави та за якою зареєстровано право власності на це майно.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від23.11.2021року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21,пункти 63,64).

Для застосування вимог ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Отже, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений у такий спосіб. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, запису про державну реєстрацію права власності за належним власником та припинення права власності за неналежним (близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74).

Матеріалами справи підтверджено:

-будівля прохідної під літерою «Г» площею 272,9кв.м, за адресою м. Тернопіль вул. Бродівська, 44 належала на праві власності ТОВ «Люізо», підтвердженням чого є Свідоцтво про право власності на будівлі та споруди видане Міським бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 08.11.2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002, право власності зареєстровано за товариством Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2002, про що здійснено запис у реєстрову книгу за №1466;

-на підставі Договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд від 11.12.2020 року ТОВ «Люізо» продало ПП «Приватне мале підприємство «Лотос», зокрема, будівлю прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м (відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок №44 по вулиці Бродівська від 14.12.2011 площа збільшена внаслідок реконструкції) за адресою м. Тернопіль вул. Бродівська, 44;

-право власності на об`єкт нерухомого майна: будівля кузні під літерою «Б» площею 71,4кв.м, будівля прохідної під літерою «Г» площею 273,8кв.м, споруда складу під літерою «В» площею 71,5 кв.м, згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зареєстровано за ПП «Приватне мале підприємство «Лотос» 11.12.2020 року на підставі Договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд №6137 від 11.12.2020 року;

-станом на дату подачі позовної заяви та прийняття рішення у справі спірне приміщення займає ТОВ «БІГМА», що ним не заперечується.

1/ Позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння ТОВ Бігма нерухомого майна - прохідної під літерою Г загальною площею 92,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 підлягають до задоволення, оскільки відповідач не підтвердив належними доказами підстави правомірності заволодіння таким майном. При цьому суд виходив з наступних підстав.

Так, державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району Грималюком Б.І. проведено 11.08.2020 року державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: прохідну під літерою «Г» загальною площею 92,1 кв.м, за адресою м. Тернопіль вул. Бродівська, 44 за Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГМА» на підставі рішення місцевого самоврядування №612 виданого 10.07.2020 Тернопільською міською радою, довідки ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації (м.Тернопіль)» №1895 від 17.08.2020 та Договору купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люізо» та Товариством з обмеженою відповідальність «БІГМА».

На підтвердження права власності та правомірності реєстрації права власності на приміщення прохідної за ТОВ «БІГМА» відповідач надав: - рішення Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002; - Договір купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002, які не підтверджують належність товариству на праві власності спірного приміщення:

а/ відповідач не надав рішення виконавчого комітету Тернопільської ради №612 від 10.07.2020, яке стало підставою для реєстрації спірного приміщення, та пояснила що реєстратором помилково вказано дату рішення 10.07.2020, оскільки такого рішення у відповідача не має, а для реєстрації було подано рішення виконавчого комітету Тернопільської ради №612 від 10.07.2002;

-Козлівська селищна рада на адвокатський запит позивача від 24.09.2021 повідомила (лист-відповіді №01-681/3.09 від 29.09.2021), що немає можливості надати електронні документи, які стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Бігма» прохідної, оскільки на підставі наказу Міністерства юстиції України №3370/5 від 23.09.2021 державному реєстратору обмежено доступ до реєстру;

-за повідомленням Тернопільської міської ради (№211143-Ф від 28.09.2021), рішення за таким номером і датою не приймалося, оскільки не було засідання ради 10.07.2020;

б/ рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002 вирішено: « п. 10. Оформити за товариством «Бігма» право власності на будівлю складу мастил загальною площею 63,8 кв.м, будівлю насосної станції загальною площею 81,6кв.м, будівлю складу солі загально площею 28,9 кв.м, приміщення прохідної загальною площею 92.1 кв.м, споруду цеху загальною площею 814 кв.м, будівлю загальною площею 11,9 кв.м, споруду складу загальною площею 66,4кв.м за адресою вул. Бродівська, 44. Видати свідоцтво» ;

-рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1016 від 13.11.2002 року внесено зміни у п.10 рішення №612 від 10.07.2002, а саме: «замість « за товариством «Бігма» читати «за товариством з обмеженою відповідальністю «Бігма»;

-рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №231 від 12.03.2003 внесено зміни до п.10 рішення №612 від 10.07.2002 та виключено із переліку об`єктів - приміщення прохідної загальною площею 92.1 кв.м та споруду складу площею 66,4 кв.м;

-на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №612 від 10.07.2002 та №231 від 12.03.2003 ТОВ «Бігма» видано 21.03.2003 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації Свідоцтво на право власності: А- на споруду цеху загальною площею 814 кв.м; Б- споруду насосної станції загальною площею 81,6кв.м; В- на будівлю складу мастил загальною площею 63,8 кв.м, Д - будівлю складу солі загально площею 28,9 кв.м, Е - будівлю загальною площею 11,9 кв.м.

