Рішення

від 16.01.2023 по справі 552/7235/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/7235/22

Провадження №2/552/420/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

16.01.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Іщенко Р.Р.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Нескородь Віталій Іванович,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілур Пласт»,

представник відповідача адвокат Книш Сергій Іванович,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілур Пласт» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «Сілур Пласт» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В поданій до суду заяві посилалась на те, що з 06 травня 2022 року по 09 вересня 2022 року вона перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Сілур Пласт». Працювала на посаді головного бухгалтера. 31 серпня 2022 року вона отримала наказ про переведення з посади головного бухгалтера на посаду бухгалтера.

09 вересня 2022 року вона отримала наказ про звільнення з посади бухгалтера ТОВ «Сілур Пласт» за прогул без поважних причин.

При цьому власником порушено умови трудового договору, у зв`язку з чим він згідно ч.3 ст. 38 КЗпП зобов`язаний виплатити їй вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

ТОВ «Сілур Пласт» також не виплачено їй заробітну плату за серпень 2022 року у розмірі, обумовленому трудовим договором не менше мінімальної заробітної плати 6500 грн. та за 7 днів вересня 2022 року.

Тому ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за серпень 2022 року в розмірі 6500 грн., за вересень 2022 року - 2068,18 грн., вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив. У відзиві зазначив, що позивачу було виплачено належну їй заробітну плату в повному обсязі. Підстави для виплати їй вихідної допомоги та середнього заробітку відсутні. Тому в задоволенні позову просив відмовити.

Інших клопотань або заяв по суті справи сторони суду не подавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. При цьому посилалась на те, що працювала на умовах повного робочого дня, але дистанційно. Відповідач сам створив умови, за яких вона не могла виконувати свої трудові обов`язки, заблокувавши службову програму, позбавивши можливості зайти на своє робоче місце та позбавивши інформації про господарську діяльність підприємства. З посади бухгалтера на посаду головного бухгалтера її було переведено без її згоди. Звільнено її неправомірно. Заробітну плату вчасно не виплачено. Цим було порушено її трудові права. Тому, не оспорюючи накази про переведення та про звільнення, позивач просила суд стягнути з відповідача невиплачену їй заробітну плату у зазначених в позовній заяві розмірах, а також вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність. Зазначив, що позивача в повній відповідності до чинного законодавства було переведено на посаду бухгалтера з посади головного бухгалтера, оскільки вона не виконувала свої обов`язки. Звільнено її також з додержанням норм закону. Позивач працювала неповний робочий день. Тому заробітна плата їй нарахована відповідно до відпрацьованого часу, розрахунок з нею проведено в день звільнення. При звільненні за прогул виплата вихідної допомоги не передбачена. Тому представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17 травня 2022 року працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сілур Пласт» на умовах неповного робочого дня по дві години щодня з виплатою заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу.

Вказана обставина підтверджується наказом директора ТОВ «Сілур Пласт» від 16 травня 2022 року №160501 (а.с. 37).

Про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 17 травня 2022 року відповідно до наказу від 16 травня 2022 року №160501 підприємством ТОВ «Сілур Пласт» направлено відповідне повідомлення до органів Державної податкової служби України (а.с. 35).

Факт подання такого повідомлення підтверджується квитанцією ДПС України №2 від 16 травня 2022 року (а.с. 36).

Наведеним спростовується твердження позивача про те, що вона працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Сілур Пласт» з 06 травня 2022 року.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію трудового договору від 06 травня 2022 року №06/05, укладеного ТОВ «Сілур Пласт» і ОСОБА_1 , згідно якого вона приймається на посаду головного бухгалтера з 06 травня 2022 року з посадовим окладом 6500 грн., з тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень, і працює дистанційно у зв`язку з дією в країні військового стану (а.с. 10-11).

Також позивачем долучено копію наказу ТОВ «Сілур Пласт» від 05 травня 2022 року №05/05 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », згідно якого вона прийнята на посаду головного бухгалтера з 06 травня 2022 року з посадовим окладом 6500 грн. (а.с. 9).

Вказані трудовий договір від 06 травня 2022 року №06/05 та наказ ТОВ «Сілур Пласт» від 05 травня 2022 року суд оцінює критично, оскільки копії зазначених документів позивачем всупереч приписам ч. 5 ст. 95 ЦПК України не засвідчені на відповідність оригіналам.

З матеріалів справи не вбачається, що сторонами було реалізовано трудовий договір від 06 травня 2022 року №06/05, а позивач приступила до роботи на підставі наказу від 05 травня 2022 року №05/05, оскільки згідно повідомлення ТОВ «Сілур Пласт» від 16 травня 2022 року Державній податковій службі України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» ОСОБА_1 прийнято на роботу згідно наказу від 16 травня 2022 року №160501, а не наказу від 05 травня 2022 року №05/05.

