Постанова

від 17.01.2023 по справі 127/18239/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/18239/20

Провадження № 22-ц/801/42/2023

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокуСправа № 127/18239/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Шемети Т.М., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Вінницької районної державної адміністрації на рішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від22вересня 2022 року, ухвалене суддею Вінницького міськогосуду Вінницької області Король О.П.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», Вінницької районної державної адміністрації за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницької міської ради та Державного агентства лісових ресурсів України. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, на якій розташований об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 , припинивши ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» інше речове право (право постійного користування) на частину земельної ділянки площею 0,0500га, що перебуває в постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серією ЯЯ 018367 від 27.04.2010 р., розташованою по АДРЕСА_2 площею 5,9769га для ведення лісового господарства; визнати недійсним розпорядження Вінницької РДА №554 від 07.04.2008 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту та видачі державного акту на земельну ділянку, площею 0,0500га; скасувати рішення державного реєстратора від 02.11.2020 №54893684 та припинити право постійного користування за ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» на земельну ділянку кадастровий номер 0520688900:01:020:0057, розташовану по АДРЕСА_2 площею 0,0500 га; визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018367 від 27.04.2010, який був виданий ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», розташованої по АДРЕСА_2 , площею 5,9769га для ведення лісового господарства.

Позовна заява мотивована тим, що позивач разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками об`єкту нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, що на даний час перебуває в постійному користуванні у ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція». В ході розгляду іншої цивільної справи було проведено судову земельно-технічну експертизу, з якої позивачу стало відомо, що у Вінницької лісової НДС є Державний акт від 27.04.2010 на право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок позивача.

Позивач вказує, що на час прийняття розпорядження Вінницькою РДА про передачу в користування земельної ділянки позивач був власником вказаного об`єкту нерухомого майна, тому передача в постійне користування земельної ділянки іншій особі під вказаним об`єктом нерухомості порушує його права та інтереси.

Позивач на законних підставах добросовісно , безперервно, відкрито з дозволу лісової станції з 1969 року користується земельною ділянкою , а тому відповідно до ст.119 ЗК України він набув право на землю за набувальною давністю.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» подало досуду відзивна позовнузаяву,в якомувказує набезпідставність тане обґрунтованістьзазначених позивачемобставин,просить відмовитиу задоволеннізаявлених позовнихвимог.Вказує,що впозові об`єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку цивільного та адміністративного, також зазначав про відсутність підстав для набуття прав на земельну ділянку за набувальною давністю.

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької областівід 22вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, на якій розташований об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 , припинивши ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» інше речове право (право постійного користування) на частину земельної ділянки площею 0,0500га кадастровий номер 0520688900:01:020:0057, що перебуває в постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серією ЯЯ 018367 від 27.04.2010, розташованою по АДРЕСА_2 площею 5,9769га для ведення лісового господарства, на підставі варіанту №2 додатку №2 до висновку №616 складеного 04.03.2022р. експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз». Визнано недійсним розпорядження Вінницької РДА №554 від 07.04.2008 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту та видачі державного акту на земельну ділянку, площею 0,0500га, визначеної у варіанті №2 додатку №2 до висновку №616 складеного 04.03.2022р. експертом ТОВ «Подільській центр судових експертиз». В задоволенні решти позовних вимог до Вінницької районної державної адміністрації відмовлено. Скасовано рішення державного реєстратора від 02.11.2020 №54893684 та припинено право постійного користування за ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» на земельну ділянку кадастровий номер 0520688900:01:020:0057. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018367 від 27.04.2010, який був виданий ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», розташованої по вул. Максимовича, 39 в м. Вінниці, площею 5,9769га для ведення лісового господарства. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із рішенням ДП «Вінницькалісова науково-досліднастанція» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись при цьому на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В якості основного доводу скаржник зазначив те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що до позивача не перейшло право на земельну ділянку, оскільки будинок є багатоквартирний. Висновком експерта не може бути визначено площу ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового приміщення позивача, дане питання вирішується на підставі відповідного рішення уповноваженого органу. Підстав для визнання за позивачем права на земельну ділянку за набувальною давністю відсутні.

В своючергу позивачподав відзивна апеляційнускаргу ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також зтаким рішеннямне погодивсята оскарживйого вапеляційному порядку перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації,яка не приймала участі у справі та відповідача Вінницької районної державної адміністрації. Пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити. Просить вирішити питання про судові витрати.

Одним із головних доводів апеляційної скарги зазначено те, що суд першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права щодо набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема земельну ділянку у набувача нерухомості. Крім того, судом не взято до уваги те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення уповноваженого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника про передання у власність земельної ділянки, проте в матеріалах справи відсутнє таке рішення від держави. В якості доводу послався на те, що ухвалюючи рішення, суд вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не приймала участь справі- Вінницької обласної військової адміністрації, адже земельна ділянка , розташована по АДРЕСА_2 27.10.2020 року за реєстрована на праві державної власності за Вінницькою обласною військовою адміністрацією та на праві постійного користування за ДП « Вінницька лісова науково-дослідна станція».

ОСОБА_1 подав відзивна апеляційнускаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Вінницької районної державної адміністрації, в якому просив рішення в частині задоволених вимог змінити шляхом виключення з резолютивної частини слова «власність» , адже позивач такої вимоги не висував , визнавши за позивачем право на спірну земельну ділянку , що в подальшому дозволить йому звернутись до уповноваженого органу з метою набуття права на неї згідно вимог діючого законодавства, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відзивів від інших учасників справи на апеляційні скарги не надходило.

Представник Вінницької міської ради подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

ОСОБА_2 та Державне агентство лісових ресурсів в судове засідання також не з`явились.

Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Позивач ОСОБА_1 та треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_3 .

Співвласниками даного будинковолодіння (квартири АДРЕСА_4 ) є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до наказу по Вінницькій лісовій науково-дослідній станції від 04.01.1998 попередньому користувачу ОСОБА_7 надано в довгострокове користування земельну ділянку під городи площею 0,0600га. А в подальшому наказом від 04.01.1999 позивачу ОСОБА_1 ( сину ОСОБА_8 ) , в зв`язку зі смертю батька , передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,11 га (під город 0,06 га та 0,05 га під фруктово-ягідний сад.)

Рішенням Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 29.06.1999 ОСОБА_1 надано земельну ділянку під город площею 0,06 га в довгострокове користування строком на 10 років , яка розташована на території Вінницької лісової науково-дослідної станції, в зв`язку зі смертю попереднього користувача- ОСОБА_7 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2007, що набрало законної сили, скасовано частково п. 1 рішення Вінницької обласної ради 2 сесії 23 скликання №18 від 24.07.1998 в частині території площею 0,1001га, на якій знаходиться приватний будинок АДРЕСА_2 , що знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2

20.11.2007 Вінницька лісова науково-дослідна станція на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2007 року надала згоду на передачу та подальше оформлення вказаної земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно чинного законодавства.

Розпорядженням Вінницької РДА від 13.02.2008 №215 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0900га для ведення садівництва.

Згідно розпорядження Вінницької РДА від 07.04.2008 №554 затверджено технічну документацію, що посвідчує право постійного користування земельними ділянками та видано ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» державний акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства площею 539,7668га, з них 5,9767га за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні дослідної станції, на території Якушинецької сільської ради. за межами населеного пункту.

27.04.2010 ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» видано державний акт на право постійного користування землею серії ЯЯ №018367 на площу 5,9767га кадастровий номер 0520688900:01:020:0057, розташовану по АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора від 02.11.2020 №54893684 за ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» зареєстроване інше речове право (право постійного користування) на земельну ділянку кадастровий номер 0520688900:01:020:0057, розташовану по АДРЕСА_2 .

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №616 від 04.03.2022, яка була проведена в ході розгляду даної справи, на земельній ділянці, відносно якої приймалось розпорядження Вінницької РДА від 07.04.2008 №554 та виданий державний акт на право постійного користування землею серії ЯЯ №018367, знаходиться майно, належне позивачу та для обслуговування якого необхідна земельна ділянка площею 0,0500 га.

Постановою Верховної ради України від 13.05.2015 №401 «Про зміну і встановлення меж м. Вінниці і Вінницького району» земельну ділянку площею 0,1001га по вул. Максимовича, на яку претендує ОСОБА_1 було включено в межі м. Вінниці, що підтверджується листом департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 31.10.2016.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Ч.5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 єсадибного типуі відповідно дост.30ЗК України(редакції1990року),ст.120ЗК України,ст.377ЦК України,одночасно зпереходом правана вказанийоб`єкт нерухомостівідбувся перехідправа власностіна земельнуділянку,необхідну дляйого обслуговування.На переконаннясуду першоїінстанції передачаземельної ділянкив постійнекористування ДП« Вінницькалісова науково-досліднастанція» під належнимпозивачу об`єктомнерухомого майнаі видачаправовстановлюючого документупорушує правата інтереси ОСОБА_1 .

Так, ч.1 ст.377 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені в обсязі та на умовах визначені для попереднього власника.

Як встановлено із матеріалів справи, в будинку по АДРЕСА_5 в якому проживає позивач є декілька квартир, в одній з яких під АДРЕСА_6 проживає позивач.

Згідно ч.1,2 ст. 78 ЗК України (редакції 2001 року) право власності на землю це право володіти, розпоряджатися і користуватися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Нормами ч.2 ст. 6, ч.1 ст.22, ч.1 ст. 23 ЗК України (редакції 1990 року) передбачено набуття громадянами права власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину та виникнення права власності після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання державного акта про право власності на землю.

Тобто, застосування ч.1 ст.377 ЦК України та ст. 120 ЗК України є недопустимим, оскільки виходячи з аналізу норм законодавства вказані норми можуть бути застосовані лише виключно в тому випадку коли земельні ділянка раніше набула ознак права власності.

