Рішення

від 18.04.2007 по справі 12/30-16/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/30-16/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2007р.                                                                                  Справа № 12/30-16/45

за позовом Концерну "Шар", м. Київ

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

про вилучення  із чужого незаконного володіння кукурудзи в кількості 180,51 тон

та за зустрічним позовом  сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

до Концерну "Шар"

про стягнення 32055,90 грн  

Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні 05.04.2007 року:

Від позивача:    Шкурупій О.І.  

Від відповідача:  Савченко М.В.

                             Піскун В.М.

Справу було направлено на новий розгляд згідно постанови ВГСУ від  23.11.2006 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.04.2005р. Концерну «Шар»у позові відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

З Концерну «Шар»на користь СТОВ «Обрій»стягнено 2110,30 грн. боргу. В решті позову СТОВ «Обрій»відмовлено.

В апеляційному порядку рішення суду не переглядалося.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2005р. частково задоволена касаційна скарга Концерну «Шар», рішення господарського суду Полтавської області 18.04.2005р. скасовано, справа передана до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.03.2006 року по справі № 12/30 позовні вимоги Концерну «Шар»задоволені. Вилучено у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»на користь Концерну «Шар»180,51 тон зерна кукурудзи. В зустрічному позові відмовлено.

   Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року рішення суду скасовано. Концерну «Шар»у позові відмовлено. Позов СТОВ «Обрій»задоволено частково. З концерну «Шар»на користь СТОВ «Обрій»стягнено  1371  гривню боргу. У решті вимог СТОВ «Обрій»відмовлено.

 Постановою ВГСУ від 23.11.2006 року рішення місцевого суду від 02.03.2006 року та постанову апеляційної інстанції від 08.08.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

В судовому засіданні 05.04.2007 року було оголошено перерву  на підставі ст. 77 ГПК України для підготовки повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява концерну "Шар" до СТОВ "Обрій" про вилучення із чужого незаконного володіння  кукурудзи в кількості 180,51 тон, що належить позивачу, та зустрічна позовна заява СТОВ "Обрій" до концерну "Шар"  про стягнення 32055,90 грн. - сума боргу за виконані роботи по сушінню та зберіганню зерна кукурудзи згідно договору сушки та складського зберігання с/г продукції  № 1 від 03.11.2004 року.

Відповідач за первісним позовом  проти задоволення позовних вимог заперечує,  посилаючись на правомірне притримання ним зерна кукурудзи, внаслідок невиконання позивачем зобов'язань по оплаті послуг, наданих відповідачем, наполягає на задоовленні зустрічного позову.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на позов та його представники в судових засіданнях проти вимог за зустрічним позовом заперечують, просять задовольнити первісний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані і підлягають задоволенню  в повному обсязі, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

03.11.2004 року між сторонами по справі був укладений договір № 1 сушки та зберігання сільськогосподарської продукції. Згідно з умовами цього договору позивач за первісним позовом (замовник) зобов'язався передати кукурудзу в кількості 250 тонн окремими партіями, а виконавець (відповідач за первісним позовом) - прийняти її на сушку та зберігання умовах цього договору.

   У договорі ( п.3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору) сторони погодили, що сільськогосподарське товариство приймає зерно кукурудзи на зберігання, про що видає відповідний примірник документів, та забезпечує кількісне та якісне зберігання зерна без права користування продукцією.

Доставку продукції на склад Концерн "Шар" здійснює автомобільним транспортом (п.3.2.1).

Передача зерна кукурудзи на зберігання та доробку оформлюється накладною, в якій зазначаються дата, найменування, кількість продукції, переданої замовником виконавцю.

Відповідно до умов договору ( п.7.1.)  строк зберігання продукції до  25 листопада 2004 року, зберігання продукції понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін, про що складається додаткова письмова угода.

Кількість продукції, що повертається зі зберігання, повинна відповідати кількості прийнятої на зберігання за вирахуванням зниження ваги від сушіння та з урахуванням якісних показників.

За фактом виконання послуг за договором оформляється акт приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони визначили, що розрахунок відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, а за письмовою згодою оплата послуг здійснюється зерном (п.5.1 договору).

Строк оплати договором не встановлений.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

       Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

На виконання вказаного договору замовник передав виконавцю зерно кукурудзи згідно накладних №№ 51, 52 від 11.11.2004 р., №№ 53, 54 від 12.11.2004 р., №№ 55, 56, 57, 59, 60, 61, 62 від 13.11.2004 р №№ 64, 65 від 14.11.2004 р., №№ 66, 67, 68, б9, 71 від 15.11.2004 р., 72, 73, 76, 77 від 16.11.2004 р. та № 78 від 17.11.2004 р.

У грудні 2004 року за накладними №№ 0001 - 0015 від 10 -14 грудня 2004 року СТОВ "Обрій" відвантажило Концерну "Шар" 137,100 тонн зерна кукурудзи.