Крім того, згідно штатного розпису ТОВ «Сілур Пласт», затвердженого директором ТОВ 28 грудня 2021 року, посадовий оклад головного бухгалтера 4700 грн. (а.с. 46).

Тому суд не бере до уваги надані позивачем копії трудового договору від 06 травня 2022 року №06/05 та наказу від 05 травня 2022 року №05/05, згідно яких вона прийнята на роботу з посадовим окладом 6500 грн.

Таким чином на підставі наданих сторонами доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сілур Пласт» з 17 травня 2022 року на умовах неповного робочого дня з виплатою заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу.

Наказом ТОВ «Сілур Пласт» від 31 серпня 2022 року №11/08 ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року переведено з посади головного бухгалтера на посаду бухгалтера з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою посадою (а.с. 38).

Наказом ТОВ «Сілур Пласт» від 09 вересня 2022 року №04/09 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 звільнено 09 вересня 2022 року з посади бухгалтера відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с. 39).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не оскаржено накази про її переведення та про її звільнення, відповідні позовні вимоги нею не заявлялися.

Відповідно, на час розгляду справи судом, вказані накази є чинними, не скасовані та не змінені, та підлягають до застосування.

Тому, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд не вирішує питання щодо правомірності винесення наказів про переведення та про звільнення позивача, і при вирішенні справи встановлює, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сілур Пласт» з 17 травня 2022 року на умовах неповного робочого дня з виплатою заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу. Наказом ТОВ «Сілур Пласт» від 31 серпня 2022 року №11/08 її переведено з посади головного бухгалтера на посаду бухгалтера з 01 вересня 2022 року, а наказом від 09 вересня 2022 року №04/09 «Про звільнення за прогул ОСОБА_1 » вона звільнена з посади бухгалтера 09 вересня 2022 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Проте, докази наявності заборгованості у ТОВ «Сілур Пласт» з заробітної плати ОСОБА_1 до матеріалів справи сторонами не додані.

Заробітна плата позивачу нарахована за серпень 2022 року пропорційно до відпрацьованого часу та з врахуванням компенсації за невикористану відпустку у загальному розмірі 1018,02 грн. Сума до виплати після сплати податків та зборів становить 819,51 грн.

Вказана обставина підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за серпень 2022 року (а.с. 44).

Як підтверджується платіжною відомістю №16 від 09 вересня 2022 року, заробітна плата у вказаній сумі 819,51 грн. перерахована ОСОБА_3 09 вересня 2022 року, тобто в день звільнення (а.с. 45).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2022 року, за період з 01 по 09 вересня 2022 року ОСОБА_1 на роботу не виходила. Вказані дні обліковані як прогул (а.с. 50).

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказані дні підтверджується актами про її відсутність на робочому місці №1 від 07 вересня 2022 року, згідно якого бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня на роботі 07 вересня 2022 року цілий день з 08-00 год. до 17-00 год.; №2 від 08 вересня 2022 року, згідно якого бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня на роботі 08 вересня 2022 року цілий день з 08-00 год. до 17-00 год.; №3 від 09 вересня 2022 року, згідно якого бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня на роботі 09 вересня 2022 року цілий день з 08-00 год. до 17-00 год. (а.с. 40-42).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем змінено місцезнаходження підприємства та що вона була позбавлена доступу на робоче місце, оскільки вказані обставини будь-якими доказами у справі не підтверджується.

Крім того, позивач в судовому засіданні пояснила, що не з`являлась за юридичною адресою підприємства.

На підставі викладеного, оскільки у вересні 2022 року позивач на роботу не з`являлась, відповідно роботу не виконувала, заробітна плата їй не нараховувалась.

Таким чином судом встановлено відсутність заборгованості ТОВ «Сілур Пласт» перед ОСОБА_1 по заробітній платі.

Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення заробітної плати необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40,пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Позивач ОСОБА_1 звільнена за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Ця підстава припинення трудового договору не передбачена як підстава для виплати працівнику вихідної допомоги.

Суд відхиляє посилання позивача на ч. 3 ст.38 КЗпП України як на підставу для виплати їй вихідної допомоги, оскільки позивач звільнена не за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, а за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, яка виплату вихідної допомоги не передбачає.

Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги необхідно відмовити.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як встановлено судом, відповідачем розрахунок з ОСОБА_1 в повному обсязі проведено в день звільнення, що підтверджується платіжною відомістю №16 від 09 вересня 2022 року (а.с. 45).

Відповідно, затримка розрахунку при звільненні позивача відсутня.

Тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку відсутні.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає.

Таким чином в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тому судові витрати у справі необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілур Пласт» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілур Пласт», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Федора Моргуна, буд. 6а, код ЄДРПОУ 35926516.

Повне судове рішення виготовлено 20 січня 2023 року.

Головуючий О.А.Самсонова