В даному випадку земельна ділянка, право власності на яку визнано судом першої інстанції за позивачем, нікому у власність передана не була і право власності на неї не було набуте, як попереднім користувачем так відповідно і позивачем у справі, тобто земельна ділянка ознак права власності не набула.

Відтак, суд першої інстанції неправильно застосував норми права щодо набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема земельну ділянку у набувача нерухомості та необґрунтовано посилався на постанову Верховного Суду України №6-2цс15 від 11.02.2015.

Нормами ч.1 ст. 120 ЗК України закріплено, що особа, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Для можливості визначення правила переходу правового титулу земельна ділянка має бути визначена як об`єкт права, а не визначатися на підставі судової експертизи в рамках цивільної справи, де існує цивільно- правовий спір.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не були власниками спірної земельної ділянки, її власником є держава, а ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» являється постійним користувачем.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги.

Передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12

Проте в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення від уповноваженого на те органу.

Вінницький апеляційнийсуд звертаєувагу,що земельнаділянка,площею 5,9767га використовуєтьсяпозивачем таперебуває впостійному користуванні ДП«Вінницька лісованауково-досліднастанція» напідставі державногоакту направо постійногокористування земельноюділянкою.

В супереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач не довів ті обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» є вагомими та такими, що спростовують висновки суду, а тому приймаються Вінницьким апеляційним судом до уваги.

В свою чергу Вінницький апеляційний суд вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції фактично вирішив питання про права та обов`язки Вінницької обласної військової адміністрації.

Так, Рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 26.12.1959 «Про відведення земельних ділянок для державних, громадських, та інших потреб» дозволено обласному управлінню сільського господарства відвести Вінницькій лісній дослідній станції 0,5 га землі з держлісфонду Вінницького лісгоспу, Стрижавського лісництва, квартал 78 в постійне користування без виключення з держлісфонду для будівництва станції.

Розпорядженням виконкому обласної ради депутатів трудящих №414-р від 08.06.1961 на виконання розпорядження Ради Міністрів УРСР від 25.05.1961 №594-р дозволено обласному управлінню лісового господарства і лісозаготівель відвести Вінницькій лісовій дослідній станції 0,8 га землі в лісах першої групи Вінницького лісгоспу, Вінницького лісництва, кв.78 в постійне користування без виключення з держлісфонду під розширення території станції та існуючої дендроділянки.

Вінницькою районною державною адміністрацією на підставі ст.ст. 17,122,123,149,186, п.12 р. Х «Перехідних положень» ЗК України розпорядженням від 07.04.2008 №554 передано у постійне користування ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» 5,9767 га земель лісогосподарського призначення.

На підставі вказаного розпорядження на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 5,9767 га ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №018367 від 27.04.2010, який 27.04.2010 зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 031003400002.

Спірна ділянка в 2015 році увійшла до меж м. Вінниці згідно постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-VІІІ.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером:0520688900:01:020:0057, яка розташована по АДРЕСА_2 , 27.10.2020 зареєстрована на праві державної власності за Вінницькою обласною державною адміністрацією та на праві постійного користування за ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

На час прийняття судом рішення повноваження власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером:0520688900:01:020:0057 здійснювала Вінницька обласна державна адміністрація.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не з`ясував це питання і не дав цій обставині належної правової оцінки.

Вінницький апеляційнийсуд вважає,суд першоїінстанції ухваливрішення,яким позбавивдержаву прававласності наземельну ділянкулісогосподарського призначення,тобто фактично вирішивпитання проправа таобов`язки Вінницької обласної державної адміністрації, яка не була залучена до участі у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційних скарг Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Вінницької районної державної адміністрації є вагомими, а тому приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовують висновки суду першої інстанції.

З викладеного випливає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, порушив норми процесуального права ,неправильно застосував норми матеріального права, фактично вирішив питання про права особи, яку не було залучено до участі в справі, у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд не приймає до уваги часткове визнання позивачем вимог апеляційної скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури. Посилання на ту обставину, що суд вийшов за межі позовних вимог спростовується наявними матеріалами справи, а саме змістом ,як позовної заяви так і змістом заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 , як особаз інвалідністюIIгрупи звільненийвід сплатисудових витрат,тому судовівитрати,понесені ДП«Вінницька лісованауково-досліднастанція» узв`язкуз переглядомсправи всуді заапеляційної інстанціїв розмірі15765,00гривень тасудові витрати,понесені Вінницькою обласною прокуратурою в розмірі 15765,00 гривень, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,374,376,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Вінницька лісова науково-дослідна станція» та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, Вінницької районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від22вересня 2022 рокускасувати та ухвалити нове.

В задоволенніпозову ОСОБА_1 - відмовити.

Судовий збірв розмірі15765,00гривень сплаченийза поданняапеляційної скарги Державним підприємством «Вінницька лісова науково-дослідна станція» та судовий збір в розмірі 15765,00 гривень сплачений Вінницькою обласною прокуратурою, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2023 року.

ГоловуючийМ.М. Якименко

Судді: Т.М. Шемета

Т.Б. Сало