Рішення

від 23.01.2023 по справі 904/3956/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3956/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки в розмірі 513 348,75 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №11 від 29.07.2020 в розмірі 513 348,75 грн., з яких:

- 232 120, 37 грн. - пеня;

- 244 098, 92 грн. - інфляційні втрати;

- 37 129, 46 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

15.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

02.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

23.01.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №11-п від 29.07.2020 в частині оплати за поставлений товар згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8370/21.

Позивачем нараховано штрафні санкції в розмірі 513 348,75 грн., з яких:

- 232 120,37 грн. пені за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022;

- 244 098,92 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення серпень 2021 травень 2022;

- 37 129, 46 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що позивач подав позовну заяву про стягнення штрафних санкцій 26.11.2022, таким чином пропустив терміни позовної давності щодо подання позову про відшкодування пені за видатковими накладними:

- № РН-110 від 10.06.2021 строк позовної давності закінчився 20.06.2022;

- № РН-132 від 01.07.2021 строк позовної давності закінчився 11.07.2022;

- № РН-109 від 09.06.2021 строк позовної давності закінчився 19.06.2022;

- № РН-116 від 16.06.2021 строк позовної давності закінчився 26.06.2022;

- № РН-112 від 11.06.2021 строк позовної давності закінчився 10.07.2022;

- № РН-117 від 16.06.2021 строк позовної давності закінчився 15.07.2022;

- № РН-129 від 30.06.2021 строк позовної давності закінчився 30.06.2022;

- № РН-139 від 21.07.2021 строк позовної давності закінчився 21.08.2022.

Крім того, відповідач просить зменшити суму інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із оголошенням військового стану на території України, постійними обстрілами м.Кривий Ріг, частою відсутністю електроенергії, скрутним матеріальним становищем, через що виникають борги перед іншими контрагентами та борги по заробітній платі перед працівниками.

Також відповідач зазначає про велику суму штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: правомірність нарахування штрафних санкцій за договором поставки товару №11-п від 29.07.2020. Наявність підстав для застосування позовної давності щодо стягнення пені та зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8370/21 від 13.12.2021 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 1, кімната 201К, ідентифікаційний код 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39, ідентифікаційний код 36607499) 1 393 328,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 899,92 грн.

Вказаним рішенням встановлені наступні факти.

« 29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа-Буд" (покупець) було укладено договір поставки товару №11-п (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити гірничо - шахтне обладнання (надалі, іменується «товар») в асортименті, кількості і по цінах, вказаних сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Специфікація складається постачальником на підставі замовлення покупця (п. 1.2. договору).

Замовлення на поставку товару вважається погодженим сторонами з моменту підписання відповідної специфікації (п. 1.3. договору).

Кількість і асортимент поставленого товару повинні відповідати кількості і асортименту, вказаним сторонами в специфікації, а також інших супровідних документах (п. 2.1. договору).

Ціна на товар вказується у відповідній специфікації, включає витрати на упаковку, маркування і поставку продукції, якщо інше, не вказано в специфікації (п. 3.1. договору).

Загальна ціна даного договору складається із суми цін на товар, відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії даного договору (п. 3.2. договору).

Строк для оплати товару погоджується сторонами у відповідній специфікації (п. 3.4. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар належної кількості, якості з домовленими технічними характеристиками в строк, зазначений у відповідній специфікації (п. 4.2. договору).

Моментом поставки товару вважається дата, яка зазначена у відповідній видатковій накладній (п. 4.4. договору).

За невиконання чи неналежне виконання умов даного договору, винна сторона відшкодовує стороні спричинені цим збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором (п. 8.1. договору)

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не надішле письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний календарний рік (п. 13.5. договору).

01.06.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 10), в якій дійшли згоди внести зміни в преамбулу договору, а саме: "«Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (надалі іменується «покупець»), в особі заступника директора Шмельова Юрія Анатолійовича,... "; та в п.14: "покупець: ТОВ «Техномайн Інжиніринг»", та "Заступник Генерального директора Ю.А. Шмельов".

На виконання умов договору, сторонами було складено та підписано специфікації:

- № 6 від 02.06.2021 (а.с. 11), про поставку товару на загальну суму 240 240,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 7 від 07.06.2021 (а.с. 19), про поставку товару на загальну суму 95 088,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 8 від 08.06.2021 (а.с. 27), про поставку товару на загальну суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 9 від 15.06.2021 (а.с. 32), про поставку товару на загальну суму 24 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 10 від 30.06.2021 (а.с. 37), про поставку товару на загальну суму 2 400,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 11 від 21.07.2021 (а.с. 42), про поставку товару на загальну суму 17 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 397 528,00 грн., на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № РН-110 від 10.06.2021 про поставку товару на суму 163 200,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 6) (а.с. 13);

- № РН-107 від 21.05.2021 про поставку товару на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 55);

- № РН-132 від 01.07.2021 про поставку товару на суму 77 040,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 6) (а.с. 16);

- № РН-109 від 09.06.2021 про поставку товару на суму 82 128,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 7) (а.с. 21);

- № РН-116 від 16.06.2021 про поставку товару на суму 12 960,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 7) (а.с. 24);

- № РН-112 від 11.06.2021 про поставку товару на суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 8) (а.с. 29);

- № РН-117 від 16.06.2021 про поставку товару на суму 24 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 9) (а.с. 34);

- № РН-129 від 30.06.2021 про поставку товару на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 10) (а.с. 39);

- № РН-007 від 21.01.2021 про поставку товару на суму 8 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 48);

- № РН-139 від 21.07.2021 про поставку товару на суму 17 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 11) (а.с. 44).

