Постанова

від 20.02.2008 по справі 12/30-16/45

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/30-16/45

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 лютого 2008 р.                                                                                    № 12/30-16/45  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:І. Воліка (доповідача),

Ж. Бернацька, Н. Дунаєвська,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СГ ТОВ) "Обрій"

на постановувід 17.07.2007 року

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 12/30-16/45

за позовомКонцерну "Шар"

доСГ ТОВ "Обрій"

провилучення майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовомСГ ТОВ "Обрій"

доКонцерну "Шар"

простягнення 32 055,90 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачане з'явились,

відповідачаСавченко М.В. (директор), Піскун В.М. (дов. від 15.11.2006 року № 77)

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 року Концерн “Шар” звернувся до господарського суду з позовом до СГ ТОВ “Обрій” про вилучення з незаконного володіння кукурудзи в кількості 180,51 тон.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором № 1 від 03 листопада 2004 року щодо сушіння та складського зберігання зерна кукурудзи, крім того, не повернув частину зерна, переданого на зберігання.

СГ ТОВ “Обрій” звернулося з зустрічним позовом про стягнення                 32 055 грн. 90 коп. боргу за послуги з сушіння та зберігання зерна кукурудзи, виконані за договором № 1 від 3 листопада 2004 року, зазначаючи при цьому, що Концерн “Шар” порушив зобов'язання за договором в частині оплати наданих послуг.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі № 12/30-16/45 (суддя О. Тимощенко) позов Концерну “Шар” задоволено. У СГ ТОВ «Обрій»на користь Концерну «Шар»вилучено 180,51 тон зерна кукурудзи.

Доповідач: Волік І.М.

Зустрічні позовні вимоги СГ ТОВ «Обрій»задоволені частково.

З Концерну «Шар»на користь СГ ТОВ «Обрій» стягнуто 2 300 грн. 70 коп. боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року (колегія суддів: Т. Писана, С. Рудченко, І. Фаловська) рішення господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року по справі                    № 12/30-16/45 залишено без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, СГ ТОВ “Обрій” посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм права та просить про їх скасування, прийняття нового рішення про задоволення його позовних вимог і відмову у первісному позові.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників скаржника та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга СГ ТОВ «Обрій»підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між СГ ТОВ “Обрій” (виконавець) та Концерном “Шар” (замовник) 3 листопада 2004 року укладено договір № 1 сушки та зберігання сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов договору Концерн «Шар»зобов'язався передати окремими партіями зерно кукурудзи в кількості 250 тонн, а виконавець - прийняти продукцію на сушку та зберігання.

У договорі сторони погодили, що сільськогосподарське товариство приймає зерно кукурудзи на зберігання, про що видає відповідний примірник документів, та забезпечує кількісне та якісне зберігання зерна без права користування продукцією.

Доставку продукції на склад Концерн “Шар” здійснює автомобільним транспортом.

Передача зерна кукурудзи на зберігання та доробку оформлюється накладною, в якій зазначаються дата, найменування, кількість продукції, переданої замовником виконавцю.

Відповідно до умов договору замовник повинен своєчасно розрахуватись за одержані послуги з сушіння та зберігання продукції, а після закінчення строку зберігання - 25 листопада 2004 року - зобов'язаний її забрати.

Кількість продукції, що повертається зі зберігання, повинна відповідати кількості прийнятої на зберігання за вирахуванням зниження ваги від сушіння та з урахуванням якісних показників.

За фактом виконання послуг за договором оформляється акт приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони визначили, що розрахунок відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, а за письмовою згодою оплата послуг здійснюється зерном.

Строк оплати договором не встановлений.

Приймаючи судові рішення у справі, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на виконання укладеного між сторонами договору замовник передав виконавцю зерно кукурудзи згідно накладних № № 51, 52 від 11.11.2004, № № 53, 54 від 12.11.2004, № № 55, 56, 57, 59, 60, 61, 62 від 13.11.2004, № № 64, 65 від 14.11.2004, № № 66, 67, 68, 69, 71 від 15.11.2004, № 72, 73, 76, 77 від 16.11.2004 та № 78 від 17.11.2004, всього 316,94 тон. У грудні 2004 року за накладними №№ 0001 - 0015 від 10 –14 грудня 2004 року СГ ТОВ “Обрій” відвантажило Концерну “Шар” 137,100 тон зерна кукурудзи. При цьому, прийнято до уваги, що решту зерна виконавець відмовився відвантажувати, посилаючись на неоплату замовником виконаних робіт з сушіння та зберігання зерна.

За встановлених обставин, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою одночасно є договором про надання послуг (сушіння) і договором зберігання, а також, що СГ ТОВ «Обрій»не є зерновим складом в розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Виходячи з приписів цивільного законодавства про загальні положення щодо зберігання, а зокрема, обов'язку поклажедавця забрати річ після закінчення строку зберігання, обов'язку зберігача повернути річ, обов'язку зберігача повернення речі на першу вимогу поклажедавця (ст. ст. 936, 948, 949, 953 Цивільного кодексу України), при прийнятті оскаржуваних судових рішень встановлено, що в процесі виконання договору з боку обох сторін було допущено порушення законодавчих норм, що регулюють правовідносини зі зберігання, та умови укладеного договору.

Так, господарські суди правомірно зазначають, що замовник передав виконавцеві кукурудзу на сушіння, після чого виконавець повинен був її зберігати до закінчення строку, встановленого у договорі. Для визначення тієї кількості кукурудзи, яка повинна бути повернута замовнику, сторони повинні були з самого початку спільно визначити кількість прийнятої на сушіння та зберігання кукурудзи, встановити її вологість, про що зазначити в приймальному документі. В порушення п. 3.1.2 договору виконавець цього не зробив, примірник складських документів замовнику не надав. Спільні приймальні документи сторонами не були складені. Також, в ході судового розгляду було встановлено, що при прийманні кукурудзи сторони також не узгодили загальну кількість переданого-прийнятого зерна. Крім того, сторонами не була визначена вологість кукурудзи в усіх партіях. А також, ними не була визначена кількість кукурудзи, яка залишилася після сушіння. В порушення п. 5.3 договору № 1 від 03.11.2004 акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами підписаний не був.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, заявлені первісний та зустрічний позов є безпідставними.

Так, господарські суди, приймаючи оскаржувані судові рішення у справі, у відповідності до обставин справи встановивши недоведеність сторонами тих фактичних даних, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог за первісним та зустрічним позовом, дійшли неправомірного та необґрунтованого висновку про можливість задоволення первісного позову про вилучення з незаконного володіння СГ ТОВ "Обрій" кукурудзи в кількості 180,51 тон на користь               Концерну "Шар", а також часткового задоволення зустрічних вимог СГ ТОВ "Обрій" про стягнення з Концерну "Шар" оплати за зберігання кукурудзи у розмірі 2 300 грн. 70 коп.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про можливість часткового задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень у справі та відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СГ ТОВ "Обрій" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2007 року та рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2007 року по справі № 12/30-16/45 скасувати.

В задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити.

    Головуючий, суддя                                                             І. Волік

       Судді :                                                                                   Ж. Бернацька

                                                                                                     Н. Дунаєвська