Решту зерна виконавець відмовився відвантажувати, посилаючись на те, що замовник не оплатив виконані роботи з сушіння та зберігання зерна.

    За своєю правовою природою договір між сторонами є договором про надання послуг (сушіння) і договором зберігання, при цьому,  як вбачається з матеріалів справи СТОВ “Обрій»не є зерновим складом в розумінні Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, відповідно до якого - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та має сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Не має СТОВ “Обрій” і власної лабораторії.

   Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг  одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності (стаття 936 ЦК України).

   Статтею 948 ЦК України передбачений обов'язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання, а статтею 949 ЦК - обов'язок зберігача повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Відповідно до статті 953 ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

        Сторонами в одному договорі об'єднано два види господарських зобов'язань.

Замовник передав виконавцеві кукурудзу  на сушіння, після чого виконавець повинен був її зберігати до закінчення строку, встановленого у договорі. Для визначення тієї кількості кукурудзи, яка повинна бути повернута замовнику, сторони повинні були з самого початку спільно визначити кількість прийнятої на сушіння та зберігання кукурудзи, встановити її вологість, про що зазначити в приймальному документі. В порушення п.3.1.2 договору між сторонами  виконавець цього не зробив, примірник складських документів замовнику не надав.  Спільні приймальні документи сторонами не були складені.

При прийманні кукурудзи сторони також не узгодили загальну кількість переданого-прийнятого зерна. Крім того, сторонами не була визначена вологість кукурудзи в усіх партіях. А також ними не була визначена кількість кукурудзи, яка залишилася після сушіння. В порушення п.5.3 договору № 1 від 03.11.2004 року акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами підписаний не був.

Отже, в процесі виконання договору було допущено порушення з боку обох сторін.

Відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень по позову посилається на те, що відповідно до статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі  боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї  речі або відшкодування кредиторові пов'язаних  з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Оскільки, концерн «Шар»не виконав зобов'язань щодо оплати послуг по  сушінню кукурудзи, а тому СТОВ було застосовано один із видів забезпечення виконання зобов'язань –притримання. Також СТОВ «Обрій»вважає, що оскільки рішенням суду від 18.05.2005 року по даній справі концерну «Шар»було відмовлено у задоволенні вимог про вилучення із чужого незаконного володіння  кукурудзи в кількості 180,51 тон, а саме рішення було скасовано постановою ВГСУ від 08.11.2005 року, то рішення суду від 18.05.2005 року набуло законної сили  05.07.2005 року, а тому саме з цього дня, на думку відповідача, він набув «законного права володіння, користування та розпорядження притриманою ним кукурудзою»( обґрунтування від 03.04.2007 року).

СТОВ «Обрій»довільно, на свій розсуд тлумачить норми чинного законодавства. Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор,  який  правомірно  володіє  річчю,  що  підлягає передачі   боржникові   або  особі,  вказаній  боржником,  у  разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо  оплати  цієї  речі  або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має  право  притримати  її   у   себе   до   виконання   боржником зобов'язання. Притриманням   речі  можуть  забезпечуватись  інші  вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.  Кредитор має право притримати річ у  себе  також  у  разі, якщо  права  на  неї,  які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

    Статтями  595, 596 ЦК України передбачено, що кредитор,  який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно  повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату,  псування  або  пошкодження речі,  яку  він  притримує  в  себе,  якщо  втрата,  псування  або пошкодження сталися з його вини. Кредитор  не  має  права  користуватися  річчю,  яку   він

притримує у себе. До  кредитора,  який  притримує  у  себе річ боржника,  не переходить право власності на неї.  Боржник,  річ  якого   кредитор   притримує,   має   право розпорядитися  нею,  повідомивши  набувача  про притримання речі і права кредитора.

Крім того, згідно ст. 546 ЦК України   виконання зобов'язання може забезпечуватися  неустойкою, порукою,  гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Правочин щодо  забезпечення виконання зобов'язань вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо  забезпечення виконання зобов'язань, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.(ст.547 ЦК України).

Умовами договору № 1 від 03.11.2004 року сторони не передбачили положень щодо забезпечення виконання зобов'язань, а отже відповідач не мав права застосовувати такий засіб. Крім того, як зазначено вище, право власності на зерно кукурудзи, яке було притримано СТОВ «Обрій», до останнього не перейшло.

Таким чином, всупереч умовам договору (п.3.1.3, п.7.1, п.7.2) та чинного законодавства (ст.ст. 525,526,936, 949, 953 ЦК України) відповідач не повернув позивачу після закінчення строку зберігання зерно кукурудзи в кількості 180,51 тон.  

   Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Стаття 34 ГПК України передбачає, що    суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може прийняти в якості доказів посилання СТОВ "Обрій" в обґрунтування вимог за зустрічним позовом  на  акт візуального обстеження зерна кукурудзи, що поставляється концерном "Шар" для просушування від 13.11.2004 року,  акт від 19.11.2004 року про те, що з усіх партій отриманої кукурудзи вийшло 206,76 тонн сухої кукурудзи, вологість просушеного зерна складає 15%. Чим визначалась вологість кукурудзи 19.11.2004 року, в акті не вказано. Вказані   документи   складені  СТОВ в односторонньому порядку і   не підписані другою стороною. В підтвердження своїх доводів СТОВ "Обрій" надав акт № 12 від 12.11.2004 року відбирання проб насіння кукурудзи, одержаної від концерну "Шар" для просушування, згідно з яким представниками СТОВ "Обрій" було відібрано пробу з 25 тонн кукурудзи та передано на аналіз Решетилівській державній насіннєвій інспекції. Згідно з результатами аналізу насіння № 1785 від 12.11.2004 року Держнасінінспекції вологість зазначеної партії становила 46,2 %. В матеріалах справи відсутні та не надані суду докази того, що відбиралися проби на визначення вологості і проводились аналізи з кожної партії (зерно кукурудзи доставлялось позивачем в період з 11.11.2004р. по 17.11.2004р.). Також суд відмічає, в акті від 12.11.2004р. не зазначені номери автомобілів, номери накладних та інші відомості, які б могли свідчити про те, що це спірне зерно  кукурудзи.

Також позивач за зустрічним позовом посилається на акти відбору проб з 25 тонн (11.12.2004 р.) та з 60 тонн (10.12.2004 р.), та на результати аналізів від тих же чисел, якими встановлено 14% вологості. Але ці докази не можуть підтвердити вологість загальної кількості просушеної кукурудзи (як свідчить виконавець - 206,76 тонн зерна), оскільки проби відбиралися не з усієї кукурудзи, а лише з частини.

Отже,  СТОВ "Обрій" не надав належних доказів, які б свідчили, що він прийняв всю кукурудзу вологістю 46,2 %, просушив її до вологості 14 %, та із 316 тонн отримав 206 тонн зерна.          

Відповідно до умов договору вартість послуг виконавця розраховується наступним чином: 3 грн. - сушіння за 1 тн/% пониження вологості, 7 грн. - зберігання 1тн/% місяць, 10 грн. - відвантаження 1 фіз.тонни на автотранспорт. Тобто, для підрахунку вартості виконаних робіт, виконавцеві обов'язково необхідно знати кількість прийнятої кукурудзи, її вологість, вологість після сушіння та кількість повернутого зерна замовнику.

В грудні 2004 року СТОВ «Обрій»відвантажило замовнику 137,100 тонн кукурудзи, що підтверджено накладними №№ 0001-0015 від 10-14.12.2004 року.  Оскільки відповідач за зустрічним позовом не заперечує проти того, що 137,1 тонна кукурудзи була повернута йому позивачем за зустрічним позовом, вимоги СТОВ "Обрій" про стягнення вартості послуг з відвантаження 137,1 тонни кукурудзи, отриманої Концерном "Шар" протягом 10-14.12.2004 року, підлягають задоволенню. Отже, стягненню підлягає сума 1371 грн. (137,1 т. х 10 грн.).

Також суд вважає  обґрунтованими позовні вимоги СТОВ "Обрій" в частині стягнення 959,7 грн. –вартість зберігання 137,1 тони кукурудзи з листопада по грудень 2004 року (137,1т х 7 грн.).

Таким чином, зустрічний позов задовольняється частково на суму 2330,7 грн.

В решті позовні вимоги СТОВ «Обрій»залишаються без задоволення.

              Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд -                                             

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги концерну «Шар»до СТОВ «Обрій»задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій", 38450 с.Шевченкове Решетилівського району Полтавської області (код за ЄДРПОУ 30891196, п/р 260013233984001  в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401) на користь Концерну "Шар", м. Київ, вул. Ломоносова,34/2 (рахунок № 2600504680 в АБ "АЖІО" м. Київ, МФО 300175, код 25411017) 180,51 тон кукурудзи, 1083,06 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Зустрічні позовні вимоги СТОВ "Обрій" задовольнити частково.

4.          Стягнути з Концерну "Шар", м.Київ, вул. Ломоносова,34/2 (рахунок № 2600504680 в АГ "АЖІО" м.Київ, МФО 300175, код 25411017) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій", с. Шевченкове, Решетилівського району (п\р 260013233984001 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 30891196) 2330,7 грн. боргу, 23,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 8,61 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти позовних вимог СТОВ "Обрій" відмовити.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

                  Суддя                                                             Тимощенко О.М.

Згідно з оригіналом

помічник судді                                             Нечипоренко А.П.