Отже, рішення №612 від 10.07.2002 року, із змінами внесеними рішенням №231 від 12.03.2003, Свідоцтво на право власності підтверджують, що приміщення прохідної загальною площею 92.1 кв.м не належить до власності ТОВ «Бігма». Також, слід зазначити, що рішення №612 від 10.07.2002 не було підставою для державної реєстрації права власності.

б/ Договір купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002, за нотаріально посвідченою заявою директора ТОВ «Люізо» (Іванчук Л.В) товариство не продавало, не дарувало чи у будь який інший спосіб не відчужувало ТОВ «Бігма» приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м під літерою «Г», що розташоване по вул. Бродівській, 44, м. Тернопіль, та не укладало Договору №5-01 від 17.12.2002 купівлі-продажу приміщення прохідної та не отримувало за даним договором будь-яких коштів, ні на розрахунковий рахунок, ні в касу підприємства. Щодо наданих доказів оплати, а саме платіжних доручень, то такі підтверджують, що оплата проведена на виконання іншого договору та не за спірне приміщення, а тому пояснення представника не знайшли підтвердження щодо проведеної попередньої оплати до укладення Договору №5-01 від 17.12.2002. Крім того, умови Договору не містять застережень, що за приміщення проведена попередня оплата, а навпаки в п. 3.1 Договору зазначено, що оплата проводиться згідно виставленим рахунком шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в 3-місячний термін з дня підписання договору. Також, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» платіжні доручення є первинними бухгалтерськими документами в яких підстава проведення оплати має відповідати змісту проведеної господарській операції.

г/ згідно Довідки №1895 від 17.08.2020 ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що станом на 29.12.2012 власником будівлі прохідної під літ «Г», що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 є ТзОВ «ЛЮІЗО», право власності належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 08.11.2022 виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2020 за №1466. Одночасно повідомлено, що Договір купівлі-продажу №5-01 від 17.12.2002 не зареєстрований станом на 29.12.2012.

Слід звернути увагу, що така довідка не є правовстановлюючим документом відповідно до ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав та вносяться відомості (записи) до Державного Реєстру .

Також, суд звертає увагу, що запис до Реєстру державний реєстратор вносив шляхом відкриття розділу в порядку передбаченому Порядком ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 № 2480/5), який складається з трьох частин, які містять записи про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб`єкта цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб`єкта цих прав та мав бачити, що станом на дату реєстрації (31.08.2021) власником приміщення прохідної площею 272,9кв.м є ТОВ «Люїзо», тобто з 17.12.2002 (дата укладення Договору) власник приміщення не змінювався.

Слід зазначити, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна станом на 17.12.2002 року (дата укладення договору) здійснювався в порядку передбаченому п.2.1"Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (в редакції наказу від 03.06.2002року N 45/5, далі Тимчасове положення, втратив чинність 01.01.2013 року), згідно якого для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1 (згідно п.1 додатку такими є - договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, посвідчені державними та приватними нотаріусами), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно до п.2.2 Тимчасового положення, при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна між юридичними особами, у разі, якщо такі договори не були нотаріально посвідчені, юридичні особи подають також довідку про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2).

При прийнятті рішення реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів (п.3.1 Тимчасового положення).

Відповідач не надав доказів звернення до МБТІ до 01.01.2013 року щодо проведення реєстрації права власності згідно Договору купівлі продажу №5-01 від 17.12.2002 (дана обставина підтверджена у довідці МБТІ, яка була підставою для реєстрації), також не надав інших доказів, які б підтверджували право власності на спірне майно на підставі даного договору станом на дату реєстрації (рішення суду тощо).

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами, що майно належить йому на праві власності.

Щодо доводів про закріплення земельної ділянки, то суд звертає увагу, що така не є предметом спору, а тому суд не дає оцінки доказам закріплення земельної ділянки, при цьому зазначає, що відповідно до законодавства земля іде за нерухомістю, а не навпаки.

2/ В частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності та припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю Бігма права власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м задоволенню не підлягають, оскільки обрані як неналежні способи захисту.

Так, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (припинення права власності), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними ( такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) .

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону від 05.12.2019, чинній із 16.01.2020 та на час звернення з позовом ) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Тому, вимога про скасування такого рішення (запису) після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21 пункт 152).

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Отже, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено, у зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків поновлення порушених його прав за процедурою, визначеною вказаним Законом, що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц пункти 72-76, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Щодо інших доводів учасників судового процесу, то суд звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 11 ГПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати на користь Приватного малого підприємства Лотос (вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Тернопільська область 48100, ідентифікаційний код 21153067) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма (вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46020, ідентифікаційний код 14053603) нерухоме майно - прохідну літери Г, загальною площею 92,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма (вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46020, ідентифікаційний код 14053603) на користь Приватного малого підприємства Лотос (вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Тернопільська область 48100, ідентифікаційний код 21153067) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 20 січня 2023 року.

Суддя М.С. Стадник