…Відповідно до п. 3.4. договору строк для оплати товару погоджується сторонами у відповідній специфікації.

Як вказано вище, в специфікаціях:

- № 6 від 02.06.2021 (а.с. 11), про поставку товару на загальну суму 240 240,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження;

- № 7 від 07.06.2021 (а.с. 19), про поставку товару на загальну суму 95 088,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 8 від 08.06.2021 (а.с. 27), про поставку товару на загальну суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 9 від 15.06.2021 (а.с. 32), про поставку товару на загальну суму 24 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 10 від 30.06.2021 (а.с. 37), про поставку товару на загальну суму 2 400,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 11 від 21.07.2021 (а.с. 42), про поставку товару на загальну суму 17 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідно до специфікацій № 6-11 датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, відповідно до договору та специфікацій № 6-11, а також з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

1) за специфікацією № 6 відповідно до видаткових накладних:

- № РН-132 від 01.07.2021 на суму 77 040,00 грн. з ПДВ у строк до 12.07.2021 включно (01.07.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

- № РН-110 від 10.06.2021 на суму 163 200,00 грн. з ПДВ у строк до 21.06.2021 включно (10.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

2) за специфікацією № 7 відповідно до видаткових накладних:

- № РН-109 від 09.06.2021 на суму 82 128,00 грн. з ПДВ у строк до 21.06.2021 включно (09.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

- № РН-116 від 16.06.2021 на суму 12 960,00 грн. з ПДВ у строк до 28.06.2021 включно (16.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

3) за специфікацією № 8 відповідно до видаткової накладної № РН-112 від 11.06.2021 на суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ у строк до 12.07.2021 включно (11.06.2021 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

4) за специфікацією № 9 відповідно до видаткової накладної № РН-117 від 16.06.2021 на суму 24 000,00 грн. з ПДВ у строк до 16.07.2021 включно (16.06.2021 + 30 календарних днів);

5) за специфікацією № 10 відповідно до видаткової накладної № РН-129 від 30.06.2021 на суму 2 400,00 грн. з ПДВ у строк до 30.07.2021 включно (30.06.2021+ 30 календарних днів);

6) за специфікацією № 11 відповідно до видаткової накладної № РН-139 від 21.07.2021 на суму 17 000,00 грн. з ПДВ у строк до 20.08.2021 включно (21.07.2021 + 30 календарних днів).

Господарський суд зазначає, що товар поставлений за видатковими накладними № РН-107 від 21.05.2021 на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 55) та № РН-007 від 21.01.2021 на суму 8 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 48) не відноситься до наявних в матеріалах справи специфікаціях.

…Доказів оплати поставленого товару в сумі 1 393 328,00 грн. відповідач не надав.».

У зв`язку із несвоєчасною оплатою заборгованості згідно рішення суду від 13.12.2021 по справі № 904/8370/21, позивач просить стягнути з відповідача на його користь:

- 232 120,37 грн. пені за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022;

- 244 098,92 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення серпень 2021 травень 2022;

- 37 129, 46 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022.

Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань з оплати товару. Положення даного пункту застосовуються виключно до платежів, що підлягають сплаті після фактичної передачі товару.

Позивач нарахував 232 120,37 грн. пені за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022.

Суд перевірив розрахунки позивача, виявив помилки, тому вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 231 589,00 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 531,37 грн. слід відмовити.

Відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності щодо стягення пені.

Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України та діє до цього часу. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 19.08.2022 № 928, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 року.

Станом на 05.06.2022 (кінцеву дату нарахування пені згідно з пунктом 8.2 договору) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин суд вказує, що строк позовної давності в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску Позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача на 90%.

Таким чином, задоволенню підлягає пеня у розмірі 23 158,90 грн.

Правомірність нарахування 3% річних.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача - 37 129, 46 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 22.06.2021 по 06.06.2022.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та зазначає, що позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення 244 098,92 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення серпень 2021 травень 2022;

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд зазначає, що вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 23 158,90 грн. - пені, 37 129,46 грн. - 3% річних, 244 028,92 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення пені у розмірі 208 961,47 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки в розмірі 513 348,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глазового Павла, буд. 15б, ідентифікаційний код 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39, ідентифікаційний код 36607499) 23 158,90 грн. пені, 37 129,46 грн. - 3% річних, 244 028,92 грн.- інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 690,99 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко